Рішення

від 02.12.2020 по справі 911/2837/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2020 р. м. Київ

Справа № 911/2837/20

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгруп про стягнення 18207,50грн, без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Волинській області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгруп (далі - ТОВ Торгруп ) до державного бюджету України плати за проїзд автомобільними дорогами у розмірі 18 207,50грн, що еквівалентно 583,20євро відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку - 29.07.2018.

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на те, що 29.07.2018 під час здійснення габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області виявлено порушення у вигляді перевищення навантаження на транспортний засіб на 6,7т, про що складено акт. З результатами перевірки здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на суму 583,20євро та направлено вимогу про оплату, яка відповідачем, як стверджує прокурор, не виконана. Також, прокурор зазначає, що уповноважений орган - позивач у справі в особі його структурного підрозділу тривалий час не здійснює заходів реагування щодо стягнення з відповідача плати за проїзд, оскільки наділений правом лише здійснювати нарахування плати.

Ухвалою від 05.10.2020 судом відкрито провадження у справі, вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Копія відповідної ухвали отримана учасниками, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень: прокурором - 15.10.2020 (поштове відправлення №0103274939897); позивачем - 21.01.2020 (поштове відправлення №0103274753700); відповідачем - 12.10.2020 (поштове відправлення №0103274939889).

В силу п.3 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Ухвала суду, за змістом п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

Отже, ухвала суду від 05.10.2020 є врученою учасникам і такі особи обізнані з відкриттям провадження у справі та встановленими строками для подання заяв по суті.

Відзив на позов до закінчення строку, встановленого ст.251 ГПК України для подання відзиву, не надійшов; з заявою про поновлення строку, встановленого для подання відзиву, відповідач до суду не звертався.

Як визначено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У строк, встановлений ч.7 ст.252 ГПК України, клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не надходило.

Дослідивши зібрані у справі документи і матеріали, суд встановив наступні обставини.

Щотижневим графіком рейдових перевірок Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області у період з 23.07.2018 по 29.07.2018, який затверджено начальником відповідного Управління, визначені місця проведення перевірки: на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, які знаходяться на території відповідно до системи адміністративно-територіального устрою України: Волинської області.

На підставі відповідного графіку 20.07.2018 видано направлення на перевірку №011613, зокрема, головним спеціалістам ВДК і НБТ - Котельчуку М.С. та ОСОБА_1 з 23.07.2018 по 29.07.2018 з 382 км а/д М-07 (стаціонарний пост поліції) м. Ковель Ковельського району.

Графіком роботи відділу державного контролю за наглядом за безпекою на транспорті на період з 23.07.2018 по 29.07.2018 визначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задіяні на 382км гвк 71.

29.07.2018 вказаними спеціалістами здійснено перевірку транспортного засобу DAF ХF 105460 LAG 0-3-39 (реєстраційний номер НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , яким керував водій ОСОБА_3 (посвідчення водія НОМЕР_5 , видано МРВ ДАІ в Черкаській області 23.11.2006, у місці, визначеному графіком, - 382 км а/д М-07, про що складено акт №103181 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Відповідний транспортний засіб належить відповідачу, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Зазначеним актом зафіксований маршрут руху - згідно товаротранспортних накладних №Пер-0691424, Пер-061425, Пер-061426 від 28.07.2018, копії яких долучені до позовної заяви.

Актом зафіксовано, що під час перевірки відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень понад визначені законодавством (ст.48 Закону України Про автомобільний транспорт ).

Так, відповідно до акту №0010885 від 29.07.2018 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів: фактична маса 46,7т; вид вантажу - паливо ДП, А-92, подільний; маршрут: Київська область, смт. Переяславське - Волинської області, смт. Маневичі.

Відповідний акт складено на підставі довідки №0003954 про результати габаритно-вагового контролю від 29.07.2018, відповідно до якої повна маса транспортного засобу при зважуванні - 46,7т.

На підставі відповідного акту здійснено розрахунок №1 від 29.07.2018 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, за яким плата за проїзд за перевищення загальної маси на 6,70т, що становить 16,8% склало 583,20 євро.

До поданої позовної заяви долучено лист позивача, адресований ТОВ Торгруп від 08.05.2020 №37674/21/24-20, щодо направлення матеріалів перевірки, у якому зазначено реквізити для оплати, доказів направлення якого відповідачу не надано. Однак, відповідач не оспорив відповідну обставину, на яку посилається прокурор у позові.

Нарахована сума не сплачена відповідачем, що ним не спростовано шляхом подання доказів зворотного.

Як визначено ч.4 ст.165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Між тим, у даній справі відповідач не скористався правом подати відзив на позов, у якому заперечити відповідні обставини, на які посилається прокурор.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку оплатити нараховану йому плату за проїзд.

Листом від 13.05.2020 №38093/21-1/24-20 позивач в особі Управління Укртрансбезпеки у Волинській області звернувся до прокурора Київської області щодо представництва інтересів держави в суді прокурором для стягнення з відповідача плати за проїзд, вказуючи на відсутність повноважень на звернення до суду з позовом щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових та/або габаритних вагових параметрів.

07.08.2020 прокурор відповідно до ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру повідомив про подання позову в інтересах держави щодо стягнення з ТОВ Торгруп плати за проїзд автомобільними дорогами за результатами перевірки 29.07.2018.

Заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд автомобільними дорогами є обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131 1 Конституції України, прокуратура в Україні здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу ч.2 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Згідно ч.3 ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор може представляти інтереси держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вищевказаної норми права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 (п.77).

В силу ст.23 вказаного Закону на прокурора покладається обов`язок попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення).

Так, п.1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека ) є центральним органом виконавчої влади , діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як визначено пп.1,3, п.4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до покладених на неї завдань, в силу пп.2,15,27 п.5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

При цьому, як визначено п.8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Отже, позивач є органом, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначив, що позивач виконує лише функції щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів та нараховує плату за перевищення нормативів. При цьому, прокурор посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.06.2018 у справі №820/1203/17 (позивач у листі від 13.05.2020 також посилався на постанови від 12.02.2020 №926/26/19, від 12.02.2020 №917/210/19)

Однак, висновок у вказаній справі стосується не відсутності повноважень у Державної служби України з безпеки на транспорті на звернення до суду щодо стягнення нарахованої плати, а відсутності підстав для віднесення спору про стягнення такої плати до публічно-правового та підсудність його адміністративному суду, зважаючи на те, що відповідний орган здійснює лише функції контролю, однак, не виконує владних управлінських функції при цьому.

Разом з тим, прокурор також вказував, що відповідний орган звернувся до нього щодо вжиття заходів реагування з посиланням на неможливість самостійно звернутись до суду з позовом. Відповідний орган не здійснює покладених на нього функцій тривалий час, оскільки нарахування плати здійснено ще у липні 2018 року і станом на момент подання позову така плата не внесена, що порушує інтереси держави, яка зацікавлена у надходженні до державного бюджету коштів у вигляді плати за проїзд дорогами загального користування.

За висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у п.79 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Частина 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. За висновком Великої Палати Верховного Суду України, який викладено у відповідній постанові, таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

У даній справі орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не оспорив шляхом подання відповідної заяви, обставин, на які посилається прокурор у поданій заяві. При цьому, судом встановлено, що відповідний орган звертався до прокурора з проханням звернутись з відповідним позовом, посилаючись на відсутність повноважень ще у травні 2020 року, тобто такий орган знав про відповідне порушення, однак, з позовом самостійно не звертався - з серпня 2018 року, після того, як у встановлений строк плата не була внесена відповідачем. Не звернувся і відповідний орган з позовом після направлення йому повідомлення прокурором і під час розгляду справи не оскаржив підстави для представництва, зазначені прокурором.

Отже, у даній справі прокурор підтвердив підстави для представництва.

В силу ст. 33 Закону України Про автомобільні дороги (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки), рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як унормовано ч.2 ст.29 Закону України Про дорожній рух (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів; порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі - Правила проїзду).

Відповідно до п.п.2,3 Правил проїзду визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.93 №1094 (далі - ПДР), а транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно п. 22.5 ПДР (у редакції, чинній на момент проведення перевірки), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Як визначено відповідним пунктом, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 табо фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Отже, враховуючи вид вантажу, який є подільним, перевезення його транспортним засобом з перевищенням відповідних параметрів автомобільними дорогами взагалі забороняється.

Як визначено ч.1 ст.47 Закону України Про автомобільний транспорт (в редакції, чинній на момент проведення перевірки), до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

В силу ч.4 ст.48 відповідного Закону, окрім документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, які визначені ч.2 відповідного Закону, у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Плата за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування , якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Як визначено п.3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

При цьому, габаритно-ваговим контролем транспортних засобів, як унормовано п. 4 Порядку №879, є контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Великоваговими та великогабаритними транспортними засобами, в силу п.3 Порядку №879, є транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 ПДР. Поряд з цим, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

В силу п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд); плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Згідно п.23 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Доказів здійснення відповідних дій відповідачем для приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу відповідність з установленими нормативами не надано; наявність факту порушення не спростовано шляхом подання доказів.

Як визначено п.30 Порядку №879, плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Окрім того, як визначено п.31 1 Порядку №879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, зокрема, на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі.

При цьому, потрійний розмір при здійсненні розрахунку позивачем застосований вірно, оскільки фактична маса перевищена більше ніж на 10% (46,70т - 40т =6,70т, що становить 16,75%).

Як визначено п.п.26,27 Порядку №879, кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету; плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно п.31 1 Порядку №879 перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Доказів внесення нарахованої плати відповідач під час розгляду справи не надав, хоча строк, визначений п.31 1 Порядку №879, закінчився.

З урахуванням зазначеного, заявлені прокурором вимоги щодо стягнення з відповідача 18 207,50грн, що еквівалентно 583,20 євро станом на 29.07.2018 - здійснення перевірки та нарахування за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати на оплату позову судовим збором у розмірі 2102грн підлягають відшкодування прокурору за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгруп (ідентифікаційний код 38510889; 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Калініна, 57) до державного бюджету України плату за проїзд автомобільним транспортним засобом у сумі 18 207,50грн згідно розрахунку від 29.07.2018, що еквівалентно 583,20євро за офіційним курсом Національного банку України на відповідний день (отримувач: УД Маневич.рн/Маневичівс.рн/22160100, код ЄДРПОУ 37950857, Казначесько України, р/р UA748999980313121216000003287).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгруп (ідентифікаційний код 38510889; 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Калініна, 57) на користь Київської обласної прокуратури (ідентифікаційний код 02909996; м. Київ, бул.Л.Українки, 27/2) 2 102грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання рішення та у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя А.Р. Ейвазова