Рішення

від 25.11.2020 по справі 925/941/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року Черкаси справа № 925/941/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В. за участю представників:

від позивача: Бондаренко В.М., особисто, Пархета М.А., адвокат,

від відповідача Весеньова Є.В. за довіреністю,

розглянув у приміщенні суду справу за позовом

фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Миколайовича

до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області

про стягнення збитків, відшкодування матеріальної та моральної шкоди у сумі 1 520 000,00 грн,

Фізична особа-підприємець Бондаренко Василь Миколайович звернувся у Господарський суд Черкаської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про стягнення збитків, що завдані незаконною видачею довідки Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у сумі 1 520 000,00 грн, з яких: 500 000,00 грн упущена вигода, 20000,00 грн матеріальна шкода, 1 000 000,00 грн моральна шкода, а також відшкодування судових витрат.

Обґрунтовуючи позов, фізична особа-підприємець Бондаренко Василь Миколайович вказав на те, що збитки, заявлені до стягнення, понесені ним у зв`язку з незаконними діями відповідача, які полягали у видачі неправильної довідки державним реєстратором Міськрайонного управлінням в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області №34-23-0.211-399/175-17 від 09.06.2017, що призвело до додаткових витрат, які пов`язані з виготовленням проектних документів, затягуванням та несвоєчасного затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що в свою чергу призвело до неможливості здачі приміщень в оренду, відтак спричинило йому шкоду в частині упущеної вигоди (кошти, що могли б бути отримані за оренду приміщень). Незаконними діями також спричинено і моральну шкоду шляхом втрати ділової репутації, оскільки договори оренди приміщень так і не були укладені з підприємцями.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду докази надіслання відповідачам копії позовної заяви та копії доданих до неї документів, докази сплати судового збору до Державного бюджету України у сумі 22 800,00 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а також визначитися із позовними вимогами щодо кожного з відповідачів.

10.08.2020 від фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Миколайовича до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви. До заяви приєднано квитанцію №234910140 від 31.07.2020 на підтвердження сплати судового збору у сумі 22800,00 грн та позовну заяву у новій редакції, у якій позивач виключив з числа відповідачів Державну казначейську службу України, а також вказав як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Державну казначейську службу України та ОСОБА_1 .

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.08.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання суду відзиву на позовну заяву та усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову. Оскільки позивач не обґрунтував, яким чином рішення у цій справі вплине на права та інтереси третії осіб, суд не встановив підстав для їх залучення до участі у справі.

02.09.2020 відповідач надіслав до суду відзив від 31.08.2020 №9-23-0.6-6130/2-20 на позовну заяву, у якому у задоволенні позову просить відмовити повністю. Заперечення обґрунтовані тим, що твердження позивача, що дії Головного управління призвели до затягування та несвоєчасного затвердження проекту землеустрою є безпідставними, оскільки у Головного управління відсутні повноваження щодо впливу на строки розгляду та прийняття рішення Уманською міською радою щодо затвердження проекту землеустрою позивача. Крім того, довідка 6-зем №34-23-0.211-399/175-17 від 09.06.2017, на яку посилається позивач, не є актом правозастосування та має виключно інформативний характер, судовому оскарженню не підлягає. Головним управлінням не приймалось жодного рішення, яке б могло порушувати права та законні інтереси позивача, а також позивачем не надано жодного рішення суду, яким би визнались дії чи бездіяльність Головного управління незаконними. Дії Головного управління не могли вплинути чи призвести до неможливості здачі приміщень в оренду, а відтак спричинити йому шкоду в частині упущеної вигоди, оскільки ніяких будівель на земельній ділянці не будувалось і дозволів на таке будівництво не надавалось. Відсутні підстави для задоволення вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачем не надано доказів завдання саме відповідачем моральної шкоди, яка полягає у втраті його ділової репутації, а також не доведено її завдання саме у заявленому розмірі.

Суд прийняв вказаний відзив до розгляду.

Протокольною ухвалою від 29.09.2020 підготовче засідання відкладено.

Протокольною ухвалою від 19.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №465968 (а.с. 21) від 30.09.2005 Бондаренку Василю Миколайовичу належить земельна ділянка площею 0,0493 га, кадастровий номер 7110800000:03:003:0411, яка розташована по вул. Ярослава Мудрого (Постишева), 33 у м. Умані Черкаської області. Цільове призначення вказаної земельної ділянки: для ведення особистого селянського господарства.

07.02.2006 проведено державну реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за №20250000000003564 фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Миколайовича (а.с. 10).

Маючи намір розширювати свою підприємницьку діяльність та здійснити будівництво приміщення магазину на власній земельній ділянці, з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення, позивач звернувся до управління Держгеокадастру для отримання довідки за формою 6-зем.

09.06.2017 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані видана довідка за №34-23-0.211-399/175-17 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 на вказану вище земельну ділянку. Відповідно до вказаної довідки: ...Угіддя: забудовані землі... (а.с. 11).

12.12.2018 позивач звернувся з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Геодезично-кадастрове бюро оцінки та аукціонів з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі земельної ділянки загальною площею - 0,0493 га, яка розташована за адресою: вул. Ярослава Мудрого (Постишева), 33 у м. Умані Черкаської області, кадастровий номер 7110800000:03:003:0411 (а.с. 12).

За замовлені роботи позивачем було проведено оплату у сумі 4500,00 грн, що підтверджується копією платіжного документа - квитанцією 234910137 від 15.01.2019 (а.с.22).

Судом також встановлено, що на виконання договору №39-ТФО від 28.01.2019 про надання послуг, який укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Геодезично-кадастрове бюро оцінки та аукціонів було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,0493 га для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Ярослава Мудрого, 33, що перебуває у приватній власності Бондаренка Василя Миколайовича, кадастровий номер: 7110800000:03:003:0411.

03.06.2019 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані видана довідка за №31-23-0.211-728/175-19 з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 на земельну ділянку загальною площею - 0,0493 га, яка розташована за адресою: вул. Ярослава Мудрого (Постишева), 33 у м. Умані. Відповідно до вказаної довідки: ... Землі сільськогосподарського призначення. Угіддя: 05 рядок-рілля... (а.с. 15).

За доводами позивача, вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення був виготовлений виконавцем та поданий позивачем на розгляд Уманській міській раді для затвердження.

07.10.2019 через відділ адміністративних та дозвільних процедур виконавчого комітету Уманської міської ради, позивачем було подано заяву про затвердження проекту землеустрою зі зміною цільового призначення земельної ділянки площею 0,0493 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: вул. Ярослава Мудрого, 33.

Дана заява розглядалась 25.10.2019, 15.11.2019 та 12.12.2019 на засіданні постійної комісії з питань архітектури, регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища Уманської міської ради.

При розгляді заяви вказаною комісією встановлено розбіжність між довідкою від 09.06.2017 за №34-23-0.211-399/175-17 та довідкою від 03.06.2019 за №31-23-0.211-728/175-19. Тому відділом з питань комунальної власності та земельних відносин Уманської міської ради 03.12.2019 надіслав лист №8774/01/01-35 Міськрайонному управлінню в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області.

12.12.2019 до Уманської міської ради надійшов лист від 10.12.2019 №18-23-0.212-311/115-19 Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, в якому зазначається вважати недійсною довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями, №34-23-0.211-399/175-17 від 09.06.2017 на земельну ділянку, за адресою: Ярослава Мудрого, 33, площею 0,0493 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , кадастровий номер: 7110800000:03:003:0411, в зв`язку з допущеною помилкою, а саме: неправильно вказані угіддя (забудовані землі) та категорія земель (житлові та громадські забудови).

Після відмови міської ради затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення та долучивши довідку за №31-23-0.211-728/175-19 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані від 03.06.2019, позивач повторно звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Геодезично-кадастрове бюро оцінки та аукціонів з метою виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на землі житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі земельної ділянки загальною площею - 0,0493 га, яка розташована за адресою: вул. Ярослава Мудрого (Постишева), 33 у м. Умані Черкаської області, кадастровий номер 7110800000:03:003:0411.

За виконання проектних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Геодезично-кадастрове бюро оцінки та аукціонів позивачем йому повторно було сплачено кошти у сумі 3500,00 грн, що підтверджується копією квитанції №234910007 від 23.01.2020 (а.с.22).

За доводами позивача, новий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення був поданий позивачем на розгляд Уманській міській раді та був затверджений рішенням Уманської міської ради тільки у 2020 році.

Як стверджує позивач, у майбутньому приміщенні магазину він планував розмістити торгові місця, про що ним було досягнуто домовленості та на підтвердження чого отримано гарантійні листи на оренду частини приміщень, що планувалось ним здати в експлуатацію з фізичною особою-підприємцем Маснюк Валерієм Івановичем (а.с.13), та фізичною особою-підприємцем Рабодзей Людмилою Володимирівною (а.с. 14). Іншу частину приміщень планувалось ним використовувати у власній підприємницькій діяльності.

Як зазначає позивач, видача незаконної довідки №34-23-0.211-399/175-17 від 09.06.2017 Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області призвело до затягування та несвоєчасного затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що в свою чергу призвело до неможливості здачі приміщень в оренду, відтак спричинено йому шкоду в частині упущеної вигоди. Розмір упущеної вигоди обґрунтовує тим, що у нього у власності є магазин, який він використовує у власній підприємницькій діяльності, який приносить йому дохід близько 500 000,00 грн у рік, тому у разі якби він своєчасно розпочав будівництво нового магазину, то зміг би передати його в оренду і отримати дохід у такому ж розмірі.

Більше того, як вказує позивач, ним було понесено матеріальні витрати на розробку відповідної документації, правничу допомогу та медичне лікування (після всіх переживань та витрачених сил і нервів). Відповідно до довідки Комунального некомерційного підприємства Уманська центральна районна лікарня від 07.02.2020 №179/01-03, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебував на лікуванні в денному стаціонарі неврологічного відділення закладу з 06.01.2020 по 15.01.2020. Діагноз: розповсюджений остеохондроз, ускладнений множинними килами та протрузіями МХД, полірадикулярний больовий синдром, виражені вертебростатичні та вертебродинамічні порушення. Як зазначає позивач, на лікування та відновлення після пережитого ним було витрачено кошти в сумі 10 000,00 грн, підтверджуючі документи до даного часу не збереглись.

Позивач вказує, що незаконними діями Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області йому було спричинено також і моральну шкоду шляхом втрати ділової репутації, оскільки договори оренди приміщень з підприємцями так і не були укладені.

Тому, у зв`язку із незаконними діями Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умань Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області позивачу було спричинено збитків на загальну суму 1520000,00 грн, що складаються з суми 500000,00 грн - упущеної вигоди (за період 2019 року), 20000,00 грн - матеріальної шкоди (10000,00 грн на лікування, 10000,00 грн на виготовлення документів), 1000000,00 грн - моральної шкоди, що й стало причиною звернення до суду.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з органу державної влади збитків (шкоди), які були заподіяні внаслідок неправомірних дій посадових осіб цього органу.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пунктами 7, 9 Положення Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи. Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області. Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до статті 15-2 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі, за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким органом у цій справі є Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Дії (бездіяльність) відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що Міськрайонним управлінням в Уманському районі та м. Умані, яке є структурним підрозділом відповідача було видано дві довідки державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями станом на 31.12.2015 на земельну ділянку, за адресою: Ярослава Мудрого, 33, площею 0,0493 га, що перебуває у приватній власності ОСОБА_2 , кадастровий номер: 7110800000:03:003:0411.

При цьому, довідка, яка була видана першочергово та, у якій було помилково вказано, що спірна земельна ділянка належить до забудованих земель та категорія земель (житлові та громадські забудови), була спростована самим же відповідачем. Про це відповідач вказав у своєму листі, зазначивши що довідка є неправильною, у зв`язку з допущеною помилкою.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Позивач просить стягнути матеріальну шкоду у розмірі 20000,00 грн, яка складається з 10000,00 грн витрат на виготовлення технічної документації та 10000,00 грн витрати понесені на лікування.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у 2019 році сплатив 4500,00 грн за виготовлення технічної документації, яка була необхідна для зміни цільового призначення його земельної ділянки, що підтверджується копією квитанції від 15.01.2019 №234910137 (а.с. 22), а також у 2020 році - повторно за повторне виготовлення технічної документації 3500,00 грн, оскільки необхідність повторного виготовлення цієї документації якраз і виникла у зв`язку з видачею помилкової довідки відповідача. Отже, з огляду на наведені правові норми та встановлені судом обставини, суд вважає, що понесені позивачем витрати у сумі 4500,00 грн є витратами, які останній поніс у зв`язку з неправомірними діями відповідача, тому суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 4500,00 грн шкоди. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди (витрат на виготовлення технічної документації у сумі 5500,00 грн (10000,00-4500,00) суд відмовляє за необґрунтованістю та недоведеністю, оскільки позивачем не зазначено, які саме це витрати і у зв`язку з чим і чи реально понесені позивачем.

Також суд критично оцінює доводи позивача щодо понесення ним витрат на лікування у розмірі 10000,00 грн, оскільки позивач не навів доводів на підтвердження того, що захворювання, яке переніс позивач є наслідком неправомірних дій відповідача, а також не надав доказів на підтвердження їх реальної оплати.

Порядок відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди визначені в статті 22 Цивільного кодексу України, згідно з якою особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, неодержаний прибуток (втрачена вигода) - це розрахункова величина вартості очікуваного приросту в майні, що базується на даних, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

Суд зазначає, що до стягнення підлягають не будь-які передбачувані доходи, а ті доходи, які позивач мав реально одержати при відсутності порушення. Твердження позивача, що він міг отримати доходи від здачі в оренду приміщень, які не побудовані, та надані гарантійні листи підприємців щодо гарантування укладення після завершення будівництва договорів оренди не можуть бути належними доказами на підтвердження отримання реальних доходів позивачем. Не можуть бути стягнені не одержані позивачем доходи за відсутності доказів того, що позивач готовий був до вчинення дій, спрямованих на одержання прибутку, мав для цього всі майнові та організаційній можливості, але з вини відповідача ці дії не були доведені до логічного завершення, або ці дії повністю були вчинені, але не принесли очікуваних доходів з вини відповідача.

Відповідно до частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позовній заяві обставин про можливість завершення будівництва приміщення магазину саме у строк до 2019 року через несвоєчасність затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що в свою чергу призвело до неможливості здачі приміщень в оренду та отримання за це коштів з підстав незаконної видачі довідки Держгеокадастром та не доведеність отримання доходу саме у такому розмірі, суд відмовляє у вимозі позивача про стягнення 500 000,00 грн упущеної вигоди.

Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 201 Цивільного кодексу України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

Стаття 1167 Цивільного кодексу України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, чи законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Частиною 2 статті 1167 Цивільного кодексу встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивачем не наведено правових норм, які б передбачали відшкодування моральної шкоди у встановлених судом обставинах, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні розміру заподіяної йому моральної шкоди, тому суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають за недоведеністю.

За приписом статті 86 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, суд частково задовольняє позовні вимоги позивача та присуджує до стягнення з відповідача 4500,00 грн шкоди, яка спричинена неправомірними діями відповідача, в іншій частині вимог відмовляє через їх необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 67,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008, ідентифікаційний код 39765890) на користь фізичної особи-підприємця Бондаренка Василя Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ) 4500,00 грн шкоди та 67,50 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 03.12.2020.

Суддя О.І.Кучеренко