Постанова

від 12.05.2021 по справі 369/2035/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року

справа № 369/2035/18

провадження № 22-ц/824/2494/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Олійника В.І.,

при секретарі: Русинчук І.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Пінкевич Н.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відновлення становища, яке передувало порушенню,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Софія Буд Груп про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою та відновлення становища, яке передувало порушенню, задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 звільнити земельну ділянку загальною площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, шляхом демонтажу паркану зі сторони домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та привести самовільно зайняту земельну ділянку в попередній стан.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідно до відомостей, які містяться в публічній кадастровій карті України, земельні ділянки позивача та відповідача не є сусідніми. Твердження позивача про те, що паркан побудований самочинно не підтверджено належними доказами. Зазначає, що законодавством України не передбачено зобов`язань щодо оформлення дозвільних документів на будівництво парканів на присадибних ділянках. Вважає посилання на ст. 376 ЦК України як на підставу позовних вимог таким, що суперечить обставинам справи та нормам законодавства. Крім того, зазначає, що паркан встановлено по фактичній межі земельної ділянки. Вважає експертний висновок неналежним доказом, оскільки в даному висновку відсутня інформація щодо розміру частини земельної ділянки позивача, на якій розташований паркан.

Висновки суду щодо самовільного зайняття всієї площі земельної ділянки позивача загальною площею 8, 9390 га парканом відповідача є помилковим та не відповідають дійсності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 8,9390 га, з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122, розташованої за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. СофіївськаБорщагівка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ №416249 від 02 листопада 2010 року.

Суміжним землевласником є ОСОБА_2 по земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 2 статті 152 ЗК України передбачено, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вимоги обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки площею 8,9390 га, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, яка знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка. 25 червня 2015 року на його земельній ділянці зі сторони АДРЕСА_1 ( ОСОБА_2 ) та АДРЕСА_2 ( ОСОБА_3 ), незаконно встановлено бетонний паркан. Будь-якої згоди на його встановлення він не надавав. Самовільне зайняття його земельної ділянки порушує його права як власника земельної ділянки.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи №3-06/04 від 06 квітня 2018 року Українського центру судових експертиз (а.с. 32-46) при візуально-інструментальному обстеженні об`єктів дослідження земельної ділянки та споруд, встановлено (загальне уявлення про об`єкти можна скласти за допомогою фотографій): по земельній ділянці з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122 - рельєф - спокійний; фактична огорожа влаштована частково; по паркану, що встановлений по фактичній межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:036:5005) - матеріал: збірні залізобетонні плити огорожі, металеві ворота з хвірткою; - довжина (в межах ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:036:0122) - 33,98 м.

За результатами проведення експертизи, зроблено висновок, що бетонний паркан та металеві ворота з хвірткою (загальною довжиною 33, 98 м), що встановлені по фактичній межі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3222486201:01:036:5005) розташовується на земельній ділянці, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, площею 8,939 га, за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 416249), та зображені у Схемі 1 Додатку № 2 до висновку.

Отже, відповідачем по межі земельних ділянок встановлено паркан, який розташовується на земельній ділянці позивача, чим порушено права останнього.

Посилання апелянта на те, що відповідно до відомостей, які містяться в публічній кадастровій карті України, земельні ділянки позивача та відповідача не є сусідніми, не спростовують висновку експертизи, при проведенні якої використовувалась, зокрема, публічна кадастрова карта України.

Доводи апеляційної скарги про те, що паркан встановлено на земельній ділянці ОСОБА_2 та не є зайняттям земельної ділянки позивача спростовується вищенаведеним висновком експерта, яким встановлено розташування паркану на земельній ділянці, кадастровий номер 3222486201:01:036:0122, яка належить ОСОБА_1 .

Відповідач не погоджується із висновком експерта, однак клопотання про проведення додаткової чи повторної експертизи не заявляв.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних доказів на спростування позовних вимог відповідачем не надано.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 18 травня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді