Постанова

від 19.04.2021 по справі 910/15295/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2021 р. Справа № 910/15295/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Поляк О.І.

Дідиченко М.А.

представники сторін не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Лексарс"

на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 р. (повний текст складено 14.12.2020 р.)

у справі № 910/15295/20 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селтік ТБО"

до приватного підприємства "Лексарс"

про стягнення 88 552,11 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Селтік ТБО" (далі - ТОВ "Селтік ТБО") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства "Лексарс" (далі - ПП "Лексарс") про стягнення 88 552,11 грн., з яких 49 500,00 грн. боргу, 643,18 грн. інфляційних втрат, 898,93 грн. 3 % річних та 37 510,00 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати вартості наданих послуг за договором № 17-02/10-20 від 17.02.2020 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2020 р. у справі № 910/15295/20 позов задоволено частково: стягнуто з ПП "Лексарс" на користь ТОВ "Селтік ТБО" 49 500,00 грн. боргу, 643,18 грн. інфляційних втрат, 885,86 грн. 3 % річних, 3 347,78 грн. пені та 1 290,77 грн. судового збору за подання позову; в решті позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що в порушення умов договору № 17-02/10-20 від 17.02.2020 р. вивезення позивачем відходів відповідачем своєчасно не оплачено, у зв`язку із чим утворилася заборгованість, яка становить 49 500,00 грн. і підлягає стягненню на користь позивача. Враховуючи прострочення виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу 643,18 грн. інфляційних втрат, 885,86 грн. 3 % річних, 3 347,78 грн. пені. В решті нарахування суд визнав невірними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПП "Лексарс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.

Наводячи підстави скасування оскаржуваного рішення, апелянт зазначав, що не отримував копію позовної заяви з доданими документами та не був належним чином повідомлений судом про розгляд справи; позивач надав послуги до здійснення попередньої оплати, тобто не погодив характер цих послуг із замовником; зобов`язання з вивезення відходів виконано із затриманням; позивачем нанесено відповідачу матеріальні збитки з пошкодженням наземного покриття.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2021 р., у складі колегії суддів: Кропивна Л.В. (головуючий), Поляк О.І., Дідиченко М.А., відкрито апеляційне провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

15.03.2021 р. до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як підтверджується матеріалами справи, 17.02.2020 р. між ТОВ "Селтік ТБО" (виконавець) та ПП "Лексарс" (замовник) укладено договір № 17-02/10-20 про надання послуг з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд (договір), за умовами якого виконавець зобов`язався надавати послуги з вивезення відходів змішаних будівництва та знесення будівель і споруд, ремонтних відходів, а замовник зобов`язувався своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пп. 3.2.1 договору виконавець зобов`язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил, Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та цього договору.

Згідно із пунктами 4.1-4.4, 4.7 договору замовник зобов`язується сплачувати виконавцю вартість послуг по вивезенню відходів згідно тарифу, який становить 500,00 грн. за один м.куб. з урахуванням ПДВ. Замовник здійснює оплату послуг грошовими коштами на поточний рахунок виконавця, вказаний у даному договорі, незалежно від заборгованості третіх осіб перед замовником та незалежно від затримок у надходженні бюджетних коштів замовнику. Виконавець виставляє рахунок на попередню оплату. Замовник здійснює попередню оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця у термін двох банківських днів, з моменту отримання рахунку. За результатами наданих послуг виконавець складає та передає на підпис замовнику акт здачі-прийняття послуг.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р. (п. 8.1 договору).

Виконавцем направлено до сплати замовнику рахунки-фактури про оплату вартості послуг за договором на загальну суму 66 000,00 грн. з ПДВ, а саме: № СФ-000883 від 17.02.2020 р. на 5 500,00 грн. з ПДВ; № СФ-000884 від 17.02.2020 р. на 5 500,00 грн. з ПДВ; № СФ-000885 від 17.02.2020 р. на 5 500,00 грн. з ПДВ; № СФ-000891 від 20.02.2020 р. на 22 000,00 грн. з ПДВ; № СФ-000892 від 21.02.2020 р. на 22 000,00 грн. з ПДВ; № СФ-000893 від 24.02.2020 р. на 5 500,00 грн з ПДВ.

Крім того сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000881 від 17.02.2020 р. на суму 5 500,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000880 від 17.02.2020 р. на 5 500,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000879 від 17.02.2020 р. на суму 5 500,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000882 від 20.02.2020 р. на суму 22 000,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000883 від 21.02.2020 р. на суму 22 000,00 грн. з ПДВ; № ОУ-0000884 від 24.02.2020 р. на суму 5 500,00 грн. з ПДВ.

Згідно довідки від 02.10.2020 р., виданої АТ "Райффайзен Банк Аваль", на рахунок позивача від відповідача надійшли наступні платежі: 04.03.2020 р. - 5 500,00 грн. згідно рахунку № 885 від 17.02.2020 р., 04.03.2020 р. - 5 500,00 грн. згідно рахунку № 884 від 17.02.2020 р., 04.03.2020 р. - 5 500,00 грн. згідно рахунку № 883 від 17.02.2020 р., а всього сплачено 16 500,00 грн.

05.08.2020 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою № 1 про сплату суми заборгованості у розмірі 49 500,00 грн.

Враховуючи, що відповідачем не було здійснено такої оплати, виконавець звернувся до господарського суду з позовом про примусове стягнення цієї заборгованості, а також 37 510,00 грн. пені, 898,93 грн. 3 % річних та 643,18 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення виконання грошового зобов`язання з 22.02.2020 р. - 30.09.2020 р.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, виконавцем надані послуги з вивезення відходів на загальну суму 66 000,00 грн., що підтверджується двосторонніми актами, які підписані сторонами, скріплені їх печатками без зауважень.

Виконавець приступив до виконання договору без отримання попередньої оплати від замовника, проте прийнявши виконання без зауважень, замовник погодився з обсягом та послугами, зазначеними у актах, однак доказів оплати заборгованості на суму 49 500,00 грн. не надав, тож колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову щодо стягнення боргу на заявлену суму.

Посилання апелянта на виконання позивачем зобов`язання, у результаті якої майну відповідача завдано шкоди, не є предметом даного позову, тому на вирішення спору щодо права виконавця на отримання плати за надані ним послуги не впливають. Задоволення вимог виконавця про отримання плати в узгодженому між ним та замовником розмірі за надані послуги, не позабавляє замовника права на позов про відшкодування завданих виконавцем при виконанні договору збитків.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 37 510,00 грн. пені, 898,93 грн. 3 % річних та 643,18 грн. інфляційних нарахувань, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами пункту 5.3 договору у випадку несплати послуг, здійснених виконавцем у строк, передбачений цим договором, замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця пеню у розмірі 0,5 % від неоплаченої суми за фактично надані послуги за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені розрахунки, апеляційний господарський суд встановив, що нараховані позивачем 643,18 грн. інфляційних втрат, 885,86 грн. 3 % річних, 3 347,78 грн. пені, є такими, що ґрунтуються на умовах договору та нормах законодавства України. В решті розрахунок невірний, оскільки пеня перевищує подвійну облікову ставку НБУ, а при розрахунку 3 % річних не було враховано різного періоду нарахування на суми наданих послуг.

Доводи апелянта про неотримання копії позовної заяви з доданими документами та неповідомлення судом першої інстанції про розгляд справи є неспроможними та спростовуються наявними у справі матеріалами: квитанцією та описом вкладення у цінний лист від 05.10.2020 р. (а.с. 52 том 1); рекомендованим повідомленням про вручення 27.10.2020 р. відповідачу ухвали про відкриття провадження у даній справі від 12.10.2020 р. (а.с. 65 том 1).

За таких обставин справи судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Лексарс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 р. у справі № 910/15295/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.12.2020 р. у справі № 910/15295/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/15295/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді О.І. Поляк

М.А. Дідиченко