Постанова
від 01.12.2020 по справі 923/71/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 923/71/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Разюк Г.П., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Клименко О.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м.Київ - Білоус Ю.Ю. на підставі ордеру від 05.11.2020 року серія КС № 477645;

від Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон - Козачек О.Д. на підставі ордеру від 05.11.2020 серія ВТ № 1005216.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ

на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року, м. Херсон, суддя Нікітенко С.В., повний текст рішення складено та підписано 18.09.2020 року

у справі № 923/71/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон

про стягнення 2 057 226 грн. 24 коп., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон, в якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон на свою користь 2 057 226 грн. 24 коп., а також відшкодувати позивачу за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч умовам укладеного між сторонами договору купівлі-продажу насіння соняшнику органічного від 10.10.2019 року № 101019, відповідачем було поставлено позивачу насіння соняшнику неналежної якості, тобто як неорганічний продукт за ціною органічного, з огляду на що позивач вважає, що різниця грошових коштів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон у розмірі 2 057 226 грн. 24 коп., як за органічний продукт, повинна бути стягнута з відповідача.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі №923/71/20 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не скористався можливістю висунути претензії до відповідача щодо якості товару, а саме насіння соняшника, в момент передачі товару позивачу, або після відвантаження товару позивачем до його переробки у макуху соняшникову та олію соняшникову високоолеїнову нерафіновану невиморожену вищого ґатунку протягом строку, передбаченого Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, як і не використав арбітражні зразки товару, що відбиралися під час навантаження насіння соняшника для пред`явлення претензій по якості, як це передбачено умовами п. 6 Додатку № 1 від 10.10.2019 року до договору, не залучав до процедури відбору зразків товару представника відповідача, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту не порушення ідентифікації партії переробленого товару на олійнопереробному заводі. При цьому, суд наголосив, що сторони не погоджували зміну процедури перевірки якості товару за договором чи іншим укладеним між сторонами документом, з огляду на що дійшов висновку, що позивачем було порушено порядок пред`явлення претензій по якості товару, при цьому, доказів, які б підтверджували, що недоліки товару, а саме, насіння соняшнику, виникли до передання товару позивачу або з причин, які існували до цього моменту, позивач не надав, з огляду на що дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Крім того, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні звернув увагу позивача на передчасність заявлених ним вимог, оскільки на момент подання позову інтереси позивача не були порушені у зв`язку з ненастанням у відповідача строку виконання зобов`язання щодо оплати 2 057 226 грн. 24 коп., тобто сума, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ до стягнення, не є простроченою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м.Київ з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права і неповним з`ясуванням всіх обставин справи. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов невірних висновків по суті спору і визнав недоведеними обставини, які, на його думку, є доведеними належними і допустимими доказами і які є належним чином обґрунтованими та які відповідають дійсності.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ у апеляційній скарзі зазначає, що з боку позивача не відбувалося порушення ідентифікації поставленого відповідачем насіння соняшнику, оскільки аналіз на вміст пестицидів проводився сертифікаційним органом з республіки Латвія STC у Фермерського господарства Діана , натомість судом було відмовлено у задоволенні заяв про залучення третіх осіб - Фермерського господарства Діана та Товариства з обмеженою відповідальністю Центр сертифікації і випробувань - SIA "Sertifikacijas us testesanas centrs STC", що також, на думку позивача, призвело до ухвалення помилкового рішення суду першої інстанції по суті.

В той же час, як вказує скаржник, останній не мав необхідності і обов`язку перевіряти поставлене відповідачем насіння соняшнику при його прийомці, оскільки на той час вже мав сертифікат відповідності якості продукції. Крім того, речовини, які були виявлені в подальшому, не могли з`явитись в насінні соняшнику при перевезенні чи прийомці, так як природа їх походження - земля, а саме, потрапляння в культуру в процесі вирощування.

Також, помилковим за твердженням скаржника, є висновки суду про те, що свідок ОСОБА_1 28.10.2019 року одночасно перебував в Житомирській та Харківській областях, оскільки вказане є лише технічною помилкою.

Відтак, на думку апелянта, суд першої інстанції фактично усунувся від дослідження документів, як на підтвердження проведення робіт по виконанню очистки вузлів та засобів перевезення, так і в застосуванні Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, яка не підлягала застосуванню при прийнятті насіння соняшника, оскільки на момент прийняття товару у позивача були відсутні підстави проводити додаткові аналізи з огляду на наявність в нього сертифікату про його органічність.

Зважаючи на наведене вище, а також на відверту плутанину суду першої інстанції у сертифікатах про органічність та неорганічність соняшнику, скаржник звертає увагу колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, що наявність обставин, викладених ним в апеляційній скарзі на оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області у справі № 923/71/20, є підставами для його цілковитого скасування.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.10.2020 року (головуючий суддя Г.І. Діброва, судді Г.П. Разюк, В.М. Головей) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20, справу призначено до судового розгляду.

10.11.2020 року поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон надійшов відзив на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20, в якому відповідач просить суд апеляційної інстанції відхилити доводи апеляційної скарги позивача та залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Відзив колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду долучено до матеріалів справи.

У відзиві відповідач зазначає, що позивач належними та допустимими доказами не обґрунтував позовних вимог належним чином, а обмежився лише поясненнями та власними міркуваннями та відеозаписами екскурсій по Балаклійському олійнопереробному заводу, які не підтверджують та не спростовують жодним чином факт виконання або невиконання сторонами умов укладеного між сторонами спору договору від 10.10.2019 року № 101019, правомірність заявлених скаржником позовних вимог та відповідність якості поставленого насіння соняшнику.

Товариство з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон зауважило, що всі зазначені скаржником в апеляційній скарзі питання детально розглянуті судом при ухваленні оскаржуваного рішення та його правова позиція у повній мірі відповідає встановленим нормам чинного законодавства.

Також відповідач наголошує на чинності Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року №П-7, оскільки на даний час остання визначає умови та порядок прийняття продукції та пред`явлення претензій сторонами у випадку виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що поставляється.

Крім того, відповідач, посилаючись на п. 6 Додатку № 1 до договору від 10.10.2019 року, зазначив, що скаржник не використав арбітражні зразки товару, що відбиралися під час навантаження насіння соняшника для пред`явлення претензій по якості, не погоджував з відповідачем зміну процедури перевірки якості товару за договором, не залучав до процедури відбору зразків товару представника відповідача, та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту непорушення ідентифікації партії переробленого товару на олійнопереробному заводі, не скористався можливістю висунути претензії до відповідача щодо якості товару в момент передачі товару позивачу, або після відвантаження товару позивачем до його переробки у макуху соняшникову та олію соняшникову високоолеїнову нерафіновану невиморожену вищого ґатунку протягом строку, визначеного законодавством.

При цьому, відповідач також зауважує, що аналіз з якості товару, на який посилався позивач, проводився вже із зразків переробленого товару, а саме, макухи та олії соняшникової, а докази на підтвердження неорганічності самого соняшнику у матеріалах справи відсутні. Також відповідач звернув увагу колегії суддів на те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, і позивачем не надано до суду доказів щодо додержання останнім правил зберігання/транспортування/переробки органічного насіння соняшника, та/або щодо переробленої продукції. А відтак, в сукупності з іншими, встановленими Господарським судом Херсонської області обставинами по справі, позивач не довів заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами.

19.11.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» , м. Київ надійшла заява за вх. № 3432/20/Д2 про відвід суді Головея В.М., в якій скаржник просив суд вирішити питання про відвід судді Головея В.М. в судовому засіданні з повідомленням учасників справи для проведення відеофіксації ходу судового засідання і вирішення питання про відвід; постановити ухвалу про відвід судді Головея В.М.

За результатами розгляду вказаної вище заяви, 20.11.2020 року ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у справі № 923/71/20 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді Разюк Г.М., Головей В.М.) визнано необґрунтованим відвід судді-члена колегії суддів Головея В.М., заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» , м. Київ у справі № 923/71/20 та у задоволенні відповідної заяви відмовлено.

Разом з тим, з метою необхідності забезпечити об`єктивність судового розгляду та відсутність будь-яких сумнівів в учасників справи щодо неупередженості суддів, задля відсутності можливості створення ситуації, коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення, з метою недопущення порушень вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів", присяги судді, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, 20.11.2020 року суддя-член колегії суддів Головей В.М. заявив собі самовідвід, за результатами розгляду якого колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду постановлено ухвалу від 20.11.2020 року про задоволення заяви судді-члена колегії Головея В.М. про самовідвід у справі №923/71/20, якою вирішено відвести суддю Головея В.М. від розгляду справи № 923/71/20; відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу господарських судів та приписів ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, справу № 923/71/20 передано до повторного автоматизованого розподілу для заміни відведеного судді.

На виконання вищезазначеної ухвали 20.11.2020 року було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 923/71/20, за результатом якого для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року було сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Разюк Г.П.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кривоозерський олійний завод органік» , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 було прийнято до свого провадження колегією суддів у новому складі.

Крім того, 20.11.2020 року поштою на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання, в якому останній просив суд долучити до матеріалів справи флеш-носій з відеозаписами судових засідань Господарського суду Херсонської області у справі № 923/71/20, яке мотивовано тим, що відеозаписи створювались в суді першої інстанції та покликані допомогти суду прийняти обґрунтоване рішення про скасування рішення суду першої інстанції, і задоволення позовних вимог, при цьому, скаржник зауважив, що вказані відеозаписи не є доказом в розумінні ст. 73 Господарського процесуального кодексу України.

30.11.2020 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач зазначив, що ані Господарським кодексом України, ані Цивільним кодексом України не закріплені положення щодо строків приймання продукції по якості під час поставки, так само як й ДСТУ 7011:2009, стандартами EU834/2007, 889/2008, що значаться в Додатку № 1 до договору від 10.10.2019 року, та якими передбачені лише основні вимоги та показники відповідності з якості продукції. Так, Постанова Ради (ЄС) № 834/2007 від 28.06.2007 року стосується органічного виробництва і маркування органічних продуктів, та скасування Постанови (ЄЕС) №2092/91, а Постанова комісії (ЄС) № 889/2008 від 05.092008 року є детальними правилами щодо органічного виробництва, маркування і контролю для впровадження Постанови Ради (ЄС) № 834/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів. Тобто, єдиним нормативно-правовим документом, що регулює умови й строк приймання продукції по якості, є саме Інструкція № П-7, що с чинною на сьогоднішній день та положення якої застосовують суди під час вирішення питань у подібних правовідносинах.

При цьому, відповідно до положень п. 2.2. договору купівлі-продажу № 101019 від 10.10.2019 року, що укладений між сторонами по справі, визначено, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати діючим нормативним актам, стандартам України та міжнародним органічним стандартам згідно додатків до договору. Однак ані вказаним договором, ані Додатком № 1 до нього не передбачені строки приймання товару по якості та строки пред`явлення претензій по якості продукції, що поставляється. Тому, як стверджує відповідач із посиланням на правові позиції, викладені у постановах ВГСУ від 08.02.2006 року у справі № 37/237-05, Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2019 року у справі № 904/1331/19, Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №911/1566/17, за відсутності у договорі відповідних умов щодо порядку прийняття товару за якістю, до правовідносин між сторонами такого договору застосовуються приписи Інструкції № П-7.

Судовою колегією додаткові пояснення були долучені до матеріалів справи.

01.12.2020 року під час судового засідання представник скаржника також надав суду апеляційної інстанції письмові пояснення у справі, які судовою колегією були долучені до матеріалів справи, та у яких скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 року у справі №910/6642/18, постанові Верховного Суду від 02.04.2020 року у справі № 910/7160/19, та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №911/2147/19, зазначив, що обраний позивачем у даній справі спосіб захисту порушеного права є по суті єдиним можливим способом, який буде ефективним і надасть можливість позивачу досягти результату у вигляді задоволення позовних вимог, так як право позивача на поставку якісного товару за договором порушено, це порушення доведено поданими позивачем доказами, право підлягає захисту, а обраний спосіб захисту права у вигляді позовної вимоги буде ефективним.

В судовому засіданні, в якому оголошувалась перерва, представники учасників справи підтримали свої доводи та заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово.

Судовою колегією було розглянуто та відхилено клопотання скаржника про долучення до матеріалів справи флеш-носія з відеозаписами судових засідань Господарського суду Херсонської області у справі № 923/71/20 у зв`язку з недоцільністю, оскільки, по-перше, відповідно до чинного процесуального кодексу, судом здійснюється власне офіційне фіксування судового процесу, по-друге, відеозаписи судових засідань суду першої інстанції, як вірно зазначив скаржник, не є доказами у справі, з огляду на що не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду, оскільки відповідно до процесуального законодавства колегія суддів апеляційного господарського суду переглядає справу лише за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а будь-які інші обставини чи посилання учасників процесу не можуть впливати на прийняття судом рішення за умови дотримання принципу об`єктивності та неупередженості суду під час розгляду справ.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м.Київ не потребує задоволення, а висновок, викладений в рішенні Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20, є вірним, проте його мотивувальна частина потребує зміни, виходячи з наступного.

Господарським судом Херсонської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Матеріали справи містять переклад на українську мову протоколу випробувань №L19-090458 від 10.09.2019 року по проекту дослідження слідів шкідливих компонентів, у якому визначено: зразок № L19-090458-01 насіння соняшнику, дата надходження проби - 04.09.2019 року, обсяг контролю на хімічні засоби рослин по спектру активних речовин. Даним експертним висновком встановлено, що в рамках проведених досліджень наданий зразок відповідає вимогам законодавства і тому оцінюється як товарний.

04.10.2019 року ТОВ Єврофінс Агро Тестінг Україна для ТОВ Центр сертифікації та тестування було проведено дослідження зразка насіння соняшнику органічного, 2019 року, на вміст речовин паракват та дикат, партія SFS-1-2019-D, відібране за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Молочна, 33, склад ФГ Діана , відповідно до якого тестовий зразок було визнано органічним продуктом.

07.10.2019 року ТОВ Єврофінс Агро Тестінг Україна на замовлення ТОВ Центр сертифікації та тестування було проведено дослідження зразка насіння соняшнику органічного, 2019 року, на вміст пестицидів, партія SFS-1-2019-D, відібране за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Молочна, 33, склад ФГ Діана , за результатами якого встановлено, що результати аналізів відповідають вимогам Регламенту (ЄС) 396/2005 про регулювання щодо максимальних рівнів залишків пестицидів у продуктах харчування та кормах, Регламенту (ЄС) 834/2007 про органічне виробництво та маркування органічної продукції спільно з регламентом комісії (ЄС) № 889/2008, результати вищезазначених аналізів відповідають Орієнтовному значенню для пестицидів BNN Асоціації переробників органічної продукції, оптовиків та представників роздрібної торгівлі. Тобто, даним висновком встановлено зразок як органічний продукт.

08.10.2019 року ТОВ Єврофінс Агро Тестінг Україна на замовлення ТОВ Центр сертифікації та тестування було проведено дослідження зразка насіння соняшнику органічного, 2019 року, на вміст органіохіоринових пестицидів та піретроїдів, органофосфор них пестицидів, партія SFS-1-2019-D, відібране за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Молочна, 33, склад ФГ Діана , за результатами якого встановлено, що результати аналізів на органічні азотні пестициди та інші, методом аналізу пестицидів міні-множини групою LS-MS/MS Горіх, на феноксикарбонові кислоти, фосфанові та фосфатні солі - відповідають Орієнтовному значенню для пестицидів BNN . Тобто, дані зразки визнані як органічний продукт.

10.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Садеко", м. Херсон (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 101019, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар (насіння соняшника), згідно з додатками до договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього визначену договором ціну.

З п. 2.2. договору вбачається, що якість товару, що постачається продавцем, повинна відповідати діючим нормативним актам, стандартам України та міжнародним органічним стандартам, згідно додаткам до договору. Якісні показники товару визначаються сторонами в додатках на кожну партію (п. 2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна товару визначається на кожну партію, згідно із додатками до спірного договору.

Відвантаження товару здійснюється за умови 80 % передплати за кожну партію товару. Останні 20 % вартості товару покупець оплачує після реєстрації податкової накладної (п. 3.3. договору). Датою оплати загальної кількості товару вважається дата фактичного надходження грошових коштів в повному обсязі загальної вартості товару, на відповідний розрахунковий рахунок продавця (п. 3.4. договору).

У відповідності до п. 4.4. договору, перехід права власності на партію товару відбувається після отримання покупцем даного товару, що наступає після підписання відповідної видаткової накладної представниками сторін.

Пунктом 9.4. договору унормовано, що умови договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу, який підписується сторонами і скріплюється печатками.

Згідно з п. 9.5. договору, останній набирає чинності з моменту його підписання, а саме з 10.10.2019 року та діє до 31.12.2019 року, а в частині розрахунків до повного виконання умов договору. Договір підписано сторонами належним чином та скріплено печатками.

З додатку № 1 до договору від 10.10.2019 року № 101019 вбачається, що п. 1 сторони погодили поставку продукції врожаю 2019 року, відповідно до стандартів EU834/2007, 889/2008, згідно діючого сертифікату № 05-016-2019 від 26.07.2019 року, виданого органом контролю SIA STC (UA-BIO-173), згідно з визначеним даним пунктом плану.

Вказаним вище планом передбачено період закупівлі насіння соняшника органічного, врожаю 2019 року - до 30.10.2019 року; лот насіння соняшника, що поставлявся за договором - SFS-1-2019-D, партія SFS-1-2019-D /1, UA-BIO-173; обсяг закупівлі становить 250, 00 +/- 10%; вид пакування - насипом, за ціною 1 тони з ПДВ - 16 200 грн.; загальною вартістю з ПДВ - 4 050 000 грн.

Відповідно до п. 2 додатку № 1 продавець передає товар (насіння соняшнику) на умовах FCA склад продавця за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с.Станіслав, вул. Молочна, 33 (згідно умов правил Інкотермс 2010) для подальшої переробки.

Пунктом 6 додатку № 1 сторони погодили, що продавець номінує свого представника (сюрвейєра) для контролю за процесом відвантаження товару. Із кожного автомобіля сюрвейєр, номінований продавцем, відбирає 1 зразок товару (для продавця), що пакується у спеціальний Debasafe пакет, який має унікальний номер (пломбу), і вказується у товаро-транспортній накладній. Водій транспортного засобу, а також представник складу відвантаження засвідчують присутність при відборі зразків своїм підписом на Debasafe пакеті. Даний зразок товару є арбітражним у разі спору між продавцем і покупцем щодо якості товару. У разі виникнення претензій щодо якості поставленого товару, продавець не несе відповідальності при порушенні ідентифікації партії товару покупцем.

Відповідно до п. 7 додатку № 1 якість товару повинна відповідати ДСТУ 7011:2009, стандартам EU834/2007, 889/2008 та наступним показникам: вологість - не більше 8,0%, сміттєва домішка - не більше 3,0%, олійна домішка - не більше 10,0%, ГМО - не допускається, продукція не має походити із ГМО джерел, а також не повинна містити ГМО складові, товар має бути свіжим без стороннього смаку та запаху і мати типовий смак та колір, без живих або мертвих шкідників/екскрементів, без плісняви, скла, металу, дерева та пластику.

З платіжних доручень № 870, 882, 887, 888, 913, 72 від 15.10.2019 року, 16.10.2019 року, 16.10.2019 року, 17.10.2019 року, 25.10.2019 року, 31.10.2019 року відповідно вбачається що позивач сплатив відповідачу за насіння соняшника грошові кошти на загальну суму 4 212 324 грн.

З товарно-транспортних накладних від 15.10.2019 року № 1 та № 2, від 16.10.2020 року № 3, від 17.10.2020 року № 4, 5, 6, від 19.10.2019 року № 7, 8, від 21.10.2019 року № 9, від 22.10.2020 року № 10, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що насіння соняшнику органічного, врожаю 2019 року, лот SFS-1-2019-D UA-BIO-173 Organic, партія № SFS-1-2019-D/1, завантажено за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Молочна, 33, склад ФГ Діана за замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ, вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон, доставлено в пункт навантаження - до Товариства з обмеженою відповідальністю Балаклійський олійнопереробний завод . Крім того, при відвантаженні було відібрано зразки за №12409672, 12409673, 12409674, 12409675, 12409691, 12409692, 12409693, 12409694, 12409695, 12409696, 12409697, 12409698, 12109774, 12409775, 12409699, 12409700, 12409440, 1240441, 12409442, 12409443.

За видатковими накладними № 17, 18, 19, 20, 21, 22 від 15.10.2019 року, 16.10.2019 року, 17.10.2019 року, 19.10.2019 року, 21.10.2019 року, 22.10.2019 року відповідно, що наявні у матеріалах справи, відповідачем поставлено позивачу насіння соняшнику у загальній кількості 260,02 тон.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ та Товариством з обмеженою відповідальністю Балаклійський олійнопереробний завод , с.Борщівка, Балаклійського району, Харківської області було укладено договір № 011019/1 на переробку давальницької сировини, за умовами якого надане позивачем насіння соняшнику підлягало переробці на макуху соняшникову та на олію соняшникову високоолеїнову нерафіновану невиморожену вищого ґатунку.

Зазначеним договором його сторони погодили істотні умови, які визначають критерії поставки і приймання сировини, її якість, кількість і строки поставки.

Крім того, п. 4.2. вказаного вище договору погоджено, що приймання доставленої замовником сировини за кількістю здійснюється виконавцем на складі Товариства з обмеженою відповідальністю Балаклійський олійнопереробний завод , с. Борщівка, Балаклійського району, Харківської області відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 року № П-6. Також договір визначає умови виробництва продукції, вартість (ціну) робіт з переробки сировини, порядок розрахунків,умови відвантаження тощо.

Матеріали справи також містять акти наданих послуг з переробки давальницької сировини насіння соняшника, які підписані та скріплені печатками як з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ так і з боку Товариства з обмеженою відповідальністю Балаклійський олійнопереробний завод , с.Борщівка, Балаклійського району, Харківської області, а саме: № 326 від 17.10.2019 року на суму 13 304 грн. 46 коп., від 18.10.2019 року № 327 на суму 40 631 грн. 74 коп., від 19.10.2019 року № 328 на суму 43 894 грн. 44 коп., від 20.10.2019 № 329 на суму 42 700 грн. 69 коп., від 21.10.2019 року № 330 на суму 41 657 грн. 02 коп., від 22.10.2019 року № 331 на суму 42 699 грн. 73 коп., від 23.10.2019 року № 332 на суму 12 774 грн. 88 коп., від 24.10.2019 року № 333 на суму 13 710 грн. 11 коп.

28.10.2019 року за присутності представника оператора - Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік Городецького Я., ТОВ Органік стандарт у селі Борщівка, Балаклійського району, Харківської області (ТОВ Балаклійський олійний завод ), було відібрано зразки олії, із загальної партії 105 000 кг, зі складу готової продукції, ємність № 1, 2, № зразків: для лабораторії - М88016737, для оператора - М88016738, для Органік стандарт - М88016739; соняшникової макухи, із загальної партії 110 000 кг, зі складу готової продукції, № 1, № зразків: для лабораторії - М88016750, для оператора - М88016751, для Органік стандарт - М88016752.

01.11.2019 року, у відповідності до Постанови Ради (ЄС) № 834/2007 у новій редакції, за підписом ОСОБА_2 було підтверджено угоду на виробництво екологічно чистої продукції із зазначенням органу, що видав сертифікат - ТОВ Центр сертифікації і тестування , серійний номер підтвердження - STC-19-00025, трейдера - ТОВ Садеко , виробника - ФГ Діана , вантажоодержувача - ТОВ Кривоозерський олійний завод , торгової назви продукції - органічне насіння соняшника, урожай 2019 року, № партії SFS-1-2019-D, задекларована кількість у розмірі 260 020 кг.

Як убачається з протоколів випробувань № L19-110117 від 06.11.2019 року та № L19-110118 від 08.11.2019 року на замовлення ТОВ Органік Стандарт проводилося дослідження слідів шкідливих речовин (фосфорорганічні гербіциди) у зразках макухи та олії, які були відібрані 28.10.2019 року з мішечків для зразків № 88016737 (Харківська область, Балаклійський район, село Борщівка, склад № 1, цистерна 1, 2, загальна кількість 104 590 кг, партія SFS-12019-D-HOSO-1) - олія та № 88016750 (Харківська область, Балаклійський район, село Борщівка, склад № 1, загальна кількість 110 000 кг, партія SFS-12019-D-САКЕ-1) - соняшникова макуха.

З протоколу випробувань № L19-110117 від 06.11.2019 року вбачається, що зразок олії в рамках проведених досліджень відповідає вимогам Регламенту (ЄС) № 396/2005 в останньому виданні та вказаний зразок відповідає вимогам Федерального союзу натуральних харчових продуктів і товарів для органічних продуктів.

З протоколу випробувань № L19-110118 від 08.11.2019 року вбачається, що зразок соняшникової макухи в рамках проведених досліджень відповідає вимогам Регламенту (ЄС) № 396/2005 в останньому виданні, проте не відповідає вимогам Федерального союзу натуральних харчових продуктів і товарів для органічних продуктів, оскільки містить перевищені норми Імазамокса (0,031 мг/кг) та Імазапіра (0,030 мг/кг).

З наявного в матеріалах справи аналітичного звіту AR-19-SF-073219-01, код зразка органічного насіння соняшнику № 724-2019-00074368 від 20.11.2019 року, виробник: ФГ Діана (зразок 30.09.2019 року) вбачається, що вміст "Імазамокса" у матеріалі зразка, доставленого в лабораторію, дорівнює 0.017 мг/кг, похибка вимірювання визначена у розмірі ± 0.009 мг/кг (0,017-0,009 = 0,008), а межа кількісного визначення дорівнює 0.01 мг/кг. Так само, вміст "Імазапір" у матеріалах зразка з урахуванням похибки у розмірі ± 0.006 мг/кг не перевищує межі кількісного визначення, що дорівнює 0.01 мк/кг.

Листом від 12.12.2019 року № 19756 Товариство з обмеженою відповідальністю Органік Стандарт повідомило позивача, що за результатами проведених досліджень партія макухи соняшникової (партія № SFS-1-2019-13-САКЕ-1, обсягом 110000 кг) і партія олії соняшникової високоолеїнової нерафінованої невимороженої вищого ґатунку (№ SFS-1-2019-D-HOSO-1, обсягом 104590 кг.), переробленої з насіння соняшнику, визнані неорганічними і орган сертифікації STC повідомив ТОВ Органік Стандарт , що зобов`язав оператора ФГ Діана зняти органічне маркування з насіння соняшника урожаю 2019 року. Крім цього, даним листом повідомлено позивача про те, що після проведеного розслідування, можна зробити висновок, що виявлені залишки Імазамоксу та Імазапіру в зразку партії макухи соняшникової не є свідченням порушень вимог Стандарту органічного виробництва, еквівалентного регламентам ЄС, оператором з органічного виробництва ТОВ Кривоозерський олійний завод органік .

Також матеріали справи містять акти приймання обладнання до експлуатації після проведених робіт з очищення, миття та лужіння (роботи виконані для використання обладнання у виготовленні органічних продуктів) № 1 від 01.10.2019 року, № 34 від 14.10.2019 року, № 33 від 13.10.2019 року, № 32 від 12.10.2019 року, № 31 від 12.10.2019 року, № 30 від 11.10.2019 року, № 29 від 11.10.2019 року, № 28 від 11.10.2019 року, № 27 від 11.10.2019 року, № 26 від 10.10.2019 року, № 25 від 10.10.2019 року, № 24 від 10.10.2019 року, № 23 від 09.10.2019 року, № 22 від 08.10.2019 року, № 23 від 08.10.2019 року, № 20 від 07.10.2019 року, № 19 від 07.10.2019 року, № 18 від 07.10.2019 року, № 17 від 06.10.2019 року, № 16 від 06.10.2019 року, № 15 від 05.10.2019 року, № 14 від 05.10.2019 року, № 13 від 04.10.2019 року, № 12 від 04.10.2019 року, № 11 від 03.10.2019 року, № 10 від 03.10.2019 року, № 8 від 02.10.2019 року, № 4 від 02.10.2019 року, № 3 від 01.10.2019 року, № 2 від 01.10.2019 року. Крім того, актом від 14.10.2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю Балаклійський масло переробний завод в односторонньому порядку встановлено відсутність натурних залишків продукту на обладнанні підприємства, засвідченого директором, лаборантом, майстром зміни та пресувальником.

Крім цього, матеріали справи містять скріншоти електронних листів від 07.11.2019 року, 11.11.2019 року, 12.11.2019 року, направлених на електронну пошту відповідача щодо проблем з якістю продукції по договору від 10.10.2019 року № 101019.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, але за мотивами, викладеними в постанові.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Садеко", м. Херсон (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 101019, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар (насіння соняшника), згідно з додатками до договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього визначену договором ціну.

На виконання умов вищевказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю "Садеко", м. Херсон, насіння соняшника органічне, врожаю 2019 року згідно з планом, визначеним вказаним вище додатком на умовах правил Інкотермс 2010 - FCA зі складу продавця за адресою: Херсонська область, Білозерський район, с. Станіслав, вул. Молочна, 33, (ФГ Діана ) для подальшої переробки у кількості 260,02 тон.

Поставка насіння соняшника органічного відбулася відповідно до п. 4 додатку № 1 від 10.10.2019 року до договору транспортом покупця, який зобов`язувався надати під завантаження сухий, чистий автотранспорт, зачищений від залишків попередніх вантажів згідно вимог органічного стандарту EU 834/2007, 889/2008.

В подальшому, після завантаження автомобілів, насіння соняшника було транспортовано для переробки на ТОВ "Балаклійський олійнопереробний завод", про що свідчать товарно-транспортні накладні від 15.10.2019 року № 1, 2 (автомобільний перевізник ФОП Шаверя О. Н.), від 16.10.2020 року № 3 (ФОП Ласа Т.А.), від 17.10.2020 року № 4, 5, 6, від 19.10.2019 року № 7, 8, від 21.10.2019 року № 9, від 22.10.2020 року № 10 (ТОВ Гала Юг ), які наявні в матеріалах справи.

За отриманий товар позивачем було сплачено відповідачу на виконання умов Договору купівлі-продажу грошові кошти в сумі 4212324 грн. (платіжні доручення № 870, 882, 887, 888, 913, 72 від 15.10.2019 року, 16.10.2019 року, 16.10.2019 року, 17.10.2019 року, 25.10.2019 року, 31.10.2019 року відповідно).

Відповідно до умов договору на переробку соняшника на давальницьких умовах №011019/1 від 01.10.2019 року, укладеного між позивачем і ТОВ "Балаклійський олійнопереробний завод", насіння соняшника було перероблено в олію та соняшникову макуху, 104590 кг і 110000 кг відповідно.

За результатами проведених досліджень ТОВ Органік Стандарт (лист № 19756 від 12.12.2019 року), партія макухи соняшникової (партія № SFS-1-2019-13-САКЕ-1, обсягом 110000 кг) і партія олії соняшникової високоолеїнової нерафінованої невимороженої вищого ґатунку (№ SFS-1-2019-D-HOSO-1, обсягом 104590 кг.) переробленої, на думку позивача, саме з поставленого відповідачем насіння соняшнику, визнані неорганічними, а тому, дана продукція в подальшому не може бути реалізована за ціною органічного продукту, внаслідок чого, відповідач повинен повернути позивачу різницю ціни, що і стало підставою для звернення до суду з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ.

При цьому, фактично позовні вимоги ґрунтуються на тому, що до моменту укладання між сторонами договору, іноземними підприємствами було проведено дослідження зразків насіння соняшнику, яке в подальшому мало стати предметом договору купівлі-продажу на його органічність, та встановлено відповідність такого насіння європейським стандартам, з огляду на що сторони уклали договір купівлі-продажу саме органічного насіння соняшнику. Проте, після його переробки на соняшникову макуху та соняшникову олію було виявлено неорганічність вказаних продуктів переробки, з огляду на що позивач вважає, що відповідач у справі поставив йому неякісний товар.

Дослідивши вказані твердження та наявні у матеріалах справи докази на їх підтвердження судова колегія зазначає таке.

Спір у даній справі стосується якості поставленої продукції - насіння соняшника врожаю 2019 року.

При цьому, спірні правовідносини між сторонами у справі виникли з укладеного між ними договору купівлі-продажу органічного насіння соняшника від 10.10.2019 року №101019, який сторони, як рівні учасники ринку господарських правовідносин, підписали в добровільному порядку та відповідно до принципу свободи господарських договорів погодили його умови, з огляду на що саме приписами та вимогами вказаного договору сторони повинні керуватись у спірних правовідносинах за ним.

Так, з п. 2.2. договору вбачається, що якість товару, що постачається продавцем повинна відповідати діючим нормативним актам, стандартам України та міжнародним органічним стандартам, згідно додаткам до договору. Якісні показники товару визначаються сторонами в додатках на кожну партію (п. 2.3. договору).

При цьому, п. 6 додатку № 1 сторони погодили, що продавець номінує свого представника (сюрвейєра) для контролю за процесом відвантаження товару. Із кожного автомобіля сюрвейєр, номінований продавцем, відбирає 1 зразок товару (для продавця), що пакується у спеціальний Debasafe пакет, який має унікальний номер (пломбу), і вказується у товарно-транспортній накладній. Водій транспортного засобу, а також представник складу відвантаження засвідчують присутність при відборі зразків своїм підписом на Debasafe пакеті. Даний зразок Товару є арбітражним у разі спору між продавцем і покупцем щодо якості товару. У разі виникнення претензій щодо якості поставленого товару, продавець не несе відповідальності при порушенні ідентифікації партії товару покупцем.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами по справі не заперечується, що з вказаних вище товарно-транспортних накладних убачається, що на виконання умов додатку №1, з кожного автомобіля було відібрано зразки товару, які запаковано у спеціальні Debasafe пакети, які мають унікальний номер (пломбу), і вказані у товарно-транспортних накладних.

При цьому, факт існування вказаних Debasafe пакетів підтверджується і тим, що такі пакети позивачем надавались суду першої інстанції для огляду, після чого були повернуті позивачу.

З тверджень позивача також вбачається, що на момент отримання товару сумнівів щодо якості (органічності) в останнього не було, оскільки до моменту укладання договору були проведені відповідні дослідження насіння соняшника та отримано сертифікат відповідності його якості (підтвердження органічності).

Інших письмових доказів, які б підтверджували якість насіння соняшника в момент відвантаження його покупцю, а також вимог позивача до відповідача, з приводу якості поставленого насіння, відповідей відповідача, інших експертних висновків щодо дослідження якості арбітражних зразків насіння соняшника, належних та допустимих доказів щодо умов вирощування, зберігання, переробки третіми особами спірного товару матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 675 Цивільного кодексу України, визначено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 Цивільного кодексу України).

Аналіз приписів вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що, якість товару має відповідати вимогам договору саме в момент передачі такого товару, при цьому, вказаний момент фактично є присічним для визначення наявності та обсягу відповідальності продавця за переданий товар.

Вказане правило законодавцем передбачено також з урахуванням того, що за загальним правилом, визначеним ч. 1, 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Отже у разі наявності в покупця будь-яких сумнівів щодо якості отриманого від продавця товару, він має довести, що вказані недоліки мали місце ще до моменту його фактичного отримання та відповідно і моменту переходу права власності на такий товар до покупця від продавця.

Тобто, в даному випадку, саме позивач, як покупець за укладеним між сторонами договором, має довести, що отриманий за таким договором товар - насіння соняшнику органічне, саме в момент його передачі не відповідало вимогам щодо органічності, оскільки, передбачених ст. 679 Цивільного кодексу України гарантій щодо якості товару, які б мали наслідком перехід обов`язку доказування якості продукції до продавця, укладений між сторонами договір не містить.

При цьому судова колегія зауважує, що єдиним можливим способом довести вказані обставини, з огляду на приписи чинного законодавства та умови укладеного між сторонами договору та додатку до нього, є експертне дослідження на відповідність поставленого насіння вимогам органічності.

Судова колегія також наголошує та звертає увагу сторін на те, що за своїми ознаками предмет укладеного договору - насіння соняшнику - є річчю з родовими ознаками, тобто таким об`єктом, ідентифікація якого за певними індивідуальними ознаками неможлива, з огляду на що, експертне дослідження органічності такого товару можливо лише за умови його ідентифікації. При цьому, як вже зазначалось раніше, сторони погодили у своєму договорі, можливість такої ідентифікації, а саме шляхом відбирання з кожного автомобіля зразків насіння та пакування його у спеціальні Debasafe пакети, як і погодили, що саме вказані зразки є арбітражним у разі спору між продавцем і покупцем щодо якості товару.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що єдиним можливим належним та вірогідним доказом неорганічності поставленого відповідачем позивачу насіння соняшнику могло би бути експертне дослідження такого насіння саме з відібраних та поміщених у Debasafe пакети зразків.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, в даному випадку скаржником ані суду першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, не було надано таких доказів, як то висновок експертизи, експертне дослідження або результати аналізів тощо, саме зразків насіння, яке міститься у відібраних під час передачі товару Debasafe пакетах.

Судова колегія наголошує також на тому, що чинним процесуальним кодексом позивач наділений правом як надати суду висновок незалежного експертного дослідження, так і право заявляти суду клопотання про призначення у справі з цього питання судових експертиз, проте останній вказаними правами не скористався, клопотання про проведення судової експертизи відібраних зразків не заявив, навіть з урахуванням того, що вказані зразки були надані суду для огляду, чим фактично позбавив себе можливості належними, вірогідними та допустимими доказами по справі довести суду власну позицію.

При цьому, наявні у справі докази, якими позивач намагається довести, що отримане ним насіння соняшнику як органічне, насправді було неорганічним, навіть у всій їх сукупності вказаного не доводить, з огляду на таке.

Матеріали справи містять протоколи випробувань № L19-110117 від 06.11.2019 року та № L19-110118 від 08.11.2019 року з яких вбачається, що на замовлення ТОВ Органік Стандарт проводилося дослідження слідів шкідливих речовин (фосфорорганічні гербіциди) у зразках макухи та олії, які були відібрані 28.10.2019 року з мішечків для зразків № 88016737 (Харківська область, Балаклійський район, село Борщівка, склад № 1, цистерна 1,2, загальна кількість 104 590 кг, партія SFS-12019-D-HOSO-1) - олія та №88016750 (Харківська область, Балаклійський район, село Борщівка, склад №1, загальна кількість 110 000 кг, партія SFS-12019-D-САКЕ-1) - соняшникова макуха.

Тобто вказані дослідження були проведені по відношенню до вже переробленого насіння соняшнику, яке за твердженням позивача, було поставлено відповідачем, а не самого насіння, яке було предметом договору купівлі-продажу від 10.10.2019 року №101019, при цьому судова колегія зауважує, що ідентифікувати насіння, з якого отримано макуху та олію, з огляду на родовий характер насіння та подальший процес його транспортування, зберігання та переробки, є об`єктивно неможливо.

При цьому з вказаних протоколів випробувань вбачається, що олія, яка отримана за твердженням позивача з поставленого відповідачем насіння, відповідає вимогам для органічних продуктів, тоді як макуха соняшника, яка також отримана за твердженням позивача з поставленого відповідачем насіння вже не відповідає вимогам для органічних продуктів, з огляду на що постає питання, як продукти переробки одного і того ж насіння мають різний статус щодо вимог до їх органічності.

Наявний у матеріалах справи аналітичний звіт AR-19-SF-073219-01, код зразка органічного насіння соняшнику № 724-2019-00074368 від 20.11.2019 року, виробник: ФГ Діана також не може бути належним доказом на підтвердження неорганічності поставленого за договором насіння, оскільки зразки насіння соняшнику, як вбачається з цього звіту, були відібрані 30.09.2019 року, тобто взагалі до моменту укладання між сторонами у справі договору, за яким виникли спірні правовідносини.

При цьому, навіть якщо припустити, що саме з поставленого відповідачем насіння соняшнику, як на те посилається позивач, було отримано соняшникову олію та макуху соняшникову, яка визнана неорганічною, позивач мав би довести суду належними допустимими доказами у справі, що під час всього процесу транспортування такого насіння, його зберігання та переробки таке насіння не могло бути змішаним з іншим насінням, яке є неорганічним, як і довести, що процес транспортування зберігання та переробки такого насіння відбувався відповідно до правил щодо продуктів органічного виробництва, застосування яких передбачено як міжнародними стандартами, так і нормами чинного законодавства України.

Проте таких доказів матеріали справи не містять.

Так, постановою Комісії ЄС від 05.09.2008 року № 889/2008 визначено детальні правила щодо органічного виробництва, маркування контролю для впровадження Постанови Ради ЄС № 834/2007 стосовно органічного виробництва і маркування органічних продуктів, п. 22 якої поміж іншого визначено, що для належного відокремлення органічних і не органічних продуктів під час обробки і транспортування та для запобігання будь-якого змішування слід сформулювати відповідні запобіжні заходи.

При цьому, п. 23 також унормовано, що перехід до органічної системи виробництва потребує певних періодів адаптації усіх використовуваних засобів та методів. В залежності від продукта-попередника слід визначити певні терміни для різних секторів виробництва.

Статтею 31 вказаного вище Європейського стандарту визначено умови пакування і транспортування продуктів до інших операторів або підрозділів. А саме: оператори мають забезпечувати транспортування органічних продуктів до інших підрозділів, у тому числі оптових і роздрібних продавців, лише у відповідній упаковці, контейнері або транспортних засобах, закритих таким чином, що заміна вмісту є неможливою без маніпуляцій або пошкодження пломби, та з етикеткою, у якій, без шкоди будь-яким іншим необхідним згідно закону вказівкам, має бути зазначене таке: (а) найменування і адреса оператора і, відповідно, власника або продавця продукту; (б) назва продукту або опис складних кормів та посилання на органічний метод виробництва; (в) найменування і/або код органу контролю або контролюючої інстанції, під контролем яких знаходиться оператор; а також (г) якщо необхідно, маркування партії товару згідно з системою маркування, затвердженою на національному рівні або узгодженою з органом контролю чи контролюючою інстанцією, яке дозволяє пов`язати відповідну партію товару з обліковою документацією, зазначеною у Статті 66. Інформація, зазначена у пунктах (а) - (г) першого абзацу, також може бути представлена у документі, який супроводжує товар, якщо такий документ може бути безсумнівно пов`язаний з тарою, контейнером або транспортним засобом, у якому перевозиться продукт. У цьому товаросупровідному документі має зазначатися інформація про постачальника і/або перевізника.

Немає необхідності замикати тару, контейнери або транспортні засоби, за умови: (а) прямого транспортування між двома операторами, та якщо обидва оператори знаходяться в органічній системі контролю; (б) продукти супроводжуються документом, у якому зазначена необхідна інформація згідно з параграфом 1, а також (в) як вантажовідправник, так і вантажоотримувач мають зберігати документальні підтвердження таких транспортних операцій для надання органу контролю або контролюючій інстанції. Додатково до положень ст. 31, 32, окрім іншого, визначено, що при транспортуванні продукції до інших виробничих або підготовчих підрозділів чи складських приміщень оператори повинні забезпечувати виконання наступних умов: (а) під час транспортування слід ефективно фізично відокремлювати один від одного з органічного виробництва, отримані в перехідний період і не органічні; (б) транспортні засоби і/або контейнери, у яких раніше перевозилися не органічні продукти, можуть використовуватися для транспортування органічних продуктів за таких умов: (і) до початку перевезення органічних продуктів було вжито належних заходів для очищення, і ефективність такого очищення було перевірено; оператори мають документувати ці операції.

Стаття 35 вказаної вище Постанови ЄС визначає, що при зберіганні продуктів управління складом має забезпечувати ідентифікацію партій і запобігати будь-якому змішуванню з продуктами і/або речовинами, які не відповідають правилам органічного виробництва, або забрудненню такими продуктами і/або речовинами. Необхідно завжди мати можливість чіткої ідентифікації органічних продуктів. Стосовно органічних рослинницьких і тваринницьких виробничих підрозділів, заборонене зберігання у виробничому підрозділі інших вхідних продуктів крім дозволених згідно з цією Постановою. Якщо оператори працюють з не органічними і органічними продуктами, і останні зберігаються у складських приміщеннях, слід вживати усіх заходів для забезпечення ідентифікації партій товару і запобігання змішуванню або обміну з не органічними продуктами, а також перед закладанням органічних продуктів на зберігання необхідне проведення належного прибирання, і його ефективність було перевірено, при цьому, оператори повинні вести відповідні записи про такі операції.

10.08.2018 року законодавцем було прийнято Закон України Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції , який визначає основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції, засади правового регулювання органічного виробництва, обігу органічної продукції та функціонування ринку органічної продукції, правові основи діяльності центральних органів виконавчої влади, суб`єктів ринку органічної продукції та напрями державної політики у зазначених сферах. Відповідний закон набрав чинності та був введений в дію 02.08.2019 року.

Частиною 2 ст. 14 Закону визначено, що у процесі органічного виробництва забороняється застосування:

будь-якого неприродного або неконтрольованого впливу на геном сільськогосподарських рослин і тварин (у тому числі птиці та комах), промислових мікроорганізмів шляхом застосування для виробництва генетично модифікованих організмів та продуктів, що містять, складаються або вироблені із генетично модифікованих організмів, крім застосування ветеринарних лікарських засобів, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом;

синтетичних речовин, у тому числі агрохімікатів, пестицидів, антибіотиків для превентивних цілей, гормональних препаратів, стимуляторів росту та підкорму тварин (у тому числі птиці та комах);

методів електричної або іншої стимуляції для примушування, що завдає тваринам болю, застосування транквілізаторів;

іонізуючого випромінювання;

гідропонних методів;

використання штучно виведених поліплоїдних тварин та рослин;

речовин і технологічних методів виробництва, результати застосування яких можуть ввести споживача в оману щодо природи (походження) продукту;

стимуляторів росту, гормонів або аналогічних речовин, крім застосування речовин, внесених до Переліку речовин (інгредієнтів, компонентів), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях, у випадках, встановлених цим Законом.

Із норми ст. 20 Закону вбачається, що Вимогами до заготівлі органічних об`єктів рослинного світу є:

здійснення заготівлі об`єктів рослинного світу та/або їхніх частин у їх природному середовищі на чітко визначених територіях та ділянках у порядку, встановленому законодавством, за умови що такі території та ділянки протягом останніх трьох років не піддавалися обробці речовинами іншими, ніж речовини (інгредієнти, компоненти), що дозволяється використовувати у процесі органічного виробництва та які дозволені до використання у гранично допустимих кількостях;

відсутність впливу заготівлі об`єктів рослинного світу та/або їхніх частин на стабільність природного середовища та виснаження його ресурсів;

забезпечення простежуваності об`єктів рослинного світу.

Розділом VII цього Закону урегульовано обіг, маркування та реалізація органічної продукції. А саме, ст. 32 унормовано Вимоги до зберігання органічної продукції, а саме: під час зберігання незапакованої органічної продукції повинні забезпечуватися облік, ідентифікація такої продукції та/або кожної її партії як органічної продукції та унеможливлення її змішування з неорганічною продукцією, у тому числі продукцією перехідного періоду та/або забруднюючими речовинами; під час виробництва органічної продукції забороняється зберігання разом з органічною продукцією будь-яких неорганічних речовин, крім речовин, дозволених законодавством у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції; особливості зберігання окремих видів органічної продукції визначаються Порядком (детальними правилами) органічного виробництва та обігу органічної продукції.

Крім того, ст. 33 Закону визначені вимоги до перевезення органічної продукції, а саме: перевезення незапакованої органічної продукції повинно здійснюватися лише в опломбованій упаковці, контейнері або транспортних засобах, закритих таким чином, щоб унеможливити відкриття без пошкодження пломби. Опломбування упаковки, контейнера або транспортного засобу здійснюється оператором. Під час опломбування оператором робиться відповідна відмітка в товарно-транспортній накладній із зазначенням інформації щодо: назви та адреси оператора (або власника продукції); назви органічної продукції та (за необхідності) її опису; назви та/або реєстраційного коду органу сертифікації, що здійснив сертифікацію органічного виробництва; ідентифікації партії (за необхідності). Одночасне перевезення незапакованої органічної та неорганічної продукції, у тому числі продукції перехідного періоду, дозволяється лише за умови вжиття відповідних заходів, що унеможливлюють змішування органічної продукції з неорганічною. Транспортні засоби і/або контейнери, у яких раніше перевозилися неорганічні продукти, можуть використовуватися для перевезення незапакованих органічних продуктів, якщо до початку перевезення незапакованих органічних продуктів було вжито належних заходів для очищення. Такі операції повинні бути задокументовані оператором.

Оператор - юридична особа чи фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом та/або обігом продукції відповідно до вимог законодавства у сфері органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, наголошує, що у відповідності до вказаних вище норм Постанови Комісії ЄС №889/2008, Закону України Про основні принципи та вимоги до органічного виробництва, обігу та маркування органічної продукції саме у позивача по справі, як оператора подальшої реалізації органічного сільськогосподарського продукту виник обов`язок щодо опломбування транспортних засобів, які транспортували спірне насіння до ТОВ Балаклійський олійнопереробний завод , з обов`язковим проставлянням відмітки у товарно-транспортних накладних. Натомість, з матеріалів справи не вбачається доведеність позивачем здійснення ним контролю щодо такого опломбування, як і належного контролю щодо заходів, спрямованих на очищення вищевказаних транспортних засобів від попередньої продукції, що в свою чергу вказує на можливість змішування попереднього неорганічного продукту з органічним, отриманим зі складу відповідача по справі.

Також, судова колегія переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшла висновку про відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо наявності діючої системи контролю дотримання ТОВ Балаклійський олійнопереробний завод вимог з переробки органічної продукції, а також вимог чіткої ідентифікації органічної продукції, що також передбачено вищевказаною Постановою ЄС, оскільки надані до матеріалів справи акти приймання обладнання до експлуатації після проведених робіт з очищення, миття та лужіння (роботи виконані для використання обладнання у виготовленні органічних продуктів) № 1 від 01.10.2019 року, № 34 від 14.10.2019 року, № 33 від 13.10.2019 року, № 32 від 12.10.2019 року, № 31 від 12.10.2019 року, № 30 від 11.10.2019 року, № 29 від 11.10.2019 року, № 28 від 11.10.2019 року, № 27 від 11.10.2019 року, № 26 від 10.10.2019 року, № 25 від 10.10.2019 року, № 24 від 10.10.2019 року, № 23 від 09.10.2019 року, № 22 від 08.10.2019 року, № 23 від 08.10.2019 року, № 20 від 07.10.2019 року, № 19 від 07.10.2019 року, № 18 від 07.10.2019 року, № 17 від 06.10.2019 року, № 16 від 06.10.2019 року, № 15 від 05.10.2019 року, № 14 від 05.10.2019 року, № 13 від 04.10.2019 року, № 12 від 04.10.2019 року, № 11 від 03.10.2019 року, № 10 від 03.10.2019 року, № 8 від 02.10.2019 року, № 4 від 02.10.2019 року, № 3 від 01.10.2019 року, № 2 від 01.10.2019 року, від 14.10.2019 року у своїй сукупності не свідчать про відсутність системності співпраці ТОВ Балаклійський олійнопереробний завод лише з органічною продукцією, поставленою на давальницьких умовах Товариством з обмеженою відповідальністю "Кривоозерський олійний завод органік", м. Київ.

З урахуванням викладеного колегія суддів, з огляду на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 (доказування не може ґрунтуватися на припущеннях), зазначає, що наявні у матеріалах справи докази, навіть з урахуванням їх сукупності, не можуть бути належними та допустимими доказами неорганічності поставленого саме відповідачем позивачу насіння соняшника, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем позовні вимоги не доведено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, судом першої інстанції помилково в мотивувальній частині рішення застосовані положення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного признання та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7 замість встановлених додатком № 1 до договору від 10.10.2019 року норм Постанов Комісії (ЄС) 834/2007, 889/2008, оскільки застосовувати приписи вказаної Інструкції, яка й на сьогоднішній момент є чинною, можливо лише за умови прямої вказівки в договорі щодо її застосування сторонами в момент прийняття продукції, тоді як договір, з якого виникли спірні правовідносини у справі, посилань на вказану вище Інструкцію не містить, що є підставою для зміни мотивувальної частини рішення місцевого господарського суду.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Цент сертифікації і випробувань" - SIA "Sertifikacijas us testesanas centrs STC" та Фермерське господарство "Діана", з огляду на що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, судовою колегією визнаються необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Юридична зацікавленість третіх осіб без самостійних вимог у результатах розгляду судом справи між сторонами визначається тим, що постановлене судом по такій справі рішення може наперед вирішити наслідки взаємовідносин між ними і сторонами - вплинути на їх права або обов`язки щодо однієї із сторін, а це можливо тоді, коли між третьою особою і позивачем існують певні матеріально-правові відносини.

Судова колегія зазначає, що обґрунтовуючи необхідність залучення до участі у справі, в якості третіх осіб, Товариство з обмеженою відповідальністю "Цент сертифікації і випробувань" - SIA "Sertifikacijas us testesanas centrs STC" та Фермерське господарство "Діана", позивач зауважував на тому, що між вказаними особами наявний договір, предметом якого є перевірка якості насіння соняшника, яке вирощується Фермерським господарством "Діана", на предмет його органічності та можливості його подальшої реалізації у відповідності до регламентів ЄС від 2007 року № 834/2007 та від 2008 року №889/2008, при цьому, у разі задоволення позову у даній справі, буде встановлено неорганічність насіння соняшнику, виробником якого є Фермерське господарство "Діана", вказані обставини будуть підставою для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Цент сертифікації і випробувань" права на притягнення Фермерського господарства "Діана" до майнової відповідальності відповідно до ст. 33 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та/або виникнення права на розірвання вказаного договору між такими особами. Також позивач зазначав, що матеріали справи містять докази, які створено Товариством з обмеженою відповідальністю "Цент сертифікації і випробувань", а саме сертифікати відповідності насіння соняшника умовам органічності, в зв`язку з чим, у разі задоволення позову у даній справі та відповідно визнання такого насіння неорганічним, виникне ситуація, яка поставить під сумнів компетенцію Товариства, що проводило відповідні дослідження.

Дослідивши вказані твердження позивача, судова колегія зазначає, що предметом розгляду даної справи є спір щодо якості поставленого товару за договором, укладеним саме між сторонами у справі, при цьому вказаним договором визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Садеко , м. Херсон є власником насіння соняшнику, яке передається за вказаним договором, з огляду на що, питання щодо відповідальності за відповідність/невідповідність якості товару за вказаним договором покладається саме на відповідача, а не на третіх осіб.

В даному випадку позивачем не доведено суду першої інстанції, що рішення може вплинути на права та інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Цент сертифікації і випробувань" та Фермерського господарства "Діана" саме з мотивів, викладених ним у відповідних заявах, оскільки такі мотиви є припущеннями позивача щодо подальшої можливої наявності у цих юридичних осіб відповідальності за нібито наявним між ними міжнародним контрактом, що не входить до предмету доказування у даній справі, з огляду на самостійно обрані позивачем предмет та підстави позову.

При цьому судова колегія також наголошує, що позивачем (скаржником) клопотання про залучення третіх осіб до розгляду справи під час її апеляційного перегляду не заявлялося, як і було відсутнє клопотання про призначення судової експертизи.

Щодо відмови судом першої інстанції у допиті ОСОБА_1 в якості свідка, судова колегія зазначає, що ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Разом з тим, з урахуванням обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній справі показами свідка не можуть встановлюватись обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних первинних документах, які фіксують факти виникнення і здійснення певних господарських операцій на певну суму та з певним об`єктом, і відповідно, які відображають певні господарські операції, які оцінюються судом в сукупності з урахуванням правил оцінки доказів, закріплених у ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, обставини стосовно існування між позивачем і відповідачем правовідносин поставки, а також стан їх виконання, не можуть встановлюватись на підставі показань свідків, оскільки обставини щодо виникнення між юридичними особами - учасниками спору правовідносин з поставки товару та його якості відображаються у відповідних документах, на які учасники спору посилаються в обґрунтування своїх вимог і заперечень, а тому пояснення свідка в контексті спірних правовідносин сторін, не можуть бути прийняті як доказ підтвердження поставки відповідачем позивачу продукції неналежної якості, оскільки відповідні обставини відображаються у відповідних документах, які і підлягають оцінці судом, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, щодо доводів скаржника, що ним вірно обрано спосіб захисту у вказаній справі, судова колегія зазначає, що дійсно особа може звернутись до суду із позовом про стягнення певної грошової суми, проте, необхідно зауважити, що звертаючись до суду із такими вимогами, позивач має визначити правову природу таких сум, як визначити на підставі якої норми права такі вимоги ґрунтуються, чого в даному випадку позивачем при зверненні до суду зроблено не було, з огляду на те, що грошового зобов`язання у відповідача перед позивачем за умовами укладеного договору не існує, а питання повернення або відшкодування будь-яких отриманих від позивача грошових сум взагалі не обумовлено сторонами в його положеннях.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог є вірним, проте з мотивів, що викладені у постанові суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03, від 28.10.2010 року).

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. (п. 58 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Серявін проти України"). Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади обов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Колегія суддів зауважує, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує особі право на справедливий суд. Однак ця стаття не закріплює будь-яких правил допустимості доказів чи правил їх оцінки, а тому такі питання регулюються передусім національним правом і належать до компетенції національних судів.

Для того, щоб судовий розгляд був справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції, суд зобов`язаний належним чином вивчити та перевірити зауваження, доводи й докази, а також неупереджено їх оцінити на предмет того, чи будуть вони застосовуватися в рішенні суду.

І хоча Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що п. 1 ст. 6 Конвенції дійсно вимагає, щоб суди мотивували висновки в рішеннях, однак ця вимога не означає обов`язку суду надавати детальну відповідь на кожен аргумент; таке питання вирішується виключно у світлі обставин конкретної справи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 918/519/17.

Згідно ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 не потребує задоволення, але рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 потребує зміні в його мотивувальній частини з викладенням її в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Кривоозерський олійний завод органік , м. Київ на рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі №923/71/20 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Господарського суду Херсонської області від 09.09.2020 року у справі № 923/71/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодекс України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 01.12.2020 року.

Повний текст постанови складено та підписано 02 грудня 2020 року.

Головуючий суддя Г.І. Діброва Судді Н.М. Принцевська Г.П. Разюк


Суд	Південно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	01.12.2020
Оприлюднено	02.12.2020
Номер документу	93227262
Судочинство	Господарське

Нікітенко С. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 01.12.2020 по справі 923/71/20ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —923/71/20

Постанова від 01.12.2020

Постанова
від 01.12.2020 по справі 923/71/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД