Постанова

від 30.11.2020 по справі 2-2192/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Харків

Справа № 2-2192/11

Провадження № 22-ц/818/ 4730 /20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кругової С.С.,

суддів Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

секретаря Кучер Ю.Ю.,

Учасники справи :

Позивач (заявник): Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк ,

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус у Дзержинському районі міста Харкова, ОСОБА_1 ,

Особа, що звернулася з апеляційною скаргою: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові

апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у розгляді справи, на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 квітня 2011 року, постановлену суддею Лазюк С.В.,

у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову у справі за позовом про звернення стягнення на предмет застави у розмірі 42269,93 грн.,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2010 року ПАТ КБ Приватбанк звернулося до суду з позовом, у якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № HAG5AE00000063 від 15.01.2007 р. у розмірі 5343,86 дол. США, що за курсом 7,91 відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/ 393 від 12.10.2010 складає 42269,93 грн. - звернути стягнення на предмет застави: автомобіль FAW, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Бортовий-С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі ОСОБА_1 , шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ Приватбанк з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАЇ України, а також наданням ПАТ КБ ПриватБанк всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Позивач також просив стягнути на його користь солідарно з ТОВ «Українське Фінансове Агенство «Верус» в особі філії ТОВ «Українське Фінансове Агентство «Верус» у Дзержинському районі м. Харкова та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № HAG5AE00000063 від 15.01.2007 року у розмірі 200 гривень та стягнути з ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 422 гривні 70 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень 00 коп.

Позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до закінчення провадження у справі.

В обґрунтування заяви, посилаючись на процесуальні норми, які регулюють питання щодо забезпечення позову, позивач зазначав, що відповідач протягом тривалого часу не виконує покладені на нього зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитом. Також, у позивача є підстави вважати, що відповідач може вжити заходів щодо відчуження належного йому майна аби позбавити банк можливості задовольнити свої вимоги за рахунок нього, або безперешкодно передати його третім особам чи змінити місцезнаходження, що призведе до неможливості виконати рішення суду. На підставі наведеного та посилань на положення ЗУ Про порядок виїзду з України і в`їзду в України громадян України та Постанову Кабміну №231 від 31.03.1995 просив обмежити право виїзду за межі країни відповідача. Вказував, що суд може застосувати одночасно кілька видів забезпечення позову.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 квітня 2011 року заяву ПАТ КБ Приватбанк задоволено. До розгляду по суті цивільної справи за позовом накладено арешт, у межах суми заборгованості за кредитним договором №HAG5AE від 15.01.2007 у сумі 42269,93 грн. на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження; а також обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .

Ухвала суду першої інстанції мотивована положеннями ст.152 ЦПК України та наявністю підстав вважати, що відповідач ОСОБА_1 у подальшому може ухилятися від явки до суду і перешкоджати розгляду справи. Також зазначено, що вказані види забезпечення позову, а саме накладення арешту, шляхом заборони вчиняти дії відносно майна відповідача, а також заборони відповідачу покидати межі України до вирішення справи по суті, містяться у вимогах заяви позивача.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 вересня 2011 року позов ПАТ КБ ПриватБанк задоволено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції від 5 квітня 2011 року ОСОБА_2 , що не була залучена до участі у розгляді справи, звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу суду в частині накладення арешту в межах суми заборгованості за кредитним договором №HAG5AE від 15.01.2007 у сумі 42269,93 грн. на рухоме майно (автомобіль Foton BJ1043V8JE6-4, ДНЗ НОМЕР_2 , 2006 року випуску), яке належить ОСОБА_1 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження та відмовити у задоволенні заяви в цій частині.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування скарги посилається на те, що вона як покупець набула права власності на рухоме майно ОСОБА_1 , а саме автомобіль Foton BJ1043V8JE6-4, відповідно до акту про проведені електронні торги від 6 вересня 2018 року.

Вказує, що вказані обставини виникли у 2018 році, тому наразі порушуються її права як власника придбаного рухомого майна, які ніким не оскаржуються. Крім того, вона не була учасником справи під час її розгляду у 2011 році, тому позбавлена процесуального права звернутися із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Звертає увагу на невідповідність прохальної частини заяви про забезпечення позову вимогам, які задовольнив суд в оскаржуваній ухвалі, не визначивши співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Також зазначила на відсутність підтверджень реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

У письмових поясненнях ПАТ КБ Приватбанк просило розглядати справу без їх представника та зазначало, що з апеляційною скаргою не погоджується, оскільки на момент постановлення оскаржуваної ухвали про забезпечення позову судом не було порушено норм законодавства, у цьому разі ОСОБА_2 повинна була звернутись із позовом про зняття арешту з майна, тобто у даній справі її права не порушені.

Відзивів від ОСОБА_1 та ТОВ УФА Верус в порядку ст.360 ЦПК України у визначний судом строк не надходило. Відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині накладення арешту на рухоме майно ОСОБА_1 , тому в іншій частині ухвала суду в апеляційному порядку не переглядається.

Судом встановлено, що позов заявлено щодо звернення стягнення на предмет застави, а саме автомобіль FAW, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Бортовий-С, реєстраційний номер: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5343,86 дол. США (що складає 42069,93 грн.).

Відповідно до ч.1,3 ст.151 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може

вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії

розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити

чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно зі статтею 152 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову, в тому числі шляхом накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; та забороною вчиняти певні дії.

Частиною 2 статті 152 ЦПК України (в редакції, що діяла станом на час постановлення оскаржуваної ухвали) встановлено, що У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів

забезпечення позову.

В матеріалах справи міститься акт про проведення електронних торгів від 6 вересня 2018 року згідно якого ОСОБА_2 придбано автомобіль Foton BJ1043V8JE6-4, ДНЗ НОМЕР_2 , 2006 року випуску, який належав ОСОБА_1 , в порядку реалізації арештованого майна.

При цьому, предметом застави був автомобіль FAW, рік випуску: 2005, тип ТЗ: Бортовий-С, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тобто мова йде про різні автомобілі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення в оскаржуваній частині постановлене з дотриманням норм процесуального права, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду.

Так, відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Інша особа, яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт у порядку забезпечення позову, належить їй, а не стороні у справі, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (стаття 60 Закону про виконавче провадження).

Відтак, ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Крім того, арешт на майно було накладено у 2010 році, справу розглянуто у 2011 році, автомобіль, на який накладено арешт, придбано ОСОБА_2 на електронних торгах у 2018 році. Тобто, чим порушені права та інтереси ОСОБА_2 оскаржуваною ухвалою, станом на час її постановлення не наведено.

Придбаний нею автомобіль не був предметом спору у даній справі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, в редакції станом на час звернення з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на відсутність доказів порушення чи вирішення прав, свобод, інтересів та обов`язків ОСОБА_2 оскаржуваною ухвалою, апеляційне провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 362, 367 , 374 , 381 , 382 , 383 , 384 , 389 , 390 , 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка не була залучена до участі у розгляді справи, на ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 квітня 2011 року, постановлену суддею Лазюк С.В., у цивільній справі за заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус в особі філії Товариства з обмеженою відповідальністю Українське Фінансове Агентство Верус у Дзержинському районі міста Харкова, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави у розмірі 42269,93 грн. - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови у порядку передбаченому ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

повний текст постанови

складено 1 грудня 2020 року