Постанова

від 02.12.2020 по справі 640/19127/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19127/19 Суддя (судді) першої інстанції: Амельохін В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

секретаря Ткаченка В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента суспільних комунікацій виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування наказа, за апеляційною скаргою Департамента суспільних комунікацій виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 січня 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась у суд з позовом до Департамента суспільних комунікацій виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, апелянт, Департамент суспільних комунікацій КМДА) про визнання протиправним та скасування наказа про застосування дисциплінарного стягнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що дисциплінарною комісією та відповідачем належним чином не встановлювалось складу дисциплінарного правопорушення, що мало своїм наслідком протиправне прийняття оскаржуваного наказа. До того ж, відповідачем не отримано попередньої згоди виборного профспілкового органу, членом якого вона є.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування всіх обставин у справі, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає про підписання позову ще до прийняття оскаржуваного наказа. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про неуважність позивача та підтверджує неналежне виконання останньою своїх посадових обов`язків і порушення вимог законодавства. Посилання місцевого суду на те, що відповідач не перевірив факта наявності збоїв в роботі системи електронного документообігу є помилковими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності таких збоїв. Також судом безпідставно не враховано факт визнання позивачем вини у порушенні працівниками сектора організаційного та документального забезпечення Департамента Закону України Про захист персональних даних . Наголошує, що 50% членів дисциплінарної комісії є делегованими членами профспілкової організації, а тому посилання місцевого суду на статтю 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності є помилковим.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує на тому, що дата позовної заяви містить описку в місяці, що підтверджується змістом такої заяви. Допущення описки жодним чином не підтверджує якості виконання службових обов`язків. Наголошує, що своєї провини ніколи не визнавала, а навпаки, наголошувала, що відсутність на документах відмітки персональні дані обумовлено збоєм в роботі інформаційно-телекомунікаційної системи Єдиний веб-портал територіальної громади міста Києва . Акцентує увагу, що відповідачем та дисциплінарною комісією не було всебічно та об`єктивно проведено перевірку зазначених позивачем обставин щодо некоректної роботи інформаційно-телекомунікаційної системи. До того ж, оскаржуване рішення прийняте з численними порушеннями встановленої Законом України Про державну службу процедури: дисциплінарною комісією двічі приймалось рішення (подання) в ході дисциплінарного провадження, наказ прийнято з пропуском десятиденного строку, у дисциплінарній справі відсутні пояснення позивача та її безпосереднього керівника. Додатково зазначає, що відповідач безпідставно ототожнює підписання подання членами дисциплінарної комісії за згодою виборного профспілкового органа.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження згідно пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що станом на 30 липня 2019 року ОСОБА_1 працює у Департаменті суспільних комунікацій КМДА понад 17 років, на посаді завідувача сектора організації та документального забезпечення з 09 вересня 2012 року.

Наказом Департамента суспільних комунікацій КМДА від 04 вересня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, відповідно до статей 64, 65, частини 3 статті 66 Закону України Про державну службу , з урахуванням Подання дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ від 03 вересня 2019 року щодо перевірки інформації, викладеної у листі К. Баранової , начальника Управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації апарата виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 29 травня 2019 року №09/023- 986, пояснювальної записки ОСОБА_1, завідувача сектора організаційного та документального забезпечення Департамента суспільних комунікацій КМДА від 03 червня 2019 року та з метою контролю за дотриманням працівниками Департамента суспільних комунікацій КМДА своїх посадових обов`язків позбавлено позивача премії за вересень 2019 року, відповідно до пункта 4.2 Положення про преміювання працівників Департамента суспільних комунікацій КМДА, затвердженого наказом Департамента суспільних комунікацій від 10 червня 2016 року № 27 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась у суд з відповідним позовом.

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що дисциплінарною комісією в рамкам здійснення дисциплінарного провадження жодні пояснення від позивача не витребовувалися, на засідання дисциплінарної комісії від 19.07.2019 року позивача запрошено не було. Також враховано, що відповідачем було сформовано 2 подання від 19.07.2019 року та від 03.09.2019 року щодо рекомендації про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Проте, Закон України Про державну службу не містить положень щодо надання права суб`єкту призначення повертати подання дисциплінарної комісії у державному органі на доопрацювання, що фактично було здійснено Директором Департаменту, за наслідком розгляду подання від 19 липня 2019 року, та прийняття дисциплінарною комісією двох подань щодо притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності за одне і те саме порушення. Окрім зазначеного, подання не містять в собі перевірки дисциплінарною комісією обставин щодо некоректної роботи інформаційно-телекомунікаційній системі, внаслідок якої було вчинено позивачем проступок, а також наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують відповідальність державного службовця. Разом з тим, судом враховано, що притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, яка є членами виборного профспілкового органа, проведено без попередньої згоди такого органа.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України Про державну службу від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон України №889-VIII).

Частиною 1 статті 1 цього Закону закріплено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець, в контексті положень частини 2 зазначеної правової норми, це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно частини 1 статті 4 Закону України №889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; 2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; 4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові; 5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; 6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики; 7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження; 8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків; 9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України; 10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Частиною 1 статті 8 Закону України №889-VIII визначено, що державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Главою 2 розділа VIII Закону України №889-VIII визначено засади дисциплінарної відповідальності.

Згідно статті 64 Закону України №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 65 Закону України №889-VIII підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Частиною 2 цієї правової норми закріплено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Згідно частини 1 статті 66 Закону України №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Частинами 2 - 7 цієї правової норми встановлено наступне.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини 2 статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може обмежитися зауваженням.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини 2 статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

У разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 2 та 8 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4 та 5 частини 2 статті 65 цього Закону, суб`єкт призначення або керівник державної служби може попередити такого державного службовця про неповну службову відповідність.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9 - 11, 13, 14 частини 2 статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини 2 статті 65 цього Закону.

Дисциплінарні стягнення, передбачені пунктами 2 - 4 частини 1 цієї статті, накладаються виключно за пропозицією Комісії, поданням дисциплінарної комісії.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

У той же час, положеннями частин 1 - 3 статті 67 Закону України №889-VIII передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків.

Обставинами, що пом`якшують відповідальність державного службовця, є:

1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку;

2) попередня бездоганна поведінка та відсутність дисциплінарних стягнень;

3) високі показники виконання службових завдань, наявність заохочень та урядових відзнак, урядових і державних нагород;

4) вжиття заходів щодо попередження, відвернення або усунення настання тяжких наслідків, які настали або можуть настати в результаті вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування заподіяної шкоди;

5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність;

6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Під час застосування дисциплінарного стягнення можуть враховуватися також інші, не зазначені у частині другій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність державного службовця.

Згідно частини 1 та 2 статті 69 Закону України №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характера і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступка утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Дисциплінарну комісію стосовно державних службовців, які займають посади державної служби категорій Б і В , утворює керівник державної служби у кожному державному органі.

Згідно статті 73 Закону України №889-VIII з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характера і тяжкості цього дисциплінарного проступка дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Дисциплінарна справа повинна містити: 1) дату і місце її формування; 2) підстави для відкриття дисциплінарного провадження; 3) характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; 4) відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; 5) інформаційну довідку з викладенням обставин щодо вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; 6) пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 7) пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 8) пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; 9) належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 10) відомості про причини і умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення чи обставини, на підставі яких з державного службовця знімають звинувачення; 11) висновок за результатами службового розслідування (у разі його проведення); 12) висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступка та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; 13) опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Результатом розгляду дисциплінарної справи є подання дисциплінарної комісії, яке має рекомендаційний характер для суб`єкта призначення.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 74 Закону України №889-VIII дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступка, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факта вчинення дисциплінарного проступка та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному Законом України №889-VIII порядку.

Згідно статті 75 Закону України №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Частиною 1 статті 77 Закону України №889-VIII встановлено, що рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання подання дисциплінарної комісії. Рішення оформляється відповідним актом суб`єкта призначення.

У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступка і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.

Згідно частини 5 статті 77 Закону України №889-VIII подання дисциплінарної комісії є обов`язковими для розгляду суб`єктами призначення та враховуються ними під час вирішення питань щодо застосування дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження.

Як вірно встановлено судом та не спростовано відповідачем під час розгляду справи, у порушення вимог статті 75 Закону України №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення. Також матеріали дисциплінарної справи не містять пояснення позивача щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

Посилання відповідача на пояснення, надані позивачем 03 червня 2019 року, колегія суддів уважає неспроможним, оскільки такі пояснення були надані ОСОБА_1 ще до початку дисциплінарного провадження.

Відповідно до положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не надано доказів на спростування твердження позивача про не коректу роботу інформаційно-телекомунікаційної системи, що мало наслідком не проставлення відмітки Персональні дані . Лист Начальника управління інформаційного забезпечення та доступу до публічної інформації апарата КМДА К. Баралової від 29 травня 2019 року жодної інформації з цього приводу не містить.

Також відповідачем не наведено нормативно-правового обґрунтування правомірності складення дисциплінарною комісією двох подань щодо рекомендації про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за один і той самий проступок.

Посилання відповідача на помилку в даті підписання позовної заяви, на переконання колегії суддів, не може бути розцінено як підтвердження неналежного виконання позивачем покладених на неї службових обов`язків.

Додатково, колегія суддів зауважує, що наявність у складі дисциплінарної комісії делегованих членів профспілкової організації, не звільняє відповідача від виконання приписів статті 41 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності та статті 252 Кодексу законів про працю України, згідно яких притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Як убачається зі статуту профспілки працівників державних установ, вищим органом первинної профспілкової організації є збори (конференція) членів профспілки (пункт 4.3.).

Згідно пункта 4.5. обраний зборами (конференцією) членів профспілки профспілковий комітет є колегіальним органом, який, серед іншого, дає згоду або не погоджується на розірвання трудового договора з працівником з ініціативи роботодавця у випадках, передбачених законами, якщо працівник є членом профспілки.

Згідно копії протокола звітно-виборних зборів профгрупи Департамента суспільних комунікацій КМДА від 24 лютого 2015 року позивача обрано на посаду профгрупорга, який, згідно пункта 4.7 статута профспілки працівників державних установ організує роботу профкома.

З огляду на викладене, рішення профспілкового комітета у складі 7 осіб, не можна ототожнити зі згодою членів дисциплінарної комісії, висловленої у поданні на звільнення.

Отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності здійснено відповідачем без згоди профспілкового органа, членом виборного органу якого є позивач, що є порушенням вимог статті 252 Кодексу законів про працю України, так як реалізувати своє право на притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідач міг лише за наявності такої згоди, а тому оспорюваний наказ правомірно скасований судом.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі № 174/780/16-ц.

При цьому, судовою колегією враховується, що згідно пункта 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 134, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департамента суспільних комунікацій виконавчого органа Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києві від 29 січня 2020 року залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.М. Кузьмишина

О.Є. Пилипенко