Рішення

від 27.11.2020 по справі 522/14112/13-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

27.11.20

Справа № 522/14112/13

Провадження № 2/522/1759/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2020 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Чернявської Л.М.

за участі секретаря судового засідання Пейкова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Інспекція державно архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області), Одеської міської ради про захист права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовом про захист права власності, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить ухвалити рішення, яким зобов`язати відповідача ОСОБА_2 провести будівлю, розташовану в АДРЕСА_1 , у первісний стан, відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.11.2011 року, та технічного паспорту, виготовленого КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 09.06.2011 року, шляхом знесення самовільно надбудованого поверху.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року, позов було задоволено та зобов`язано ОСОБА_2 привести будівлю розташовану в АДРЕСА_1 , у первісний стан, відповідно до Свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.11.2011 року, та технічного паспорту, виготовленого КП Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості від 09.06.2011 року, шляхом знесення самовільно надбудованого поверху.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року рішення Приморського районного суду міста Одеси від 07 серпня 2014 року та ухвала апеляційного суду Одеської області від 16 жовтня 2014 року скасовані, а справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Інспекція державно архітектурно - будівельного контролю в Одеській області, Одеської міської ради про захист права власності ухвалено передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

08 квітня 2015 року матеріали справи надійшли до Приморського районного суду міста Одеси.16 квітня 2015 року справа прийнята до свого провадження та призначена до розгляду.

22 липня 2015 року позивач подала до суду заяву про уточнення позовних вимог (том 3 а.с.49-53).

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 липня 2015 року, позивач ОСОБА_1 мотивує тим, що відповідач ОСОБА_2 , здійснює будівництво без законних підстав (самочинно), з порушенням меж сумісного землекористування та з істотним перешкоджанням у здійсненні нею права користування своїм майном. Так як, самовільна реконструкція будинку у вигляді добудованого третього поверху створює затемнення для житлового будинку позивача, призвела до значного зниження вартості її будинку та самочинне будівництво здійснювалося на земельній ділянці позивача.

18 листопада 2015 року, відповідач надав до суду заперечення на позов з урахуванням висновків викладених в ухвалі ВССУ від 25.03.2015 р. (том 3 а.с.68-69).

11 травня 2016 року, від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів із КП Земельний кадастр .

10 травня 2016 року, від представника позивача надійшла заява про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 13 червня 2016 року по справі призначена судово будівельно технічна експертиза, проведення якої доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час проведення експертизи провадження по справі було зупинено.

22 вересня 2016 року, представником відповідача наданий технічний паспорт від 18 серпня 2016 року на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 .

01 лютого 2018 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства України надано висновок судової будівельно-технічної експертизи № 3202 від 07.12.2017 року (том 3 а.с.172-198).

05 червня 2018 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви.

23 листопада 2019 року, від представника відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи висновку №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 року.

09 квітня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи письмових документів, копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 від 23.05.2005 р. Зазначені докази було долучено до матеріалів справи в судовому засіданні 10 квітня 2019 року.

14 серпня 2019 року позивачка ОСОБА_1 надала заяву про слухання справи за її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Розгляд справи неодноразово відкладався з різних причин.

24 березня 2020 року, 30 квітня 2020 року та 24 червня 2020 року позивачка надала заяви про відкладення розгляду справи.

27 березня 2020 року від відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

16 жовтня 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Монул Л.М. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідно до Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIIIЦивільний процесуальний Кодекс викладено у новій редакції, який набрав чинності з 15.12.2017 року. Згідно п. 9 ч.1 Перехідних Положень (розділ ХІІІ) справи, провадження яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу (Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи в судове засідання 27 листопада 2020 року не з`явились, про день, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином, ніяких заяв не надали

Суд вирішив розглянути справу за відсутності сторін, які сповіщені належним чином за зазначеними ними адресами, на підставі наявних матеріалв справи, враховуючи, що справа перебуває в суді тривалий час.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, які були представлені суду, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 07.08.2000 р. відповідач ОСОБА_2 набув у власність 1/100 (одну соту) частину дачної будівлі в ДБК Соцпобуд , що знаходиться у АДРЕСА_2 та складається з літ. Л1 - 1-3 - літнє житлове, з прибудовами Л5 та Л8 , господарських споруд Л9 - альтанка, Л10 - душ-вбиральня; №17-18 - огородження, ХХ - мостіння.

На підставі рішення сесії Одеської міської ради від 26.01.2001р. №2062-ХХІІІ, пунктами 1, 3 вилучено з користування дачно-будівельного кооперативу Соцпобут земельну ділянку площею 350 га. за адресою: АДРЕСА_2 .

Змінено цільове призначення земельної ділянки площею 350 га. за адресою: АДРЕСА_1 , та надано земельну ділянку у тимчасове довгострокове користування строком на 50 років на умовах оренди ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Висновком Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.03.2001 р. № 5/2001-П По робочому проекту будівництва житлового будинку ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що проект розроблений Інформаційно-технічним центром Аргумент (ліцензія ОД № 01090), та проектна документація розроблена у складі, передбаченим ДБН А2.2.2-3-97.

Цим проектом передбачається будівництво двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом на місці будівлі, що зноситься. Техніко-економічні показники за проектом будинку складаються: - площа забудови будинку - 69,48 кв.м.; - загальна площа будинку - 151,0 кв.м.; будівельний об`єм будинку - 634,0 кв.м.

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Виконавчого комітету Одеської міської ради видано дозвіл від 26.06.2001 р. № 32/01 ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_3 , на підставі проектної документації з терміном дії дозволу до 01.06.2002 р.

09.06.2011 р. Комунальним підприємством Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості складено технічний паспорт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який складається з літ. А - двоповерховий житловий будинок, загальною площею 159 кв.м.; літ. Б - гараж; літ. В - господарський блок.

Декларація про готовність об`єкту до експлуатації, зареєстрована Інспекцією ДАБК в Одеській області від 26.08.2011 р. № ОД 15211033653, передбачає вважати житловий будинок по АДРЕСА_3 , закінчений будівництвом та готовим до експлуатації.

Декларацією встановлено, дату початку будівництва 2001 рік; дату закінчення - 2002; строк введення об`єкта в експлуатацію 2011 рік, та пункт 15 цієї декларації встановлює, що на об`єкті виконано всі передбачені проектною документацією згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами роботи.

Розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.10.2011 р. № 913 домоволодінню, яке розташоване по АДРЕСА_3 , власником якого в цілому є ОСОБА_2 , присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, виданим Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 09.11.2011 р., посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в цілому, дійсно належить ОСОБА_2 , на праві приватної власності. Об`єкт в цілому складається з будинку літ. А , загальною площею 159,1 кв.м., житловою площею 114,2 кв.м., гаражу літ. Б , господарського блоку літ. В , відображених у технічному паспорті від 09.06.2011 р.

Відповідач ОСОБА_2 у травні 2013 року продовжив будівельні роботи та відповідно до проекту затвердженого Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 15.03.2001 р. № 5/2001-П, добудував мансардний поверх, що стало приводом для звернення позивачки до суду із відповідною позовною заявою про зобов`язання відповідача привести належну йому будівлю у первісний стан, відповідно до свідоцтва про право власності та технічного паспорту станом на 09.06.2011 р., шляхом знесення самовільно надбудованого поверху.

Згідно ст. 9 Закону України Про архітектурну діяльність будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Статтею 26 та частиною 1 статті 31 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування. Проектна документація на будівництво об`єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно робочого проекту житлового будинку, виконаного ІТЦ Аргумент та затвердженого висновком Управління архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради від 15.03.2001р. № 5/2001-П, запроектований будинок складається з двох поверхів та мансарди загальна площею 151,0 кв.м.

Згідно висновку №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 р., робочим проектом, розробленим ІТЦ Аргумент у 2000 р. та дозволом на виконання будівельних робіт №32/01 від 26.06.2001р., передбачений мансардний поверх у житловому будинку, розташованому на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, як згідно проекту, так і фактично, зазначений житловий будинок, є двоповерховий з мансардою.

В даному висновку експертного дослідження від 16.11.2018 р., встановлено, що надбудова над другим поверхом житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за об`ємно-габаритними параметрами фактично представляє собою мансардний поверх і фактична висота реконструйованого житлового будинку навіть нижче на два метри ніж передбачено проектною документацією.

Пункт 6 висновку №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 р., вказує, що відображений будинок в технічному паспорті, якій виконаний фахівцями КП ОМБТІ та РОН станом на 09.06.2011 р., не відповідає житловому будинку відповідача, який відображений у Робочому проекті житловому будинку, розробленому ІТЦ Аргумент у 2000 році, так як, в зазначеному технічному паспорті відповідача, відсутня мансарда, яка передбачена Робочим проектом.

Даним проектом була передбачена реконструкція існуючого будинку з надбудовою другого та мансардного поверхів з незначним збільшенням площі забудови (арк. 6 Висновку №020/18 від 16.11.2018 р.).

Подані позивачкою докази не доводять обставини створення відповідачем ОСОБА_2 , перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачка довела обставину наявності тріщин у її будинку, однак не довела наявність причинно-наслідкового зв`язку між такою шкодою і діями ОСОБА_2 із проведення надбудови мансардового поверху його житлового будинку.

Також, надані суду висновки №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 р., підтверджують, що позивачкою ОСОБА_1 була неправильно організована система зовнішнього водовідведення з будинку АДРЕСА_2 та з земельної ділянки АДРЕСА_2 , що привело до негативних наслідків її будівлі та ділянки ОСОБА_2 .

Таким чином, робочим проектом була передбачена саме реконструкція, надбудова над другим поверхом житлового будинку по АДРЕСА_1 (мансарда) та зазначений житловий будинок відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам по відношенню до існуючого суміжно розташованого житлового будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно ст. 380 ЦК України, житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Звертаючись до суду із позовом про зобов`язання відповідача знести самовільно надбудову (мансарду), позивачка посилалась на те, що будівництво зазначеної надбудови порушує її права, створює затемнення для житлового будинку позивачки, призвела до значного зниження вартості її будинку і самочинне будівництво здійснювалося на земельній ділянці позивача.

Пункти 5, 8 висновку №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 р. вказують про те, що реконструйований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не є негативним чинником, що спричинив порушення нормативної тривалості інсоляції житлового будинку, розташованого на земельної ділянці по АДРЕСА_2 (арк.25 Висновку).

Згідно висновку №020/18 експертного будівельно-технічного дослідження від 16.11.2018 р., межа між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , згідно з даними Державного акту Серія ЯБ №296348, проходить по земельній ділянці, яка з 2000 року знаходилася і на теперішній час знаходиться у фактичному користуванні відповідача ОСОБА_2 , крім того, лінія межі, між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , перетинає належний йому житловий будинок, так як частина житлового будинку по АДРЕСА_3 , площею забудови 2,0 кв.м. знаходиться на земельної ділянці АДРЕСА_2 .

Експертним дослідженням встановлено, що в 2005 році, при складанні технічної документації, було порушено пункт 2.4 Інструкції Про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками , затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 р. № 376, а саме не були зібрані відомості про наявність спірних питань, щодо меж земельної ділянки, не врахована технічна документація на житлові будинки по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , не прийняті до уваги існуючий житловий будинок на земельній ділянці по АДРЕСА_3 , який був реконструйований у 2002 році без зміщення зовнішніх стін в бік земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а також порядок землекористування що склався (арк. 13-14 Висновку № 020/18 від 16.11.2018 р.).

Відтак, суд вважає необґрунтованими твердження позивача, що будівництво мансарди є самочинним та здійснено без додержання вимог чинного законодавства України, що до затвердження відповідного проекту такого будівництва.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких, суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина друга статті 78 ЦПК України, вказує на те, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів порушення прав позивача ОСОБА_1 , в результаті добудови мансардного поверху відповідача, що до введеного в експлуатацію, ще в 2011 року двоповерхового будинку відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, з приводу звернення ОСОБА_1 до суду про зобов`язання відповідача ОСОБА_2 привести будівлю в первісний стан, шляхом знесення самовільно надбудованого поверху, мансарду, суд зазначає наступне.

Пунктом 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) судам роз`яснено, що знесення самочинного будівництва є країньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Вимоги відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування про зобов`язання особи, яка маючи дозвіл на будівництво нерухомого майна, допустила при цьому істотне відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, чи істотне порушення будівельних норм і правил, провести відповідну перебудову можуть бути заявлені як у разі, коли ці відхилення були допущені при будівництві нерухомості, так і в наслідок перебудови під час її експлуатації (частина сьома статті 376 ЦК).

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що випливає на їх міцність і безпечність.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першої статті 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Позивач ОСОБА_1 не довела, що реконструкція житлового будинку належного відповідачу ОСОБА_2 , є самочинним будівництвом та існує причинно-наслідковий зв`язок між його діями та шкодою завданою майну позивача, тому суд приходить до висновку, що відповідач не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Слід також зазначити, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, розглянувши справу в межах визначених предмету спору та підстав позову, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 386 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 264, 265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Інспекція державно архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області), Одеської міської ради про захист права власності - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04 грудня 2020 року.

Суддя Л.М. Чернявська