ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
07.12.2020Справа № 910/15295/20 Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. розглянувши заяву позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО про забезпечення позову у справі № 910/15295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (вул. Болсуновська, буд. 6, м. Київ, 01014) до Приватного підприємства Лексарс (вул. Січових Стрільців, буд. 103А, м. Київ, 04050) про стягнення 88552,11 грн,
В С Т А Н О В И В:
06.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО до Приватного підприємства Лексарс про стягнення 88552,11 грн та передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 22.10.2020, відповідачем - 27.10.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
23.11.2020 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові суми на поточних, депозитний та кредитних поточних рахунках, що належать відповідачу у розмірі ціни позову - 88552,11 грн та судового збору у розмірі 2102,00 грн, які належать Приватному підприємству Лексарс .
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу.
03.12.2020 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на все майно та грошові суми на поточних, депозитних та кредитних рахунках, що належать відповідачу у розмірі ціни позову 88552,11 грн та судового збору 2102,00 грн, які належать Приватному підприємству Лексарс .
Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Суд, вивчивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, матеріали справи № 910/15295/20, доходить наведеного нижче висновку.
Як вбачається із заявлених позовних вимог у справі № 910/15295/20 позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства Лексарс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО 88552,11 грн, з яких 49500,00 грн за надані послуги з вивезення відходів, втрат від інфляції у розмірі 643,18 грн, 3% річних у розмірі 898,93 грн та пені у розмірі 37510,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В обґрунтування необхідності забезпечення позову позивач у поданій заяві зазначає, що позивач у рамках досудового врегулювання спору неодноразово звертався до відповідача із вимогою погасити заборгованість, що виникла по договору, але жодної вмотивованої відповіді не отримав, відповідач просто ухиляється від виконання умов договору. Невжиття заходів забезпечення позову утруднить або взагалі унеможливить виконання судового рішення, якщо останнє буде ухвалено на користь позивача, оскільки у провадженні Окружного адміністративного суду м. Києва знаходиться справа № 640/4559/20 Приватного підприємства Лексарс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, оскільки рішенням комісії ГУ ДПС у м. Києві № 46145 від 05.02.2020 про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, яким відповідача віднесено до ризикових.
Положення статті 136 ГПК України пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Про обов`язковість належного обґрунтування підстав вжиття заходів забезпечення позову також зазначив Верховний Суд у постанові від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19. Суд вказав, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, в кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібна правова позиція висловлена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.
При цьому достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Вказана правова позиція також взаємоузгоджується із правовою позицію, викладеною у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.09.2020 у справі № 910/1762/20.
В той же час заявником в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову вказано виключно обставина ухилення відповідача від виконання договору та оскарження останнім рішення комісії ГУ ДПС у м. Києві про віднесення відповідача як платника податку на додану вартість до ризикових. При цьому наявність лише вказаного факту за умови відсутності будь-яких інших доказів, не надають суду можливості дійти беззаперечних висновків про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання та, відповідно, не можуть визначатися як підстава для вжиття заходів забезпечення позову. Крім того, заявником не надано відомостей про наявність або відсутність майна відповідача, наявність грошових коштів на рахунках, на які позивач просить накласти арешт.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень ч. 1 ст. 136 і ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави дійти висновку про те, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України ).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Така правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 910/688/13.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку про необгрунтованість заявлених вимог та відмову у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО про забезпечення позову у справі № 910/15295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (вул. Болсуновська, буд. 6, м. Київ, 01014) до Приватного підприємства Лексарс (вул. Січових Стрільців, буд. 103А, м. Київ, 04050) про стягнення 88552,11 грн.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО про забезпечення позову у справі № 910/15295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (вул. Болсуновська, буд. 6, м. Київ, 01014) до Приватного підприємства Лексарс (вул. Січових Стрільців, буд. 103А, м. Київ, 04050) про стягнення 88552,11 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню у порядку, встановленому ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням положень п. 4 розділу Х Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 07.12.2020.
Суддя В.О.Демидов
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 07.12.2020 |
Оприлюднено | 08.12.2020 |
Номер документу | 93328804 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Демидов В.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні