Постанова

від 25.11.2020 по справі 908/2598/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 908/2598/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Cтратієнко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,

представники учасників справи:

позивача - Помако С.В.,

відповідача - Квітін Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Прогресс"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020

(головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Подобєд І.М., Кузнецова І.Л.)

та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020

(суддя Боєва О.С.)

у справі №908/2598/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"

до Приватного підприємства "Прогресс"

про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору,

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У вересні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного підприємства "Прогресс" (далі - ПП "Прогресс") про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про приєднання до електричних мереж №1810-2158.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, звернувшись до позивача з заявою про приєднання електроустановок певної потужності, має на меті змінити технічні параметри існуючого приєднання, збільшити потужність з 100 кВт до 500 кВт та змінити категорію надійності електропостачання з III на II. Визначення категорії електроприймачів і забезпечення надійності електропостачання встановлено п. 1.2.17 Глави 1.2 Правил улаштування електроустановок, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №476 від 21.07.2017. Електроприймачі II категорії рекомендується забезпечувати електроенергією від незалежних взаєморезервуючих джерел живлення. Оскільки живлення об`єкта відповідача здійснюється від двох секцій збірних шин, електрозабезпечення за II категорією надійності можливо здійснювати лише по двом окремим кабельним лініям, кожна з яких має забезпечувати живлення об`єкта відповідача з встановленою потужністю 500 кВт. З метою надання відповідачу послуги з приєднання до електричних мереж з параметрами, зазначеними у заяві на приєднання, позивачем було визначено у договорі точки приєднання об`єкта замовника. Вимоги та правила, які регулюють взаємовідносини оператора систем розподілу (ОСР), користувачів системи розподілу та замовників послуги з приєднання щодо оперативного та технологічного управління системою розподілу, її розвитку та експлуатації, забезпечення доступу та приєднання електроустановок, визначається Кодексом системи розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 (п. 1.1 Кодексу). Викладена позивачем у протоколі розбіжностей редакція пунктів 1.3, 1.4, 6, 9.2, п. 10 Додатку №1 до договору (Технічні умови приєднання, яке не є стандартним) суперечить пунктам 1.1, 2.1 Кодексу, п. 1.2.17 Правил улаштування електроустановок, тому не може бути прийнята позивачем. Позивач відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК України конкретизував умови договору №1810-2158, виклавши у ньому підпункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 5.3, 5.4, 8.8 відповідно до вимог Кодексу систем розподілу. Згідно з п. 4.1.2 цього Кодексу, ОСР не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог цього розділу.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду щодо урегулювання розбіжностей, оскільки позивачем та відповідачем в питанні щодо укладення договору про приєднання до електромереж мереж не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Позов обґрунтовано ст.ст. 6, 11 ЦК України, ст.ст. 20, 179, 181, 184 ГК України, положеннями Кодексу системи розподілу та Правилами улаштування електроустановок споживачів.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. ПП "Прогресс" звернулося до ПАТ "Запоріжжяобленерго" із заявою про приєднання електроустановки певної потужності, а саме: об`єкта - комплексу будівель за адресою:. Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Мелітопольське шосе, 80/162, з такими вихідними даними щодо параметрів електроустановок замовника:

- мета приєднання: зміна технічних параметрів;

- існуюча дозволена (приєднана) потужність відповідно до умов договору №379 від 30.04.2004, 100 кВт;

- величина максимального розрахункового (прогнозованого) навантаження з урахуванням існуючої дозволеної (приєднаної) потужності - 500 кВт, ІІ категорія надійності електропостачання;

- ступінь напруги в точці приєднання 6 кВт.

2.2. ПАТ "Запоріжжяобленерго" підготовлено проєкт договору №1810-2158 про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання до 5000 кВт) та 05.08.2019 вручено два примірники підписаного зі свого боку проєкту договору (разом із Додатком №1 Технічні умови від 11.10.2018) уповноваженому представнику замовника за актом прийому-передачі.

2.3. Отримавши вказаний проєкт договору, ПП "Прогресс" листом №2108/1 від 21.08.2019 звернулося до ПАТ "Запоріжжяобленерго" з проханням надати Додаток №2 до проєкту договору (Графік виконання робіт з проєктування та будівництва, необхідних для надання послуги з приєднання), вказаний в п. 8.8 проєкту договору та завдання на проєктування, передбачене в п. 10 Додатку №1, які не були надані та без підписання яких договір буде вважатися неукладеним, та просило продовжити розгляд та підписання договору на приєднання.

2.4. Відповідно до протоколу розбіжностей від 20.08.2019, ПП "Прогресс" з метою усунення недоліків та зауважень до договору на приєднання, виклав свою редакцію (замовника) таких пунктів договору: пунктів 1.3, 1.4, 8.8, та пунктів 6, 10 Додатку №1 до договору; пункти договору 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 5.3, 5.4 та пункт 9.2 Додатку №2 до договору - виключено.

2.5. Листом від 29.08.2019 №006-37/14554 ПАТ "Запоріжжяобленерго", з посиланням на частини 3, 8 ст. 181 ГК України, повідомило ПП "Прогресс", що підписаний договір не повернуто у встановлений строк, тому він вважається неукладеним та додатково повідомлено, що Додаток №2 оформлюється під час виконання договору (за потреби) по узгодженню із замовником; виконавець послуг (ПАТ "Запоріжжяобленерго") зобов`язаний забезпечити розробку, погодження та затвердження ПКД на будівництво мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника на підставі завдання на проєктування, тобто в завданні на проєктування надані вимоги виключно до мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго".

2.6. Листом за вих. №1009/1 від 10.09.2019 ПП "Прогресс" зазначило, що договір №1810-2158 про приєднання до електричних мереж не може вважатися неукладеним у зв`язку із наданням відповідачем підписаного договору із протоколом розбіжностей.

2.7. ПАТ "Запоріжжяобленерго" посилається на неврегульовані розбіжності при укладенні договору про приєднання до електричних мереж №1810-2158 щодо пунктів 1.3, 1.4, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 5.3, 5.4, 8.8 договору та пунктів 6, 9.2, 10 Додатку №1 до договору, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом про викладення вказаних пунктів у своїй редакції, проти чого заперечує ПП "Прогресс", що і є причиною виникнення спору.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 20 січня 2020 року рішенням Господарського суду Запорізької області позов задоволено. Викладено пункти 1.3, 1.4, 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 5.3, 5.4, 8.8 договору та пункти 6, 9.2, 10 Додатку №1 до договору в редакції позивача.

3.2. 20 липня 2020 року постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 залишено без змін.

3.3. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у своїй заяві про приєднання відповідач наміру щодо самостійного проєктування лінійної частини приєднання не виявляв, техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) вибору схеми приєднання електроустановки до системи розподілу замовником не надав, тому ПАТ "Запоріжжяобленерго" у Технічних умовах (Додаток №1 до проєкту договору) визначено місце забезпечення потужності об`єкта замовника та точки приєднання (із демонтажем існуючої КЛ 6 кВт від Ф-57), яке не є стандартним, з метою надання відповідачу послуги з приєднання до електричних мереж за параметрами, зазначеними у заяві про приєднання. Крім того, у протоколі розбіжностей ПП "Прогресс" не зазначено незгоди щодо п. 5 Додатку №1 до проєкту до договору, в якому визначена точка забезпечення потужності: РУ 6кВ ПС 150-110-35/6 кВ "Бердянська 150" Ф-29, що й в пункті 1.3 проєкту договору, який відповідач вважав за необхідне викласти у своїй редакції.

У зв`язку з викладеним, суди дійшли висновку, що спірні пункти 1.3 та 1.4 проєкту договору про приєднання до електричних мереж №1810-2158 та пункти 6, 9.2, 10 Додатку №1 до договору слід викласти у редакції, запропонованій ПАТ "Запоріжжяобленерго".

Суди також дійшли висновку про викладення пунктів 3.1.1-3.1.3 у редакції позивача, оскільки відповідач був попереджений про обов`язок щодо розроблення, погодження, затвердження ПКД на будівництво мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника (від точки забезпечення потужності до точки приєднання) й забезпечення ним будівництва та введення в експлуатацію електричних мереж в терміни, які наведені в Додатку №2 до договору. У зв`язку з цим відхилені заперечення відповідача про відсутність підстав необхідності зазначеного будівництва.

Пункти 5.3 та 5.4 розділу 5 договору "Відповідальність сторін" суди виклали в редакції позивача, оскільки ці пункти повністю відповідають типовій формі договору на нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу - в редакції, чинній до 07.12.2019).

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ПП "Прогресс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

4.2. Підставами касаційного оскарження судових рішень згідно з пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник зазначив неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема ч. 4 ст. 179 ГК України, без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №904/1983/19. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення переддоговірних спорів, в яких під час узгодження умов договору було надано пропозицію укласти договір та надано неповний пакет документів для укладення такого договору.

4.3. Скаржник вважає, що типові умови договору в силу їх імперативності є обов`язковими для майбутніх сторін господарських договірних зобов`язань і не підлягають зміні.

На думку ПП "Прогресс", запропоновані позивачем положення договору, а саме вказана в п. 1.4 договору точка приєднання, не відповідає п. 2.1 Кодексу систем розподілу; п.п. 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, 5.3, 5.4 мали бути виключені, як такі, що не відповідають вимогам Кодексу систем розподілу та типовому договору (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу), а п.п. 1.3, 1.4, 8.8, п.п. 6, 9.2, 10 Додатку №1 договору №1810-2158 потрібно викласти у редакції, що відповідає вимогам Кодексу.

Отже, як зауважує скаржник, судами попередній інстанцій не застосовано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2020 у справі №904/1983/19. Якби вказана правова позиція була врахована, то в задоволенні позову необхідно було відмовити, оскільки запропонована позивачем первісна редакція договору містила умови, які не конкретизують умови типового договору, а істотно змінюють його.

4.4. Також відповідач зазначає про те, що судами було проігноровано, що позивачем було надано неповний пакет документів до проєкту договору, а саме - відсутній Додаток №2 до договору №1810-2158, наявність якого передбачена п. 8.8 договору, тоді як Додаток №2 є обов`язковою складовою договору на приєднання і без узгодження його положень та умов договір не може вважатись укладеним.

4.5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач вважає, що твердження відповідача, що в порушення вимог абзацу 7 п. 4.5.3 та п. 4.5.4 Кодексу систем розподілу, позивачем було надано неповний пакет документів до проєкту договору, безпідставні та не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Позивачем дотримано вимоги п. 4.5.3, 4.5.4. Кодексу систем розподілу, розроблено технічні умови, підготовлено та направлено відповідачу проєкт договору про приєднання до електричних мереж (нестандартне приєднання) №1810-2158.

4.6. Позивач зауважує на тому, що Додаток №2 - Графік виконання робіт з проєктування та будівництва мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника, оформляється під час виконання договору (за потреби) по узгодженню з замовником. Виконавець послуг (ПАТ "Запоріжжяобленерго") зобов`язаний забезпечити у встановленому порядку розробку, погодження та затвердження ПДК на будівництво мереж зовнішнього електропостачання об`єкта замовника на підставі завдання на проєктування, тобто в завданні на проєктування надані вимоги виключно до мереж ПАТ "Запоріжжяобленерго" (копії листа від 21.08.2019 №2108/1, та листа від 29.08.2019 №006-37/14554 наявні в матеріалах справи).

4.7. Відповідно до п. 4.5.10 Кодексу систем розподілу замовник має право письмово звернутися до органу з державного нагляду (контролю) в електроенергетиці щодо технічної обґрунтованості вимог технічних умов на приєднання та отримати відповідний висновок. Технічні умови №1810-2158-Бердянська 150 необґрунтованими не визнавались, отже твердження відповідача про невідповідність технічних умов Кодексу систем розподілу безпідставні, та ґрунтуються виключно на припущеннях, а не нормах чинного законодавства.

Позивач згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України конкретизував умови договору №1810-2158 та привів їх у відповідність до вимог Кодексу систем розподілу.

4.8. Суди попередніх інстанції правильно зазначили, що в даному випадку вирішення судом питання щодо належного визначення судовим рішенням змісту спірних пунктів договору про приєднання здійснюється з розрахунком змісту відповідних умов в типовому договорі на нестандартне приєднання до електромереж системи розподілу (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), від яких неможливо відступати у світлі приписів ч. 4 ст. 179 ГК України, проте можлива конкретизація його умов з урахуванням положень цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про приєднання до електричних мереж.

5.2.2. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник зазначає дві підстави в обґрунтування касаційного оскарження судових рішень.

Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень неправильно застосували ч. 4 ст. 179 ГК України без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №904/1983/19 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України) та відсутністю висновку Верховного Суду щодо вирішення переддоговірних спорів, в яких під час узгодження умов договору було надано пропозицію укласти договір та надано неповний пакет документів для укладення такого договору (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України).

5.2.3. Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою у справі №908/2598/19 слід закрити в частині оскарження судових рішень на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, який визначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначеного у п. 1 ч. 2 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Отже, відповідно до положень цієї норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.2.4. Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16, п. 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, п. 40 постанови від 25.04.2018 №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

5.2.5. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції прийняв оскаржувану постанову без врахування висновків щодо застосування норм права (ч. 4 ст. 179 ГК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №904/1983/19.

5.2.6. Так, у справі №904/1983/19, що переглядалась Верховним Судом з аналогічним предметом позову, були скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій з прийняттям нового рішення про задоволення позову та викладенням договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу в частині його дати та змісту п. 4.4, укладеним в редакції позивача.

При цьому, Верховний Суд зазначив про те, що ч. 4 ст. 179 ГК України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

У зв`язку з викладеним Верховний Суд виходив з того, що в даному випадку, спірний договір має бути оформлений відповідно до вимог Кодексу систем розподілу, яким передбачено укладення договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу на основі типового договору. Спірний договір повинен бути розроблений та відповідати типовому договору. Законодавець забороняє відступати від змісту типового договору, затвердженого органом державної влади, сторони наділені правом тільки конкретизувати його умови .

Проте, судами у справі №904/1983/19 під час вирішення спору залишено поза увагою те, що відповідно до змісту протоколу розбіжностей, який наданий відповідачем, останній в редакції п. 4.4 договору змінює спосіб оплати зі 100% попередньої оплати упродовж 5 робочих днів від дати підписання договору (істотна умова, яка є обов`язковою відповідно до актів законодавства та визначена типовим договором), на такий: "Оплата здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України за виконані роботи (надані послуги) впродовж 10-ти робочих днів після підписання акту здачі-приймання робіт, на підставі самостійно отриманого рахунку", що не відповідає типовій формі , затвердженій постановою від 14.03.2018 №310 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та не є конкретизацією його умов.

У зв`язку з цим Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно тлумачилося право сторін конкретизувати умови типового договору як таке, що може призводити до зміни змісту умов такого типового договору на фактично протилежні. Конкретизацією порядку оплати в даному випадку може бути уточнення, деталізація або доповнення існуючих (визначених) умов здійснення саме попередньої оплати (наприклад, сплата попередньої оплати не одним, а кількома платежами в рамках граничного строку для попередньої оплати встановленого в типовому договорі, деталізація порядку надання рахунків на сплату тощо).

Також Верховний Суд зауважив на тому, що запропонована позивачем дата спірного договору (01.04.2019) також відповідає вимогам Кодексу систем розподілу, оскільки згідно з підпунктом 4.5.5. пункту 4.5 технічні умови на стандартне приєднання, підписані ОРС, разом з проектом договору про стандартне приєднання надаються замовнику ОСР протягом 10 робочих днів від дня реєстрації заяви про приєднання; заява про приєднання зареєстрована 20.03.2019, тому пропозиція позивача щодо дати договору (01.04.2019) узгоджується з чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини.

5.2.7. Натомість у даній справі №908/2598/19 судами попередніх інстанцій встановлені інші обставини, зокрема те, що пункти 1.3, 1.4, якими встановлено місце (точка) забезпечення потужності об`єкта замовника та точку приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника), конкретизовано позивачем з урахуванням вимог Кодексу систем розподілу та вимог Закону України "Про ринок електричної енергії".

При цьому у Додатку №2 до Кодексу систем розподілу положення типової форми договору визначено, що у такому договорі має бути "1.2. Місце (точка) забезпечення потужності об`єкта замовника встановлюється на:" та "1.3. Точка приєднання (межа балансової належності об`єкта замовника) встановлюється на:", тобто такі умови договору викладаються в залежності від вихідних даних підприємства.

При цьому, суди врахували, що раніше узгоджені в акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 30.04.2004 до договору №379 від 30.04.2004 та в однолінійній схемі електропостачання ПП "Прогресс" точки, що забезпечували потужність об`єкта замовника, та схема приєднання від Ф-57 не забезпечували заявлені (збільшені) відповідачем параметри навантаження, в тому числі у зв`язку з технічною несправністю, електричні мережі електрозабезпечення електроустановок замовника потребували технічного переоснащення. Зазначені відповідачем у протоколі розбіжностей місце забезпечення потужності об`єкта та точки приєднання (існуючі) згідно з актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 30.04.2004 - додатку до договору від 30.04.2004 №379, не відповідають заявленим ним параметрам, з урахуванням збільшення величини максимального навантаження порівняно з існуючим (з 100кВт до 500 кВт) та категорії надійності електропостачання.

У заяві про приєднання ПП "Прогресс" не заявлено про намір щодо самостійного проєктування лінійної частини приєднання, техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) вибору схеми приєднання електроустановки до системи розподілу, тому ПАТ "Запоріжжяобленерго" у технічних умовах (Додаток №1 до договору) визначено місце забезпечення потужності об`єкта замовника та точки приєднання (із демонтажем існуючої КЛ 6 кВт від Ф-57), яке не є стандартним, з метою надання відповідачу послуги з приєднання до електричних мереж за параметрами, зазначеними у заяві про приєднання.

У зв`язку з викладеним, суди дійшли висновку, що пункти 1.3 та 1.4 проєкту договору про приєднання до електричних мереж №1810-2158 та пункти 6, 9.2, 10 Додатку №1 до договору підлягають викладенню у редакції, запропонованій ПАТ "Запоріжжяобленерго".

5.2.8. Також суди встановили, що підпункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, якими визначено зобов`язання виконавця, необхідно прийняти в редакції, запропонованій позивачем, оскільки такі умови викладені позивачем з урахуванням наданої заяви відповідача про приєднання та необхідністю встановлення приладу обліку електричної енергії.

Викладаючи пункти 5.3 та 5.4 розділу 5 договору "Відповідальність сторін" в редакції позивача, суди встановили, що п. 5.3 договору повністю відповідає типовій формі договору на нестандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу в редакції, чинній до 07.12.2019), тоді як в п. 5.4 конкретизовано, що виконавцем не сплачується пеня у разі неможливості здійснення відповідних заходів.

5.2.9. Необхідно зауважити на тому, що викладаючи відповідні умови договору (підпункти 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3, пункт 5.4 договору, а також дублюючи їх та конкретизуючи у Додатку №1 до договору (пункти 6, 9.2, 10)), суди виходили з того, що в даному випадку зміст спірних пунктів договору про приєднання здійснено відповідно до умов типового договору на нестандартне приєднання до електромереж систем розподілу (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), від яких неможливо відступати у світлі приписів ч. 4 ст. 179 ГК України, проте можлива конкретизація його умов з урахуванням положень цього Кодексу.

При цьому конкретизація наведених умов була здійснена з урахуванням пунктів 4.1, 4.3 Кодексу систем розподілу та з урахуванням заяви позивача про приєднання електроустановок і наведені пункти вимогам Кодексу систем розподілу не суперечать.

Отже, суди дійшли висновку, що позовні вимоги ПАТ "Запоріжжяобленерго" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про приєднання до електричних мереж №1810-2158, з викладенням пунктів (підпунктів) договору та Додатку №1 до нього, по яким виникли розбіжності, в редакції, викладеній в наданому позивачем проєкті договору, та, відповідно, про задоволення позовних вимог. Також суди зауважили на тому, що виключення з договору пунктів, як пропонує відповідач, призведе до порушення чинного законодавства у сфері електроенергетики.

Суди попередніх інстанції виходили з того, що в даному випадку вирішення судом питання відносно належного визначення судовим рішенням змісту спірних пунктів договору про приєднання здійснюється з розрахунком змісту відповідних умов в типовому договорі на нестандартне приєднання до електромереж системи розподілу (Додаток №3 до Кодексу систем розподілу, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), від яких неможливо відступати у світлі приписів ч. 4 ст. 179 ГК України, проте можлива конкретизація його умов з урахуванням положень цього Кодексу.

Отже, у зазначеній справі №904/1983/19, на яку посилається скаржник, та у справі, що переглядається, фактичні обставини, встановлені судами у цих справах, є різними.

Більш того, висновки судів у справі №908/2598/19 не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №904/1983/19.

5.2.10. Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших підстав, фактичних обставин, встановлених судами у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідних рішень, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Прогресс" в частині підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

5.2.11. Надаючи оцінку аргументам касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження судового рішення на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, необхідно зазначити таке.

Скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо вирішення переддоговірних спорів, в яких під час узгодження умов договору було надано пропозицію укласти договір та надано неповний пакет документів для укладення такого договору, зокрема не надано Додаток №2 (Графік виконання робіт з проєктування та будівництва, необхідних для надання послуги з приєднання).

У цьому зв`язку Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на тому, що суди задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та викладаючи п. 8.8 в редакції позивача виходили з того, що предметом судового розгляду є вимоги про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору, а не спонукання до укладення такого договору в цілому, тому судами не надано оцінки питанню відсутності Додатку №2 на час направлення проєкту договору в межах цього спору.

Проте з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.

Як зазначалося вище, згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Водночас укладення зазначеного додатку не передбачено вимогами Кодексу систем розподілу та затвердженою формою типового договору.

Отже, законодавчо встановлений обов`язок для відповідача щодо укладення такого додатку відсутній. Відтак його укладення повинно відбуватися на загальних підставах, з урахуванням принципу свободи договору.

Таким чином, суди задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі та викладаючи п. 8.8 договору в редакції позивача з переліком невід`ємних додатків до цього договору в тому числі "2. Додаток 2 - Графік виконання робіт з проєктування та будівництва, необхідних для надання послуги з приєднання" наведеного не врахували.

З огляду на наведене, за відсутності прямої вказівки закону щодо обов`язковості укладення спірного Додатку №2 до договору, та враховуючи принцип свободи договору, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині включення до умов договору про приєднання до електричних мереж Додатку №2 як невід`ємної частини договору.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними (п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Прогресс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2598/19 з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, часткового задоволення касаційної скарги Приватного підприємства "Прогресс" щодо оскарження наведених судових рішень з підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про викладення абзацу 2 п. 8.8 договору в редакції позивача та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 287, 296, 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Прогресс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2598/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Прогресс" в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2598/19 з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2598/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про викладення абзацу 2 п. 8.8 про приєднання до електричних мереж №1810-2158 в редакції позивача та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 та рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2020 у справі №908/2598/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко