Постанова

від 03.12.2020 по справі 922/2764/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/2764/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

за участю секретаря судового засідання - В.В. Шпорт,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020

у складі колегії суддів: Н. М. Дучал - головуючий, В. І. Сіверін, О. І. Склярук

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс

про стягнення коштів

за участю представників учасників:

позивача: О. В. Мостовий

відповідача: Г. С. Кутько

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна (далі - ТОВ Тайтен Машинері Україна , позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс (далі - ТОВ Агропродсервіс , відповідач) заборгованості в розмірі 2 738 242,42 грн, з яких: 1 378 612,99 грн - основний борг 870 697,60 грн - пеня; 280 793,22 грн - 11% річних; 208 138,61 грн - інфляційні втрати.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №TMU-275T-17 від 11.08.2017 у частині повної та своєчасної оплати за товар та правом позивача на нарахування пені, процентів річних та інфляційних.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у справі № 922/2764/19 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з ТОВ Агропродсервіс на користь ТОВ Тайтен Машинері Україна заборгованість у розмірі 2 530 103,81 грн, з яких: 1 378 612,99 грн - основний борг, 870 697,60 грн - пеня, 280 793,22 грн - 11% річних, та судового збору в розмірі 37 951,94 грн. В частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 208 138,61 грн - відмовлено.

Судове рішення мотивовано неналежним виконанням відповідачем договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки в частині повної та своєчасної оплати за товар.

Суд першої інстанції вказує на те, що товар, визначений у п. 2.2. договору, перебуває у фактичному володінні та користуванні ТОВ Агропродсервіс з 18.08.2017, з моменту підписання акта № 1 прийому-передачі об`єкта оренди до договору оренди сільськогосподарської техніки від 11.08.2017 № TMU 114A-17.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/2764/19 стягнуто з ТОВ Агропродсервіс на користь ТОВ Тайтен Машинері Україна 129 937,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції по договору про надання правової допомоги від 08.11.2018 № 725-МО.

Додаткове рішення обґрунтоване доведенням позивачем вчинення адвокатом відповідних дій з надання професійної правничої допомоги на суму 129 937,50 грн, яка не спростована відповідачем.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №922/2764/19 скасовано рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2020 у частині стягнення з ТОВ Агропродсервіс на користь ТОВ Тайтен Машинері Україна заборгованості в розмірі 2 530 103,81 грн, з яких: 1 378 612,99 грн - основний борг; 870 697,60 грн - пеня; 280 793,22 грн - 11% річних, судового збору в розмірі 37 951,94 грн.

Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено ТОВ Тайтен Машинері Україна у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2020 залишено без змін.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/2764/19 скасовано в частині стягнення з ТОВ Агропродсервіс на користь ТОВ Тайтен Машинері Україна 129 937,50 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, та відмовлено у задоволенні вимог ТОВ Тайтен Машинері Україна в цій частині.

В іншій частині додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у справі №922/2764/19 залишено без змін.

Постанова мотивована відсутністю підстав для стягнення заборгованості за отриманий товар, оскільки матеріали справи не містять доказів передачі (постачання) позивачем (на свій ризик) товару відповідачеві на виконання договору купівлі-продажу № TMU-275Т-17 від 11.08.2017 та позивачем не надано доказів вчинення дій, спрямованих на таке виконання (складання акта приймання-передачі та направлення його відповідачеві для підписання; зняття сільськогосподарської техніки з реєстрації, листування на предмет ініціювання передачі товару відповідачеві).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені, 11 % річних та інфляційних, які нараховані на попередню оплату, яка не підлягає стягненню.

Оскільки позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог та враховуючи норми ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд скасував додаткове рішення місцевого господарського суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 922/2764/19 та залишити в силі рішення господарського суду Харківської області від 16.01.2020 та додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2020.

Касаційна скарга подана на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у касаційній скарзі вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19.02.2019 у справі №911/212/18 (застосування ст. 13, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України), від 21.05.2019 у справі № 922/2577/18, від 29.05.2018 у справі №914/1489/17, від 11.02.2020 у справі № 922/2871/17 (застосування ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України), від 10.02.2020 у справі № 914/269/19, від 20.02.2018 у справі № 905/102/17 (застосування ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Крім того, позивач наголошує на безпідставному врахуванні апеляційним господарським судом висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 21.05.2019 у справі № 908/523/18, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18.

Позивач зазначає, що він добровільно залишивши товар у володінні та користуванні відповідача після припинення договору оренди, тим самим виконав власний обов`язок щодо постачання цього товару на користь ТОВ Агропродсервіс , передбачений п. 1.2 договору купівлі-продажу.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ Агропродсервіс просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №922/2764/19 - без змін.

Відповідач вказує на те, що ТОВ Тайтен Машинері Україна не передало товар відповідно до умов договору купівлі-продажу та не склало відповідних документів щодо такої передачі, право власності на товар належить ТОВ Тайтен Машинері Україна .

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

11 серпня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс (покупець) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № TMU-275Т-17 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати у власність покупця сільськогосподарську техніку згідно з умовами оплати, які викладені в п. 2.3 договору.

Товар постачається на умовах EXW (Інкотермс 2010), адреса: с. Тавельжанка, Дворечанський район, Харківська обл. у строк до 25.12.2017, при умові 100% оплати товару (п.1.2 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, сторони встановлюють ціну товару в гривнях, а також встановлюють грошовий еквівалент в іноземній валюті - USD (надалі еквівалент), який визначено по курсу продажу долара США на Українській міжбанківській валютній біржі (далі - УМВБ межбанк, курс продажи ) на момент закриття торгів на день, який передує дню підписання цього договору. Загальна сума договору складається з суми всіх платежів, здійснених покупцем на підставі виставлених продавцем рахунків згідно з договором.

Положеннями п. 2.2 договору передбачено, що на момент підписання цього договору загальна вартість товару становить 2 028 908,49 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 338 151,42 грн.

На момент підписання цього договору вартість кожної одиниці товару становить:

1. Комбайн зернозбиральний Case ІН модель 2388, б/в, 2007 р.в. серійний № НОМЕР_1 - 1 662 235,08 грн, в т.ч. ПДВ 20% -277 039,18 грн.

2. Жниварка зернова Case ІН 1020, 25' (7,6 мм) б/в, 2007 р.в. серійний № НОМЕР_2 - 366 673,41 грн, в.т.ч. ПДВ 20 - 61 112,23 грн.

У пункті 2.3 договору сторони встановили, що протягом терміну дії договору грошові зобов`язання покупця підлягають сплаті в гривнях в наступному порядку:

Платіж в сумі 302 177,86 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 21.08.2017.

Платіж в розмірі 669 108,12 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 31.10.2017.

Платіж в розмірі 539 603,32 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 30.11.2017.

Платіж в розмірі 518 019,19 грн, в т.ч. ПДВ 20%, здійснюється покупцем до 20.12.2017.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату за цим договором на підставі рахунків продавця, які ним виписані з урахуванням п. 2.3 договору (п.2.4. договору купівлі-продажу).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу продавець зобов`язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату отримання ним товару, передати товар покупцеві в термін та у місці, що вказані в п. 1.2 договору.

Сторонами договору купівлі-продажу обумовлено, що при передачі товару обов`язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі (п.4.4 договору купівлі-продажу).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент зарахування 100% вартості товару на поточний рахунок продавця та підписання актів приймання -передачі (п.8.2 договору купівлі-продажу).

Крім того, 11.08.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс (орендар) укладено договір оренди сільськогосподарської техніки № TMU-114A-17 від 11.08.2017 (далі - договір оренди), за умовами пункту 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату відповідно до умов цього договору.

Перехід права власності на майно (сільськогосподарську техніку), надане орендодавцем орендарю, не відбувається (п. 1.3 договору оренди).

Строк користування об`єктом оренди вказується в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною. Строк користування об`єктом оренди може бути змінений за згодою сторін (п. 4.1 договору оренди).

Згідно з додатком №1 до договору оренди (відомості про об`єкт оренди) об`єктами оренди є:

- комбайн зернозбиральний Case IH модель 2388, б/в, 2007 р.в., розмір орендної плати 106 100,11 грн, вартість об`єкта 1 768 335,20 грн.;

- жниварка зернова Case IH 1020, 25' (7,6 м), б/в, 2007 р.в., орендна плата - 23 404,69 грн, вартість об`єкта 390 078,09грн.

Строком оренди визначено: з моменту підписання акта приймання-передачі, але не пізніше 22.08.2017 року, по 20.12.2017.

Як встановлено судами попередніх інстанцій 18.08.2017 сторонами підписано акт №1 прийому - передачі об`єкта оренди до договору оренди сільськогосподарської техніки, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв для експлуатації об`єкти оренди зазначені в додатку № 1 до договору оренди.

Товариством з обмеженою відповідальністю Агропродсервіс оплату за договором купівлі-продажу № TMU-275Т-17 від 11.08.2017 здійснено частково в сумі 650 295,50 грн, інша частина коштів у розмірі 1 378 612,99 грн не сплачена, за договором оренди № TMU-114A-17 від 11.08.2017 відповідачем сплачено 128 698,07 грн.

У зв`язку з невиконання ТОВ Агропродсервіс умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки зі сплати платежів, згідно з п.п. 2.2, 2.3 договору ТОВ Тайтен Машинері Україна звернулося до суду з відповідним позовом.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

У разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 903/333/17, від 08.08.2018 у справі № 904/10083/15, від 03.09.2019 у справі № 910/2849/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19).

Відповідно до п. 1.2 договору купівлі-продажу товар постачається на умовах ЕХW (Інкотермс 2010), адреса: с. Тавельжанка, Дворечанський р-н, Харківська обл. в строк до 25.12.2017, при умові 100% оплати товару.

Згідно з п.п. 3.1, 3.2 договору купівлі продажу продавець зобов`язаний повідомити (в будь-якій формі) покупця про дату отримання ним товару, передати товар покупцеві в термін та у місці, що вказані в п. 1.2 договору.

Сторонами договору купівлі-продажу обумовлено, що при передачі товару обов`язково складається акт приймання-передачі, в якому вказується стан товару на момент передачі (п.4.4 договору купівлі-продажу).

У пункті 8.2 договору сторони передбачили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент зарахування 100% вартості товару на поточний рахунок продавця та підписання акта приймання-передачі.

Матеріали справи не містять доказів складання акта приймання-передачі товару та передачі продавцем товару покупцю за договором купівлі-продажу № TMU-275Т-17 від 11.08.2017.

18 серпня 2017 року сторонами підписано акт №1 прийому - передачі об`єкта оренди до договору оренди сільськогосподарської техніки № TMU-114A-17 від 11.08.2017, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв для експлуатації об`єкти оренди зазначені в додатку № 1 до договору оренди.

Позивач вказує про передачу ним товару відповідачеві за актом прийому-передачі №1, та неповернення відповідачем майна власнику, що на переконання позивача, свідчить про фактичне виконання продавцем власних зобов`язань з передачі товару за договором купівлі-продажу № TMU-275Т-17, в результаті чого зустрічне зобов`язання з боку позивача вважає виконаним.

Верховний Суд звертає увагу на те, що наслідки неповернення орендарем майна з оренди встановлено сторонами в п. 9.2.4 договору оренди та передбачені нормами ст. 785 ЦК України.

Крім того, збіг в одній особі орендаря за договором оренди та покупця за договором купівлі-продажу не припиняє зобов`язання орендаря передати орендоване майно орендодавцю за актом прийому-передачі об`єкта з оренди та зобов`язання продавця передати визначений договором купівлі-продажу товар покупцеві за актом приймання-передачі.

Суд апеляційної інстанції правильно вказав на те, що невитребування позивачем після спливу строку договору оренди в орендаря техніки (товар), не може вважатися належним доказом виконання договору купівлі-продажу та передання (постачання) позивачем (продавцем), товару за договором купівлі-продажу сільськогосподарської техніки № TMU-275Т-17 від 11.08.2017 покупцю.

З огляду на зазначене, та враховуючи відсутність виконання позивачем (продавцем) зобов`язання з передачі товару за договором купівлі-продажу №TMU-275Т-17 від 11.08.2017, в т.ч. на свій ризик, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 1 378 612,99 грн вартості предмета договору купівлі-продажу.

Оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога щодо стягнення основної суми, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив позивачеві у стягненні з відповідача пені, 11% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на наведену суму.

Позивач у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду у справах №922/2577/18, №914/1489/17, № 922/2871/17 № 914/269/19, №905/102/17, однак предметом спору в наведених справах є стягнення заборгованості за поставлений товар.

Висновки судів про те, що непідписання сторонами актів приймання-передачі товару не може бути підставою для звільнення відповідача від обов`язку щодо оплати за поставлений товар, не можуть застосовуватися до правовідносин у цій справі, оскільки в наведених справах поставка товару підтверджується первинними документами.

У постанові від 20.02.2018 у справі № 905/102/17 Верховний Суд вказав на те, що сторона договору поставки, яка прийняла поставлений товар на виконання такого договору, не повідомивши протилежну сторону про прийняття товару на відповідальне зберігання, не вправі відмовитись від виконання зобов`язань з розрахунку за отриманий товар, незважаючи на те, що умовами договору поставки передбачалась 100% передоплата товару, оскільки протилежне матиме наслідки зловживання правом з боку одержувача товару.

Як встановлено судом апеляційної інстанції у цій справі сільськогосподарська техніка (товар) передана позивачем в оренду відповідачеві на виконання умов договору оренди сільськогосподарської техніки № TMU-114A-17 від 11.08.2017 на підставі підписаного між сторонами акта №1 прийому - передачі об`єкта оренди.

Верховним Судом відхиляються посилання позивача на постанову Верховного Суду від 19.02.2019 у справі № 911/212/18, оскільки висновки Суду стосуються стягнення збитків.

З огляду на зазначене та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, посилання скаржника, як на підставу для касаційного оскарження, на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом.

Крім того, в касаційній скарзі позивач просить залишити без змін додаткове рішення господарського суду Харківської області від 29.01.2020 у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову та відмовив позивачеві в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції на підставі положень ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України правомірно скасував додаткове рішення та відмовив позивачеві в задоволенні заяви про відшкодування судових витрат про надання професійної правничої допомоги.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

Верховний Суд констатує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому визначені законом підстави для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

8. Судові витрати

Судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Тайтен Машинері Україна залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.07.2020 у справі №922/2764/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя О. М. Баранець

Суддя В. І. Студенець