Ухвала

від 04.12.2020 по справі 921/209/14-г/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 921/209/14-г/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Баранець О.М., Мамалуй О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт"

на ухвалу Господарського суду Рівненської області

(суддя - Пашкевич І.О.)

від 27.08.2020

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Павлюк І.Ю., Юрчук М.І.)

від 15.10.2020

у справі № 921/209/14-г/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

до Дочірнього підприємства "Трейд Лайн Тернопіль"

про стягнення в сумі 35 044, 19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 у справі №921/209/14-г/16 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про заміну стягувача у виконавчому документі його правонаступником у справі № 921/209/14-г/16.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №921/209/14-г/16 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №921/209/14-г/16, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення.

У касаційні скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 512, частини 1 статті 513, статей 514, 516, 525 та 526 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", а також порушили норми статті 52, частини 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не дослідили обставини та докази, надані ним на підтвердження набуття новим кредитором на підставі договору № 2297/К від 29.07.2020 прав кредитора за кредитними договорами, зокрема за договором № 13/КВ-08 від 10.06.2008.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Форінт" про заміну стягувача у виконавчому документі його правонаступником у справі №921/209/14-г/16:

- дослідили докази, надані заявником стосовно укладення договору № 2297/К від 29.07.2020 прав кредитора за кредитними договорами, зокрема за договором №13/КВ-08 від 10.06.2008;

- встановили, що договір відступлення прав вимоги № 2297/К від 29.07.2020 між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" укладено з відкладальною обставиною (пункт 16-1.1цього договору);

- дійшли висновку, що у матеріалах справи відсутні докази настання відкладальної обставини згідно з п. 16-1.1. договору № 2297/К про відступлення прав вимоги, підписаного між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" 29.07.2020, зокрема - не надано доказів укладання ТОВ "ФК "Форінт" договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо прав вимоги, які входили до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону UA-EA-2020-06-10-000037-b сформованого 02.07.2020, за кредитним договором № 13/КВ-08, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Дочірнім підприємством "Трейд Лайн Тернопіль" 10.06.2008.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Форінт" про заміну стягувача у виконавчому документі його правонаступником, з огляду на те, що до заяви заявником не долучено належних доказів, зокрема - не надано доказів укладання ТОВ "ФК "Форінт" договорів купівлі-продажу (договорів відступлення прав вимоги) щодо прав вимоги, які входили до складу пулу відповідно до протоколу електронного аукціону UA-EA-2020-06-10-000037-b сформованого 02.07.2020, за кредитним договором № 13/КВ-08, що був укладений між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Дочірнім підприємством "Трейд Лайн Тернопіль" 10.06.2008 (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №921/210/14-г/5).

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) зазначено, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №921/209/14-г/16 у зв`язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права апеляційним судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 287, 290, ч.2 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2020 у справі №921/209/14-г/16.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй