Постанова

від 07.10.2020 по справі 372/1631/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 372/1631/17

провадження № 61-27089св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Київське лісове господарство , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_7 , подану його представником - адвокатом Свистовичем Романом Степановичем , на ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року, постановлену колегією у складі суддів: Лівінського С. В., Коцюрби О. П., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Київське лісове господарство , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про витребування земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013000000000148 від 23 січня 2013 року за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358,

частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 КК України.

Зазначав, що проведеним досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні установлено порушення вимог земельного та лісового законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_12 (покупець),

ОСОБА_11 (продавець) та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_14 (покупці).

Прокурор вказував про відсутність рішення про виділення земельних ділянок із державної власності, державні акти є підробленими, тому всі договори щодо спірних земельних ділянок, на думку прокурора, є нікчемними, а вказані земельні ділянки підлягають витребуванню у теперішніх власників.

За таких обставин просив витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння: ОСОБА_1 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0031 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_2 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0032 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_6 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:011:0026 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_3 та ОСОБА_10 - земельні ділянки загальною площею по 1,0000 га; ОСОБА_4 - земельну ділянку

площею 0,5000 га, яка є 1/2 часткою земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0005 загальною площею 1,0000 га;

ОСОБА_5 - земельну ділянку площею 0,5000 га, яка є 1/2 часткою земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:06:012:0005 загальною площею 1,0000 га; ОСОБА_7 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0012 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_8 - земельну ділянку із кадастровим номером 3223155400:06:012:0026 загальною площею 0,5000 га; ОСОБА_9 - земельну ділянку з кадастровим номером 3223155400:06:012:0025 загальною площею 0,5000 га.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня

2017 року, ухваленим у складі судді Кравченка М. В., у задоволені позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що земельні ділянки знаходяться у межах населеного пункту смт. Козин Обухівського району Київської області, але прокурор не вказує на необхідність захисту прав територіальної громади та не пред`явив позов в інтересах Козинської селищної ради. Суд зазначив про недоведення належними і допустимими доказами факту належності спірних земель до лісового фонду та не обґрунтував порушення прав і законних інтересів Кабінету Міністрів України.

Вказані недоліки в обґрунтуванні позову та ненадання прокурором доказів на підтвердження позовних вимог, за висновком суду першої інстанції, унеможливлюють задоволення позову.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 372/2833/17.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з наявності правового зв`язку між фактами у дійсній цивільній справі з вказаною кримінальною справою, оскільки встановлені у кримінальній справі обставини матимуть значення для правильного вирішення цієї справи.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У червні 2018 року представник ОСОБА_7 - адвокат Свистович Р. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року та направити справу до апеляційного суду для продовження розгляду .

Касаційна скарга представника ОСОБА_7 - адвоката Свистовича Р. В. мотивована неправильним застосуванням апеляційним судом норм процесуального права. Заявник вказує на неврахування апеляційним судом того, що розслідування у вказані кримінальній справі триває більше 10 років і невідомо скільки часу воно буде тривати. Зупинення провадження у даній справі до розгляду кримінальної справи, на думку заявника, порушує принцип юридичної визначеності, оскільки відповідачі протягом тривалого часу не можуть отримати остаточне рішення у справі та реалізовувати своє право власності.

Відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_7 до Верховного Суду не надходило.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 4 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_7 і ухвалою цього ж суду від 28 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_7 на ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство Київське лісове господарство , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , про витребування земельних ділянок до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 372/2833/17, апеляційний суд виходив з того, що результати розгляду вказаної кримінальної справи впливають на правильність вирішення спору в даній справі. Тобто апеляційний суд вважав, що існує об`єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Частиною першою статті 251 ЦПК України передбачено перелік обов`язкових підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, зокрема, пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

За пунктом 5 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 6 частини першої

статті 251 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Визнаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Таким чином, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Однак, всупереч зазначеним правовим нормам, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, з яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду дійсної справи, а саме неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, неможливість здійснення ним перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції відповідно до викладених у ньому висновків.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, встановлює право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції ).

В оскаржуваній ухвалі апеляційний суд не навів мотивів неможливості встановлення обставин щодо вибуття із володіння первісного власника спірних земельних ділянок в межах даної справи.

Таким чином, апеляційний суд з порушенням процесуальних норм прийняв судове рішення, яке не відповідає гарантіям здійснення судового розгляду справи протягом розумного строку, без невиправданих затримок.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У відповідності до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадку скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, встановлених

статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 , подану його

представником - адвокатом Свистовичем Романом Степановичем, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 17 квітня 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов