Постанова

від 03.12.2020 по справі 461/7577/16-а

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 461/7577/16-а пров. № А/857/9809/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Онишкевича Т. В., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання - Гром І. І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" на постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року у справі № 461/7577/19-а (головуючий суддя Радченко В. Є., м. Львів) за позовом приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" до Львівської міської ради, третя особа на стороні позивача - Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства України, третя особа на стороні відповідача - Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" про визнання незаконним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2016 року приватне підприємство Юридична компанія Егіда-Львів звернулося в суд з позовом до Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 в частині: пункту 2.5.3, пункту 3.1.1, пункту 3.2 (в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид), пункту 3.5.3 (в частині обов`язку Підприємств отримати дозвіл на скид), пункту 4.1.4.6, пункту 4.1.10, пункту 4.2.2.6 (третє речення), пункту 4.3.3 (в частині обов`язку підприємств мати дозвіл на скид), пункту 4.6, пункту 9.4.2.1.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконними Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 в частині: пункту 2.5.3, пункту 3.1.1, пункту 3.2 (в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид), пункту 3.5.3 (в частині обов`язку Підприємств отримати дозвіл на скид), пункту 4.1.4.6, пункту 4.1.10, пункту 4.2.2.6 (третє речення), пункту 4.3.3 (в частині обов`язку Підприємств мати дозвіл на скид), пункту 4.6, пункту 9.4.2.1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, виконавчий комітет Львівської міської ради та Львівське міське комунальне підприємство Львівводоканал оскаржили її в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги виконавчого комітету Львівської міської ради зазначено, що приватним підприємством Егіда-Львів пропущено строк звернення до адміністративного суду, оскільки про наявність оскаржуваних Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова позивачу стало відомо у 2006 році, про що свідчить укладений 15 листопада 2006 року між Львівським міським комунальним підприємством Львівводоканал та приватним підприємством Егіда-Львів Договір № 306537 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі. З огляду на наведене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та залишити позовну заяву приватного підприємства Егіда-Львів без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал вказано, що в силу ст. 3 Закону України Про питну воду і питне водопостачання Правила приймання стічних вод є частиною законодавства у сфері водопостачання та водовідведення, а відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 цього ж Закону підприємства питного водопостачання мають право видавати дозволи і технічні умови на підключення споживачів до систем централізованого питного водопостачання. При цьому, термін дозвіл на скид у значенні, в якому він вживається у Місцевих правилах не підпадає під термін документ дозвільного характеру , як він вживається з Законі України Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності . З огляду на наведене, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог приватного підприємства Егіда-Львів відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року апеляційні скарги Виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал задоволено частково, постанову Галицького районного суду м. Львова у справі №461/7577/16-а - скасовано та прийняти нову ухвалу, якою адміністративний позов в частині визнання нечинними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 в частині: пункту 3.2, пункту 4.1.4.6, пункту 4.1.10, 4.3.3 - залишено без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, передбаченого статтею 99 КАС України. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції провадження в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 в частині: пункту 2.5.3, пункту 3.1.1, пункту 3.5.3, пункту 4.2.2.6, пункту 4.4.3, пункту 4.6, пункту 9.4.2.1 закрито з посиланням на статтю 157 КАС України, а саме, у зв`язку із тим, що є судове рішення, яке набрало законної сили між тими самими сторонами і з того самого спору.

Постановою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року касаційну скаргу Приватного підприємства Юридичної компанії Егіда-Львів задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 вересня 2017 року скасовано та направлено справу до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Верховним Судом зроблено висновок про те, що за умови перебування особи (позивача) у правовідносинах, які регулюються нормативно-правовим актом і який оскаржується до адміністративного суду, строк звернення до адміністративного суду із позовом не може обмежуватися шістьма місяцями, передбаченими частиною другою статті 99 КАС України. У разі оскарження нормативно-правового акта строк такого оскарження буде вимірюватися усім часом чинності цього нормативно-правового акта, тому судом апеляційної інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин шестимісячні строки звернення до суду з адміністративним позовом, передбачені статтею 99 КАС України. Крім того, суд також зазначив про помилковість закриття провадження судом апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання нечинними та скасування Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 в частині: пункту 2.5.3, пункту 3.1.1, пункту 3.5.3, пункту 4.2.2.6, пункту 4.4.3, пункту 4.6, пункту 9.4.2.1, так як спірне рішення у справі №461/7577/16-а не було переглянуто у справі № 461/3479/16-а та щодо нього відсутнє рішення суду, яке набрало законної сили.

Представник Львівського міського комунального підприємства Львівводоканал , у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечила та просить відмовити в задоволенні такої в повному обсязі та залишити в силі рішенні суду першої інстанції.

Інші особи, у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини другої статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 р. № 292 були затверджені Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова (далі - Правила) (опубліковані на веб-сайті: http://www8.city-adm.lviv.ua).

Приватним підприємством "Юридична компанія "Егіда-Львів" оскаржуються пункти Правил, що стосуються обов`язку отримання підприємством Дозволу на скид стічних вод для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод і вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод, а саме:

пункт 2.5.3 - Абонент одержав дозвіл на скид;

пункт 3.1.1 - Водоканал зобов`язаний при укладанні договір з підприємством зобов`язати кожне підприємство отримати дозвіл на скид для встановлення кількісних та якісних умов приймання стічних вод і вимог до додержання певного режиму скидання стічних вод;

пункт 3.2 - в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид;

пункт 3.5.3 - обов`язок Підприємств отримати дозвіл на скид;

пункт 4.1.4.6, пункту 4.1.10, пункту 4.2.2.6 (третє речення), пункту 4.3.3 - в частині обов`язку підприємств мати дозвіл на скид;

пункт 4.6 - розділ Дозвіл на скид ;

пункт 9.4.2.1. - відсутність у абонента Дозволу на скид чи закінчення строку його дії - весь об`єм стічних вод розглядається як такий, що перевищує ліміт;

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги виконавчого комітету Львівської міської ради про пропуск строку із зверненням до суду із оскарженням відповідних пунктів Правил в частині обов`язку отримання дозволу на скид, колегія суддів відхиляє такі як необґрунтовані з огляду на наступне.

Згідно частини першої, другої статті 99 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини п`ятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до статті 22 Закону України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" рішення органів місцевого самоврядування, інші нормативно-правові акти публікуються в офіційних виданнях (відомостях, бюлетенях, збірниках, інформаційних листках тощо) та друкованих засобах масової інформації відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішення від 16 квітня 2009 року №7-рп/2009, проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

Суд зазначає, що дія нормативно-правового акта є постійною, має тривалий час і не обмежується його разовим застосуванням. Відповідно, чинним нормативно-правовим актом суб`єктивні права, свободи чи інтереси можуть порушуватися неодноразово, тобто постійно, упродовж усього часу чинності такого акта.

Тому, факт порушення прав, свобод чи інтересів, у разі дії чинного нормативно-правового акта, може мати триваючий характер. Оскільки чинний нормативно-правовий акт може обумовлювати триваюче порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів, то, відповідно, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) нормативно-правового акта.

Встановлено, що Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджені рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 є нормативно-правовим актом, чинним на час виникнення спірних правовідносин (дату укладення Договору між позивачем та ЛМКП Львівводоканал - 23 липня 2014 року) та чинним на дату звернення приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" із позовною заявою до суду першої інстанції - 22 листопада 2016 року.

Тобто, порушення прав позивача - приватного підприємства "Юридична компанія "Егіда-Львів" мало триваючий неодноразовий характер, що виключає можливість застосування наслідків пропуску строку звернення до адміністративного суду, відтак, апеляційна скарга виконавчого комітету Львівської міської ради не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" у поданій ним апеляційній скарзі зазначає, що Дозвіл на скид не є документом довільного характеру в розумінні Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності , видача такого Дозволу передбачена Правилами приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292, тому окремі пункти цих Правил, що стосуються видачі Дозволу скасуванню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності документ дозвільного характеру дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Статтею 4 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності передбачено, що виключно законами, які регулюють відносини, пов`язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст.1 Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності затверджено Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності згідно з додатком. Термін "документ дозвільного характеру" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Частиною 3 ст. 1 Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності передбачено, що забороняється вимагати від суб`єктів господарювання отримання документів дозвільного характеру, які не внесені до Переліку, затвердженого цим Законом.

Суд зазначає, що такий документ як Дозвіл на скид стічних вод у каналізаційну мережу у Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - відсутній.

Таким чином, зважаючи на вищевказані вимоги ч. 1 ст.4 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності , ст.1 Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності виключно Законами встановлюється необхідність отримання документів дозвільного характеру і перелік таких документів дозвільного характеру. Місцеві Правила в оспорюваній частині, що передбачають обов`язок підприємств як абонентів отримати дозвіл на скид стічних вод, та відповідальність за скид стічних вод без дозволу є такими, що суперечать вимогам ч. 1 ст. 4 Закону України Про дозвільну систему в сфері господарської діяльності та Закону України Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності .

Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Встановлено, що Правила приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджені рішенням Львівської міської ради № 292 від 18.09.2002 року прийняті на виконання та згідно з наказом Держбуду України від 19.02.2002 р. № 37, відповідно до «Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України« , які по відношенню до місцевих Правил є базовим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.1.8 Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 водоканали приймають стічні води Підприємств до комунальної або відомчої каналізації за умови, якщо каналізаційна мережа та очисні споруди каналізації мають резерв пропускної спроможності, показники якості стічних вод Підприємства задовольняють вимоги місцевих Правил приймання та укладеного з Водоканалом договору на приймання стічних вод.

Пунктом 2.2 Правил передбачено, що водоканали зобов`язані установлювати кожному Підприємству кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації, а також вимоги щодо додержання певного режиму скиду стічних вод з

урахуванням діючих вимог водокористування при укладанні договорів з Підприємствами на послуги водовідведення.

Відповідно до п. 6.3 Правил істотними умовами договору на скид (приймання) стічних вод Підприємств у систему каналізації є: обсяги та режим скиду стічних вод; розмір та порядок оплати послуг водовідведення; ДК забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються Підприємством; розмір та порядок плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями (з перевищенням ДК забруднюючих

речовин) - визначається за Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скиди промислових стічних вод у системи каналізації населених пунктів; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору. За згодою сторін договору в ньому можуть бути зазначені інші істотні умови.

Тобто, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що кількісні та якісні показники приймання стічних вод до міської каналізації повинні зазначатися безпосередньо у договорі про приймання стічних вод до каналізаційної мережі, більше того, ці дані, згідно Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37, є істотними, тобто обов`язковими умовами такого договору.

Колегія суддів наголошує, що жодною нормою Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19 лютого 2002 року № 37 не передбачено отримання підприємствами такого документа як Дозвіл на скид , оскільки з аналізу вказаних Правил вбачається, що відомості щодо вод, їхні кількість та якісні показники, повинні бути прописані безпосередньо під час укладення між водоканалами та підприємствами договорів приймання стічних вод, а не шляхом видачі окремого дозволу.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції вказує на безпідставність покладення Львівською міською радою додаткового обов`язку на підприємства отримувати дозвіл на скид стічних вод, відтак пункт 2.5.3, пункт 3.1.1, пункт 3.2 (в частині права Водоканалу надавати дозвіл на скид), пункт 3.5.3 (в частині обов`язку Підприємств отримати дозвіл на скид), пункт 4.1.4.6, пункт 4.1.10, пункт 4.2.2.6 (третє речення), пункт 4.3.3 (в частині обов`язку підприємств мати дозвіл на скид), пункт 4.6, пункту 9.4.2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у систему міської каналізації Львова, затверджених рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 18 вересня 2002 року №292 - є такими, що не відповідають вимогам ч. 2ст. 2 КАС України, а отже вірно скасовані судом першої інстанції.

Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги виконавчого комітету Львівської міської ради та Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" - залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 03 березня 2017 року у справі № 461/7577/19-а - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 04 грудня 2020 року.