Рішення

від 14.12.2020 по справі 910/15295/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.12.2020Справа № 910/15295/20

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (вул. Болсуновська, буд. 6, м. Київ, 01014) до Приватного підприємства Лексарс (вул. Січових Стрільців, буд. 103А, м. Київ, 04050) про стягнення 88552,11 грн,

Без виклику сторін

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО , звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Лексарс , в якому просить суд стягнути з Приватного підприємства Лексарс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО 88552,11 грн, з яких 49500,00 грн за надані послуги з вивезення відходів, втрат від інфляції у розмірі 643,18 грн, 3% річних у розмірі 898,93 грн та пені у розмірі 37510,00 грн; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 17-02/10-20 про надання послуг з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд від 17.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу у строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, запропоновано позивачу у строк не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі позивачем отримано 22.10.2020, відповідачем - 27.10.2020, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач правом подання відзиву на позов не скористався, додаткових клопотань, заяв від відповідача також не надходило.

23.11.2020 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові суми на поточних, депозитний та кредитних поточних рахунках, що належать відповідачу у розмірі ціни позову - 88552,11 грн та судового збору у розмірі 2102,00 грн, які належать Приватному підприємству Лексарс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу.

03.12.2020 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд накласти арешт на все майно та грошові суми на поточних, депозитних та кредитних рахунках, що належать відповідачу у розмірі ціни позову 88552,11 грн та судового збору 2102,00 грн, які належать Приватному підприємству Лексарс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО про забезпечення позову у справі № 910/15295/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО до Приватного підприємства Лексарс про стягнення 88552,11 грн.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

17.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (виконавець) та Приватним підприємством Лексарс (замовник) укладено договір № 17-02/10-20 про надання послуг з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд, за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд, ремонтних відходів, а замовник зобов`язався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 (п. 8.1. розділу 8 договору).

Відповідно до п.п. 3.2.1. п. 3.2. розділу 3 договору виконавець зобов`язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та цього договору.

Згідно із п.п. 4.1.-4.4., 4.7. розділу 4 договору замовник зобов`язується сплачувати виконавцю вартість послуг по вивезенню відходів згідно тарифу, який становить 500,00 грн за один м.куб. з урахуванням ПДВ. Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок виконавця, вказаний у даному договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримок у надходженні бюджетних коштів замовнику. Виконавець виставляє рахунок на попередню оплату. Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця у термін двох банківських днів, з моменту отримання рахунку. За результатами наданих послуг виконавець складає та передає на підпис замовнику акт здачі-прийняття послуг.

Як вбачається з матеріалів справи за період лютого 2020 року позивачем виставлено до сплати відповідачу такі рахунки-фактури про оплату вартості послуг за договором на загальну суму 66000,00 грн з ПДВ:

1. рахунок-фактуру № СФ-000883 від 17.02.2020 на 5500,00 грн з ПДВ;

2. рахунок-фактуру № СФ-000884 від 17.02.2020 на 5500,00 грн з ПДВ;

3. рахунок-фактуру № СФ-000885 від 17.02.2020 на 5500,00 грн з ПДВ;

4. рахунок-фактуру № СФ-000891 від 20.02.2020 на 22000,00 грн з ПДВ;

5. рахунок-фактуру № СФ-000892 від 21.02.2020 на 22000,00 грн з ПДВ;

6. рахунок-фактуру № СФ-000893 від 24.02.2020 на 5500,00 грн з ПДВ.

На підтвердження надання послуг за договором сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000881 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000880 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000879 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000882 від 20.02.2020 про надання послуг на 22000,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000883 від 21.02.2020 про надання послуг на 22000,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000884 від 24.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ.

Згідно довідки від 02.10.2020, виданої Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль , на рахунок позивача зараховано наступні платежі: 04.03.2020 зараховано платіж на суму 5500,00 грн згідно рахунку № 885 від 17.02.2020, 04.03.2020 - платіж на суму 5500,00 грн згідно рахунку № 884 від 17.02.2020, 04.03.2020 - платіж на суму 5500,00 грн згідно рахунку № 883 від 17.02.2020, а всього сплачено 16500,00 грн.

05.08.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1 про сплату суми заборгованості у розмірі 49500,00 грн.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не здійснено повної оплати за надані послуги згідно умов договору, заборгованість складає 49500,00 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку .

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 905 Цивільного кодексу України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 17-02/10-20 про надання послуг з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд від 17.02.2020, за умовами якого позивачем надано на користь відповідача послуги з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд, ремонтних відходів на загальну суму 66000,00 грн з ПДВ, про що свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000881 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000880 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000879 від 17.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000882 від 20.02.2020 про надання послуг на 22000,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000883 від 21.02.2020 про надання послуг на 22000,00 грн з ПДВ; № ОУ-0000884 від 24.02.2020 про надання послуг на 5500,00 грн з ПДВ.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем, у свою чергу, здійснено лише часткову оплату за надані послуги за договором на суму 16500,00 грн, про що свідчить довідка від 02.10.2020, видана Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль . Матеріали справи не містять доказів оплати вартості наданих послуг на суму 49500,00 грн з боку відповідача, доказів такої оплати відповідачем також не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на користь позивача у розмірі 49500,00 грн та задоволення таких вимог.

Позивачем також нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 37510,00 грн, 3% річних у розмірі 898,93 грн та інфляційні нарахування у розмірі 643,18 грн.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.3. розділу 5 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавство. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У випадку несплати послуг, здійснених виконавцем у строк, передбачений цим договором, замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,5% від неоплаченої суми за фактично надані послуги за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем застосовано ставку 0,5% від неоплаченої суми за фактично надані послуги за кожен день прострочення при здійсненні розрахунку пені. Вказаний розрахунок суд не приймає в якості арифметично вірного, оскільки останній не відповідає ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань , а загальна сума пені перевищує подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. Судом здійснено власний розрахунок суми пені, яка складає 3347,78 грн та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи та є арифметично вірним, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 643,18 грн. Щодо наданого позивачем розрахунку 3% річних, то вказаний розрахунок не є арифметично вірним, оскільки позивачем взято в основу розрахунку загальний розмір заборгованості, в той час як за рахунками-фактурами, виставленими до сплати відповідачу, період нарахування є різним. Судом здійснено власний розрахунок, за яким 3% річних складає 885,86 грн, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Лексарс (вул. Січових Стрільців, буд. 103А, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 32622225) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Селтік ТБО (вул. Болсуновська, буд. 6, м. Київ, 01014, ідентифікаційний код 40263782) заборгованість у розмірі 49500 грн 00 коп, пеню у розмірі 3347 грн 78 коп, 3% річних у розмірі 885 грн 86 коп, інфляційні нарахування у розмірі 643 грн 18 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1290 грн 77 коп, а всього 55667 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 59 (п`ятдесят дев`ять) грн.

3. В решті позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Дата складення та підписання рішення 14.12.2020.

Суддя В.О.Демидов