Постанова

від 02.12.2020 по справі 352/1754/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/1754/19

Провадження № 22-ц/4808/1117/20

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Мелінишин Г.П.

суддів: Пнівчук О.В., Томин О.О.,

за участю секретаря Капущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду, ухвалене 29 липня 2020 року в складі судді Хоминець М.М. в м. Івано-Франківську, повний текст якого складено 07 серпня 2020 року, в справі за позовом ОСОБА_1 до Тисменицької районної ради Івано-Франківської області, КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення районної ради, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, уточнивши його в ході розгляду справи, до Тисменицької районної ради, КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення районної ради від 09 серпня 2019 року Про звільнення т.в.о. генерального директора Комунального некомерційного підприємства Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області , поновити його на цій посаді, визнати недійсним запис в трудовій книжці № 22 від 09 серпня 2019 року про звільнення з роботи та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що з 14 вересня 1993 року працював на посаді головного лікаря Єзупільської міської лікарні на умовах безстрокового трудового договору. Згідно рішення Тисменицької районної ради від 12 квітня 2018 року проведено зміну засновника лікарні, визнано її засновником Тисменицьку районну раду. Цим же рішенням Єзупільську міську лікарню вирішено шляхом перетворення реорганізувати у КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради. Рішенням районної ради від 27 липня 2018 року створено КНП Єзупільська міська лікарня . Згідно п.1 Статуту КНП є закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає медичну допомогу будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, а також вживає заходів профілактики захворювань населення та підтримання громадського здоров`я. Згідно п.7.2 Статуту поточне керівництво підприємством здійснює генеральний директор, який призначається на посаду засновником і звільняється з неї рішенням Тисменицької районної ради відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством; строк найму, права, обов`язки і відповідальність генерального директора, умови його матеріального забезпечення визначаються контрактом, який укладає і розриває засновник. Рішенням Тисменицької районної ради від 28 травня 2019 року позивача призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня . При цьому воно не містить строку, на який його призначено на вказану посаду.

Оспорюваним рішенням ради від 09 серпня 2019 року з ним як т.в.о. генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня припинено строковий трудовий договір у порядку звільнення з тимчасово займаної посади 09 серпня 2019 року на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строкового трудового договору. Вважав, що таке рішення суперечить вимогам трудового законодавства, зокрема, статті 23 КЗпП України щодо строку трудового договору. Заяви про переведення на посаду т.в.о. гендиректора він не писав, цього питання з ним не погоджували, районна рада не укладала з ним контракту при призначенні на посаду т.в.о. генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня . Тобто, фактично має місце безстроковий трудовий договір. А отже його незаконно було звільнено із підстав закінчення строкового трудового договору. Крім того, у порушення вимог статті 40 КЗпП України звільнення проведено в період тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці. Також вказував, що у зв`язку з незаконністю рішення ради від 09 серпня 2019 року підлягає визнанню недійсним і запис в трудовій книжці № 22 від 09 серпня 2019 року про його звільнення з роботи. Крім того, враховуючи середньоденну заробітну плату за два останні місяці перед звільненням 1031,40 грн та період вимушеного прогулу з 10 серпня 2019 року до 27 грудня 2019 року, тобто 97 робочих днів, його втрачений середній заробіток склав 100 045,80 грн. Посилаючись на зазначені обставини просив задовольнити позов, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу до дня ухвалення судового рішення.

Рішенням Тисменицького районного суду від 29 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дія трудового договору з позивачем як головним лікарем Єзупільської міської лікарнібула припинена, оскільки він добровільно погодився на роботу на умовах строкового трудового договору на вакантній посаді генерального директора, введеній у зв`язку зі створенням нового комунального некомерційного підприємства. Відтак, був призначений т.в.о. генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня на визначений строк, до призначення керівника підприємства відповідно до законодавства, тобто за результатами проведеного конкурсу, участі в якому не приймав. А тому суд вважав, що ОСОБА_1 на законних підставах звільнений з посади т.в.о. генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області за закінченням строкового трудового договору на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Відповідно відсутні підстави для задоволення всіх позовних вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в зв`язку з утворенням КНП Єзупільська міська лікарня його незаконно було переведено з посади головного лікаря КП (яку він обіймав на умовах безстрокового трудового договору) на посаду тимчасово виконуючого обов`язки головного лікаря КНП. При цьому строку виконання обов`язків не було обумовлено. Будь-якої заяви про таке переведення він не писав і жодним чином вказане питання з ним не обговорювалося. На цій посаді він перебував з липня 2018 року по травень 2019 року. Рішенням Тисменицької районної ради від 28 травня 2019 року його призначено тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня також без зазначення відповідного строку. Тому враховуючи положення закону щодо неможливості тимчасового виконання обов`язків понад два місяці, фактично правовідносини між ним та КНП мали безстроковий характер.

З огляду на це вважав відсутніми правові підстави для звільнення за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. Тим більше, що Тисменицька районна рада не укладала з ним жодного трудового договору ні в усній, ні в письмовій формі, а її рішення від 28 травня 2019 року таким вважатися не може.

Крім того, він як керівник бюджетної установи з 1993 року працював на умовах безстрокового трудового договору, дія якого продовжилася і в зв`язку з реорганізацією КП, оскільки жодна із сторін не вимагала його припинення.

Поза увагою суду залишилося і те, що він звільнений з посади в період тимчасової непрацездатності та в період перебування у відпустці. Що є недопустимим з огляду на положення статті 40 КЗпП України.

Покликаючись на незаконність звільнення також вважав необґрунтованим рішення суду в частині відмови в позові про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині внесення запису до трудової книжки, що є похідними від основної позовної вимоги про поновлення на роботі.

Тому просив задовольнити апеляційну скаргу.

Тисменицька районна рада Івано-Франківської області у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а скарга безпідставною.

Вказує, що після реорганізації КП Єзупільська міська лікарня в КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області ОСОБА_1 приступивши 28 травня 2019 року до тимчасового виконання обов`язків генерального директора КНП добровільно погодився на роботу на умовах строкового трудового договору на вакантну посаду у новоствореному закладі. Натомість не був введений до структури та штату новоутвореного підприємства. Відповідно між сторонами виникли трудові відносини, в основі яких лежить умова про тимчасовий характер виконання ним обов`язків генерального директора КНП. Тобто ця умова об`єктивно обмежена настанням певної події, а саме призначення керівника відповідно до вимог статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я.

А отже, суд дійшов правильного висновку, що позивач був призначений т.в.о. генерального директора КНП на визначений строк, тобто до призначення керівника підприємства за результатами проведеного конкурсу. Такий конкурс проведено відповідно до вимог закону, участі в ньому він не приймав. Переможцем конкурсу 09 липня 2019 року визнано ОСОБА_2 , яка 13 серпня 2019 року приступила до виконання обов`язків генерального директора підприємства.

Вважає, що з огляду на це у ОСОБА_1 відсутні будь-які правові підстави вимагати поновлення на роботі як на посаді т.в.о. генерального директора, яка фактично відсутня, так і на посаді генерального директора КНП, зважаючи на відсутність результатів конкурсу на його користь.

Окрім того, на його думку, прийняті районною радою рішення жодним чином не порушують прав позивача. Адже він добровільно погодився на зміну умов та характеру трудових відносин, що підтверджується фактом виконання обов`язків т.в.о генерального директора на новоствореному підприємстві одночасно перебуваючи на посаді головного лікаря реорганізованого КП. Аналогічно як і відмовою від участі в конкурсі, за результатами проведення якого міг би бути призначений на посаду керівника, а також згодою щодо результатів його проведення стосовно переможця ОСОБА_2 .

Неспроможними вважає і посилання апелянта щодо неможливості тимчасового виконання обов`язків понад два місяці. Враховуючи положення Статуту КНП, статус Тисменицької районної ради, яка є засновником лікарні, положення законодавства про проведення конкурсу на посаду генерального директора КНП та призначення за результатами такого, обґрунтованим є призначення керівника поза межами цього строку.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі про звільнення позивача з посади в період тимчасової непрацездатності, то з огляду на положення статті 40 КЗпП України така заборона в даному випадку не застосовується.

Посилаючись на зазначені обставини просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалене в справі рішення - без змін.

КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради правом на подання відзиву не скористалася.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів .

Представник Тисменицької районної ради та КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради - Качан А.А. доводів апеляційної скарги не визнав покликаючись на обґрунтованість висновків суду.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

За положеннями частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Зазначеним вимогам закону ухвалене в справі рішення відповідає не повністю.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що з 14 вересня 1993 року ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Єзупільської міської лікарні Тисменицького району (а.с.11-13).

У зв`язку з виходом Лисецької центральної районної лікарні із засновництва Єзупільської міської лікарні рішенням Тисменицької районної ради від 12 квітня 2018 року Про зміну засновника Єзупільської міської лікарні засновником Єзупільської міської лікарні визнано Тисменицьку районну раду. Цього ж дня Тисменицька районна рада прийняла рішення, яким вирішила реорганізувати Єзупільську міську лікарню шляхом перетворення в КНП Єзупільська міська лікарня .

В подальшому рішенням Тисменицької районної ради від 27 липня 2018 року створено КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області. Також вказаним рішенням затверджено Статут підприємства та передавальний акт, встановлено, що КНП Єзупільська міська лікарня є правонаступником всіх прав і обов`язків закладу охорони здоров`я Єзупільська міська лікарня , та призначено ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов`язки головного лікаря КНП Єзупільська міська лікарня (а.с.5).

28 травня 2019 року Тисменицька районна рада призначила позивача тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради.

Рішенням Тисменицької районної ради від 09 серпня 2019 року вирішено припинити з з т.в.о. генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня ОСОБА_4 строковий трудовий договір, в порядку звільнення його з тимчасово займаної посади, 09 серпня 2019 року на підставі пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строкового трудового договору (а.с.6).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами

У пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів роз`яснено, що при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв`язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Тобто, укладення строкового трудового договору можливе за погодженням сторін, без згоди працівника укладення такого договору є неможливим.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформлюється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

В силу пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 КЗпП України).

Пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються в установленому законом порядку питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

За змістом частин сьомої - дев`ятої статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров`я керівником закладу охорони здоров`я незалежно від форми власності може бути призначено лише особу, яка відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років. Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я та порядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а також типова форма такого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1094 від 27 грудня 2017 року затверджено Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`я.

Так, частиною шостою розділу Умови проведення конкурсу вказаного Порядку передбачено, що орган управління тимчасово (з дня виникнення вакантної посади до призначення керівника закладу за результатами конкурсу) покладає виконання обов`язків керівника закладу на особу з числа штатних працівників закладу.

Згідно з цим Порядком призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я провадиться за підсумками проведеного конкурсу. Рішення про призначення на посаду та укладення контракту на строк від трьох до п`яти років, приймається протягом одного місяця з дня внесення конкурсною комісією відповідного подання.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що трудові відносини, які виникли між виконуючим обов`язки керівника закладу та власником або уповноваженим ним органом не можуть бути встановлені на невизначений термін, оскільки посада виконуючого обов`язки керівника закладу є тимчасовою і припинення таких трудових відносин закон пов`язує з часом призначення керівника закладу за результатами конкурсу.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що після реорганізації Єзупільської міської лікарні шляхом перетворення в КНП Єзупільська міська лікарня та призначення позивача тимчасово виконуючим обов`язки генерального директора КНП, між сторонами було укладено строковий трудовий договір, строк дії якого визначався настанням юридичного факту - прийняттям відповідного рішення уповноваженим органом управління про призначення керівника підприємства за результатами проведеного конкурсу.

Матеріалами справи підтверджується, що 13 червня 2019 року конкурсною комісією з проведення конкурсу на зайняття вакантної посади генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня затверджено оголошення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади генерального директора. Вирішено оприлюднити його на офіційному веб-сайті Тисменицької районної ради (а.с.101-102).

ОСОБА_1 документів на конкурс не подавав, участь у ньому не приймав. Наведену обставину він підтвердив також у засіданні апеляційного суду.

За змістом протоколу №3 від 09 липня 2019 року конкурсна комісія визнала переможцем конкурсу на зайняття вакантної посади генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради ОСОБА_2 . Відтак вирішено внести відповідне подання голові Тисменицької районної ради, рекомендувати йому прийняти розпорядження про призначення ОСОБА_2 на посаду генерального директора підприємства та укладення контракту строком на п`ять років (а.с.105-107).

Розпорядженням голови Тисменицької районної ради від 09 серпня 2019 року ОСОБА_2 призначено генеральним директором КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради.

Відповідно рішенням Тисменицької районної ради від 09 серпня 2019 року на підставі пункту другого частини першої статті 36 КЗпП України трудовий договір з ОСОБА_1 припинено у зв`язку із закінченням його строку.

Встановивши, що фактично настала подія, яка пов`язувалася із закінченням строкового трудового договору, укладеного сторонами, а саме призначення на посаду генерального директора КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради переможця конкурсу, позивач у визначеному законодавством порядку не був призначений на посаду директора КНП, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнення з урахуванням змісту рішення про призначення відповідає пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Доводи апеляційної скарги про безстроковість укладеного між сторонами трудового договору з посиланням на недопустимість погіршення становища постійного працівника, відсутність його заяви про переведення в КНП, тим більше на посаду т.в.о., відсутність відповідного наказу тощо є необґрунтованими. При цьому колегія суддів враховує, що позивач рішення Тисменицької районної ради від 27 липня 2018 року щодо призначення його т.в.о. головного лікаря КНП Єзупільська міська лікарня та від 28 травня 2019 року про призначення т.в.о. генерального директора КНП не оскаржував, приступив до виконання повноважень т.в.о. та виконував їх (чого не заперечив в засіданні апеляційного суду). Відповідно надавши згоду на призначення виконуючим обов`язки керівника підприємства та виконуючи їх до призначення такого встановленому законодавством порядку, повинен був усвідомлювати, що він виконуватиме такі обов`язки тимчасово до вирішення питання призначення генерального директора, а відтак може бути звільнений від їх виконання на підставі наказу уповноваженого органу управління державним підприємством.

Посилання ОСОБА_1 на те, що в рішенні Тисменицької районної ради від 27 липня 2018 року не зазначено термін, на який його призначено тимчасово виконуючим обов`язки головного лікаря КНП, тому фактично укладено строковий договір, не заслуговує на увагу. Покладення виконання обов`язків керівника за своєю правовою природою є тимчасовим заходом, який передбачає виконання обов`язків керівника даного підприємства в обмежений у часі термін, а саме до моменту призначення органом управління на цю посаду керівника підприємства.

Правове регулювання призначення працівника виконуючим обов`язки здійснюється на підставі КЗпП України, роз`яснень Держкомітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС Про порядок оплати тимчасового замісництва від 29 грудня 1965 року № 30/39 (у редакції від 11 грудня 1986 року), що діє в частині, яка не суперечить КЗпП України та іншим нормативно-правовим актам України.

За змістом зазначених норм у їх системному зв`язку призначення працівника виконуючим обов`язки на вакантну посаду, як правило, не допускається. Це можливо лише за посадою, на яку призначення здійснюється вищим органом управління.

Відповідно з огляду на наведені положення нормативно-правових актів, якими врегульовано питання призначення керівника комунального закладу охорони здоров`я, необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги про застосування до спірних правовідносин роз`яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Секретаріату ВЦРПС від 29 грудня 1965 року № 30/39.

За змістом частини третьої статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.

Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі за конституційною скаргою ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 КЗпП України визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини.

Отже, звільнення працівника в період, коли він був непрацездатним, є порушенням частини третьої статті 40 КЗпП України. Проте наслідком такого порушення є зміна дати звільнення, а не поновлення на роботі.

Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду у постановах від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц (провадження № 61-17196вв19), від 11 грудня 2019 року у справі №522/3410/15-ц (провадження № 61-43676св18), від 29 січня 2020 року у

справі № 320/7991/16 (провадження № 61-36022св18) та інших. Цей висновок є незмінним і підтверджений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 30 червня 2019 року до 06 листопада 2019 року знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні. Отже, його звільнення відбулося в період тимчасової непрацездатності.

Разом з тим, оскільки позивач звільнений у зв`язку із закінченням строкового трудового договору відповідно до вимог законодавства, то наслідки порушення гарантії, визначеної в частині третій статті 40 КЗпП України, у цьому випадку необхідно усунути шляхом зміни дати його звільнення, а саме: визначити датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності - 07 листопада 2019 року.

При цьому в засіданні апеляційного суду з`ясовано, що вказані лікарняні йому повністю оплачені.

Таким чином, суд першої інстанції не застосував вищенаведені норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до неправильного вирішення справи.

За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вищенаведене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позову, а саме зміну дати звільнення з 09 серпня 2019 року на 07 листопада 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 29 липня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Тисменицької районної ради Івано-Франківської області, КНП Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування рішення районної ради, поновлення на роботі, визнання недійсним запису в трудовій книжці про звільнення з роботи та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади тимчасово виконуючого обов`язки генерального директора Комунального некомерційного підприємства Єзупільська міська лікарня Тисменицької районної ради Івано-Франківської області відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України з 09 серпня 2019 року на 07 листопада 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча Г.П. Мелінишин

Судді: О.В. Пнівчук

О.О. Томин

Повний текст постанови виготовлено 04 грудня 2020 року