Ухвала

від 19.11.2020 по справі 643/18679/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 643/18679/18

провадження № 61-16095ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю Перехрестя Плюс , товариство з обмеженою відповідальністю Ліга 2К , про скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом та, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати пункт 3.1 додатку № 2 до рішення Харківської міської ради від 23 грудня 2015 року № 34/15 у частині погодження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032; скасувати пункт 10.1 Додатку №1 рішення Харківської міської ради від 21 грудня 2016 року № 456/16 у частині затвердження Технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , що прийнятий відносно земельної ділянки з кадастровим № 6310137500:02:043:0032; визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у м. Харкові Туза О. В. щодо внесення записів до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032, скасування кадастрового № 6310137500:02:043:0032 і закриття Поземельної книги відносно земельної ділянки із кадастровим № 6310137500:02:043:0032; внесення записів про реєстрацію новоутворених земельних ділянок кадастрові номери 6310137500:02:043:0069 та 6310137500:02:043:0070, відкриття Поземельних книг відносно земельних ділянок кадастровий № 6310137500:02:043:0069 і № 6310137500:02:043:0070; зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032 і Поземельну книгу відносно земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032, а також зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області скасувати в державному земельному кадастрі реєстрації новоутворених земельних ділянок кадастрові номери 6310137500:02:043:0069 і 6310137500:02:043:0070 та відкриття поземельних книг щодо земельних ділянок кадастрові номери 6310137500:02:043:0069 і 6310137500:02:043:0070

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Судове рішення першої інстанції мотивовано тим, що оспорювані рішення Харківської міської ради приймались на підставі неналежно оформленої технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки 6310137500:02:043:0032, положенням ЗУ Про державний земельний кадастр , Про землеустрій , Земельному кодексу України. У порушення статті 56 ЗУ Про землеустрій , технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки не містила нотаріально посвідчену згоду на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні). Крім того, технічна документація щодо поділу земельної ділянки з кадастровим № 6310137500:02:043:0032 не відповідає вимогам законодавства та підтверджена висновком експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України від 19 липня 2019 року № 65/8. Також суд зазначав, що прийняті Харківською міською радою рішення щодо погодження технічної документації та її подальшого затвердження були здійснені з порушенням права позивача ОСОБА_1 на користування земельною ділянкою, яке існує з 07 серпня 2008 року в силу нерозривного поєднання нерухомого майна із земельною ділянкою, на якій воно розташовано. Право користування земельною ділянкою є невід`ємним від розташованого на ній нерухомого майна щонайменше в зовнішніх межах будівлі та в межах, необхідних для її нормальної експлуатації.

Постановою Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу Харківської міської ради залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року в частині позовних вимог про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії та розподілу судових витрат змінено. У задоволені позову ОСОБА_1 про визнання протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області Туза О. В. щодо внесення записів до Державного земельного кадастру про скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032, скасування кадастрового № 6310137500:02:043:0032 і закриття поземельної книги відносно земельної ділянки із кадастровим № 6310137500:02:043:0032; внесення записів про реєстрацію новоутворених земельних ділянок кадастрові номери 6310137500:02:043:0069 і 6310137500:02:043:0070, відкриття поземельних книг відносно земельних ділянок кадастровий № 6310137500:02:043:0069 і № 6310137500:02:043:0070 відмовлено.

Абзац п`ятий резолютивної частини рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року викладено в новій редакції, а саме: зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області закрити Поземельні книги, які були відкриті зі здійсненням державної реєстрації новоутворених земельних ділянок кадастрові номери 6310137500:02:043:0069 і 6310137500:02:043:0070 та поновлено в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки кадастровий № 6310137500:02:043:0032. Вирішено питання розподілу судових витрат.

30 жовтня 2020 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу, що надійшла 02 листопада 2020 року, в якій заявник просить поновити строк та скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У касаційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Харківській області вказує, що повний текст судового рішення суду апеляційної інстанції була надіслана 30 вересня 2020 року, не надавши, цьому ніякого підтвердження, а саме: копію поштового конверта суду апеляційної інстанції з трек-номером поштового відправлення копії ухвали суду апеляційної інстанції на адресу заявника.

Частинами першою та другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Оскільки, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у такому його елементі як правова визначеність, тому, заявнику належить надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку із зазначенням дати первинного отримання копії оскаржуваного судового рішення.

Відтак, підстави, що наведені заявником в указаній заяві про поновлення строку судом вважаються неповажними.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішенню питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762 грн.

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір (у редакції на час вчинення процесуальної дії) за подання до суду позовної заяви, де містяться окремі вимоги немайнового характеру (скасування рішень, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії), яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у розмірі оспорюваної суми, таким чином 704 грн 80 коп.*3*200%=4 228 грн 80 коп.

Ураховуючи характер спору заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 4 228 грн 80 коп.

Разом з тим, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Разом з цим, при поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною першою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування необхідності скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд, а саме:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

При поданні касаційної скарги з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу зазначаються обґрунтування підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд та/або порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Отже, касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Харківській області не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Московського районного суду м. Харкова від 24 січня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги місячний строк, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Осіян