Постанова

від 30.11.2020 по справі 766/12232/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

30 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 766/12232/16-ц

провадження № 61-15484св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М., та касаційні скарги ОСОБА_3 і ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року у складі судді Прохоренко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року в складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в натурі із домоволодіння та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з трьох житлових будинків літ. А , В , Г , сараю літ. Д , туалету літ. Ж , З , зливної ями № 1, огорожі № 2 та № 3. Домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 0,0381 га.

Позивач зазначала, що згідно з договором дарування, який укладено 10 вересня 2016 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , їй належить 12/20 частин домоволодіння та земельної ділянки, ОСОБА_2 - 1/4 частини, ОСОБА_3 - 3/20 частин. Частина домоволодіння та земельної ділянки, що належить позивачу, є відокремленою, тому вона вважала, що її виділ в натурі можливий.

З огляду на викладене, з урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд реально виділити належну їй частку домоволодіння згідно з другим варіантом судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12, оскільки саме цей варіант найбільше відповідає належній їй ідеальній частці, фактичному користуванню житловим будинком та не потребує реконструкції. Щодо розподілу земельної ділянки позивач вважала, що перший варіант виділу найбільше відповідає розміру її частки у праві власності та фактичному користуванню земельною ділянкою.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Проведено реальний поділ домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване на АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні ОСОБА_1 на праві особистої власності 12/20 частин домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 (за другим варіантом - графічний додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12) та складаються: із житлового будинку літ. А вартістю 100 238,00 грн; прибудови літ. а вартістю 33 478,00 грн; ґанку вартістю 294,00 грн; ґанку вартістю 252,00 грн; прибудови літ. А? вартістю 13 956,00 грн; сараю літ. Д вартістю 1 894,00 грн; дворової вбиральні літ. Ж вартістю 1 462,00 грн; зливної ями № 1 вартістю 2 541,00 грн; воріт № 2 вартістю 3 415,00 грн; 1/3 частину огорожі вартістю 1 786,00 грн, загальною вартістю 159 316,00 грн, що становить 49/100 від вартості домоволодіння та є меншим правової частки на 11/100, або 37 501,00 грн.

Виділено в натурі із спільної часткової власності в окремий об`єкт нерухомого майна належні ОСОБА_2 1/4 частину домоволодіння та ОСОБА_3 - 3/20 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (за другим варіантом - графічний додаток 2 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12), які складаються із: житлового будинку літ. В вартістю 37 259,00 грн; підвалу вартістю 74 662,00 грн; тамбура літ. в вартістю 430,00 грн; житлого будинку літ. Г вартістю 35 994,00 грн; тамбуру літ. г вартістю 7 424,00 грн; дворової вбиральні літ. З вартістю 2 978,00 грн; 2/3 частин огорожі вартістю 3 572,00 грн, загальною вартістю 168 713,00 грн, що становить 51/100 вартості домоволодіння та є більше розміру часток в праві власності на 11/100, або 37 501,00 грн.

Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_1 на праві особистої власності 12/20 частин земельної ділянки, кадастровий номер 6510136600:08:001:0083, призначеної для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за першим варіантом розподілу - графічний додаток 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12), загальною площею 201,0 кв. м, з виходом (входом) на АДРЕСА_2 , що менше належної їй частки на 28 кв. м.

Виділено в натурі із спільної часткової власності належні ОСОБА_2 1/3 частину та ОСОБА_3 3/20 частини земельної ділянки, кадастровий номер 6510136600:08:001:0083, призначеної для будівництва та обслуговування домоволодіння, господарських будівель та споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (за першим варіантом розподілу - графічний додаток 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12), загальною площею 180,0 кв. м, з виходом (входом) на АДРЕСА_2 через хвіртку, яка облаштовується, що на 28 кв. м більше належних їм часток.

Лінію розподілу земельної ділянки проведено так: від лінії фасадної межі на відстані 1,5 м, від лінії лівої бокової межі в бік задньої межі - 7,0 м; поворот у бік правої бокової межі та далі - 13,0 м; поворот у бік задньої межі та далі до перетину з точкою перетину лінії стіни лівого бокового фасаду прибудови літ. а та входу до підвалу; далі по лінії стіни лівого бокового фасаду прибудови літ. а та прибудови літ. А? ; поворот у бік правої бокової межі по лінії стіни будівлі літ. А? ; поворот в сторону фасадної межі по лінії стіни будівлі літ. А? та будівлі літ. А і далі до перетину з нею (графічний додаток 3 до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12).

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на домоволодіння, господарські та побутові споруди та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та доведеними.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 23 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Проведено реальний поділ домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване на АДРЕСА_1 .

Виділено в натурі із спільної часткової власності за I варіантом висновку № 05/19 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи судового експерта Ларченко Г. І. від 18 квітня 2019 року такі три частини:

I частина:

Виділено у власність ОСОБА_1 в житловому будинку літ. А приміщення: № 3-1 (санвузол) площею 6,4 кв. мвартістю 16 988,00 грн; № 3-2 (кухня) площею 16,2 кв. м вартістю 43 001,00 грн; № 3-4 (житлове) площею 15,5 кв. м вартістю 41 142,00 грн; № 3-5 (коридор) площею 7,4 кв. м вартістю 19 642,00 грн; № 3-6 (житлове) площею 21,5 кв. м вартістю 57 069,00 грн; в житловій прибудові літ. А 1 приміщення: № 3-3 (житлове) площею 17,3 кв. м вартістю 18 562,00 грн; ґанок вартістю 391,00 грн.

Господарські будівлі та споруди: частина огорожі № 3 (L=8,12 м) вартістю 4 727,00 грн; ворота № 2 вартістю 1 514,00 грн - загального користування для трьох співвласників.

Загальна дійсна вартість будівель та споруд, що виділяються власнику I частини, становить 203 036,00 грн, правова частка залишається на рівні 12/20 частин усього домоволодіння згідно із статтею 357 ЦК України. У додатку 1 висновку позначена жовтим кольором.

II частина:

Виділено у власність ОСОБА_2 : в житловому будинку літ. В приміщення: № 2-2 (житлове) площею 8,8 кв. м вартістю 18 796,00 грн; № 2-3 (житлове) площею 14,4 кв. м вартістю 30 758,00 грн; в тамбурі літ. в приміщення: № 2-1 (коридор) площею 6,5 кв. м - загального користування з власником III частини - вартістю 4 252,00 грн; в підвалі літ. В приміщення: № I (кухня) площею 20,0 кв. м вартістю 85 603,00 грн; № II (коридор) площею 3,2 кв. м вартістю 13 697,00 грн; ґанок входу до літ. в - загального користування з власником IIІ частини - вартістю 286,00 грн; ґанок входу в підвал вартістю 335,00 грн.

Господарські будівлі та споруди: сарай літ. Д , туалет літ. З - загального користування з власником III частини - вартістю 3 240,00 грн; частина огорожі № 3 (L=4,12 м) - загального користування з власником III частини - вартістю 1 199,00 грн; ворота № 2 - загального користування для трьох співвласників - вартістю 1 514,00 грн.

Загальна дійсна вартість будівель та споруд, що виділяються власнику II частини, становить 159 680,00 грн, правова частка залишається на рівні 1/4 усього домоволодіння згідно із статтею 357 ЦК України. У додатку 1 висновку позначена синім кольором.

III частина:

Виділено власнику 3/20 частини в житловому будинку літ. Г приміщення: № 2-4 (житлове) площею 22,3 кв. м вартістю 32 646,00 грн; № 2-5 (кухня) площею 10,4 кв. м вартістю 15 226,00 грн; в прибудові літ. г приміщення № ІV (тамбур) площею 4,5 кв. м вартістю 9 874,00 грн; в тамбурі літ. в приміщення № 2-1 (коридор) площею 6,5 кв. м - загального користування з власником ІІ частини - вартістю 4 252,00 грн; ґанок до тамбура літ. в - загального користування з власником ІІ частини - вартістю 286,00 грн.

Господарські будівлі та споруди:сарай літ. Д , туалет літ. З -загального користування з власником ІІ частини - вартістю 3 240,00 грн; частина огорожі № 3 (L=4,12 м) - загального користування з власником ІІ частини - вартістю 1 200,00 грн; ворота № 2 - загального користування для трьох співвласників - вартістю 1 514,00 грн.

Загальна дійсна вартість будівель та споруд, що виділяються власнику III частини, становить 68 238,0 грн, правова частка залишається на рівні 3/20 частини усього домоволодіння згідно із статтею 357 ЦК України. У додатку 1 висновку позначена зеленим кольором.

Графічне зображення розподілу приміщень житлових будинків літ. А , літ. В , літ. Г згідно із запропонованим варіантом наведене у додатку 1, що є невід`ємною частиною цього рішення суду.

Визначено такий порядок володіння земельною ділянкою на АДРЕСА_1 за другим варіантом висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи судового експерта Ларченко Г. І. від 18 квітня 2019 року № 05/19:

І частина:

Виділено у володіння ОСОБА_1 як власнику I частини домоволодіння земельну ділянку площею 212,0 кв. м разом з будівлями, із спільним виходом на АДРЕСА_2 (у додатку 4 позначена жовтим кольором).

ІІ частина:

Виділено у сумісне володіння ОСОБА_2 та власнику ІІІ частини домоволодіння земельну ділянку площею 142,0 кв. м, разом з будівлями, із спільним виходом на АДРЕСА_2 (у додатку 4 позначена зеленим кольором).

ІІІ частина:

Земельна ділянка площею 27,0 кв. м - для загального користування всіх співвласників (у додатку 4 позначена перехресним штрихуванням).

Графічне зображення порядку володіння земельною ділянкою наведено в додатку 4, що є невід`ємною частиною цього рішення суду.

Опис розподільчої межі для власника І частини:

I площа ділянки S = 117,0 кв. м під приміщеннями житлового будинку літ. А , прибудови літ. А 1 , прибудови літ. а та вимощення розмірами 0,8 м х 8,8 м, які належать власнику ОСОБА_1

II площа ділянки S = 95,0 м 2 : від існуючої т. А лівого бокового кута пряма лінія вздовж червоної лінії до т. Б довжиною 8,12 м; від т. Б під прямим кутом пряма лінія до т. В довжиною 8,31 м на відстані 8,12 м від т. Д ; від т. В пряма лінія під кутом в напрямку задньої межі до т. Г на відстані 7,0 м від т. Д .

Опис ділянки загального користування S=27,0 кв. м: від стіни сараю літ. Д на відстань 2,6 м в напрямку фасаду прибудови літ. а ; пряма лінія на відстані 0,8 м від фасадної стіни прибудови літ. а довжиною 8,8 м (S=2,6 м x 8,8 м = 22,8 кв. м); вздовж входу в сарай літ. Д ділянка шириною 1,0 м до перетину з лінією Б/В довжиною 4,12 м (S=1,0 м x 4,12 м = 4,12 кв. м).

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що відповідно до запропонованого експертом у повторній судовій будівельно-технічній експертизі від 18 квітня 2019 року № 05/19 першого варіанту, розподіл домоволодіння відповідає часткам сторін і не потребує реконструкції або перебудови. Крім того, перший варіант розподілу домоволодіння не передбачає вирішення питання щодо позбавлення відповідачів права власності на спірний сарай літ. Д .

Суд апеляційної інстанції вважав за необхідне провести реальний поділ між співвласниками домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване на АДРЕСА_1 , за першим варіантом висновку експерта, а також визначити порядок володіння співвласниками земельною ділянкою за тією ж адресою за другим варіантом висновку експерта від 18 квітня 2019 року № 05/19, який найбільш відповідає розмірам часток співвласників, конфігурації об`єктів нерухомого майна, належного сторонам та передбачає найменшу земельну ділянку у спільному користуванні.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги та помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині поділу домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, оскільки рішення суду першої інстанції оскаржувалось лише в частині поділу земельної ділянки.

Позивач вважає, що прийнятним і таким, що узгоджується з нормами законодавства, є другий варіант поділу спірного нерухомого майна, запропонований відповідно до судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12. При цьому ОСОБА_1 не погоджувалась із другим варіантом поділу спірного нерухомого майна згідно з експертизою від 18 квітня 2019 року № 05/19. У разі поділу спірного домоволодіння за цим варіантом вважає, що спір фактично не вирішено судом.

Апеляційний суд, провівши реальний поділ домоволодіння за іншим варіантом експертизи, вказав, що сарай літ. Д не може використовуватись за призначенням і належить відповідачам, а експерт неправильно визначив його місцезнаходження. Проте суд не перевірив належність сараю літ. Д відповідачам, та не врахував, що сторони у справі самостійно визначили порядок користування спірним домоволодінням, а спір існував щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій це домоволодіння розташоване.

Позивач вважає проведення повторної судової експертизи необґрунтованим.

У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції, не звернувши уваги на суттєві недоліки висновку судово-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12, ухвалив судове рішення, яке не може вважатись законним та обґрунтованим. Крім того, суд першої інстанції ухвалив рішення у справі без її участі, не вирішив питання про виклик експерта, позбавивши її можливості поставити питання експерту, визначитись із необхідністю клопотати про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, суд першої інстанції, задовольнивши клопотання про виклик свідка ОСОБА_5 , не забезпечив її явку в судове засідання. Також суд не надіслав на адресу ОСОБА_2 заяву про уточнення позовних вимог.

Апеляційний суд порушив вимоги статей 89, 100 ЦПК України, оскільки не врахував існування прибудови до житлового будинку літ. А , що належить позивачу, яка відображена на ситуаційному плані від 2017 року, та ґанку. Крім того, експерт не звернув уваги, а суд не перевірив обставин щодо наявних на спірній земельній ділянці комунікацій, які перебувають у спільній власності сторін. Відповідно до рішення апеляційного суду комунікації переважно розміщено на земельній ділянці, яку виділено у власність позивача. Це у разі необхідності обслуговування або ремонту комунікацій призведе до спору між сторонами.

Суди не врахували доводів відповідачів про наявність між сторонами певного порядку користування земельною ділянкою. Цей порядок склався між колишніми співвласниками домоволодіння і враховує їх права, не позбавляє їх можливості належно користуватися житловим будинком.

У серпні 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга ОСОБА_3 обґрунтована тим, що апеляційний суд помилково розподілив домоволодіння за першим варіантом, а земельну ділянку - за другим варіантом експертизи від 18 квітня 2019 року № 05/19, оскільки, на її думку, це є неприпустимим.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що під час проведення повторної експертизи від 18 квітня 2019 року № 05/19 позивач здійснила добудови, що впливає на розмір вільних земельних ділянок двору. Позивач також не надала доказів будівництва будинку літ. А , дозвільних документів, проєкту будівництва на нього немає, а відповідачів про будівництво не повідомлено.

Розміри об`єкта під літ. А від точки 2 до точки 3 не відповідають розмірам, які зазначені експертом. Тому з метою з`ясування цих обставин представник відповідача заявляв клопотання про допит спеціаліста, який склав план земельної ділянки, проте суд його не викликав.

Під час проведення повторної експертизи судовий експерт не взяв до уваги всіх документів, оскільки газопроводом та водопроводом, системою водовідведення користуються усі сторони, тому вони повинні бути розташовані на спільній земельній ділянці. Крім того, не враховано порядку користування земельною ділянкою, який склався ще до набуття позивачем права власності на частину домоволодіння, який вона дотримувалась до пред`явлення позову в цій справі.

У резолютивній частині рішення суд першої інстанції помилково вказав про виділ із спільної часткової власності ОСОБА_2 1/3 частини земельної ділянки, проте згідно з державним актом на право власності їй належить 5/20 частин, що становить 1/4 частину.

Відзиви на касаційні скарги не надходили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для їх задоволення немає.

Суди встановили, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 24 травня 1963 року ОСОБА_6 належало 3/20 частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 грудня 2010 року є спадкоємцем ОСОБА_6 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 11 грудня 1991 року, укладеного між ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , посвідченого державним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 1-3863, ОСОБА_8 належить 1/4 частина домоволодіння, розташованого за вказаною адресою на земельній ділянці площею 359,0 кв. м.

Згідно з договорами дарування від 10 вересня 2016 року, укладеними між ОСОБА_4 і ОСОБА_1 , посвідченими приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Воєводіною І. М., ОСОБА_1 є власником 12/20 частин спірного домоволодіння на земельній ділянці площею 0,0381 га, кадастровий номер 6510136600:08:001:0083, та є власником 12/20 частин цієї земельної ділянки.

Право спільної часткової власності на вказані об`єкти нерухомості зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 946445, виданого 20 листопада 2008 року, право власності на земельну ділянку площею 0,0381 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 в рівних частках належало співвласникам домоволодіння ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , правонаступниками яких є сторони у справі.

Згідно з технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 від 29 вересня 2019 року, складеними КП ХБТІ ХОРС, домоволодіння складається із: житлових будинків літ. А , літ. В , літ. Г , сараю літ. Д , дворової вбиральні (туалету) літ. Ж і З , зливної ями № 1, огорожі № 2, № 3.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із зазначенням частки кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (частина перша статті 358 ЦК України).

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації (частини перша, третя статті 364 ЦК України).

Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно із статтею 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди (частина четверта статті 120 ЗК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20), не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, зробила висновок, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику .

Суд апеляційної інстанції при визначені часток сторін у праві власності на земельну ділянку правильно виходив із розміру їх часток у праві власності на домоволодіння і дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 належить 12/20 частин, ОСОБА_2 - 1/4 частина, ОСОБА_3 - 3/20 частин у праві власності на земельну ділянку.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12, проведеної на підставі ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 16 січня 2017 року, судовий експерт Фесун Л. А. запропонувала два варіанти розподілу домоволодіння з відхиленням від розміру часток у праві власності на домоволодіння. Крім того, експерт запропонувала два варіанти розподілу земельної ділянки, вказавши, що земельну ділянку між співвласниками відповідно до розміру часток у праві власності на садибу, а також договору дарування земельної ділянки від 10 вересня 2016 року розподілити неможливо у зв`язку зі складною конфігурацією земельної ділянки та специфікою її забудови.

Перший варіант щодо виділу частки в домоволодінні, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 березня 2017 року № 12, передбачає виділ частки відповідачам з перевищенням вартості розміру частки у праві власності на домоволодіння. Другий варіант передбачає виділ сараю літ. Д , який належить відповідачам, у власність позивачу.

Варіанти щодо виділу часток земельної ділянки відповідно до вказаної експертизи передбачають перевищення частки відповідачів та потребують облаштуванням окремого виїзду без з`ясування наявності такої технічної можливості.

Відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 18 квітня 2019 року № 05/19, проведеної на підставі ухвали Херсонського апеляційного суду від 28 січня 2019 року, судовий експерт Ларченко Г. І. запропонувала два варіанти виділу часток співвласникам спірного домоволодіння та три варіанти визначення порядку володіння земельною ділянкою за вказаною адресою.

Із цього висновку суд апеляційної інстанції встановив, що запропоновані експертом варіанти виділу частки у домоволодінні відповідають розмірам часток у праві власності та не потребують проведення реконструкцій або перебудови. Крім того, з другого варіанту розподілу домоволодіння суд встановив, що сарай літ. Д , який перебуває у спільній частковій власності відповідачів, пропонується виділити у власність ОСОБА_1 , чим без згоди власників їх буде позбавлено права на нерухоме майно.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідачі згоди на позбавлення їх права власності на спірний сарай літ. Д не надали.

Апеляційний суд встановив, що згідно з визначеними експертом Ларченко Г. І. варіантами виділу земельної ділянки перший варіант передбачає залишення у спільному користуванні 50 кв. м, тоді як за другим варіантом - лише 27 кв. м. Третій варіант передбачає необхідність облаштування окремого в`їзду, тобто облаштування пандусу, оскільки різниця у рівні вулиці та двору становить більше 1 м. При цьому відповідачі заперечували проти облаштування такого в`їзду під великим кутом. Крім того, третій варіант передбачає передання позивачу земельної ділянки під сараєм літ. Д , який належить відповідачам, що є неприйнятним, оскільки відповідачі заперечували проти припинення їх права власності на сарай.

Апеляційний суд обґрунтовано вважав, що згідно із запропонованим у повторній судовій будівельно-технічній експертизі першим варіантом розподіл домоволодіння відповідає часткам сторін і не потребує реконструкції або перебудови. Перший варіант розподілу домоволодіння також не передбачає вирішення питання щодо позбавлення відповідачів права власності на сарай літ. Д .

За встановлених обставин суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість проведення реального поділу між співвласниками спірного домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами згідно з першим варіантом висновку експерта від 18 квітня 2019 року № 05/19, а також визначення порядку володіння співвласниками спірною земельною ділянкою відповідно до другого варіанту цього висновку, що найбільш відповідає розмірам часток співвласників, конфігурації об`єктів нерухомого майна, належного сторонам, та передбачає найменшу земельну ділянку у спільному користуванні.

Аргументи касаційних скарг відповідачів, які є аналогічними доводам апеляційних скарг, щодо наявності самовільних будівель позивача спростовуються актом управління з питань державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради та паспортом на домоволодіння, які вказують на відсутність самочинного будівництва.

Доводи касаційних скарг відповідачів про наявність підстав для відмови у задоволенні позову та встановлення порядку землекористування з урахуванням порядку, що склався між попередніми власниками, є необґрунтованими, оскільки існування сталого порядку землекористування під час розгляду справи суди попередніх інстанцій не встановили, а сторони не довели його існування.

Необхідності перевіряти доводи відповідачів про допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права немає, оскільки рішення суду першої інстанції скасоване постановою апеляційного суду з ухваленням нового рішення, з яким колегія суддів касаційного суду погоджується.

Твердження позивача про те, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційних скарг відповідачів, є безпідставними, оскільки аналіз матеріалів справи свідчить про те, що в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_3 рішення суду першої інстанції оскаржене повністю, а не лише в частині поділу земельної ділянки.

Доводи касаційних скарг щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції варіанта поділу домоволодіння і земельної ділянки та необхідності застосування іншого варіанта є неприйнятними, оскільки стосуються переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржена постанова апеляційного суду, якою скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційних скарг є необґрунтованими. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар