Постанова

від 23.11.2020 по справі 907/567/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. Справа № 907/567/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників сторін:

від позивача - Логойда В.М.

від відповідача (скаржника) - Марканич В.М.

розглянувши апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС, вих.№163/24/07-70-10 від 08 вересня 2020 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2020 року (підписане 31.08.2020), суддя Пригара Л.І.

у справі №907/567/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатінтерпорт , м. Чоп, Закарпатська область

до відповідача Закарпатської митниці ДФС, м. Ужгород

про стягнення 687 834,44 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу

в с т а н о в и в :

19 вересня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатінтерпорт звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Закарпатської митниці ДФС про стягнення 687 834,44 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2020 року у справі №907/567/19 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 687 834,44 грн. - за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу, а також 10 317,53 грн. - у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване приписами ст.946 ЦК України, відповідно до якої якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання; при цьому, плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Встановивши факт повернення переданого на зберігання майна поклажодавцю за період з 24.02.2017 року по 21.08.2017 року, що підтверджено долученими до справи доказами, суд визнав підтвердженим належними і допустимими доказами факт зберігання позивачем на замовлення відповідача майна (деревини) у період з 04.07.2016 року по 21.08.2017 року (включно), а відтак, і обґрунтованими позовні вимоги щодо оплати послуг зберігання.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Закарпатська митниця ДФС звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2020 року у справі №907/567/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Зокрема, посилається на п.3.3 укладеного між сторонами договору зберігання, відповідно до якого оплата за зберігання проводиться при умові наявності відповідних бюджетних асигнувань. Поряд з цим, посилається на акти взаємних розрахунків за 2016-2018 роки, у відповідності до яких відповідачем проведено розрахунки з позивачем у повному обсязі, а заборгованість за вказаний період у відповідача відсутня. Крім цього, наголошує, що задоволення позовних вимог у справі призведе до блокування рахунків митниці.

Судове засідання з розгляду справи, за клопотанням скаржника та ухвалою суду від 04 листопада 2020 року, проводилось в режимі відеоконференції з Господарським судом Закарпатської області.

23 листопада 2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про врахування практики суду в аналогічних спорах (справи №907/559/19 та №907/560/19), однак, при відкритті електронного листа не відображався кваліфікований цифровий підпис, про що складено відповідну довідку від 23 листопада 2020 року, відтак, таке клопотання суд не розглядає.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив такі задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2020 року у справі №907/567/19 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, з підстав, наведених у апеляційній скарзі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Зокрема, зазначав, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності. Разом з тим, вважає доведеним доказами, що знаходяться у матеріалах справи, факт зберігання позивачем у спірний період майна, переданого відповідачем. Одночасно наголошує, що відсутність в акті звірки спірної заборгованості не спростовує існування такої, за наявності інших доказів, що є у матеріалах справи. Просив також врахувати практику суду в аналогічних спорах у справах №907/559/19 та №907/560/19.

Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатінтерпорт є правонаступником всіх прав та обов`язків ПрАТ Закарпатінтерпорт (код ЄДРПОУ 22104970) у зв`язку з проведеною з 01.03.2017 року реорганізацією останнього шляхом перетворення (зміни організаційно-правової форми) у Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатінтерпорт (код ЄДРПОУ 22104970), що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідач - Закарпатська митниця ДФС станом на час розгляду справи знаходиться в стані припинення, а саме: реорганізації шляхом приєднання до Закарпатської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337207) згідно з постановою Кабінету Міністрів України Про утворення територіальних органів Державної митної служби №858 від 02.10.2019 року, проте, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань його діяльність на час розгляду справи не припинено.

04 липня 2016 року між Приватним акціонерним товариством Закарпатінтерпорт (в тексті договору - зберігач) та Закарпатською митницею ДФС (в тексті договору - поклажодавець) укладено договір №240/179 зберігання майна, що знаходиться під митним контролем, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 поклажодавець передав на відповідальне зберігання майно, що перебуває під митним контролем, а саме: вилучені, затримані та прийняті на зберігання Закарпатською митницею ДФС, лісо- та пиломатеріали, а зберігач - забезпечує його розвантаження - завантаження та зберігання за адресою: м. Мукачево, провулок Шевченка, 1а.

Згідно з п.1.2 Договору поклажодавець, при передачі на відповідальне зберігання майна, у акті прийому-передачі вказує його повну назву, кількість, ціну, загальну вартість. Кожний факт передачі майна та предметів на відповідальне зберігання оформляється відповідним актом прийому-передачі.

У п.п.2.1.2 та 2.2.7 Договору сторони погодили, що поклажодавець має право в будь-який час вимагати у зберігача негайного повернення (повністю або частково) майна, яке знаходиться на зберіганні, а зберігач зобов`язаний повернути майно поклажодавцю за першою вимогою останнього.

З моменту прийняття майна зберігач несе повну матеріальну відповідальність за його цілісність та дотримання всіх необхідних умов збереження згідно чинного законодавства. Без дозволу поклажодавця зберігач не має права розпоряджатися та вчиняти будь-які дії стосовно майна, прийнятого на відповідальне зберігання (п.4.1 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання сторонами, діє до 31 грудня 2016 року та у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підтвердження факту передачі майна на зберігання, у відповідності до п.1.2 Договору, сторонами складено видаткові накладні (вимоги) №157 від 04.07.2016 року, №167 від 08.07.2016 року, №178 від 21.07.2016 року, №№189, 190 від 28.07.2016 року, №№198-201 від 09.08.2016 року, №№208, 209 від 17.08.2016 року, №№214-217 від 22.08.2016 року, №№260-262 від 19.09.2016 року, №№296-300 від 24.10.2016 року, №№305-308 від 01.11.2016 року, №№309-311 від 02.11.2016 року, №№326, 327 від 11.11.2016 року та акти приймання-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання б/н від аналогічних дат.

Згідно вказаних документів відповідачем передано на відповідальне зберігання позивачу лісоматеріали (бук, осика, граб, сосна, береза, береста, ясень, дуб червоний, клен, ялина), які по якісних характеристиках та розмірах відповідають вимогам дров по ГОСТ 3243-88 та деревини дров`яної для технологічних потреб по ТУУ 56.196-95, коди УКТ ЗЕД 4401100000 та 4403921000, у кількості 2159,94 мі, загальною вартістю 1 008 167 грн. 41 коп., затримані відповідачем згідно протоколів про порушення митних правил №1090/30512/16 від 24.06.2016 року, №1135/30516/16 від 02.07.2016 року, №1275/30501/16 від 19.07.2016 року, №№1308/30501/16, 1310/30501/16 від 25.07.2016 року, №1386/30512/16 від 04.08.2016 року, №№1390/30501/16, 1391/30501/16, 1392/30501/16 від 05.08.2016 року, №№1438/30512/16, 1439/30512/16 від 12.08.2016 року, №№1504/30501/16, 1505/30501/16, 1506/30501/16, 1507/30501/16 від 18.08.2016 року, №№1569/30516/16, 1570/30516/16, 1571/30516/16 від 29.08.2016 року, №№1789/30501/16, 1790/30501/16, 1791/30501/16, 1792/30501/16 від 28.09.2016 року, №1798/30501/16 від 30.09.2016 року, №1821/30501/16 від 03.10.2016 року, №1866/30501/16 від 10.10.2016 року, №№1872/30501/16, 1875/30501/16, 1876/30501/16, 1877/30501/16, 1878/30501/16 від 11.10.2016 року, №№2105/30501/16, 2106/30501/16 від 11.11.2016 року.

Слід зазначити, що сторони визнають факт передачі майна на зберігання згідно вказаних вище документів.

Після закінчення бюджетного 2016 року майно, що передавалося зберігачу, не було вивезено поклажодавцем та продовжувало перебувати на зберіганні у позивача.

Передане на зберігання майно повернуто поклажодавцю в повному обсязі згідно з накладними (вимогами) №№17-19 від 24.02.2017 року (у кількості 167,931 мі), №24 від 09.03.2017 року (у кількості 61,698 мі), №№55-57 від 04.08.2017 року (у кількості 145,752 мі) та №№68, 71-74, 80-83, 85, 86, 88-101 від 21.08.2017 року (у кількості 1784,559 мі) та актами прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання б/н від аналогічних дат.

Сторони не заперечують факт повернення майна із зберігання згідно вказаних вище документів.

У вересні 2019 року ТзОВ Закарпатінтерпорт , посилаючись на положення ч.3 ст.946 ЦК України, звернулось до суду з цим позовом про стягнення з Закарпатської митниці ДФС 687 834,44 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу за період з 01 січня по 21 серпня 2017 року.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч.1 ст.936 ЦК України).

Згідно з ст.938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

В силу положень ст.946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов`язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання .

У відповідності до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору зберігання, позивачем прийнято на зберігання від відповідача лісо-, пиломатеріали у загальному обсязі 2 159,94 мі. Поряд з цим, сторонами не заперечується та у матеріалах справи відсутні докази того, що після закінчення дії договору (31 грудня 2016 року) відповідач забрав майно з зберігання. Вказане майно після закінчення дії договору продовжувало перебувати на зберіганні у позивача. Докази протилежного відповідачем суду не надано.

Факт повернення переданого на зберігання майна поклажодавцю підтверджується накладними (вимогами) №№17-19 від 24.02.2017 року (у кількості 167,931 мі), №24 від 09.03.2017 року (у кількості 61,698 мі), №№55-57 від 04.08.2017 року (у кількості 145,752 мі) та №№68, 71-74, 80-83, 85, 86, 88-101 від 21.08.2017 року (у кількості 1784,559 мі) та актами прийому-передачі матеріальних цінностей на відповідальне зберігання б/н від аналогічних дат.

З огляду на наведені докази, позивачем доведено факт зберігання майна (деревини), переданого відповідачем, у період з 04 липня 2016 року по 21 серпня 2017 року (включно), в тому числі: з 01 січня по 24 лютого 2017 року у загальній кількості 2 159,94 мі; з 25 лютого по 09 березня 2017 року - 1992,009 мі; з 10 березня по 04 серпня 2017 року - 1930,311 мі; з 05 по 21 серпня 2017 року - 1784,559 мі.

У протоколі узгодження ціни, що є додатком до договору зберігання, сторони погодили ціну за послуги по зберіганню товару в розмірі 1,50 грн. за зберігання 1 мі вантажу за добу.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім враховано погоджену сторонами плату за зберігання станом на 31 грудня 2016 року (1,50 грн./1мі за добу), та фактичний час зберігання товару після закінчення строку дії договору - з 01 січня по 21 серпня 2017 року, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає правильним розрахунок позивача.

З огляду на передбачений ст.946 ЦК України обов`язок поклажодавця внести плату за весь фактичний час зберігання товару, беручи до уваги те, що відповідач не забрав переданий на зберігання товар одразу після закінчення строку дії договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 687 834,44 грн. за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу у період з 01 січня по 21 серпня 2017 року, є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Поряд з тим, суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що позивач не звертався до нього з вимогою забрати майно, передане на зберігання, оскільки відповідний обов`язок не передбачено в укладеному сторонами договорі та нормами чинного законодавства. Одночасно, у матеріалах справи знаходяться листи позивача, адресовані відповідачу, а саме: №79 від 24 травня 2017 року, №184 від 18 грудня 2017 року та №45 від 07 серпня 2019 року щодо підписання договорів зберігання на 2017 рік (або пролонгації вже існуючих) та фінансування видатків митниці на оплату послуг позивача у 2017 році.

Щодо твердження апелянта про відсутність спірної заборгованості у актах звірки взаєморозрахунків сторін, що підписувалися у 2017 та 2018 роках, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сам факт відсутності зафіксованої в акті спірної заборгованості відповідача перед позивачем не спростовує висновків суду щодо доведеності факту надання позивачем послуг зберігання протягом спірного періоду та обов`язку відповідача їх оплатити, оскільки такі ґрунтуються на зібраних у справі та оцінених судом в сукупності доказах.

Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18).

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на відсутність бюджетних асигнувань, однак, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на ст.617 ЦК України, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Судом також враховано практику Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України щодо неправомірності посилання бюджетної установи на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання нею грошових зобов`язань, тим більше за фактично надані послуги. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2019 року у справі №910/4375/18).

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 687 834,44 грн. - за надані послуги по зберіганню вилученого (затриманого) вантажу.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними та спростовуються оскаржуваним рішенням.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11 серпня 2020 року у справі №907/567/19 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС - без задоволення.

Матеріали справи №907/567/19 повернути до Господарського суду Закарпатської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 30 листопада 2020 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.