Постанова

від 26.11.2020 по справі 205/9684/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8697/20 Справа № 205/9684/18 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

при секретарі - Кравченко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міськради

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2020 року

у справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міськради до ОСОБА_1 , Державний реєстратор виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Тетяни Вавилівни, Товариство з обмеженою відповідальністю Техноком , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю фірма Елва про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлового приміщення, скасування рішення про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення, витребування майна з чужого незаконного володіння, стягнення судових витрат,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2018 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що прокуратурою Дніпропетровської області встановлено факт безпідставного набуття юридичними та фізичними особами права власності на об`єкт нерухомого майна комунальної власності, а саме: на нежитлове приміщення у підвалі будинку літ. А-3 № 4 на АДРЕСА_1 .

02 травня 2018 року за ТОВ фірма Техноком зареєстровано право власності на нежитлове приміщення кафе у підвалі будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2000 року №б/н, укладеного між ТОВ фірма Елва та ТОВ фірма Техноком . У вказаному договорі зазначено, що нежитлове приміщення кафе належить продавцю - ТОВ фірма Елва на підставі наказу Фонду державного майна України № 616-п від 20 листопада 1996 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 11/13 від 19 листопада 2003 року спірне нежитлове приміщення, що знаходиться у підвалі і є частиною житлового будинку літ. А-3 АДРЕСА_1 , прийняте у комунальну власність територіальної громади міста відповідно до акту приймання -передачі від 12 вересня 2003 року.

Очевидним є те, що ПП фірма Елва не було власником вищевказаного нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , наказ Фонду державного майна України № 616-п від 20 листопада 1996 року щодо передачі спірного нежитлового приміщення ТОВ фірма Елва не видавався, отже договір купівлі-продажу вказаного приміщення від 10 березня 2000 року, є недійсним.

Позивач зазначає, що спірне приміщення неправомірно вибуло із власності територіальної громади міста поза його волею, а саме на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2000 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40937758 від 04 травня 2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В.

В подальшому, ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу № 450 від 31 липня 2018 року, посвідченого нотаріально придбала у ТОВ фірма Техноком нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 .

Вважає, що спірне майно вибуло з володіння власника на підставі недійсного договору купівлі-продажу, укладеного не з власником майна, що свідчить про його вибуття поза волею власника та наявність підстав для його витребування.

Позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 березня 2000 року нежитлового приміщення кафе, що знаходиться у підвалі за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ фірма Елва та ТОВ фірма Техноком ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 40937758 від 04 травня 2018 року державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення на АДРЕСА_1 за ТОВ фірма Техноком ; витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення, що розташоване у підвалі за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що договір купівлі продажу № б/н від 10 березня 2000 року був укладений за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності у продавця ТОВ фірма Елва , тому такий договір є недійсним. На час укладення спірного договору майно належало до комунальної власності міста Дніпро, та вибуло із володіння власника поза його волею, таке майно може бути витребувано у останнього набувача ОСОБА_1 в порядку ст. 388 ЦК України.

Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, нежитлове приміщення у підвалі будинку АДРЕСА_1 належить до об`єктів права комунальної власності територіальної громади міста, що підтверджується рішенням Дніпропетровської міської ради від 19 листопада 2003 року 11/13 Про прийняття у комунальну власність територіальної громади міста обласних житлово-комунальних підприємств "Південне", Центральний", "Лівобережжя" (т.1, а.с. 25, 28) та перебуває на балансі КП "Житлово-експлуатаційне підприємство № 34" Дніпропетровської міської ради.

Станом на 04 травня 2018 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нежитлове приміщення, кафе літ.А-3 у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 88,8 кв.м державним реєстратором виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. на праві власності було зареєстровано за ТОВ фірма Техноком рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40937758, на підставі договору купівлі-продажу № б/н від 10 березня 2000 року (а.с. т.1, 45).

Згідно договору купівлі-продажу від 10 березня 2000 року ТОВ Елва відчужило ТОВ фірма Техноком спірне нежитлове приміщення, кафе загальною площею 88,8 кв.м., розташоване у підвалі за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 105-106).

31 липня 2018 року ТОВ фірма Техноком продало спірне нежитлове приміщення кафе, ОСОБА_1 , за договором купівлі - продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 450, продаж здійснено за 48 850 грн. (індексний номер 42323846) (т. 2, а.с. 9).

Відповідно до повідомлення КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 18 грудня 2018 року, право власності на майно за адресою АДРЕСА_1 (літ.А-3) зареєстровано за КЖЕП в„–34 на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 20 травня 2004 року за №1435 про що видано виписку з облікової книги про реєстрацію багатоквартирного будинку від 27 листопада 2006 року та записано в реєстрову книгу № 44 ЖЮ за реєстровим №4015-105, в КП "ДМБТІ" ДОР. (том 1 а.с.18)

Згідно відповіді Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради у Реєстрі об`єктів права комунальної власності територіальної громади м.Дніпра за адресою АДРЕСА_1 значаться наступні об`єкти нерухомого майна: житловий будинок літ.А-3, загальною площею 2 539,3 кв.м, що перебуває на балансі КП "Житлово-експлуатаційне підприємство №34" Дніпропетровської міської ради та нежитлове приміщення у підвалі будинку літ.А-4, загальною площею 62,0 кв м, що перебуває на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради (том 1 а.с.23).

Звернувшись до суду захистом права власності на майно Дніпровської міської ради, прокурор посилався на проведену державну реєстрацію права власності за підприємством за відсутності правових підстав у юридичної особи на спірне нерухоме майно, що в подальшому було відчужено ОСОБА_1 .

Однак, наявні матеріали справи дозволяють стверджувати про те, що майнові права на нежитлове приміщення літ.А-3 у будинку АДРЕСА_1 , виникли у Дніпровської міської ради тільки в 2004 році.

Враховуючи, що прокурор не надав суду першої та апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно за Дніпровською міською радою, саме на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу, а матеріали справи не містять таких, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення прав чи законних інтересів Дніпровської міської ради при укладенні цього договору та необхідності визнання недійсним.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10 березня 2000 року.

Помилкове посилання суду першої інстанції на нікчемність такого договору не вплинуло на правильне вирішення позову та відмову у задоволенні позову по суті.

Звертаючись з вимогою про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Маломихайлівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області Третяк Т.В. про проведення державної реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 за ТОВ фірма Техноком , позивачем не прийнято до уваги, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Проте у випадку, коли заявлена вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування запису про проведену державну реєстрацію права також не є належним способом захисту прав позивача.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 травня 2019 № 367/2022/15-ц (14-376цс18).

Відповідно до частин 1, 2 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Разом з цим, для застосування статті 387 Цивільного кодексу України необхідною умовою є доведеність позивачем того факту, що він є власником нерухомого майна і таке право власності підтверджене правовстановлюючими документами; особа, яка звернулась до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.

У частині першій статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником, або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та інше. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

На даний час спірне нежитлове приміщення перебуває у власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Кобельницьким С.І. (т.,1 а.с. 17). Доказів того, що майно перебуває у незаконному володінні ОСОБА_1 , враховуючи, що договір купівлі-продажу від 31 липня 2018 року є дійсним, матеріали справи не містять. Право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ.А-3 за за адресою: АДРЕСА_1 в передбаченому законом порядку зареєстровано та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за записом № 27286373 (том 1 а.с.45).

Колегія суддів звертає увагу, що Дніпровська міська рада не може вважатися власником спірного нерухомого майна на момент укладення спірного договору, оскільки відсутні докази набуття останнім права власності на це майно, як і відповідні документи, що посвідчують відповідне право на нежитлове приміщення за вказаною адресою.

Посилання на факт протиправного вибуття майна із володіння Дніпровської міської ради шляхом укладення договору купівлі-продажу, є безпідставними.

Прокурор, який звернувся в інтересах держави, не довів існування обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину та не підтвердив факт порушення прав та охоронних інтересів держави.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження і за таких обставин не можуть бути задоволенні.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до особистого тлумачення норм матеріального права, які не можуть бути застосовані в контексті встановлених обставин справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міськради - залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: М.Ю. Петешенкова

Н.М. Деркач

М.М. Пищида