Постанова

від 26.11.2020 по справі 914/1028/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 914/1028/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.

за участі секретаря судового засідання Лавринчук О.Ю.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник - адвокат Гаталяк М.Я. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon")

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база"

представник - адвокат Мартиневич Ю.О. (ордер серії ЛВ №173566 від 17.11.2020)

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду

від 03.06.2020

у складі колегії суддів: Скрипчук О.С. (головуючий), Данко Л.С., Мирутенко О.Л.

та рішення Господарського суду Львівської області

від 28.02.2020

у складі судді Чорній Л.З.

у справі №914/1028/19

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальності "Львівська гарнізонна база"

про стягнення 6 372 928, 69 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 04.08.2020 поштовим відправленням ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся безпосередньо до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у справі №914/1028/19 з викладеним у ній клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

2. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №914/1028/19 у складі визначеної в автоматизованому порядку колегії суддів: Ткач І.В. - головуючий, Вронська Г.О. , Кролевець О.А. звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020; відкрито касаційне провадження у справі №914/1028/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у цій справі; призначено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 07.10.2020.

3. За наслідком повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з підстави перебування судді Вронської Г.О. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1028/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Ткача І.В. - головуючого, Кондратової І.Д., Кролевець О.А. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020).

4. 06.10.2020 суддями Верховного Суду Ткачем І.В., Кондратовою І.Д. , Кролевець О.А подано заяву про самовідвід у розгляді справи №914/1028/19 в порядку пункту 4 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з підстав порушення порядку визначення колегії суддів для розгляду цієї справи, оскільки спір у зазначеній справі пов`язаний з майновими вимогами до боржника, а судді Кондратова І.Д., Кролевець О.А., Ткач І.В. не входять до складу судової палати для розгляду справ про банкрутство і не розглядають справи у спорах з майновими вимогами до боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

5. Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2020 заяву суддів Ткача І.В. , Кондратової І.Д., Кролевець О.А. про самовідвід у розгляді справи №914/1028/19 задоволено.

6. У зв`язку з прийняттям ухвали про самовідвід суддів Ткача І.В. , Кондратової І.Д., Кролевець О.А. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1028/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Катеринчук Л.Й. - головуючої, Банаська О.О., Васьковського О.В. (витяг з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020).

7. Ухвалою 12.10.2020 Верховний Суд прийняв справу №914/1028/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 до провадження; призначив розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на 19.11.2020 о 10:00.

8. У зв`язку з перебуванням суддів Банаська О.О. та Васьковського О.В. на лікарняному, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/1028/19 визначено колегію суддів у складі Катеринчук Л.Й. - головуючої, Білоуса В.В., Пєскова В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2020.

9. Ухвалою 16.11.2020 Верховний Суд у зазначеному складі прийняв справу №914/1028/19 за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 до провадження; задовольнив заяву представника позивача Гаталяка М.Я. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №914/1028/19; ухвалив розглянути касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у справі №914/1028/19 в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 12.10.2020 на 19.11.2020 о 10:00.

10. Ухвалою 17.11.2020 Верховний Суд задовольнив заяву представника відповідача Мартиневича О.А. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у справі №914/1028/19.

11. Розгляд справи 19.11.2020 здійснено в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).

12. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівська гарнізонна база" (далі - відповідач, ТОВ "Львівська гарнізонна база") надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - позивач).

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

13. ОСОБА_1 18.05.2019 звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928, 69 грн., з яких 2 293 425, 09 грн. - 25% річних за прострочення строків розрахунку (за період з 25.05.2012 по 01.05.2019) та 4 079 503, 60 грн. інфляційних збитків (за період з 01.06.2012 по 01.05.2019).

13.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.07.2005 він звернувся до ТОВ "Львівська гарнізонна база" з нотаріально посвідченою заявою про вихід зі складу учасників зазначеного товариства та просив у порядку статті 54 Закону України "Про господарські товариства", статті 148 ЦК України провести з ним розрахунки відповідно до його частки в статутному фонді на момент виходу з товариства. Зазначену заяву 05.07.2005 рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Львівська гарнізонна база" прийнято та вирішено провести виплату вартості частини майна товариства грошовими коштами, пропорційну частці позивача 25% у статутному фонді.

13.2. Позивач аргументував, що постановою Львівського апеляційного господарського суду 21.08.2014 у справі №2-11/11(2/1328/11/12) встановлено вартість частини майна товариства, пропорційну частці ОСОБА_1 у розмірі 25% у статутному фонді Товариства на суму 1 323 308 грн. та стягнено її на користь позивача. Також, постановою Львівського апеляційного господарського суду 15.06.2016 у справі №2-11/11(2/1328/11/12) прийнято нове рішення в частині позовних вимог про стягнення 992 481 грн. - 25% річних та 445 486, 67 грн. інфляційних втрат за період до 24.05.2012. Зазначена постанова залишена без змін постановою ВГСУ 25.10.2016.

13.3. Виходячи з того, що станом на момент звернення з позовом до суду відповідачем не сплачено позивачу вартості частки в статутному капіталі, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні та річні за час прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного судом, відповідно до статті 625 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14. Рішенням 28.02.2020 Господарський суд Львівської області у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ "Львівська гарнізонна база" про стягнення 6 372 928, 69 грн. - відмовив, стягнув з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір на суму 95 593, 93 грн.

14.1. Місцевий суд встановив, що ухвалою 15.12.2011 Господарським судом Львівської області за заявою Адвокатського об`єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс" порушено провадження у справі №5015/7368/11 про банкрутство ТОВ "Львівська гарнізонна база" (код ЄДРПОУ 32326800) на загальних підставах, визначених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону, чинній до 19.01.2013); введено в дію мораторій на задоволення вимог кредиторів.

14.2. Судом встановлено, що вимоги про стягнення з боржника 25% річних та інфляційних нарахувань за період після 24.05.2012 по 01.05.2019 виникли під час проведення процедури банкрутства ТОВ "Львівська гарнізонна база" у справі №5015/7368/11. Також, суд зазначив, що основний борг, пов`язаний з виплатою вартості частки пропорційно майну учасника товариства ОСОБА_1 при його виході з Товариства визначено судовими рішеннями у справі №2-11/11(2/1328/11/12) на суму 1 323 308 грн., які було включено до загального розміру грошових вимог ОСОБА_1 у справі про банкрутство №5015/7368/11 та задоволено в ході санації боржника.

14.3. Суд прийняв до уваги, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.04.2018 скасовано постанову місцевого суду 20.02.2018 у справі №5015/7368/11 про визнання відповідача банкрутом, а ухвалою Господарського суду Львівської області 04.09.2018 у цій справі введено процедуру санації. Суд дійшов висновку, що погодження комітетом кредиторів плану санації боржника та його затвердження ухвалою суду 27.02.2019 у справі про банкрутство №5015/7368/11 має наслідком те, що кредитори, в тому числі й ОСОБА_1 , встановили нові умови та терміни погашення кредиторських вимог з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, а тому вимоги ОСОБА_1 поза межами процедури банкрутства та після повного виконання боржником умов санації із затвердженням ухвалою суду 24.09.2019 звіту керуючого санацією, достроковим припиненням процедури санації та припиненням провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11, є необґрунтованими, керуючись положеннями статей 17, 18, 21, 31-35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції до набрання чинності 19.01.2013 змін Законом України №4212-VІ від 22.11.2011.

14.4. Суд зауважив, що грошові вимоги на суму 445 486, 67 грн. інфляційних нарахувань за період з 24.05.2009 по 24.05.2012 були заявлені з урахуванням порушеного права, за захистом якого ОСОБА_1 звернувся до порушення провадження у справі №5015/7368/11 про банкрутство ТОВ "Львівська гарнізонна база", та до вступу в дію Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній з 19.01.2013), що дозволило їх задовольнити у справі №2-11/11(2/1328/11/12) постановою Львівського апеляційного господарського суду 15.06.2016.

14.5. Суд дійшов висновку, що вимоги, які можуть виникнути після завершення санаційної процедури (в майбутньому), підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження з урахуванням того, що обчислення таких вимог починається з дня відновлення платоспроможності ТОВ "Львівська гарнізонна база" і не може стосуватися періоду, коли тривало банкрутство ТОВ "Львівська гарнізонна база".

14.6. Місцевим судом встановлено, що ухвалою суду від 27.06.2018 у справі про банкрутство №5015/7368/11 заяву ОСОБА_1 про грошові вимоги до боржника ТОВ "Львівська гарнізонна база" на суму 5 367 455, 63 грн. інфляційних та річних за період розпорядження майном та санації повернуто заявнику без розгляду та з посиланням на те, що заява ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки така заява може подаватися лише в межах ліквідаційної процедури.

14.7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд також зазначив про те, що приписи розділу 1 книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України) та погодився з висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові 10.04.2018 у справі №910/10156/17 про те, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, що виникають як з договірних, так інших підстав (актів, факту завдання шкоди).

14.8. Підсумовуючи власні висновки про відмову у задоволенні позову, місцевий суд зазначив, що оскільки спірна сума річних та інфляційних нарахувань виникли під час проведення процедур банкрутства, то відповідно до частини другої статті 5 ЦК України вони не можуть бути задоволені.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення

15. Постановою 03.06.2020 Західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 залишив без змін.

15.1. Суд апеляційної інстанції погодився з повнотою та правильністю встановлення обставин справи місцевим судом, зазначивши ті ж фактичні обставини справи, які були встановлені в рішенні місцевого суду.

15.2. Однак, при застосуванні положень Закону про банкрутство, апеляційний суд посилався на норми права в редакції цього Закону, чинній як з 19.01.2013 (стаття 19 Закону), так і в редакції чинній до 19.01.2013 (статті 17-21 Закону (том 4, а.с. 173, 175-176). Виходячи з положень частини третьої статті 19 Закону про банкрутство у редакції, яка є чинною після 19.01.2013, апеляційний суд зазначив, що до боржника на час дії мораторію у справі про банкрутство не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

15.3. Судом встановлено, що ухвалою суду 15.12.2011 було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача з введенням процедури розпорядження майном, а з 04.09.2018 ухвалою суду введено процедуру санації та ухвалою 27.02.2019 у справі №5015/7368/11 затверджено план санації. Ухвалою суду 24.09.2019 затверджено звіт керуючого санацією за наслідком дострокового припинення процедуру санації ТОВ "Львівська гарнізонна база" у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника та припинено провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11.

15.4. Керуючись частиною шостою статті 17 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013) апеляційний суд зазначив, що керуючий санацією зобов`язаний, зокрема, розглядати вимоги кредиторів щодо зобов`язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації. Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення ОСОБА_1 до керуючого санацією із заявою з поточними вимогами до боржника щодо стягнення інфляційних та річних, які є предметом цього позову.

15.5. Апеляційний суд проаналізував порядок застосування та умови процедури санації, плану санації, вимоги до нього та наслідки процедури санації згідно статей 17-21 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, яка застосовувалася до боржника у справі №5015/7368/11, та дійшов висновку, що поряд зі способами задоволення вимог кредиторів, які передбачено законом, у плані санації можуть бути передбачені й інші способи відновлення платоспроможності боржника, які не суперечать закону.

15.6. Також, при прийнятті рішення у цій справі апеляційний суд керувався приписами статей 31-35 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.11.2011 №4212-VІ, якими передбачено вимоги до плану санації та способи санації (виконання зобов`язань боржника власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) боржника; збільшення статутного капіталу боржника; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу, продаж частини майна боржника; відчуження майна боржника шляхом заміщення активів) (том 4, а.с. 76).

15.7. Апеляційним судом з посиланням на приписи частини другої статті 21 Закону про банкрутство в редакції, яка була чинна до 19.01.2013, зазначено про таке: "до звіту керуючого санацією про дострокове припинення санації у зв`язку з виконанням його додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. У разі невиконання поточних зобов`язань боржника, господарський суд зобов`язаний визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру ."

15.8. З огляду на зазначене, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, що вимоги, які можуть виникнути після завершення санаційної процедури (в майбутньому), підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження з урахуванням того, що обчислення таких вимог починається з дня відновлення платоспроможності ТОВ "Львівська гарнізонна база" та не може стосуватися періоду коли тривало банкрутство ТОВ "Львівська гарнізонна база", тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення 25% річних та інфляційних нарахувань за період з 24.05.2012 до 01.05.2019.

15.9. Апеляційний суд критично оцінив доводи скаржника про преюдиційність обставин, встановлених у постанові Львівського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №2-11/11(2/1328/11/12), якою стягнуто з відповідача на користь позивача 25% річних та індекс інфляції на суму 992 481 грн. за період з 24.05.2009 по 24.05.2012, зазначивши про те, що у справі №2-11/11(2/1328/11/12) позовні вимоги заявлялись за період з 24.05.2009 по 24.05.2012, який включав у себе період до порушення справи №5015/7368/11 про банкрутство ТзОВ "Львівська гарнізонна база".

15.10. З огляду на встановлені фактичні обставини апеляційний суд дійшов висновків, що до позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення інфляційних та річних у порядку статті 625 ЦК України, не можуть застосовуватися приписи даної норми, оскільки такі зобов`язання не виникали в силу норм спеціального законодавства (мораторію у справі про банкрутство відповідно до частини третьої статті 19 Закону про банкрутство в редакції, яка набрала чинності з 19.01.2013) та не були заявлені керуючому санацією під час здійснення процедури санації боржника, яка була завершена затвердженням звіту керуючого санацією про задоволення вимог кредиторів у ході санації, з відновленням платоспроможності боржника та припиненням провадження у справі про банкрутство.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника ( ОСОБА_1 )

16. Скаржник доводив, що рішення суду є досить суперечливим, оскільки суд стверджує, що позивач повинен був звернутися до керуючого санацією із заявою з поточними вимогами на підставі частини шостої статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка була чинна до 19.01.2013). Однак, потім суд дійшов висновку, що втрати від інфляції і три проценти річних не є поточними зобов`язаннями боржника, а лише компенсаційними втратами, на які поширюється мораторій. Скаржник зазначав про неправильне застосування судами статей 1, 12, 17, 23 Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013, яка застосовується до боржника, та статті 625 ЦК України.

17. Скаржник доводив, що Західним апеляційним господарським судом не враховано правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20.02.2018 у справі №910/10889/17, відповідно до яких інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних, нараховані за період після порушення справи про банкрутство, є поточними зобов`язаннями боржника; дія мораторію у справі про банкрутство не поширюється на поточні вимоги; поточні вимоги кредиторів можуть заявлятися до боржника лише в межах ліквідаційної процедури або в порядку позовного провадження.

Доводи інших учасників справи

18. У відзиві ТОВ "Львівська гарнізонна база" на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначено, що єдиною підставою для відмови в позові є те, що період часу, за який позивач просив стягнути нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, повністю охоплюється періодом часу, коли щодо відповідача ТОВ "Львівська гарнізонна база" тривало провадження у справі про банкрутство. Оскільки ухвала Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 у справі №5015/7368/11, яка набрала законної сили, не змінена і не скасована, судом затверджено звіт керуючого санацією ТОВ "Львівська гарнізонна база" та достроково припинено процедуру санації ТОВ "Львівська гарнізонна база" у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника, що підтверджує відсутність станом на 24.09.2019 будь-яких не погашених вимог до боржника.

19. Також, у відзиві зазначено, що нескасована ухвала Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 у справі №5015/7368/11, якою затверджено звіт керуючого санацією ТОВ "Львівська гарнізонна база" та достроково припинено процедуру санації ТОВ "Львівська гарнізонна база" у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника, є доказом того, що станом на 24.09.2019 у ТОВ "Львівська гарнізонна база" відсутні будь-які грошові зобов`язання перед державою, юридичними та фізичними особами, тому правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що вимоги, які можуть виникнути після санаційної процедури, підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження з урахуванням того, що обчислення таких вимог починається з дня відновлення платоспроможності боржника і не може стосуватися періоду, коли тривала процедура банкрутства боржника.

20. У відзиві аргументовано, що обставини справи №910/10889/17, у якій ухвалено постанову Касаційного господарського суду від 20.02.2018, та обставини справи №914/1028/19, у якій переглядаються рішення в касаційному порядку за касаційною скаргою ОСОБА_1 , є істотно відмінними, а тому є безпідставними і такими, що не заслуговують на увагу, посилання касатора на ту обставину, що оскаржувані ним рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені без урахування висновків Верховного Суду у справі №910/10889/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

21. З урахуванням повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника, викладених у пунктах 16-17 описової частини цієї постанови.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотивів прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

22. Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Частина друга статті 536 цього Кодексу - розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

23. У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (пункт 45).

24. Судами встановлено, що відповідач у цій справі перебував у процедурі банкрутства, яка порушена ухвалою суду 15.12.2011, а завершена ухвалою про затвердження звіту керуючого санацією за наслідком виконання плану санації боржника ухвалою місцевого суду 24.09.2019. Отже, мораторій на задоволення конкурсних вимог у цій справі тривав з 15.12.2011 до фактичного виконання умов плану санації в ході санації боржника.

Відповідно до пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22.12.2011 №4212-VІ нова редакція Закону про банкрутство застосовується до справ, провадження у яких відкрито після набрання чинності цим Законом та з моменту введення ліквідаційної процедури (у справах, які порушено до введення в дію цього Закону).

Отже, у випадку порушення справи про банкрутство із введенням процедури розпорядження майном до 19.01.2013 та перебування боржника на стадії санації, щодо нього слід застосовувати положення Закону про банкрутство в редакції, яка існувала до моменту внесення змін ЗУ №4212-VІ від 22.12.2011.

З огляду на встановлення судами обставин порушення справи про банкрутство щодо відповідача 15.12.2011 та перебування його на стадіях розпорядження майном і санації, оскільки постанова місцевого суду про введення ліквідаційної процедури була скасована апеляційним судом, до нього слід застосовувати Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції ЗУ №2343-ХІІ від 14.05.1992, яка була чинною до внесення змін ЗУ №4212-VІ від 22.12.2011.

Відтак, посилання апеляційного суду у постанові 03.06.2020 на положення статті 19 Закону про банкрутство в редакції, чинній з 19.01.2013, як такі, що регулюють спірні правовідносини щодо дії мораторію в банкрутстві, є помилковими, оскільки до відповідача-боржника застосовувалися положення Закону про банкрутство в редакції, чинній до 19.01.2013.

25. Абзацом 24 статті 1 цього Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів визначено як зупинення виконання боржником , стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію , і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Абзацом 6 статті 1 цього Закону визначено кредитора як юридичну або фізичну особу, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що мораторій у справі про банкрутство - це визначений законодавцем період у часі протягом якого забороняється задоволення вимог кредиторів, які існують на момент введення мораторію. Тобто мораторій у справі про банкрутство поширюється на конкурсні вимоги, які виникли до моменту порушення провадження у справі про банкрутство та не поширюється на поточні вимоги кредиторів, які виникають в ході здійснення провадження у справі про банкрутство. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

З такою правовою позицією погодилась Велика Палата Верховного Суду у постановах 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 та від 16.09.2020 у справі №826/3106/18.

26. За змістом частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

27. Також, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, кредитор вправі вимагати сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. Ці правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника в певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат. Водночас, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою .

Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

28. Отже, якщо додаткова до основної вимога щодо сплати інфляційних та річних в порядку статті 625 ЦК України виникає, як акцесорне зобов`язання, у період здійснення процедури розпорядження майном чи процедури санації боржника, яка здійснюється за нормами Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, така вимога за своєю правовою природою є поточною вимогою і на неї поширюються правила мораторію у справі про банкрутство, визначені статтею 12 Закону про банкрутство у редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача у справі.

29. Відповідно до частини четвертої статті 12 Закону про банкрутство, у редакції до внесення змін ЗУ №4212-VІ від 22.12.2011, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) . За приписами частини шостої статті 12 цього Закону дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом , або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Згідно з частиною сьомою статті 12 цього Закону дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

30. Отже, на відміну від частини третьої статті 19 Закону про банкрутство в редакції, яка діє з 19.01.2013 та передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми, частина четверта статті 12 Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, яка застосовувалась до відповідача під час провадження у справі про його банкрутство не містила прямої заборони щодо застосування індексу інфляції та річних у порядку частини другої статті 625 ЦК України, як грошових вимог до боржника за додатковими (акцесорними) зобов`язаннями, що можуть бути конкурсними чи поточними, в залежності від періоду їх виникнення щодо моменту відкриття провадження у справі про банкрутство.

31. Рішенням місцевого суду 28.02.2020 встановлено, що позивач двічі звертався в межах провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11 до боржника з грошовими вимогами про стягнення інфляційних втрат та річних на суму 5 367 455, 63 грн., однак ухвалою суду від 27.06.2018 у цій справі йому повернуто заяву, а ухвалою суду 12.12.2018 його заяву від 06.11.2018 вх. №2928/18 залишено без розгляду, з посиланням на те, що ці вимоги підлягають розгляду в позовному провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи №914/1028/19, ОСОБА_1 звернувся з позовом 18.05.2019, а 18.06.2019 ухвалою суду відкрито позовне провадження.

Справа про банкрутство була припинена ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.09.2019 у справі №5015/7368/11 за наслідком затвердження звіту керуючого санацією та дострокового виконання умов санації.

32. Отже, на час звернення з позовом у даній справі у ОСОБА_1 були легітимні очікування на захист його майнових прав судами в межах позовного провадження, відповідно до визначення юрисдикційності розгляду такого спору в межах позовного провадження, а не в межах справи про банкрутство.

Існуюча на той час практика розгляду таких спорів не була чітко визначена, оскільки положення частини восьмої статті 20 ГПК України в системному тлумаченні з частиною четвертою статті 10 Закону про банкрутство (чинного з 19.01.2013) дозволяли розгляд усіх майнових спорів з вимогами до боржника в межах провадження у справі про банкрутство. Однак, оскільки до відповідача у даній справі застосовувалися положення Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013, які не передбачали такої можливості, позивач очікував отримати захист своїх майнових прав звернувшись у позовному провадженні.

З огляду на зазначене правове регулювання юрисдикційності спорів з майновими вимогами до боржника, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими висновки судів про можливість розгляду майнових вимог ОСОБА_1 в межах справи про банкрутство шляхом звернення до керуючого санацією боржника, оскільки такий спосіб вирішення спору є можливим за наявності погодження відповідача з вимогами позивача, він не виключає права особи на отримання судового захисту в разі відмови у виплаті інфляційних та річних за певний період у спосіб звернення з позовними вимогами до суду, який був належним способом судового захисту на час звернення позивача з позовом.

33. Судами правильно здійснено посилання на можливість різних способів задоволення вимог кредиторів у ході санації боржника відповідно до плану санації, який затверджено судом, та посилання на те, що планом санації може бути передбачено укладення мирової угоди щодо припинення (погашення) вимог кредиторів, умови задоволення поточних вимог кредиторів відповідно до статей 17-21 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013). Однак, висновки судів про припинення (погашення) усіх вимог кредиторів за наслідком виконання плану санації є помилковими, оскільки такі висновки вимагають дослідження умов плану санації у справі про банкрутство №5015/7368/11, чого судами не здійснювалося.

Здійснивши посилання на частину другу статті 21 Закону про банкрутство (в редакції до 19.01.2013), суди зазначили про те, що вона передбачає, що "до звіту керуючого санацією про дострокове припинення санації у зв`язку з виконанням його додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром. У разі невиконання поточних зобов`язань боржника, господарський суд зобов`язаний визнати боржника банкрутом і відкрити ліквідаційну процедуру" (том 4, а.с. 49, 177). Однак, такі посилання є помилковими, останнє речення у зазначеній нормі відсутнє.

34. Також, судами не надано правової оцінки вимогам позивача, виходячи з того, коли вони виникли як додаткове зобов`язання, передбачене частиною другою статті 625 ЦК України, та чи є вони поточними або конкурсними у процедурі банкрутства відповідача, що має значення для вирішення питання поширення (непоширення) на них мораторію у справі про банкрутство №5015/7368/11 в розумінні статті 12 Закону про банкрутство, що застосовувався до відповідача на час провадження у справі про банкрутство.

35. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цілому, як таких, що припинені за наслідком проведеної санації боржника відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 Закону про банкрутство, суди не дослідили правових наслідків такого припинення в аспекті можливості припинення поточних вимог кредиторів, якщо вони не були включені до плану санації боржника у справі про банкрутство №5015/7368/11.

36. Верховний Суд звертає увагу, що повне списання (погашення) заборгованості боржника можливе лише в ліквідаційній процедурі за наслідком затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу відповідно до статті 32 Закону про банкрутство в редакції, що застосовувалася до боржника-відповідача та частини п`ятої статті 112 ЦК України.

Разом з тим, у випадку достроково припинення процедури санації у зв`язку з відновленням платоспроможності боржника, конкурсні вимоги кредиторів припиняються за наслідком їх задоволення у спосіб, визначений планом санації, а поточні вимоги кредиторів за загальним правилом не припиняються, якщо вони не включалися до плану санації та не задовольнялися в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11.

37. Відтак, судам належало встановити правову природу заявленої суми до стягнення (чи належать такі вимоги щодо стягнення інфляційних та річних за спірний період до поточних чи конкурсних вимог в контексті провадження у справі про банкрутство №5015/7368/11); відповідність заявленої позивачем суми позовних вимог з розміру фактично визнаних вимог конкурсного кредитора ОСОБА_1 , правомірність нарахування на них інфляційних та річних за зазначений період; встановити дату припинення основного зобов`язання відповідача з виплати грошової компенсації вартості частки позивача у товаристві, яке було задоволено в ході санації у справі про банкрутство №5015/7368/11, оскільки після припинення основного зобов`язання інфляційні та річні в порядку статті 625 ЦК України уже не виникають, незалежно від того, коли судом було затверджено звіт керуючого санацією та припинено провадження у справі про банкрутство.

38. Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає рішення місцевого та апеляційного судів передчасними та такими, що прийняті з порушенням положень статей 86, 236, 238 ГПК України, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильності її вирішення, що також не відповідало правовим висновкам постанови Верховного Суду 20.02.2018 у справі №910/10889/17 щодо розгляду поточних грошових вимог кредитора про стягнення інфляційних та річних, які виникли внаслідок невиконання грошових зобов`язань у позовному провадженні, з огляду на те, що відповідач перебував у процедурі банкрутства, яка здійснювалася відповідно до Закону про банкрутство в редакції до 19.01.2013.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. З огляду на зазначене та наявність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішень судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасування постанови апеляційного суду та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду.

40. Під час нового розгляду справи судам необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав та обов`язків сторін, оцінки відповідних доказів у справі і в залежності від встановленого та згідно з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами судового розгляду.

В. Судові витрати

41. У зв`язку з направленням справи на новий розгляд, не відбулось завершення розгляду справи №914/1028/19, а тому судові витрати касаційним судом відповідно до статті 129 ГПК України не розподіляються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 310, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 та рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2020 у справі №914/1028/19 скасувати. Справу №914/1028/19 направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков