Постанова

від 30.11.2020 по справі 469/703/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

30.11.20

22-ц/812/1844/20

Єдиний унікальний номер справи №469/703/19 Головуючий в апеляційній інстанції Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/812/1844/20

П О С Т А Н О В А

іменем України

30 листопада 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О.С.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, яке ухвалене 20 серпня 2020 року в приміщенні Березанського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Гапоненко Н.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2019 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Березанська РДА) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В позові посилався на те, що йому, розпорядженням Березанської РДА від 31 серпня 2015 року №181, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 0,10 га кадастровий номер 4820983900:11:000:0222 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області .

В 2015 році він замовив та оплатив виготовлення проекту землеустрою ПП "ПівденьЗем" у розмірі 1500 гривень, а після його затвердження зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку, сплативши відповідну суму державного мита.

В 2017 році заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської облдержадміністрації звернувся з позовом до Березанської райдержадміністрації та до нього про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним, скасування свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки. Рішенням Березанського районного суду від 23 жовтня 2017 року, залишеним в силі апеляційною та касаційною інстанцією, вказане розпорядження відповідача визнане незаконним та скасоване, визнане недійсним та скасоване свідоцтво про право власності, витребувано земельну ділянку від позивача у власність держави; рішенням судів встановлено, що при видачі розпорядження, яким ОСОБА_1 надавалася у власність земельна ділянка для дачного будівництва, Березанською РДА перевищено повноваження та порушено норми діючого законодавства.

Позивач зазначав, що, якби відповідач дотримувався вимог діючого законодавства, то відмовив би у заяві позивача про надання йому у власність земельної ділянки, а тому саме з вини Березанської РДА позивачем було понесено витрати в розмірі 19 303 гривні 95 копійок та діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду у сумі 128 000 гривень, яка полягає у душевних стражданнях.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити його позов в повному обсязі.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено за його недоведеністю.

Позивач подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Так, відмовляючи в даному позові, суд 1 інстанції виходив з того, що частині вимог, позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх обґрунтованості, а інша частина - не може бути задоволена в порядку позовного провадження, оскільки повинна вирішуватися в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду, погоджується з обставинами та правовідносинами, встановленими судом І інстанції, вважає їх вірними, обґрунтованими й законними.

За Конституцією України, ст. 4, 49ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав.

Відповідно до статей 12, 78, 81, 263ЦПКУкраїни та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість.

Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України.

Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права.

Рішення суду 1 інстанції у повній мірі відповідає виписаному.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із пошкодженням або знищенням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з правової конструкції названої статі, вина заподіювача шкоди презюмується і саме на нього покладається обов`язок доводити свою невинуватість. У той же час, позивач повинен належними та допустимими доказами довести наявність збитків та їх розмір і то, за процесуальним законом, є його обов`язком.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області від 31 серпня 2015 року № 181 ОСОБА_1 , серед інших осіб, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.30-31).

Вказане ініційоване самим ОСОБА_1 , який не мав перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що ділянка перебуває у межах прибережної захисної смуги, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить його, відповідача, добросовісність під час набуття ділянки у власність, під обґрунтований сумнів.

Саме про це, зазначено в судових рішеннях по іншій справі з участю тих же сторін за позовом Заступника прокурора Миколаївської області в інтересах держави до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним і скасування свідоцтва про право власності та витребування земельної ділянки.

Зокрема, у своїй постанові від 25 березня 2019 року Верховний Суд зазначав, що до спірних правовідносин про витребування земельних ділянок з володіння набувача та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Верховний Суд України у справі № 6-1376ц16 дійшов висновку, що витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності, якщо: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, також узгоджуються з висновками Великої Палати ЄСПЛ у справі Депаль проти Франції (заява № 34044є/02) від 29 березня 2010 року.

Районний суд діяв відповідно до виписаного.

Так, ОСОБА_1 замовлено та виготовлено в ПП "ПівденьЗем" зазначений проект землеустрою, за виготовлення якого сплачено відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 10 від 07 вересня 2015 року 1500 грн.(а.с.33, 40-65).

Розпорядженням Березанської районної державної адміністрації Миколаївської області «Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва» від 06 жовтня 2015 року№256 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:11:000:0222 у власність громадянину України ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області та надано йому у власність земельну ділянку площею 0,08 га за рахунок земель запасу забудованих земель, в тому числі землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі Рибаківської сільської ради, розташовану за межами населеного пункту на території Березанського району Миколаївської області, для індивідуального дачного будівництва (а.с.32).

21 жовтня 2015 року на підставі вказаного розпорядження Реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції Миколаївської області на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво № НОМЕР_1 на право власності на вказану земельну ділянку.

ОСОБА_1 з власної ініціативи ініціював розробку документів щодо отримання від відповідача у власність земельної ділянки у межах території Рибаківської сільської ради, самостійно замовив у ПП «Південь Зем» розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області (а.с.40-65).

Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року у справі позовом заступник прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської облдержадміністрації визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації Про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність громадянину України ОСОБА_1 для ведення індивідуального дачного будівництва від 06 жовтня 2015 року №256, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером 4820983900:11:000:0222 на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності №46034643, видане 21 жовтня 2015 року реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції у Миколаївській області на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:11:000:0222; витребувано від ОСОБА_1 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,08 га з кадастровим номером 4820983900:11:000:0222 , розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області; стягнуто з Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області судовий збір в сумі по 2411 гривень 50 копійок з кожного (а.с.8-12).

Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін (а.с.13-20).

Постановою Верховного суду України від 25 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 16 січня 2018 року залишено без змін (а.с.21-29).

Щодо відшкодування коштів по сплаті судового збору, понесених ОСОБА_1 при розгляді справи № 469/580/16-ц, які він вважав збитками в розуміння цивільного законодавства, то колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з квитанцією 0.0.1249827729.1 від 24 січня 2019 року, ОСОБА_1 сплачено на користь Заводського ВДВС ММУЮ Миколаївської області судовий збір в сумі 2 852 гривні 65 копійок у порядку виконання виконавчого листа № 469/580/16-ц про стягнення виконавчого збору (а.с. 34,37-38).

17 листопада 2017 року ОСОБА_1 за квитанцією 0.0.895220584.1 сплачено за подачу апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області судовий збір в сумі 5 305 гривень 30 копійок, за квитанцією 0.0.965205003.1 від 16 лютого 2018 року ОСОБА_1 сплачено за подачу касаційної скарги судовий збір в сумі 9 646 гривень (а.с.35-36).

Між тим, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 14 квітня 2020року у справі №12-153гс19, процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством (пункт 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 462/6473/16-ц за провадженням N 14-400 цс 18, пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі N 688/2479/16-ц за провадженням N 14-447цс19, пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі N 489/5045/18 за провадженням N 14-191 цс 19). У зазначених справах вирішувалися спори про розподіл судових витрат, понесених сторонами у справі, за наслідками її судового розгляду.

За такого, зазначені позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені, оскільки фактично є судовими витратами в іншій справі, а не матеріальними збитками як той вважав.

У зв`язку з тим, що вимоги позивача про стягнення збитків не були судом 1 інстанції задоволені, то, з тих же підстав не підлягає задоволенню і його вимога про стягнення компенсації за моральну шкоду, що вірно вказав і районний суд.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374,375,382 ЦПК України , колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 20 серпня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України , може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

---

Повний текст постанови складено 02 грудня 2020 року.