Постанова

від 13.07.2021 по справі 910/15057/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2021 р. Справа№ 910/15057/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Колодчина Р.В., посвідчення №058170 від 01.12.20

від позивача: Подоляк Р.Ю., на підставі довіреності № 225-КМГ-1957 від 11.05.2021

від відповідача: адвокат Кучирка Ю.В., на підставі довіреності від 16.11.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2021 року (повний текст складено 16 квітня 2021)

у справі № 910/15057/18 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Першого заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва,

в інтересах держави в особі Київської міської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади",

про розірвання договору оренди, зобов`язання повернути земельну ділянку та визнання припиненим права, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог:

1.1. У листопаді 2018 року Перший заступник керівника Київської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", в якій просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки, що розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва, площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", посвідчений 25.10.2004 державним нотаріусом Першої Київської держаної нотаріальної контори Василевською О.П. (реєстровий №7-832), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2004 за №79-6-00262, в редакції Договору про поновлення та внесення змін до Договору оренди земельної ділянки;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання;

- визнати припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" користування для забудови земельною ділянкою площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прокурор вбачає наявність правових підстав для розірвання спірного Договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку у зв`язку з порушенням останнім своїх зобов`язань із здійснення забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації Договору.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції:

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10 вересня 2019 у справі №910/15057/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2020 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.3. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, аргументовано тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" виконувалися свої зобов`язання зі сплати орендних платежів, пов`язаних з користуванням спірною земельною ділянкою (що прокуратурою та позивачем не заперечувалось), а тому відсутні підстави для висновку, що порушення відповідачем п. 8.4 Договору є істотним та таким, що тягнуть для територіальної громади міста Києва неможливість досягнення нею цілей Договору, оскільки Київська міська рада поновила даний Договір попри існування такого порушення. Київська міська рада в силу законодавства наділена правом контролю як виконання умов Договору, так і в принципі контролю за використанням земельної ділянки, а тому навіть у разі її необізнаності про існування такого порушення, не вжиття до прийняття рішення про поновлення Договору заходів для встановлення обставин щодо виконання відповідачем п. 8.4 Договору також свідчить про те, що дана умова Договору для позивача не є істотною, а отже невиконання цієї умови Договору для позивача не є істотним порушенням. Разом з тим, внаслідок розірвання Договору територіальна громада міста Києва буде позбавлена можливості отримувати кошти за користування Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" спірною земельною ділянкою (орендні платежі).

2.4. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 листопада 2020 касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Київської місцевої прокуратури в частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України закрито. В іншій частині касаційну скаргу заступника керівника Київської місцевої прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 10 вересня 2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 вересня 2020 у справі №910/15057/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

2.5. Вказаною постановою, суд касаційної інстанції, зауважив та звернув увагу на порушення попередніми інстанціями приписів статті 651 ЦК України, не врахували практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин, не взяття ними до уваги підставу, на якій позивач звернувся з позовом та фактично, надаючи оцінку обставинам справи, досліджували спірні відносини на предмет істотності порушень, тоді як мали дослідити чи дійсно відповідачем не було дотримано вимог, передбачених п. 8.4 договору, а також спів ставити обставини із можливістю розірвати цей договір, визначеною у п. 11.5, на яку посилався позивач.

2.6. Також суд касаційної інстанції акцентував увагу на тому, що, якщо суди, здійснюючи розгляд, дійдуть висновку про невиконання умов договору в частині недотримання строків забудови, оцінці підлягають причини невиконання договору та дослідження вини орендаря.

2.7. Суди попередніх інстанцій здійснили розгляд справи без урахування приписів частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України щодо можливості розірвати договір внаслідок узгодження сторонами у договорі випадку для такого розірвання.

2.8. Рішенням Господарського суду міста Києва від 31 березня 2021 в позові відмовлено.

2.9. Таке рішення обґрунтовано тим, що судом встановлено, що фактичні обставини справи після закінчення підготовчого засідання та направлення справи на новий розгляд змінились, а саме строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився, втім прокурор протягом підготовчого провадження під час нового розгляду справи із заявою про зміну предмета або підстав позову до суду не звертався, а відтак, суд І інстанції дійшов висновку про те, що вимога прокурора про розірвання Договору оренди земельної ділянки не підлягає задоволенню, оскільки станом на поточну дату, строк його дії закінчився.

2.10. Крім того, виходячи зі змісту поданої прокурором позовної заяви, суд зазначив, що вимоги про повернення Київській міській раді вищевказаної земельної ділянки та визнання припиненим права відповідача користування нею є похідними від вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки, відтак вони також не підлягають задоволенню.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги:

3.1. В апеляційній скарзі Київська міська прокуратура просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2021 в частині відмови у позові про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" повернути її Київській міській раді та прийняти нове рішення, яким позов Першого заступника керівника Голосіївської окружної прокуратури міста Києва в цій частині задовольнити.

3.2. Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу:

4.1. Суд не надав оцінку істотності порушень договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" протягом строку дії договору, а лише послався на закінчення його строку - 27.11.2019, надавши відповідачу у подальшому переважне право на поновлення орендних відносин як належному орендарю.

4.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" протягом 15 років не вчиняло дій, які б свідчили про його свідоме, належне та добросовісне ставлення до свого зобов`язання приступити до забудови земельної ділянки, і суд помилково дійшов висновків про відсутність доказів перебування земельної ділянки в користуванні відповідача після закінчення строку дії договору оренди.

4.3. Державним реєстратором 25.07.2019 внесено в Державний реєстр прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на незавершене будівництво, незавершений будівництвом торгівельний комплекс , коефіцієнт будівельної готовності якого складає 7,3% , а згідно акту обстеження земельної ділянки від 14.08.2019 встановлено, що спірна земельна ділянка огороджена парканом як будівельний майданчик, вільна від забудови, на момент обстеження будівельні роботи не велися.

4.4. Наявність зареєстрованого нерухомого майна та огорожі свідчить про використання спірної земельної ділянки Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", втім суд не дослідив питання припинення права користування земельною ділянкою, і в матеріалах справи відсутні докази повернення спірної земельної ділянки Київській міській раді, отже суд дійшов помилкового висновку про відсутність доказів перебування земельної ділянки у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" після 27.11.2019, хоча право землекористування відповідача припинилось автоматично, в силу положень ст. 416 Цивільного кодексу України та ст.. 102-1 Земельного кодексу України.

4.5. Помилковими є твердження суду, що прокурор під час підготовчого судового засідання при новому розгляді справи не звернувся до суду із заявою про зміну предмета або підстав позову, оскільки при новому розгляді справи змінились обставини справи - закінчився строк дії договору.

5. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

5.1. У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" проти доводів апелянта заперечує, посилаючись, зокрема, на те, що:

5.1.1. Всупереч позиції Верховного Суду в апеляційній скарзі позивач зазначає, що в оскарженому рішенні судом не надавалося оцінки істотності порушень договірних зобов`язань відповідачем протягом строку дії договору, а суд лише послався на закінчення його строку дії 27.11.2019 року, при цьому позивач стверджує, що судом надано відповідачу переважне право у подальшому на поновлення орендних відносин як належному орендарю.

5.1.2. За умовами пункту 8.4 договору оренди земельної ділянки відповідач, як орендар, зобов`язався завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору (26.11.2004).

5.1.3. Господарським судом вірно встановлено, що іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

5.1.4. У пункті 11.4 договору сторони погодили, що договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, зокрема, в разі порушення орендарем строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених в п. 8.4 договору.

За умовами пункту 11.5 договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього договору.

5.1.5 Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеної сторонами 06.10.2010 угоди про поновлення та внесення змін та доповнень, договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився, поновлений до 27.11.2019, і матеріали справи не містять доказів на підтвердження поновлення договору оренди після 27.11.2019 в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі".

5.1.6. Крім того, відповідач наголосив, що при попереднього розгляді судової справи, судами вже надавалась оцінка зазначеним в апеляційній скарзі обставинам. З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку про те, що вимога прокурора про розірвання договору оренди не підлягає задоволенню, оскільки станом на поточну дату, строк його дії закінчився.

6. Розподіл справи:

6.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2021 року, матеріали судової справи № 910/15057/18 разом з матеріалами апеляційної скарги Київської міської прокуратури передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

6.2. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17 травня 2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15057/18 за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури № 15/1-186-18 від 06.05.2021 на рішення Господарського суду міста Києва від 31 березня 2021 року та повідомлено учасників справи проте, що розгляд справи відбудеться 08 червня 2021 .

7. Інші процесуальні дії у справі:

7.1. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08 червня 2021 відкладено розгляд справи до 13 липня 2021 року.

7.2. 12.07.2021 р. через канцелярію Північного апеляційного господарського суду о 16.05 від Голосіївської окружної прокуратури міста Києва надійшла відповідь на відзив, в якому прокуратура зазначає, що судом І інстанції під час винесення оскаржуваного рішення не надано оцінку доводам прокурора щодо неналежного виконання відповідачем умов договору та істотності такого порушення, а лише констатував закінчення строку його дії, просив доводи відповідача, викладені у відзиві, вважати необґрунтованими.

7.3. В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 р. скасувати. При цьому зауважив, що судом першої інстанції не враховано того, що земельна ділянка до належного власника не повернута, та відповідач продовжує її використовувати, про що свідчить відсутність акта прийому - передавання земельної ділянки, акт обстеження її від 21.09.2018 р. та наявність на ній зведеного об`єкту незавершеного будівництва, 7,3 відсотка готовності, про що свідчить інформаційна довідка з реєстру. Також прокурор зауважив, що до спірних правовідносин мав застосовуватись п. 4 ч. 1 ст. 416 ЦК України, яким передбачено припинення права користування земельною ділянкою для забудови у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.

7.4. В судовому засіданні представник Київської міської ради підтримав позицію прокурора, просив апеляційну скаргу задовольнити а оскаржуване рішення скасувати.

7.5. В судовому засіданні представник відповідача просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 р. без змін та апеляційну скаргу без задоволення, з огляду на те, що вказаним рішенням в повному обсязі досліджені та встановлені факти правовідносин, а також звернула увагу на те, що спірний договір закінчив свою дію. Крім того, зазначила, що ст. 416 ЦК України стосується лише спеціальних договір з ціллю забудови, тоді як спірний договір є договором оренди земельної ділянки.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

8. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи:

8.1. Між Київською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" (далі - орендар, відповідач), 25.10.2004, на підставі пункту 43 рішення Київської міської ради № 419/1829 від 15.07.2004 (том 1 а.с. 24), було укладено Договір оренди земельної ділянки, посвідчений 25.10.2004 державним нотаріусом Першої київської держаної нотаріальної контори Василевською О.П. (реєстровий №7-832), зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26.11.2004 за №79-6-00262 (далі - Договір оренди земельної ділянки) (том 1 а.с. 28-33).

8.2. Згідно з п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки об`єктом оренди відповідно до цього Договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - перетин вул. Академіка Заболотного та Столичного шосе у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу; кадастровий номер - 8000000000:90:121:0204.

8.3. Договір укладено на 5 років (п. 3.1 Договору оренди земельної ділянки).

8.4. У пункті 8.4 Договору оренди земельної ділянки орендар взяв на себе зобов`язання, зокрема, завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації Договору.

8.5. В подальшому, між позивачем та відповідачем 06.10.2010, на підставі рішення Київської міської ради №1003/3072 від 24.12.2009 (том 1 а.с. 25-26) та рішення Київської міської ради № 392/3830 від 26.02.2010 (том 1 а.с. 27), було укладено Угоду про поновлення та внесення змін та доповнень до Договору оренди земельної ділянки, яка посвідчена Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. (реєстровий № 805), зареєстрована Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 07.02.2012 за №79-6-00831 (далі - Угода про поновлення), згідно з пунктом 1 якої поновлено до 27.11.2019 (том 1 а.с. 34-35).

8.6. Листом від 13.07.2018 № 10/26-6/1307/09 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, у відповідь на запит прокуратури, повідомив, що в Департаменті відсутня інформація щодо наявності у відповідача документів, що надають йому право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе в Голосіївському районі м. Києва (том 1 а.с. 49).

8.7. Листом від 11.09.2018 № 073-8595 Департамент з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідь на запит прокуратури, повідомив, що Департамент, станом на дату відповіді, відповідачу не видавав, не реєстрував документів, що дають йому право на виконання підготовчих, будівельних робіт для будівництва, експлуатації торговельного комплексу за вказаною вище адресою (том 1 а.с. 50).

8.8. Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 21.09.2018 було складено Акт обстеження земельної ділянки № 18-1289-01 (далі - Акт обстеження), яким встановлено, що орендована відповідачем за Договором оренди земельної ділянки земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:90:121:0204) не огороджена парканом, на ній ростуть зелені насадження та частково захаращена сміттям, вільна від забудови, будівництво не ведеться. На підтвердження вказаних обставин у додатках до Акту обстеження містяться фотоматеріали на 3-х аркушах (том 1 а.с. 42-45).

8.9. Листом від 10.10.2018 № 064-7601 Департамент міського благоустрою Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), у відповідь на запит прокуратури, повідомив, що, станом на теперішній час, ТОВ "Українські будівельні склади" контрольна картка на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе (кадастровий номер 8000000000:90:121:0204) в Голосіївському районі м. Києва не видавалася (том 1 а.с. 51-52).

8.10. Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області 06.11.2018 було складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №666ДК/617/АП/09/01/-18 (далі - Акт перевірки), яким встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:90:121:0204) розміщується лісиста (дерева різних порід) чагарникова рослинність та звалище будівельного сміття; на земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомості, будівництво не ведеться; територія не огороджена та не охороняється, доступ на земельну ділянку вільний, ділянка не використовується, відтак вбачається порушення орендарем умов Договору оренди земельної ділянки (том 1 а.с. 47-48).

9. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносин:

9.1. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що прокурор, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України та пункту 11.5 Договору оренди земельної ділянки, вбачає наявність правових підстав для дострокового розірвання вказаного договору та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку і визнати припиненим право відповідача користування земельною ділянкою, з огляду на порушення відповідачем своїх зобов`язань із здійснення її забудови протягом 3 років з дня державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки.

9.2. Прокурор, у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", повідомив позивача про звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради. Крім того, прокурором неодноразово направлялись запити до вищевказаних департаментів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо законності використання орендованої відповідачем земельної ділянки.

9.3. Як зазначає прокурор, підставою для звернення до суду з цим позовом стало те, що Київською міською радою тривалий час не вжито достатніх заходів щодо розірвання Договору оренди земельної ділянки, що, на думку прокурора, свідчить про неналежне здійснення позивачем, як уповноваженим органом, своїх повноважень по захисту державних інтересів. Порушення інтересів держави, як зазначає прокурор, полягає у невиконанні відповідачем вимог законодавства та умов Договору оренди земельної ділянки, у зв`язку з чим територіальна громада міста Києва позбавлена можливості ефективно розпоряджатися землями міста Києва, регулювати земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання і охорони земель.

9.4. За умовами пункту 8.4 Договору оренди земельної ділянки відповідач, як орендар, зобов`язався завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації цього Договору.

9.5. Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 26.11.2004 за №79-6-00262.

9.6. За доводами прокурора, відповідач протягом 15 років не вчиняє жодних дій, які б свідчили про його належне та добросовісне ставлення до свого зобов`язання приступити до забудови земельної ділянки, що підтверджується наявними в матеріалах справи Актом обстеження та Актом перевірки.

9.7. У пункті 11.4 Договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що Договір може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця із звільненням орендодавця від відповідальності, зокрема, в разі порушення орендарем строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених в п. 8.4 цього Договору.

9.8. За умовами пункту 11.5 Договір оренди земельної ділянки може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

9.9. Відповідно до укладеної сторонами 06.10.2010 Угоди про поновлення та внесення змін та доповнень Договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився, поновлено до 27.11.2019.

9.10. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 177161422 від 12.08.2019 р. - 25.07.2019 р. державний реєстратор КП "Результат" - Синявський В.В. зареєстрував право власності на незавершене будівництво, незавершений будівництвом торгівельний комплекс, об`єкт нежитлової нерухомості: Ні, коефіцієнт будівельної готовності становить 7,3 % за адресою: м. Київ, вул.. Заболотного Академіка, будинок б/н/ Столичне шосе, будинок б/н, кадастровий номер земельної ділянки місця розташування: 8000000000:90:121:0204, - за Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади", на підставі, зокрема, повідомлення про початок виконання підготовчих робіт КВ №010190311874 (Том2, а.с. 10-104).

9.11. Відповідно до скріншоту інформації з сайту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, повідомлення про початок підготовчих робіт КВ №010190311874 (Том 3, а.с. 146-148) зареєстровано в січні 2019 року (Том 3, а.с. 137).

9.12. Суд апеляційної інстанції, на виконання постанови Верховного Суду від 24.11.2020 р., встановив, що відповідачем, з урахуванням вищевказаних наданих доказів, а саме: зареєстрованого повідомлення про початок підготовчих робіт в січні 2019 року, зареєстрованого права власності на недобудований об`єкт нерухомого майна в липні 2019 року, чисельних актів про відсутність забудов, - порушено п. 8.4 договору, що призводить до застосування п. 11.5 такого Договору, як наслідок який може бути достроково розірваний, в порядку ч. 1 ст. 651 ЦК України.

9.13. Так, відповідач, в своєму відзиві (Том 1, а.с. 116-119), зазначає про те, що під час здійснення будівництва він стикнувся з деякими ґрунтовними особливостями вказаної земельної ділянки, що в свою чергу, зумовило необхідність подальшого вивчення ґрунтів на даній території, важливу роль відіграла і світова економічна криза 2008-2010 років, революційні події 2014 р та їх наслідки, що мало суттєвий вплив на фінансовий стан відповідача. На підтвердження зазначеного, відповідач надає: акт № 24 обстеження зелених насаджень від 25.01.2007 р. (Том 1, а.с. 138-142), висновок № 158/04-07 від 04.05.2007 р. (Том 1, а.с. 143), результати експертно-аналітичної обробки технічно-правової документації щодо можливості розміщення об`єктів дорожнього сервісу спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, затверджені директором КФ "Діпродорекспертиза" від 03.05.2007 р. (Том 1, а.с. 144-146), технічні умови № 17с/384 від 16.05.2007 р. на розміщення торгівельного комплексу (Том 1, а.с. 154-155), дозвіл № 00707/158/04-07 від 04.05.2007 р. на будівництво та облаштування заїздів (Том 1, а.с. 156-157), висновок державної екологічної експертизи № 37 від 25.02.2008 р. (Том 1, а.с. 158-161), тощо. Проте, вказані документи датовані або 2007, 2008 роками, або не стосуються будівництва комплексу взагалі, а відтак, відповідачем не доведено наявність об`єктивних підстав для невиконання умов договору, зокрема, п. 8.4, що в розумінні ч. 1 ст. 651 ЦК України призводить до розірвання договору.

9.14. Матеріали справи не містять доказів перебування земельної ділянки в користуванні відповідача після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки.

10. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

10.1. Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, що прокурором дотримано визначений статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядок звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивача.

10.2. Колегія суддів також погоджується з доводами господарського суду першої інстанції,що за змістом статей 631, 651, 652 Цивільного кодексу України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

10.3. Висновки господарського суду першої інстанції, що фактичні обставини справи після закінчення підготовчого засідання та направлення справи на новий розгляд змінились, а саме строк дії Договору оренди земельної ділянки закінчився, є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах справи, однак прокурор протягом підготовчого провадження під час нового розгляду справи із заявою про зміну предмета або підстав позову до суду не звертався.

10.4. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції в частині того, що позовні вимоги про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва у стані, придатному для її подальшого використання; та визнання припиненим право Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" користування для забудови земельною ділянкою площею 1,3539 га, в тому числі 0,3455 га в межах санітарно-захисної зони автозаправної станції, (кадастровий номер 8000000000:90:12:0204), яка розташована на перетині вул. Академіка Заболотного та Столичного Шосе у Голосіївському районі м. Києва - є похідними від основної вимоги про розірвання договору.

10.5. А відтак, з урахуванням закінчення строку дії спірного Договору та того, що матеріали справи, в тому числі після ухвалення Постанови Верховного суду від 24.11.2020 р., не містять доказів перебування земельної ділянки в користуванні відповідача після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, позовні вимоги про повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки та визнання припиненим права відповідача користування нею не підлягають задоволенню.

11. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

11.1. Доводи апелянта стосовно того, що суд не надав оцінку істотності порушень договірних зобов`язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Українські будівельні склади" колегією суддів відхиляються, оскільки вимоги апеляційної скарги стосуються виключно частини вимог про повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки та визнання припиненим права відповідача користування нею, а судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права судом І інстанції, в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України.

11.2. Колегія суддів додатково звертає увагу на те, що вимога апелянта про визнання припиненим права відповідача користування земельною ділянкою не є належним способом захистом права, з огляду на підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача.

11.3. Так, позивач у цій справі наполягає на поверненні Київській міській раді спірної земельної ділянки, уважаючи, що через порушення відповідачем умов Договору, такий договір має бути розірваний в судовому порядку. Тож, у цьому випадку, ефективним та достатнім способом захисту права, яке позивач як представник власника земельної ділянки вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки власнику. А відтак, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта про те, що суд не дослідив питання припинення права користування земельною ділянкою.

11.4. Крім того, відповідь на відзив Голосіївської окружної прокуратури міста Києва, що надійшла до суду 12.07.2021 р. містить посилання сторони позивача про те, що наявність зареєстрованого нерухомого майна з коефіцієнтом готовності 7,3%, у відповідності до інформаційної довідки з реєстру, на спірній земельній ділянці, а також відсутність акту приймання - передачі свідчить про те, що відповідач продовжує користуватись нею, а відтак це і є єдиним доказом неповернення такої ділянки на момент винесення рішення судом І інстанції.

11.5. З даним твердженням апелянта колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

11.6. Інформаційна довідка з реєстру, на яку посилається прокурор датована 12.08.2019 р., станом на день винесення рішення Господарським судом міста Києва минуло майже 2 роки, та така інформація могла втратити свою актуальність. Крім того, навіть, наявність вказаного незавершеного будівництва на спірній земельній ділянці не може бути перешкодою до її повернення, а може лише констатувати факт порушення договірних зобов`язань, тим паче вимога звільнення від забудови на спірній земельній ділянці - прокурором не заявлялась.

11.7. Колегія суддів також не приймає до уваги твердження прокурора про те, що відсутність акту приймання - передачі свідчить про продовження перебування у користуванні відповідача земельної ділянки, оскільки, відповідно до п. 6 спірного договору - умова передачі земельної ділянки за актом приймання - передачі стосується лише передачі такої земельної ділянки орендарю в день державної реєстрації спірного договору. Крім того, п. 7 спірного договору сторонами визначено умови повернення земельної ділянки, в якому відсутнє застереження наявності акту приймання - передачі об`єкта оренди.

11.8. Крім того, колегія відхиляє твердження прокурора щодо того, що наявний акт обстеження земельної ділянки від 21.09.2018 р., в якому зафіксовано, зокрема, наявність паркану, також підтверджує продовження користування відповідача нею, - оскільки такий акт обстеження датується 21.09.18 р., тоді як вимога про повернення в апеляційній скарзі вже сформована після закінчення дії спірного договору.

11.9. Решта аргументів викладених учасниками справи не входять до предмету доказування в даній справі, ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

12. Чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду:

12.1. Позивачем не доведено перебування земельної ділянки в користуванні відповідача після закінчення строку дії Договору оренди земельної ділянки, як на момент закінчення строку дії спірного Договору, так і після винесення Постанови Верховного Суду від 24.11.2020 р.

13. Посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції:

13.1. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

13.2. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст.5 ГПК України).

13.3. Відповідно до ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

13.4. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).

13.5. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 74 ГПК України).

13.6. Відповідно до ст. 79 ГПК України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

13.7. За змістом 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

13.8. Відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

13.9. Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

13.10. Відповідно до ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

13.11. Аналогічні норми містяться в положеннях ст.759 Цивільного кодексу України.

13.12. За загальним правилом, встановленим у ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

13.13. Частиною 2 ст.651 Цивільного кодексу України унормовано, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

13.14. Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

13.15. Отже, за змістом статей 631 , 651 , 652 Цивільного кодексу України розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

13.16. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. (ч.1 та 4 ст. 11 ГПК України).

13.17. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном (у тому числі внаслідок постановлення судового рішення) є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного інтересу", при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Це поняття має широке значення, втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

13.18. Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу "пропорційності" - "справедливої рівноваги (балансу)" між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" не означає обов`язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

13.19. Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі "Ентріч проти Франції" (Hentrich v. France) від 22 вересня 1994 року, серія А, № 296-A, с. 19л-20, п. 42). Хоча проблему тлумачення національного законодавства мають вирішувати передусім національні органи влади, зокрема, суди, завдання Суду полягає в тому, щоб з`ясувати, чи не суперечить результат такого тлумачення положенням Конвенції (див. рішення у справі "Кушоґлу проти Болгарії" (Kushoglu v. Bulgaria) від 10 травня 2007 року, № 48191/99, п. 50).

14. Висновки Північного апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

14.1. З огляду на наведені вище норми законодавства, умови договору оренди та фактичні обставини справи, встановлені судом, та підстави поданого позову, Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про повернення Київській міській раді спірної земельної ділянки та визнання припиненим права відповідача користування нею, як таких, що є похідними від вимоги про розірвання договору, строк дії якого закінчився.

14.2. А відтак, Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення в частині оскаржуваних вимог ґрунтується на засадах верховенства права, є законним - ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і обґрунтованим - ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

14.3. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/15057/18 залишити без змін.

14.4. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/15057/18 залишити без задоволення.

15. Розподіл судових витрат :

15.1 Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись п. 3, 4 ст. 13, ст.ст. 74, 86, 129, 207,236, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/15057/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2021 у справі №910/15057/18 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на скаржника.

4. Справу №910/15057/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288, 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 14.07.2021 р.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко