Постанова

від 17.11.2020 по справі 367/5973/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 367/5973/18

провадження № 61-6953 св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Аверс-Сіті ,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Щиглова Євгенія Олександровича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Аверс-Сіті на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2018 року в складі судді Саранюк Л. П. і на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року в складі колегії суддів Лапчевської О. Ф., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви про забезпечення позову

У 2018 року ТОВ Аверс-Сіті звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просило:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 16 квітня 2010 року, укладений між ТОВ Аверс-Сіті та ОСОБА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Разом із позовом позивач подав у суд заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на об`єкт нерухомого майна -квартиру в„– 394 за вказаною адресою та заборонити її відчуження.

Зазначав, що оскільки в разі задоволення позову квартира буде витребувана в примусовому порядку з незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , то наявні підстави для накладення на неї арешту та заборони відчуження, оскільки незабезпечення позову в такий спосіб може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення про витребування майна.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2018 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 та заборонено її відчуження до розгляду справи по суті.

Частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того , що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, проте оскільки відповідачі є власниками лише 1/3 частки квартири, то підстави для накладення арешту на всю квартиру відсутні.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2018 року - без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та на підставі належних і допустимих доказів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

25 березня 2019 року адвокат Щиглов Є. О., який діє в інтересах позивача, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2018 року та на постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року .

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2019 року відкрито касаційне провадження в зазначеній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник позивача просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити повністю.

Адвокат указує, що предметом позову є визнання недійсним договору та витребування квартири як цілісного об`єкта, власниками якого, відповідно до оспорюваного договору стали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , кожен з яких отримав по 1/3 частини квартири.

Аналіз вимог касаційної скарги дає підстави для висновку, що судові рішення оскаржуються лише з тих підстав, на яку частину квартири має бути накладений арешт, а саме на всю чи на 1/3 частину.

На інші обставини як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень представник позивача не посилається.

Відзив на касаційну скаргу

Відзив на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що в 2018 року ТОВ Аверс-Сіті звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , предметом якого є:

- вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 16 квітня 2010 року, укладений між ТОВ Аверс-Сіті та ОСОБА_1 ,

- вимога майнового характеру про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 зареєстроване право власності на 1/3 частину цієї квартири.

У матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу квартири № 394 від 16 вересня 2017 року, на який посилається позивач на підтвердження того, що відповідачам належить вся квартира , а не 1/3 її частина.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України(тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржувані судові рішення відповідають зазначеним вимогам закону.

Частинами першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У частині першій статті 150 ЦПК України серед видів забезпечення позову передбачено накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборона вчиняти певні дії.

Частиною другою цієї статті визначена можливість суду застосувати кілька видів забезпечення позову.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина шоста статті 153 ЦПК України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (частина сьома статті 153 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому при виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів .

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Аналогічний висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року в справі № 363/2197/17 (провадження № 61-15477св19).

Суд першої інстанції, з висновком якого подився суд апеляційної інстанції, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви щодо забезпечення позову в цій справі , оскільки відповідно до даних іздержавного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідачам на праві власності належить 1/3 частка квартири, тому підстави для накладення арешту на всю квартиру відсутні.

Посилання позивача на те, що предметом договору купівлі-продажу майнових прав, який може бути визнаний недійсним у разі задоволення позову, є ціла квартира, а не її частина, тому й арешт має бути накладений на об`єкт нерухомості вцілому, підлягають відхиленню з таких підстав.

У разі задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору рішення суду полягатиме в констатації факту його недійсності. Таке судове рішення не підлягає примусовому виконанню, а тому незабезпечення позову в обраний спосіб не ускладнить і не унеможливить виконання рішення судув цій справі .

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року в справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995св20).

Оскільки вимога про витребування майна пред`явлена лише щодо 1/3 частини квартири, то лише вона може бути забезпечена в обраний позивачем спосіб і саме на цю частину квартири може бути накладений арешт.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин і незгоди з постановою апеляційного суду в оскаржуваній частині, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться за межами повноважень касаційного суду.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційних скарг без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу адвоката Щиглова Євгенія Олександровича, який діє в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю Аверс-Сіті залишити без задоволення.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді : Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

М. М. Русинчук