Рішення

від 01.12.2020 по справі 414/1178/20

КРЕМІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року м. Кремінна

Справа № 414/1178/20

Провадження № 2/414/286/2020

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Білан Н.О.,

позивач ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Бєлобрицької Н.В.,

представника відповідача - прокурора Черного М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області,

встановив:

ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до прокуратури Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Державна казначейська служба України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області, про стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що 18.11.2014 року відносно ОСОБА_1 порушено кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42014130460000007 від 18.11.2014. 23 квітня 2015 року прокуратурою Луганської області ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 191 КК України, а саме: за фактами внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також закінченого замаху на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

27 квітня 2015 року Кремінським районним судом Луганської області винесено ухвалу у справі № 414/766/15-к (провадження №1-кс/414/252/2015) про відсторонення ОСОБА_1 від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали. Виконання ухвали суду покладено на сесію Бараниківської сільради Кремінського району Луганської області та на виконання вказаної ухвали Бараниківською сільрадою прийнято рішення №57/1 від 28.04.2015 Про відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради строком на два місяці з моменту оголошення ухвали суду, тобто - з 27 квітня 2015 року.

27 квітня 2015 року Кремінським районним судом винесено ще одну ухвалу у справі №414/765/15-к (провадження №1-кс/414/251/2015) про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці із покладенням обов`язків: 1) прибувати за кожною вимогою (в т.ч. і здійснену по телефону) до слідчого, прокурора і суду; 2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання.

Кремінським районним судом Луганської області вироком від 24.09.2015 у справі №414/864/15-к (провадження №1-кп/414/87/2015) ОСОБА_1 визнано винним та призначено йому покарання за ст. 366 ч.1 КК України у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 2 КК України у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки, а на підставі ст. 70 ч.1 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки.

18 грудня 2015 року Апеляційним судом Луганської області вирок Кремінського районного суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №414/864/15-к (провадження №1-кп/414/87/2015) залишено без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12.07.2016 касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 17.08.2016 у справі №414/864/15-к (провадження № 11-кп/782/225/16) вирок Кремінського районного суду Луганської області від 24.09.2015 у справі №414/864/15-к скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.

13 березня 2017 року Кремінським районним судом Луганської області вироком у справі №414/864/15-к (провадження №1-кп/414/19/2017) ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень. Запобіжний захід ОСОБА_1 скасовано. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08.06.2017 у справі №414/864/15-к (провадження №11-кп/782/142/17 апеляційну скаргу прокурора Кремінського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури залишено без задоволення, а вирок Кремінського районного суду Луганської області від 13 березня 2017 року - залишено без змін. Відтак, починаючи з 08.06.2017, більш ніж дворічне переслідування ОСОБА_1 прокуратурою Луганської області припинилось.

Позивач посилався на те, що внаслідок вищевказаних незаконних дій органів дізнання та досудового розслідування, за весь час перебування під слідством та судом, протягом двох з половиною років він зазнав значних моральних страждань, які були обумовлені безпідставною підозрою у вчиненні злочинів, відстороненням його від посади, обранням йому запобіжного заходу у вигляд особистого зобов`язання, втратою роботи та джерела отримання прибутку, що призвело до скрутного становища його сім`ю. При цьому позивач зазначає, що його 10.11.2010 було обрано на посаду сільського голови с. Бараниківка, наступна виборна компанія повинна була відбутися у 2015, а через незаконні дії органів досудового слідства позивач був позбавлений можливості і приймати участь в виборах 2015 та втратив авторитет, ділову репутацію і повагу серед знайомих, виборців-односельців та посадових осіб органів місцевого самоврядування Кремінського району. Позивач під час виконання вироку Кремінського районного суду від 24.09.2015 систематично відвідував Центр пробації в м. Кремінна, фахівці якого проводили з позивачем роз`яснювальну та соціально-виховну роботу як з особою, що вчинила злочин. Вказані обставини, на думку позивача, принижували його.

Отже внаслідок незаконного засудження та ухвалення судом виправдовувального вироку, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди на підставі ст. 1176 ЦК України та приписів ст. 2 ЗУ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду , а тому ОСОБА_1 звертається до суду та просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь на відшкодування моральної шкоди 671650,00 грн. та витрати на правничу допомогу.

15 червня 2020 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Після виконання представником позивача вимог ухвали про залишення позову без руху, судом 06.07.2020 було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі і призначення справи до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження.

Ухвалами суду від 30 липня 2020 року було виключено з переліку відповідачів - ДКС України в особі Управління казначейства у Кремінському районі Луганської області та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ДКС України в особі УДКС України у Кремінському районі Луганської області. Було змінено предмет позову, визначивши позовні вимоги в наступній редакції: стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України в особі Управління ДКС України у Кремінському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 671650,00 грн. та витрати на правничу допомогу. А також було витребувано із Кремінського районного центра зайнятості інформацію про проведені протягом 2015-2016 років виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та витребувано із Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області наступну інформацію, а саме: коли створено Красноріченську об`єднану територіальну громаду; які населені пункти (села, селища тощо) входять до складу Красноріченської об`єднаної територіальної громади; коли проведено вибори голови та депутатів Красноріченської селищної ради у зв`язку зі створенням об`єднаної територіальної громади; штатний розпис (з переліком всіх посад) по Красноріченській селищній раді з моменту створення по червень 2020 року; чи входить до штатного розпису посада голови Бараниківської сільської ради. Ухвалою суду від 01.10.2020, внесеною у протокол судового засідання, змінено назву відповідача - прокуратури Луганської області на Луганську обласну прокуратуру.

Ухвалою суду від 01.10.2020 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду та задоволено клопотання про виклик свідка ОСОБА_3 .

Інших процесуальних дій не вчинялося.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги та викладені у позові обставини підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додатково пояснив, що він не міг взяти участь у наступних виборах у якості кандидата на посаду сільського голови, через відчуття глибокого морального страждання, що спричинило кримінальне провадження відносно нього.

Представник позивача - адвокат Бєлобрицька Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги та викладені у позові обставини підтримала повністю. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 , будучи чесною та порядною людиною, користувався великим авторитетом односельчан, однак надумане кримінальне провадження перечеркнуло весь його авторитет і завдало йому душевних страждань, що відчуваються останнім і по цей день. При цьому, лише отримавши від суду роз`яснення щодо способу та порядку відшкодування завданої шкоди, звернулися в суд із вказним позовом. Процесуальні витрати просили стягнути в розмірі фактично понесених.

Представник відповідача Луганської обласної прокуратури - прокурор Черний М.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, які викладені у відзиві.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ДКС України в особі Управління ДКС України у Кремінському районі Луганської області у судове засідання не з`явився, але про день, час та місце судового засідання повідомлений належно, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи. Будучи у статусі відповідача по справі начальник Управління ДКС України у Кремінському районі Луганської області Н.Тарасова надала на адресу суду відзив, в якому просила вирішити питання щодо процесуального статусу ДКС України в особі Управління ДКС України у Кремінському районі Луганської області - замінивши їх на Державу Україна в особі Управління ДКС України у Кремінському районі Луганської області та відмовити в задоволенні позову у зв`язку із недоведеністю.

Розглянувши цивільну справу в межах заявлених вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які містяться в матеріалах справи, як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що вона на даний час працює секретарем Красноріченської селищної ради. ОСОБА_1 та свідок односельці, раніше вони також працювали разом, а також навчалися разом у 9-10 класах. Свідок з листопада 2010 року по листопад 2015 року працювала разом з позивачем. Позивач був на посаді голови сільської ради, а свідок на посаді секретаря сільської ради. Коли позивача відстороняли від посади на два місяці, то в той період свідок по рішенню сесії виконувала повноваження голови сільської ради. Вони працювали разом до місцевих виборів 2015 року, до останньої неділі жовтня 2015 року, а повноваження голови сільської ради ОСОБА_1 склав в листопаді 2015 року, точної дати вказати не може. Датою припинення повноважень сільського голови - ОСОБА_1 є початок першої сесії сьомого скликання. Свідок зазначила, що коли почалися слідчі дії стосовно ОСОБА_1 всі були дуже здивовані, оскільки знають ОСОБА_1 як законослухняного громадянина, який ніколи нічого не робив всупереч закону. Коли до сільської ради надійшла ухвала про відсторонення ОСОБА_1 від посади голови сільської ради, всі були дуже здивовані, а на той час позивач займався вкрай важливими справами, що стосувалися села, це були питання водопостачання, каналізації, а свідок як секретар сільської ради не займалася цими питаннями. Тому депутати вирішили звернутися до Кремінського районного суду Луганської області з клопотанням про відновлення ОСОБА_1 на посаді голови з метою вирішення дуже важливих питань села. З клопотанням депутати звернулися вже після повідомлення позивачу про підозру, обрання йому запобіжного заходу та відсторонення його від посади. До подій 2014 року у позивача був авторитет, як серед населення так і серед депутатів, а тому і вирішили звернутися з таким клопотанням. Позивач має авторитет в селі і на сьогоднішній день, однак люди позаочі розмовляють щодо судимостей ОСОБА_1 . Сесія не приймала рішення з приводу звернення з вказаним клопотанням, це було рішення самих депутатів. Депутати, які були присутні на сесії підписали вказане клопотання. Скільки депутатів підписали клопотання свідок не пам`ятає, всі депутати, які були присутні на сесії підписали клопотання. Під час написання цього клопотання рівень поваги депутатського корпусу до ОСОБА_1 залишався незмінним. Чи всі депутати були присутні на тій сесії, свідок не пам`ятає. ОСОБА_1 планував висувати свою кандидатуру на виборах 2015 року, а свідок планувала працювати разом з позивачем секретарем сільської ради, а тому вона подала документи на депутата. Але в останній день, коли вже всі кандидати в депутати подали документи в виборчу комісію, з`ясувалося, що немає кандидатури на посаду сільського голови. І тому в останній день ОСОБА_5 , який вже помер, і свідок, за рекомендацією районного керівництва, подали документи на кандидатуру сільського голови, щоб вибори у селі відбулися. Свідка на тих виборах обрали головою Бараниківської сільської ради. ОСОБА_1 не висунув свою кандидатуру, оскільки дуже переживав через події кримінальної справи. ОСОБА_1 дуже хвилювався через те, що про нього думають односельці у зв`язку із тими подіями, які стали причиною відсторонення позивача від посади, деякі односельці його засуджували. Оскільки в той час сільська рада робила технічну документацію на землю, а інші ради завершили цю процедуру, їхні мешканці почали приватизувати земельні ділянки, а Бараниківська сільська рада через слідчі дії не змогла це зробити, а тому мешканці села помилково вважали, що ця процедура не закінчена через злочинні дії позивача. Люди не висловлювали своє обурення прямо в обличчя позивачу, але між собою вони про це розмовляли. Засудження односельців проявлялося у їх ставленні до ОСОБА_1 . При цьому, через таке засудження він дуже хвилювався, а як наслідок хвилювалася вся його родина. Бурлуцькому через ці хвилювання на роботі часто було зле, він не міг зосередитися на роботі, дуже важко ОСОБА_1 переживав всі ті події. Те, що ОСОБА_1 дуже сильно хвилювався виражалося у погіршенні його стану здоров`я, це все відбувалось в період слідчих дій. Пізніше з`ясувалося, що ОСОБА_1 було засуджено і тому він не подав свою кандидатуру на вибори сільського голови. Також він не хотів, щоб сталося так, що його оберуть на посаду сільського голови, а потім апеляційний суд залишить вирок без змін і як наслідок доведеться проводити повторні вибори у селі. У 2020 році перевибори по одному округу коштували близько 230000 грн, скільки вибори коштували у тому році, сказати не може. При об`єднанні Бараниківська сільська рада в 2017 році приєдналася в об`єднану територіальну громаду Красноріченська селищна рада. По ЗУ Про добровільне об`єднання громад в момент об`єднання голова приєднаної сільради стає виконуючим обов`язки старости. А тому свідок, яка на той час була сільським головою, стала виконуючою обов`язки старости. Коли свідок стала виконуючою обов`язків старости, вона стала отримувати заробітну плату приблизно на 2000 більше, тому що в.о. старости повинен був отримувати заробітну плату не меншу ніж сільський голова. Свідок знає родину ОСОБА_1 , його дружина працює медичною сестрою у їхньому селі. Свідку відомо, що родина позивача дуже хвилювалися з приводу подій щодо незаконного засудження ОСОБА_1 . Родина ОСОБА_1 у селі є зразковою. Інформація з приводу того, що ОСОБА_1 виправдали в селі не оприлюднювалася, можливо люди і до теперішнього часу вважають позивача винним. Рішення суду про відсторонення від посади в сільську раду особисто привіз ОСОБА_1 . Оригінали технічної документації зараз знаходяться у свідка в сейфі в робочому кабінеті.

Як вбачається з копії паспорта НОМЕР_1 , виданого 08 січня 1998 року Кремінським РВУ МВС України в Луганській області, позивач - ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Красноріченське Кремінського району Луганської області та відповідно до картки ФО-ПП йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 44 т. 1).

Відповідно до повідомлення про підозру ОСОБА_1 23 квітня 2015 року було повідомлено, що він підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України, а саме за фактами внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, а також закінченого замаху на розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (а.с. 21-24 т. 1).

Ухвалою Кремінського районного суду від 27 квітня 2015 року по справі №414/765/15-к (провадження № 1-кс/414/251/2015) до ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці та покладено на ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою (в т.ч. і здійснену по телефону) до слідчого, прокурора і суду; 2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання(а.с. 26, 87 т. 1).

Ухвалою Кремінського районного суду від 27 квітня 2015 року по справі №414/766/15-к (провадження № 1-кс/414/252/2015) ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України було відсторонено від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строк на два місяці з моменту оголошення ухвали (а.с. 25, 86 т. 1).

ОСОБА_1 28.04.2015 на ім`я ст. лейтенанта Назарько М.О. було подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань, технічний звіт з топографо-геодезичних вишукувань, технічна документація із землеустрою (оригінал), лист №02-26/437 від 01.11.2013 Бараниківської сільської ради до ЗФ ЛАН2 (копія) (а.с. 14-15 т. 2).

Рішенням №57/1 від 28 квітня 2015 року Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області на підставі ухвали Кремінського районного суду відсторонено ОСОБА_1 від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали (а.с. 27 т. 1).

29 квітня 2015 року слідчим СВ Кремінського РВ ГУМВС України в Луганській області Назарько М.О. було складено обвинувальний акт (ЄРДР №42014130460000007 від 18.11.2014), який 05.05.2015 затверджено прокурором прокуратури Кремінського району Луговим О.Ю., відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України. До вказаного обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №42014130460000007 (а.с. 15-20 т. 1, а.с. 12 т.2).

Депутати Бараниківської сільської ради 20 травня 2015 звернулися до Кремінського районного суду у справі №414/766/15-к з письмовим клопотанням від 19.05.2015 про відновлення на посаді Бараниківського сільського голови - Бурлуцького О.В. (а.с. 28 т. 1).

Обвинувачений ОСОБА_1 14.07.2015 звернувся до Кремінського районного суду Луганської області з клопотанням про долучення до матеріалів справи оригіналів технічної документації (а.с. 13).

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 24.09.2015 справа №414/864/15-к (провадження №1-кс/414/87/2015) ОСОБА_1 визнано винним та призначено йому покарання за ст. 366 ч. 1 КК України у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 2 КК України у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки, а на підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки. Відповідно до ст.ст. 75, 76 ч. 1 п.п. 3, 4 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з трьохрічним іспитовим строком та покладено на нього обов`язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з`являтися в зазначений орган для реєстрації (а.с. 29-30, 88-89 т. 1).

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року вирок Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін (а.с. 2-7 т.2).

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою від 12 липня 2016 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції (а.с. 8-11 т.2).

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.03.2017 справа №414/864/15-к (провадження №1-кс/414/19/2017) ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень (а.с. 31-34, 90-96 т. 1).

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 08 червня 2017 року справа №414/864/15-к (провадження № 11-кп/782/142/17) вирок Кремінського районного суду Луганської області від 13 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін (а.с. 35-41, 97-103 т.1).

Відповідно до листа-відповіді №02-21/30 від 10.11.2017, наданого на заяву ОСОБА_1 , останньому повідомлено, що згідно рішення Бараниківської сільської ради №57/1 від 28.04.2015 Про відсторонення від посади голови Бараниківської сільської ради заробітна плата голові Бараниківської сільської ради в період з 28.04.2015 по 27.06.2015 не нараховувалася та не виплачувалася (а.с. 42-43 т.1).

Як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_3 , яка видана 12 квітня 1991 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній розпочав свою трудову діяльність з 1988 року та його 10.11.2010 було обрано на посаду Бараникіського сільського голови (постанова Бараниківської сільської виборчої комісії №11 від 04.11.2010), а 10.11.2015 було звільнено з посади Бараниківського сільського голови у зв`язку із закінченням строку повноважень (п. 1 ст. 42 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні , рішення Бараниківської сільської ради №1/4 від 10.11.2015). В період з 25.11.2015 по 17.11.2016 ОСОБА_1 перебував на обліку в Кремінському РЦЗ та отримував виплату допомоги по безробіттю, а з 22.05.2017 його було прийнято на посаду водія Бараникіської СВА ОП-СМ тимчасово. З 01.01.2020 прийнятий за переводом з КНП Центра ПМСД Кремінської райради на посаду водія автотранспортних засобів Бараниківської АЗПС (а.с. 45-47 т.1).

ОСОБА_1 в 1991 році закінчив Слов`янський авіаційно-технічне училище цивільної авіації та отримав спеціальність - технічна експлуатація літаків та двигунів, кваліфікація технік-механік, що підтверджується Дипломом ПТ №831404, реєстраційний номер 12236, виданий 01.06.1991 Слов`янським авіаційно-технічним училищем цивільної авіації (а.с. 48 т. 1).

Відповідно до рішення Бараниківської сільської ради від 10.11.2010 ОСОБА_1 вважається обраним територіальною громадою Бараниківським сільським головою, його повноваження та служба в органі місцевого самоврядування є такими, що почалися. ОСОБА_1 присвоєно дев`ятий ранг посадової особи місцевого самоврядування (а.с. 49,104 т.1).

Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (дані про трудовий та страховий стаж) страховий стаж ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 , загальний за період з 01.01.2004 по 30.04.2020 становить років - 8; місяців - 10, днів - 3, довідка сформована засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 21.05.202013:41; 3776 6774 3841 5715 (а.с. 50, 106 т.1).

Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (дані про нараховану заробітну плату (дохід грошове забезпечення), відомості про страхувальників: Бараниківська сільська рада Кремінського району Луганської області, код 05379180; КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Кремінської районної ради , код 38086042; КНП Красноріченська амбулаторія загальної практики сімейної медицини Красноріченької селищної ради Кремінського району Луганської області, код 43357679; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , серія та номер паспорта НОМЕР_1 ; в 2014 звітному році отримав заробіток/дохід - 38073,16 грн.; в 2015 звітному році отримав заробіток/дохід - 34737,16 грн.; в 2017 звітному році отримав заробіток/дохід - 21698,89 грн.; в 2018 звітному році отримав заробіток/дохід - 44678,40 грн.; в 2019 звітному році отримав заробіток/дохід - 66424,30 грн.; в 2020 звітному році отримав заробіток/дохід - 21092,08 грн.; довідку сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 21.05.2020 13:48; 5949 5899 7591 1506 (а.с. 51, 107 т.1 ).

Відповідно до довідки АТ КБ Приватбанк № 2CQKV2C88JMCA85S від 20.05.2020 19:52, яка сформована системою самообслуговування Приват24, на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_1 , в АТ КБ Приватбанк відкрито рахунок НОМЕР_4 , IBAN НОМЕР_5 (а.с. 52 т. 1).

Відповідно до Довідки за реквізитами АТ КБ Приватбанк №81U1SH64J94M8MTC від 22.06.2020 09:25, яка сформована: MR100289GAV, керівник відділення гр.. В- головний спеціаліст з обслуговування клієнтів, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 в АТ КБ Приватбанк відкрито рахунок НОМЕР_4 , IBAN НОМЕР_5 , номер свого рахунку для поповнення в АТ КБ Приватбанк НОМЕР_6 (а.с.105 т. 1).

Відповідно до Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (дані про нараховану заробітну плату (дохід грошове забезпечення)), відомості про страхувальників: КНП Кремінська багатопрофільна лікарня Кремінської районної ради , код 25356637; КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Кремінської районної ради код 38086042; ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , серія та номер паспорта НОМЕР_8 ; в 2014 звітному році отримала заробіток/дохід - 16854,76 грн.; в 2015 звітному році отримала заробіток/дохід - 22627,83 грн.; в 2016 звітному році отримала заробіток/дохід - 32473,21 грн.; в 2017 звітному році отримала заробіток/дохід - 46981,84 грн.; довідку сформовано засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 01.06.2020 20:55; 1707 1853 9571 1719 (а.с. 53, 108 т. 1).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_9 , виданого 03 серпня 2001 року Бараниківською сільською радою Кремінського району Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_6 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 (а.с. 54 т. 1).

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_10 , виданого 09 червня 1993 року Кремінським відділом ЗАГС Луганської області, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_7 , батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_4 (а.с. 56 т.1).

ОСОБА_6 закінчила в 2016 році Бараниківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Кремінської районної ради Луганської області, що підтверджено Свідоцтвом про базову загальну середню освіту НОМЕР_11 (а.с. 55 т.).

ОСОБА_7 закінчив у 2015 році Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, здобув ступінь бакалавр , що підтверджено Дипломом бакалавра НОМЕР_12 (а.с. 57 т.1).

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 в селищі Красноріченське Кремінського району Луганської області та 23 січня 1993 року уклала шлюб з ОСОБА_1 , після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові ОСОБА_1 , дружині ОСОБА_1 , що підтверджується паспортом НОМЕР_8 , виданого 11 квітня 1997 року Кремінським РВ УМВС України в Луганській області та свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_13 , виданого Красноріченською селищною радою Кремінського району Луганської області 23 січня 1993 року (а.с. 109-111 т. 1).

Відповідно до Декларацій з Єдиного державного реєстру декларацій ОСОБА_3 перебуваючи на посаді сільського голови Бараникіської сільської ради Кремінського району Луганської області у 2016 році отримала заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 59127 грн; у 2017 році перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки старости с.Бараниківка Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області отримала заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 105191 грн; у 2018 перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки старости с. Бараниківка Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області отримала заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 134330 грн; у 2019 році перебуваючи на посаді виконуючої обов`язки старости с. Бараниківка Красноріченської селищної ради Кремінського району Луганської області отримала заробітну плату за основним місцем роботи у розмірі 96394 грн (а.с. 185-201 т. 1).

Як вбачається з наданих на запит суду Красноріченською селищною радою документів відповідно до додатку №1 до рішення Красноріченської селищної ради №1/9 від 15.11.2017 в структурі підрозділу та посад Красноріченської селищної ради наявна одна посада селищного голови, дві посади старости. Відповідно до штатного розпису з 01.01.2018 по 31.12.2018 у Красноріченській селищній раді наявна одна посада селищного голови, дві посади старости. Відповідно до штатного розпису по апарату Красноріченської селищної ради з 01.01.2019 у селищній раді наявна одна посада селищного голови, одна посада в.о. старости с. Бараниківка, одна посада в.о. старости с. Новоолександрівки. Відповідно до штатного розпису по апарату Красноріченської селищної ради з 01.01.2020 у селищній раді наявна одна посада селищного голови, одна посада в.о. старости с. Бараниківка, одна посада в.о. старости с. Новоолександрівки (а.с. 215- 221 т.1).

ОСОБА_1 в період часу з 18.11.2015 по 18.11.2016 року був зареєстрований, як безробітній в Кремінсьокму РЦЗ та за вказаний період отримав дохід у розмірі 24417,75 грн, що підтверджено довідкою Кремінського РЦЗ від 04.08.2020 (а.с. 223 т.1)

Відповідно до медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 у вересні 2015 року, 11.11.2015, 12.112.2015, 02.03.2016, 17.03.2016 звертався до лікаря за медичною допомогою та йому було встановлено діагноз: ГБ Іст.2, ризик (а.с. 16-19 т.2).

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Частиною першою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Частиною сьомою статті 1176 ЦК України визначено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Таким законом є Закон України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (далі Закон №266/94-ВР).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №266/94-ВР передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону №266/94-ВР у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Як вбачається з п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону №266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону №266/94-ВР у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується (повертається) моральна шкода.

Частинами 1, 5, 6 статті 4 Закону №266/94-ВР передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 Закону №266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 вказаної постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім того, в абз. 2 п. 14 вказаної Постанови судам роз`яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-2203цс15 та у постанові від 05 серпня 2020 року у справі 644/9923/18 (провадження № 61-21892св19).

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, проте суд також має оцінити надані позивачем докази, визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Вказані правові висновки суд враховує під час розгляду та вирішення цієї цивільної справи з огляду на вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Судом встановлено, що 23 квітня 2015 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України.

Ухвалою Кремінського районного суду від 27 квітня 2015 року до ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України було застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання строком на два місяці та покладено на ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою (в т.ч. і здійснену по телефону) до слідчого, прокурора і суду; 2) не відлучатися за межі населеного пункту, в якому проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання.

Ухвалою Кремінського районного суду від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України було відсторонено від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області строк на два місяці з моменту оголошення ухвали.

На виконання ухвали суду від 27.04.2015, рішенням Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області за №57/1 від 28.04.2015 ОСОБА_1 було відсторонено від посади голови Бараникіської сільської ради Кремінського району Луганської області строком на два місяці з моменту оголошення ухвали.

29 квітня 2015 року було складено обвинувальний акт (ЄРДР №42014130460000007 від 18.11.2014), який затверджено прокурором 05.05.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 України. Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 24.09.2015 ОСОБА_1 визнано винним та призначено йому покарання за ст. 366 ч.1 КК України у вигляді одного року обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, за ст. 15 ч. 2 ст. 191 ч. 2 КК України у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки, а на підставі ст. 70 ч. 1 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді трьох років обмеження волі з позбавленням права займати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на три роки. Відповідно до ст.ст. 75, 76 ч. 1 п.п. 3, 4 КК України засудженого звільнено від відбування основного покарання з трьохрічним іспитовим строком та покладено на нього обов`язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з`являтися в зазначений орган для реєстрації.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року вирок Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою від 12 липня 2016 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 18 грудня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 13.03.2017 ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складів вказаних кримінальних правопорушень, а 08 червня 2017 ухвалою Апеляційного суду Луганської області було залишено без змін вирок Кремінського районного суду Луганської області від 13 березня 2017 року.

Позивач зазначає, що його переслідування почалося 18.11.2014 з моменту внесення відомостей до ЄРДР та закінчилося 08.06.2017 винесенням ухвали Апеляційним судом Луганської області про залишення без змін вироку Кремінського районного суду від 13.03.2017, яким позивача було виправдано, тобто позивач вважає, що його незаконне перебування під слідством та судом загалом тривало 30 місяців 21 день.

Проте суд не погоджується з зазначеною думкою позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Тобто моментом з якого починається притягнення до кримінальної відповідальності є саме повідомлення про підозру, а про підозру позивачу ОСОБА_1 було повідомлено 23 квітня 2015 року і саме з цієї дати необхідно відраховувати загальний строк протягом якого позивач незаконно перебував під слідством та судом. До того ж позивачем не надано суду жодного належного та достовірного доказу, зокрема Витягу з ЄРДР, на підтвердження того, що з моменту внесення відомостей про кримінальне провадження № 42014130460000007 до ЄРДР - 18.11.2014 і до повідомлення йому про підозру - 23.04.2015, позивачу було відомо про будь-які слідчі дії у вказаному кримінальному провадженні або з ним проводилися будь-які слідчі дії, що в сукупності могло б завдати позивачу моральної шкоди.

А отже, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 перебував під слідством і судом з 23.04.2015 по 08.06.2017, що загалом складає 25 місяців і 16 днів.

Отже, оскільки судом встановлено відсутність вини ОСОБА_1 у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, суд приходить до висновку, що позивачем у встановленому законом порядку було доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки по кримінальному провадженні за обвинуваченням позивача було ухвалено виправдувальний вирок та про наявність безумовних підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду .

Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимоги про стягнення моральної шкоди з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області на користь ОСОБА_1 у сумі 671650,00 грн. та витрат на правничу допомогу. При цьому, позивач під час розрахунку суми моральної шкоди виходив із заробітної плати голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області ОСОБА_3 за 2018 рік, що становила 134330 грн. та помножив вказану суму на 5 років, виходячи з того, що якби він не перебував незаконно під слідство та судом, то в 2015 році його могли б знову обрати сільським головою.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону № 266/94-ВР ).

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ).

Статтею 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату у розмірі , у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Оскільки кримінальне провадження тривало протягом 25 місяців і 16 днів, що достовірно встановлено, так як була оголошена підозра, відносно нього діяв запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, його було відсторонено від посади голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області, вироком Кремінського районного суду Луганської області від 24 вересня 2015 року позивача було засуджено до трьох років позбавлення волі та на підставі ст.ст. 75, 76 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на три роки і вказаний вирок було звернуто до виконання, внаслідок чого позивач перебував на обліку у відділу пробації та виконував обов`язки покладені на нього судом. Після чого вирок Кремінського районного суду Луганської області було скасовано та вироком того ж суду від 13 березня 2017 року позивача було виправдано, а вирок суду від 13.03.2017 набрав законної сили 08.06.2017 після його апеляційного перегляду. Суд вважає обґрунтованими доводи позову про те, що довготривале перебування в статусі підозрюваного та обвинуваченого негативно вплинуло на звичайний уклад життя позивача, призвело до погіршення його ділової репутації серед колег та виборців-односельчан, в цілому у суспільстві, ускладнило можливість підтримувати нормальні життєві зв`язки, тобто, зумовило моральні страждання і переживання, тому суд приходить до висновку, що доводи позову щодо відшкодування моральної шкоди є доведеними та обґрунтованими.

Так як Законом № 266/94-ВР встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, суд приймає за основу для розрахунку розміру заподіяної моральної шкоди мінімальну заробітну плату в розмірі, що був встановлений станом на час розгляду справи, а саме 5000 гривень за кожен місяць, що є безумовною підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 127667 грн (5000 гривень х 25 місяців = 125000 грн) + ( (5000 гривень : 30 днів) х 16 днів =2667,00 гривень ).

Разом з тим, відшкодування моральної шкоди, виходячи з однієї мінімальної заробітної плати за один місяць є мінімальною дозволеною законом межею, в той час верхня межа не встановлена.

Між тим, приймаючи до уваги доводи позову щодо відшкодування моральної шкоди, понесені позивачем моральні страждання, внаслідок тривалості кримінального провадження стосовно позивача, обмеження його прав щодо вільного пересування територією України у зв`язку із обранням запобіжного заходу та виконанням обов`язків під час виконання вироку, втрати роботи на посаді голови Бараниківської сільської ради Кремінського району Луганської області та відповідно заробітної плати, неможливістю через моральні страждання участі у виборчій компанії 2015 року на посаду голови Бараниківської сільської ради, втрати ділової репутації та авторитету, необхідності здійснювання заходів з метою захисту від пред`явленого обвинувачення, що в сукупності свідчить про створення значних складнощів для позивача в організації повсякденного укладу життя, необхідності змінювати свої звички та бажання, крім того, тривале кримінальне переслідування негативно відображалось на психо-емоційному стані, а також з урахуванням наданих доказів, суд, зважаючи на засади верховенства права, виходячи із принципу співмірності, розумності і справедливості, вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі більшому ніж гранично визначений мінімальний розмір за 25 місяців і 16 днів, що складає 127667 грн, а саме стягнути на користь позивача понесену їм моральну шкоду у сумі 150000 грн, яка буде обґрунтованою, співмірною та достатньою для відшкодування моральної шкоди понесеної позивачем під час перебування під слідством і судом.

При цьому суд не находить підстав для стягнення моральної шкоди у тому розмірі, який просить стягнути позивач, оскільки враховуючи встановлені судом обставини та наслідки вважає його завищеним, невиправданим, необґрунтованим та таким, що підлягає зменшенню. Так суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ст. 13 Закону № 266/94-ВР відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, а тому суд не приймає до уваги розрахунок моральної шкоди позивача.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 до Луганської обласної прокуратури про стягнення моральної шкоди є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Доводи Луганської обласної прокуратури щодо отримання позивачем допомоги по безробіттю в період його перебування під слідством та судом, суд не бере до уваги, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення саме моральної шкоди, а відповідно до частин 2, 3 ст. 13 Закону №266/94-ВР, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, Законом №266/94-ВР передбачено, що розрахунок моральної шкоди провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом та при цьому Закон №266/94-ВР не містить вказівок щодо врахування будь-якого доходу отриманого особою під час перебування під слідство чи судом.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

З урахуванням висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, а територіальний орган казначейства приймав участь у розгляді цієї справи, реалізуючи всі процесуальні права відповідача.

Позивачем при заявлені вимог про стягнення моральної шкоди та витрат на правничу допомогу зазначено, що він просить стягнути кошти шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області

Відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду, від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18).

Вказаний правовий висновок викладений у Постанові Верховного суду від 22 липня 2020 року у справі № 495/6187/16 (провадження № 61-8385св20), який суд застосовує при розгляді справи.

А тому суд приходить до висновку, що позивачем не потрібно визначати спосіб виконання заявлених вимог, а саме: стягнення з Держаного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області моральної шкоди та витрат на правничу допомогу , отже задовольняючи вимогу про стягнення моральної шкоди у вказаному спорі суд у резолютивній частині рішення повинен зазначити, що стягнення коштів підлягає з Державного бюджету України.

При вирішенні питання про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 21.05.2020 уклав Договір-доручення №414/864/15-к про надання правової допомоги з адвокатом ФОП ОСОБА_2 , повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЛГ №000354 та ордером серії ВВ № 1004484 (а.с. 75, 58, 59 т.1).

Також позивач ОСОБА_1 21.05.2020 уклав Додаткову угоду № 1 до Договору-доручення №414/864/15-к від 21.02.2020 з адвокатом ФОП ОСОБА_2 . Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди №1 кожний виїзд адвоката за межі населеного пункту м. Сєвєродонецька, пов`язаний з виконання даного Договору-доручення, клієнт оплачує в розмірі суми добових для відряджень у межах території України - 472,30 за кожний виїзд. Пунктом 1.2 вказаної Додаткової угоди передбачено, що адвокат для виконання даної угоди використовує власний транспорт. Клієнт компенсує витрати адвоката, пов`язані з прибуттям до суду або виїздом за межі населеного пункту м. Сєвєродонецька власним транспортом в наступних розмірах: 10 грн. за відстань 1 км, які адвокат проїхала межі населеного пункту м. Сєвєродонецька власним транспортом. Відповідно до пункту 2.1 вказаної Додаткової угоди сторони домовились про наступну вартість складених адвокатом процесуальних документів, які клієнт зобов`язується оплатити: позовна заява (апеляційна скарга, заперечення, відзив) : до 10 аркушів = 1000 грн.; 11-20 аркушів = 2000 грн.; 21-30 аркушів = 3000 грн.; інші процесуальні документи (клопотання, заяви, скарги, тощо): 300 грн. за кожний складений адвокатом процесуальний документ. Згідно пункту 2.2 вказаної Додаткової угоди Сторони домовились, що клієнт оплачує послуги адвоката за участь у судовому засіданні у межах 5% від встановленого розміру мінімальної заробітної плати за годину, що становить - 236,15грн./год. (4723*5%). Відповідно до пункту 3.1 сторони домовились, що незалежно від кінцевого результату судового провадження, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі: представництво у суді першої інстанції - 5000,00 грн.; представництво у суді апеляційної інстанції - 5000 грн. пунктом 4.3 вказаної угоди передбачено, що оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок за реквізитами: ФО-П ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_14 , р/р НОМЕР_15 в АТ КБ Приватбанк МФО 304795 або шляхом зарахування на ключ-карту: Ключ-карта № НОМЕР_16 до поточного рахунку підприємця (а.с. 76 т.1).

Відповідно до Акту №1 виконаних робіт за Договором-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 виконавцем робіт ФО-П адвокатом Бєлобрицькою Н.В. за Договором-доручення клієнту ОСОБА_1 в період з 21 травня 2020 року по 21 червня 2020 року здійснено надання правової допомоги, пов`язаної із поданням позовної заяви до Кремінського районного суду Луганської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідств, прокуратури і суду: укладення договору за місцем мешкання клієнта (виїзд адвоката) на суму 472,30; компенсація витрат за використання власного транспорту адвокатом на суму 570,00; складання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідств, прокуратури і суду, в т.ч. ознайомлення за матеріалами справи №414/864/15-к на суму 2000,00; витрати на оформлення позовної заяви (ксерокопія документів - додатків до позову), оформлення екземплярів позовної заяви для всіх учасників на суму 224,00, а на разом на загальну суму 3266,00 грн (а.с. 77 т.1).

Відповідно до квитанції # 0.0.744308662.1 від 21.06.2020, меморіального ордеру №@2PL196471 від 21.06.2020 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 , код НОМЕР_14 за правову допомогу згідно акту №1 виконаних робіт від 21.06.2020, договір доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 3266,00 грн (а.с. 82-84 т.1).

ФО-П ОСОБА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_14 ,в АТ КБ Приватбанк відкрито рахунок НОМЕР_15 (а.с. 85 т.1).

Відповідно до Виписки серія ААВ №182512 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Витягу серія АБ №028295 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2 , реєстраційний номер ВО-П ЄДР 20017110797, зареєстрована, як фізична особа - підприємець та серед інших має право на діяльність у сфері права (а.с. 78-80 т.1).

ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду №2 до Договору-доручення № 414/864/15-к від 21.05.2020 відповідно до якої пункт 2.2. ч.2 Додаткової угоди №1 до Договору-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 викласти в наступній редакції: Сторони домовились, що клієнт оплачує послуги адвоката за участь у судовому засіданні у межах 5% від встановленого розміру мінімальної заробітної плати за одну годину участі адвоката в судовому засіданні, що становить - 250,00 грн/год (5000 грн*5%), але з розрахунку не менше 250,00 грн за кожне судове засідання у випадку, якщо засідання триває менше однієї години (а.с. 69 т.2).

Відповідно до Акту №2 виконаних робіт за Договором-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 виконавцем робіт ФО-П адвокатом Бєлобрицькою Н.В. за Договором-доручення клієнту ОСОБА_1 в період з 21 травня 2020 року по 25 листопада 2020 року здійснено надання правової допомоги, пов`язаної із поданням позовної заяви до Кремінського районного суду Луганської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідств, прокуратури і суду: виїзд адвоката за межі населеного пункту для участі у судових засіданнях Кремінського районного суду на суму 2361,50 грн; участь у судових засіданнях на суму 472,30 грн та 750,00 грн; компенсація витрат за використання власного транспорту адвокатом на суму 2850,00 грн, а разом на загальну суму 6433,80 грн (а.с. 72 т.2).

Відповідно до квитанції № 0.0.1922347622.1 від 27.11.2020, меморіального ордеру №@2PL857513 від 27.11.2020 ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 , код НОМЕР_14 , за правову допомогу згідно акту №2 від 25.11.2020 виконаних робіт за Договором-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 - 6433,80 грн (а.с. 70-71 т.2).

Відповідно до Акту № 4 виконаних робіт за Договором-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 виконавцем робіт ФО-П адвокатом Бєлобрицькою Н.В. за Договором-доручення клієнту ОСОБА_1 в період з 25 листопада 2020 року по 01 грудня 2020 року здійснено надання правової допомоги, пов`язаної із поданням позовної заяви до Кремінського районного суду Луганської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, попереднього слідств, прокуратури і суду: виїзд адвоката за межі населеного пункту для участі у судових засіданнях Кремінського районного суду на суму 472,30 грн; участь у судовому засіданні на суму 250,00 грн; компенсація витрат за використання власного транспорту адвокатом на суму 570,00 грн; гонорар адвоката 5000,00 грн, а разом на загальну суму 6292,30 грн (а.с. 75 т.2).

Відповідно до квитанції № 0.0.1925863104.1 від 01.12.2020, ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 , код НОМЕР_14 , за правову допомогу згідно акту №4 від 01.12.2020 виконаних робіт за Договором-доручення №414/864/15-к від 21.05.2020 - 6264,60 грн (а.с. 74 т.2).

Із наданих позивачем ОСОБА_1 документів вбачається, що позивач ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15992,10 грн. Розмір витрат позивача на оплату послуг адвоката суд вважає співмірним з огляду на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, тому суд враховує його під час обрання та застосування норм до спірних правовідносин з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

У той же час, представник відповідача та третьої особи не зазначали про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15992,10 грн .

В свою чергу, згідно п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України Про судовий збір судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи зазначене витрати по сплаті судового збору мають бути віднесені за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141-142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України,

вирішив:

позов, поданий представником ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 08.01.1998 Кремінським РВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Луганської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02909921, місцезнаходження: 93408, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 27), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна казначейська служба України в особі Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області (ЄДРПОУ 37796309, місцезнаходження: 92905, Луганська область, м. Кремінна, вул.Банкова, буд. 3) про стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 150 000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 15 992 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 10 копійок, а разом 165 992 (сто шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 10 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Кремінський районний суд Луганської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 07 грудня 2020 року.

Суддя М.В. Панчук