Постанова

від 24.11.2020 по справі 910/15057/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/15057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г.М., Случ О. В,

секретар судового засідання - Шпорт О.В.,

розглянув матеріали касаційної скарги заступника керівника Київської місцевої прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2020 (суддя Бойко Р.В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 (Шаптала Є.Ю. - головуючий, судді Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) у справі

за позовом Першого заступника керівника Київської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади"

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права.

(у судовому засідання взяли участь представники: Київської міської ради - Сімак Я.К., прокуратури - Савицька О.В.)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У листопаді 2018 року Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", в якій просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", посвідчений 25.10.2004 державним нотаріусом Першої Київської держаної нотаріальної контори Василевською О.П. (реєстровий №7-832), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2004 за №79-6-00262, в редакції Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання;

- визнати припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" користування для забудови земельною ділянкою площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурор вбачає наявність правових підстав для розірвання спірного Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у зв`язку з порушенням останнім своїх зобов`язань із здійснення забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації Договору.

2.Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 у справі №910/15057/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" виконувалися свої зобов`язання зі сплати орендних платежів, пов`язаних з користуванням спірною земельною ділянкою (що прокуратурою та позивачем не заперечувалось), а тому відсутні підстави для висновку, що порушення відповідачем п. 8.4 Договору є істотним та таким, що тягнуть для територіальної громади міста Києва неможливість досягнення нею цілей Договору, оскільки Київська міська рада поновила даний Договір попри існування такого порушення. Київська міська рада в силу законодавства наділена правом контролю як виконання умов Договору, так і в принципі контролю за використанням земельної ділянки, а тому навіть у разі її необізнаності про існування такого порушення, не вжиття до прийняття рішення про поновлення Договору заходів для встановлення обставин щодо виконання відповідачем п. 8.4 Договору також свідчить про те, що дана умова Договору для позивача не є істотною, а отже невиконання цієї умови Договору для позивача не є істотним порушенням. Разом з тим, внаслідок розірвання Договору територіальна громада міста Києва буде позбавлена можливості отримувати кошти за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" спірною земельною ділянкою (орендні платежі).

3. Фактичні обставини справи, встановлені судами

3.1. З матеріалів справи убачається і встановлено судами попередніх інстанцій, що 25.10.2004 між Київською міською радою (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" (надалі - орендар) на підставі рішення Київської міської ради №419/1829 від 15.07.2004 укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 25.10.2004 державним нотаріусом Першої Київської держаної нотаріальної контори Василевською О.П. (реєстровий №7-832), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2004 за №79-6-00262 (надалі - Договір).

Як передбачено п. 1.1 Договору, що орендодавець на підставі п. 43 рішення Київської міської ради №419/1829 від 15.07.2004, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - перетин вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва;

- розмір - 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу;

- кадастровий номер - 8000000000:90:121:0204.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що Договір укладено на 5 років.

Пунктом 8.4 Договору серед обов`язків орендаря визначено, що останній зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього Договору.

Сторонами у п. 11.4 Договору було погоджено, що Договір може бути розірваним в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, зокрема в разі коли орендар порушив строки завершення забудови земельної ділянки, встановлені в п. 8.4 Договору.

Як передбачено п. 11.5 Договору, що він може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Пунктом 11.8 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання цього Договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю земельну ділянку, на умовах, визначених цим Договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

06.10.2010 між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" на підставі рішення Київської міської ради №1003/3072 від 24.12.2009 укладено угоду про поновлення та внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки, посвідчену 06.10.2010 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. (реєстровий №805), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.02.2012 за №79-6-00831 (далі - Угода).

Відповідно до п. 1 Угоди сторони домовились на підставі рішення Київської міської ради №1003/3072 від 24.12.2009, рішення Київської міської ради №392/3830 від 26.02.2010 та Закону України "Про оренду землі" поновити Договір до 27.11.2019.

21.09.2018 Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) складено акт обстеження земельної ділянки №18-1289-01, в якому зафіксовано, що спірна земельна ділянка (кадастровий номер - 8000000000:90:121:0204) не огороджена парканом, ростуть зелені насадження, та частково захаращена сміттям, вільна від забудови, будівництво не ведеться. До вказаного акта долучено фотознімки змеленої ділянки.

Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 06.11.2018 складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №666ДК/617/АП/09/01/-18, в якому зафіксовано, що на спірній земельній ділянці (кадастровий номер - 8000000000:90:121:0204) розміщується лісиста (дерева різних порід) чагарникова рослинність та звалище будівельного сміття;

на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, будівництво не ведеться;

територія не огороджена та не охороняється, доступ на земельну ділянку вільний, ділянка не використовується.

Даний спір виник, у зв`язку з тим, що прокурор з урахування приписів частини 1 статті 651 ЦК України та пункту 11.5 договору вбачає наявність правових підстав для розірвання спірного Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у зв`язку з порушенням останнім своїх зобов`язань із здійснення забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації Договору, що визначено у пункті 8.4 цього договору.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/15057/18, заступник керівника Київської місцевої прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить зазначені рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначив пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України).

При цьому він наголошує, що суди допустили порушення приписів статті 651 ЦК України, адже не врахували практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладену, зокрема у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17.

Зазначаючи про неправильне застосування норм матеріального права, скаржник стверджує, що суди акцентували на відсутності істотних порушень умов договору, але не взяли до уваги, що позов обґрунтовано частиною 1 статті 651 ЦК України, яка не передбачає можливість розірвання договору в залежності від істотності його порушень, а презюмує, що за відсутності домовленості сторін про розірвання договору його може бути розірвано за наявності умов для його розірвання, визначених договором або законом.

Заявник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах у випадку звернення із вимогами про розірвання договору, коли така можливість передбачена його умовами, що не залежить від встановлення істотності порушень такого договору.

Скаржник зауважує, що про порушення договору свідчить те, що відповідач протягом 15 років не вчиняв жодних дій, які могли б бути розцінені як намагання виконати умови договору та почати забудову земельної ділянки. За таких обставин ним недотримано вимог пункту 8.4. договору, що за пунктом 11.5 договору є підставою для його розірвання.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Українські будівельні склади" вказує на безпідставність доводів скаржника, вважає, що суди дослідили відсутність істотного порушення договору, а тому відсутні підстави для скасування судових рішень у справі № 910/15057/18.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. У зв`язку із перебування судді Могила С.К. на лікарняному, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 19.11..2020 визначено для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н.О. - головуючий, судді Мачульський Г.М., Случ О.В.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга має бути частково задоволена з огляду на таке.

5.3. Предметом позовних вимог є розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

За частинами першою та другою статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Водночас за частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 08.09.2020 у справі № 920/418/19.

За змістом статей 30 та 31 Закону України "Про оренду землі" зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України "Про оренду землі", а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Разом з тим частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 вказаного Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Як убачається із матеріалів справи, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимог посилалися на те, що відсутні підстави для висновку, що порушення відповідачем п. 8.4 Договору є істотним та таким, що тягнуть для територіальної громади міста Києва неможливість досягнення нею цілей Договору, оскільки Київська міська рада поновила даний Договір попри існування такого порушення.

Однак, звертаючись із позовними вимогами у справі № 910/15057/18, обґрунтовуючи підстави розірвання спірного договору, скаржник посилався на підставу, передбачену пунктом 11.5 Договору, а саме можливість дострокового розірвання у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пункті 8.4 цього Договору - незавершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього Договору.

Таким чином, розглядаючи справу № 910/15057/18 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди не взяли до увагу підставу на якій позивач звернувся із позовними вимогами та фактично надаючи оцінку обставинам справи досліджували спірні відносини на предмет істотності порушень. Однак у цій справі, суди попередніх інстанцій мали дослідити чи дійсно відповідачем не було дотримано вимог, передбачених пунктом 8.4 договору, а також співставити встановлені обставини із можливістю розірвати цей договір, визначеною у пункті 11.5, на яку посилався позивач.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 282 ГПК України, визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Для повного і всебічного розгляду справи важливим є встановлення зазначених вище обставин, а їх відсутність не дає можливість дійти висновку про врахування судами попередніх інстанцій підстав позовних вимог, на які посилався заявник. У зв`язку із викладеним, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій здійснили розгляд справи № 910/15057/18 без урахування приписів частини 1 статті 651 ЦК України щодо можливості розірвати договір внаслідок узгодження сторонами у договорі випадку для такого розірвання. Без встановлення зазначених обставин суд касаційної інстанції, з урахуванням приписів статті 300 ГПК України, позбавлений можливості у повній мірі перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права в іншій частині позовних вимог.

Водночас колегія суддів звертає увагу на таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (пункт 1 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18, у якій правовідносини є аналогічними до справи № 910/15057/18, вказав на необхідності встановлення наявності або відсутності вини орендаря у невиконанні умов договору оренди земельної ділянки в частині закінчення її забудови у визначений строк.

Тобто, у випадку якщо суди здійснюючи розгляд справи дійдуть висновку про невиконання умов договору в частині недотримання строків забудови, оцінці підлягають причини невиконання договору та дослідження вини орендаря.

За таких обставин, оскільки суди першої і апеляційної інстанцій не дослідили належним чином підстави звернення прокурора із позовом у справі № 910/15057/18, що є першочерговим у цьому випадку, допустили порушення норм процесуального права, про які вказує скаржник та які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення Господарського суду м. Києва від 10.09.2019 і постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/15057/18 та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.4. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Верховний Суд зазначає таке.

У цій частині скаржник посилався на те, що суди не врахували практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, викладену, зокрема у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/8011/17, від 21.03.2018 у справі № 910/5963/17. Крім того, у судовому засіданні представник прокуратури вказав на необхідність врахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/1168/19.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Як убачається зі справ № 910/8011/17, № 910/5963/17, № 910/1168/19 предметом позовних вимог було визнання незаконним і скасування рішення Київської міськради "Про розірвання договору оренди". У цих справах встановлено, що міськрада самостійно розірвала договір унаслідок невиконання орендарем умов договору щодо завершення будівництва у визначений строк. Таким чином, хоча правовідносинах у справах № 910/8011/17, № 910/5963/17, № 910/1168/19 і у справі № 910/15057/18 виникли внаслідок невиконання стороною договору умови щодо своєчасного завершення будівництва, однак правові підстави позовних вимог у цих справа є різними, а тому колегія суддів вважає помилковими посилання скаржника на зазначені правові висновки як такі, що викладені у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у цій частині.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

6.3. За наведених обставин доводи, викладені у касаційній скарзі, частково підтвердилися, тому рішення і постанову у справі необхідно скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням положень статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської місцевої прокуратури в частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України закрити.

В іншій частині касаційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 у справі №910/15057/18 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ