Рішення

від 20.10.2020 по справі 369/2035/18

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/2035/18

Провадження № 2/369/1659/20

РІШЕННЯ

Іменем України

20.10.2020 року

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Одинцов О.С.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відновлення становища, яке передувало порушенню,

в с т а н о в и в :

У лютому 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Своїм вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки площею 8,9390га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка. 25 червня 2015 року на його земельній ділянці зі сторони АДРЕСА_1 ( ОСОБА_4 ) та АДРЕСА_2 ( ОСОБА_5 ), незаконно встановлений бетонний паркан. Будь-якої згоди на його встановлення він не надавав. Самовільне зайняття його земельної ділянки порушує його права як власника земельної ділянки.

Відповідачі жодним чином не пояснили йому мотивів встановлення вищевказаного паркану, його функціонального призначення, ігнорують його звернення щодо перегорів для вирішення спірного питання та відмовляються у добровільному порядку провести демонтаж паркану.

Просив суд зобов`язати ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку ділянку загальною площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом демонтажу паркану зі сторони домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та привести самовільно зайняту земельну ділянку в попередній стан; зобов`язати ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку ділянку загальною площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом демонтажу паркану зі сторони домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та привести самовільно зайняту земельну ділянку в попередній стан; судові витрати покласти на відповідачів.

06.06.2019 року по справі було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

23.08.2019 року до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення.

23.10.2019 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області заочне рішення від 06.06.2019 року скасовано. Призначеного розгляд справи за правилами загально позовного провадження.

Ухвалою від 16.06.2020 року прийнято відмову ОСОБА_3 від частини позовних вимог. Провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відновлення становища, яке передувало порушенню - в частині зобов`язання ОСОБА_5 звільнити земельну ділянку загальною площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом демонтажу паркану зі сторони домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та привести самовільно зайняту земельну ділянку в попередній стан - закрито.

У судове засідання представник позивача не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримала, проти заочного рішення не заперечувала.

При розгляді справи представник відповідача ОСОБА_2 , проти позову заперечувала, просили відмовити в повному обсязі. На адресу суду відзиву на позовну заяву не надходило.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватись і розпоряджатись земельними ділянками.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 8,9390га, з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122, розташованої за адресою: Київська області, Києво-Святошинський район, с.Софіївська-Борщагівка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №416249 від 02 листопада 2010 року.

Ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

За ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За клопотанням представника позивача судом було проведено експертизу щодо встановлення порушення меж земельних ділянок.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Також встановлено, що суміжним землевласником є ОСОБА_4 по земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

На підтвердження своїх позовних вимог позивачами було надано суду висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3-06/04 від 06 квітня 2018 року Українського центру судових експертиз (а.с. 32-46).

Так, у висновку вказано, що При візуально-інструментальному обстеженні об`єктів дослідження земельної ділянки та споруд, встановлено (загальне уявлення про об`єкти дослідження можна скласти за допомогою фотографій): по земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122 - рельєф - спокійний; фактична огорожа влаштована частково; по паркану, що встановлений по фактичній межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:036:5005) - матеріал: збірні залізобетонні плити огорожі, металеві ворота з хвірткою; - довжина (в межах ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122) - 33,98 м;

За результатами проведення експертизи, зроблені наступні висновки:

1. Бетонний паркан та металеві ворота з хвірткою (загальною довжиною 33, 98 м) , що встановлені по фактичній межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:036:5005) розташовується на земельній ділянці кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, площею 8,939 га, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416249), та зображені у Схемі 1 Додатку № 2 до висновку.

За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі ст. 152 ЗК України землевласник або землекористувач може вимагати усунення яких-небудь порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванні заподіяного збитку.

Згідно із частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

На підставі статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Ст. 386 ЦК встановлені гарантії захисту права власності. Так, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_3 вказав на порушення його права встановленням паркану на його земельній ділянці.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Аналіз норм ЦК України вказує на те, що право власності - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і в своїх інтересах, усунення третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Способом захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути зобов`язання вчинити дії.

Оскільки відповідач після скасування заочного рішення доказів на спростування позовних вимог не надав, клопотання про забезпечення доказів та призначення експертизи не заявив, на підставі наведено суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відновлення становища, яке передувало порушенню задоволити.

Зобов`язати ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку ділянку загальною площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом демонтажу паркану зі сторони домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та привести самовільно зайняту земельну ділянку в попередній стан.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготолено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Н.С.Пінкевич