Рішення

від 27.11.2020 по справі 357/2634/20

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/2634/20

2/357/1789/20

Категорія 67

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за об`єднаними позовами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради, про визначення місця проживання дитини та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Пилипчанської сільської ради, про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання їх дитини, мотивуючи тим, що вона з ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 15.10.2011 року, від якого мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та, наразі, виник спір між батьками про місце проживання їх дитини. 27.03.2020 року за позовом ОСОБА_2 , Білоцерківським міськрайонним судом було розірвано шлюб сторін. З 21.11.2016 року ОСОБА_1 разом з малолітнім сином проживали та були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , за цією ж адресою проживав і відповідач ОСОБА_2 . Дана квартира належить матері відповідача. 22.02.2020 року ОСОБА_2 пішов з сином ОСОБА_3 на прогулянку і не повернулися додому. По телефону ОСОБА_2 повідомив, що забрав малолітнього сина і збирається жити з ним в с. Пилипча Білоцерківського району за місцем своєї реєстрації, зі своїми батьками. Тобто, з кінця лютого 2020року, без згоди матері, ОСОБА_3 постійно проживає з батьком в с. Пилипча Білоцерківського району. Позивач ОСОБА_1 неодноразово намагалася мирним шляхом повернути сина, але ОСОБА_2 категорично заперечує повернення дитини матері, лише, іноді дозволяє ОСОБА_1 спілкуватися й зустрічатися з сином. ОСОБА_2 неодноразово чинив перешкоди матері в спілкуванні з сином, не відповідає на її дзвінки, налаштовує дитину проти матері. 03.03.2020 року ОСОБА_1 прийшла до будинку, де мешкає ОСОБА_2 з дитиною, хотіла побачити сина, але ОСОБА_2 не відчинив двері і не відповідав на телефонні дзвінки, вона була вимушена звернутися до поліції. Крім того, з даного спору ОСОБА_1 зверталася до служби у справах дітей Білоцерківської міської ради, голови Пилипчанської сільської ради, служби у справах дітей Білоцерківської районної ради. 23.02.2020 року ОСОБА_1 на вимогу ОСОБА_2 виселилася з квартири, де вони проживали однією сім`єю, оскільки квартира належить матері відповідача, ОСОБА_1 переїхала до своєї квартири за адресою: АДРЕСА_2 , де зробила ремонт, облаштувала окрему кімнату сина новими меблями, для дитини є куточок для ігор та місце для навчання, житло підтримується в належному санітарно-гігієнічному стані. ОСОБА_1 приймає активну участь у вихованні дитини, має стабільне матеріальне становище і матеріально утримує свого сина, з 03.12.2012 року працює в АБ Укргазбанк на посаді головного фахівця відділу роздрібних продажів, має задовільний стан здоров`я, спиртними напоями не зловживає, не палить, наркотичні засоби не вживає, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. ОСОБА_1 має велике бажання виховувати свого єдиного сина, спілкуватися з ним, віддаючи материнську любов і жодних обставин, які б давали підстави вважати, що її спілкування з малолітнім сином спричинить йому шкоду, не існує, а вчинки ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 порушують не тільки її права як матері, а й порушують права та суперечать інтересам дитини. Тому, ОСОБА_1 просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати по справі.

30.03.2020 року ухвалою судді позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Також, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про визначення місця проживання їхньої дитини, мотивуючи тим, що відносини з ОСОБА_1 погіршилися та відновлення трудової діяльності ОСОБА_1 негативно вплинуло на життя сина ОСОБА_3 , оскільки дитина часто хворіє, має свої особливості, потребує особливого харчування, іноді трапляються заїкання, потрібний постійний догляд та, фактично, виховання дитини лягло на плечі батька. ОСОБА_2 має можливість і бажання здійснювати такий догляд, його присутність і участь у вихованні позитивно впливає на дитину. 20.02.2020 р. ОСОБА_1 почала збирати речі (меблі, техніку, одяг, посуд тощо) в квартирі де подружжя разом проживало, ОСОБА_1 мала намір переїхати жити в квартиру до своєї бабусі на АДРЕСА_3 . При цьому, свою згоду на переїзд сина з матір`ю до бабусі, ОСОБА_2 не давав і не погоджується на це. Виконуючи бажання сина ОСОБА_3 , 20.02.2020 р. ОСОБА_2 поїхав у АДРЕСА_4 в будинок своїх батьків де й проживають. При цьому, ОСОБА_1 має можливість постійно спілкуватися з сином, відвідувати його, але ОСОБА_2 змушений постійно слідкувати за тим, щоб ОСОБА_1 не розлучила його з ОСОБА_3 і не виконала свою погрозу забрати сина до себе. 28.02.2020 р. ОСОБА_1 була у с. Пилипча, вони проводили спільний час з сином ОСОБА_3 , але ОСОБА_1 наполягає на тому, що має намір забрати сина з собою, також, не погоджується на укладання жодних угод, щодо встановлення графіку участі у вихованні дитини. ОСОБА_2 не перешкоджав і не перешкоджає спілкуванню матері з сином, але не допустить порушення прав самого ОСОБА_3 , який не бажає їхати з конфліктною матір`ю жити в місто. 03.03.2020р. ОСОБА_1 о 16:00 год. зателефонувала ОСОБА_2 і повідомила, що забирає дитину, близько 19:30 год. до будинку його батьків у с. Пилипча під`їхали працівники поліції з повідомленням, що ОСОБА_1 подана заява про викрадення дитини. ОСОБА_2 зазначає, що жодного випадку вчинення перешкод матері в спілкуванні з дитиною не було. На даний час перебування ОСОБА_3 з батьком зумовлено виключно інтересами дитини, між батьком і сином дружні, довірливі, добрі відносини. Дитина постійно перебуває з ОСОБА_2 , який піклується про сина, не перешкоджає матері бачитися й спілкуватися з дитиною, проводити стільки часу, скільки вона забажає, але ОСОБА_1 має намір забрати сина. Тому, ОСОБА_2 просить суд визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 . Також, просив суд встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні та особистому спілкуванні з сином ОСОБА_3 , 2016 р.н., просив покласти судові витрати на відповідача.

30.03.2020 року ухвалою судді Орєхова О.І. позовну заяву ОСОБА_2 прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

04.05.2020 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини (справа №357/2421/20) та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради про визначення місця проживання дитини (справа № 357/2634/20), ОБ`ЄДНАНО в одне провадження, присвоївши справам спільний судовий номер 357/2634/20 (провадження 2/357/1789/20).

21.07.2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті, а також, за заявою ОСОБА_2 , було залишено без розгляду його позовну вимогу про визначення порядку участі батька у вихованні та особистому спілкуванні з сином ОСОБА_3 у справі за його позовом.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_2 не визнає в повному обсязі, просить відмовити у їх задоволенні, надала суду відзив на позовну заяву ОСОБА_2 та відповідь на відзив за своїм позовом.

Представник ОСОБА_1 , адвокат Кудлацька-Тишко В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, надав суду відзив на позовну заяву ОСОБА_1 .

Представник ОСОБА_2 , адвокат Каракой Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила позов ОСОБА_2 задовольнити.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника служби та надав лист на виконання ухвали Білоцерківського міськрайонного суду від 21.07.2020р., зазначивши, що саме орган опіки та піклування Пилипчанської сільської ради, як орган за місцем фактичного проживання дитини, має надати висновок щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини (Т.2 а.с.50-52).

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу без участі представника служби та не заперечує щодо проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком та матір`ю (Т.1 а.с.197-198).

Представник третьої особи - орган опіки та піклування Пилипчанської сільської ради в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просить прийняти рішення на розсуд суду без участі представника сільської ради. Згідно Висновку опікунської ради виконкому Пилипчанської сільської ради, обома батьками створені належні умови проживання для дитини, ОСОБА_3 може проживати з кожним з батьків, але найкраще було б батькам домовитися між собою про перебування дитини в кожного з батьків, а за відсутності домовленості, опікунська рада просить прийняти рішення на розсуд суду (Т.2 а.с. 54-59).

Заслухавши пояснення учасників справи, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 15.10.2011 року зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 1576, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (Т.1а.с. 10,101).

Встановлено, що від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (Т.1а.с. 11, 100).

Також встановлено, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27.03.2020 року, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 /актовий запис №1576/, розірвано. Рішення суду набрало законної сили (Том 1 а.с. 231).

ОСОБА_1 є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло (Т. 1 а.с.13-16).

Зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за місцем попереднього проживання в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради (Т.1 а.с. 12).

Встановлено, що з 03.12.2012 року і по теперішній час, ОСОБА_1 працює в АБ Укргазбанк на посаді головного фахівця відділу роздрібних продажів, отримала заробітну плату за період з жовтня 2019 року по лютий 2020 року в розмірі 48 069,94 грн., має задовільний стан здоров`я, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, що також стверджується матеріалами справи (Т.1 а.с. 17-19).

Встановлено, що ОСОБА_2 має на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер 4825487000:02:001:0001 та житловий будинок загальною площею 45,3 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , земельну ділянку площею 0,3261 га кадастровий номер 3220485101:02:003:0011 та земельну ділянку площею 0,1699 га кадастровий номер 3220485101:02:003:0006, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , житловий будинок, загальною площею 67,1 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Зареєстроване місце проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 .

Встановлено, що ОСОБА_2 має на праві власності транспортний засіб марки Mercedes-benz д.н.з. НОМЕР_3 1998 року випуску, отримав доходи за період з 1 кварталу 2019 року по 4 квартал 2019 року в розмірі 207 675,00 грн., за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не звертався, що стверджується матеріалами справи ( Т.1 а.с. 140,160,178; Т. 2 а.с. 2-6, 23,24).

Встановлено, що за ініціативи ОСОБА_2 , психологом Центру Психологічної експертизи Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти Центру психологічної експертизи було складено Висновок експертного дослідження №27/11-20 від 13.11.2020року (Т.2 а.с.96 -115).

Зокрема, щодо малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , спеціалістом зазначено, що у ОСОБА_3 є індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів. Особливості соматичного здоров`я (ризик загострення ацетономічного синдрому) вимагають від батьків і вихователів створення для ОСОБА_3 таких умов звання та навчання, за якого буде мінімізовано ризик перевтоми і перенапруження нервової системи. Соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_3 утворюють його батько ( ОСОБА_2 ) баба й дід (батьки ОСОБА_2 ).

Сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості батька ( ОСОБА_2 ), особливості його виховної поведінки, здорові умови для психічного та фізичного розвитку ОСОБА_3 , у своїй сукупності забезпечують умови для переживання ОСОБА_3 стану суб`єктивного благополуччя, про що свідчить досягнутий ним рівень психічного розвитку.

Своїх батьків - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 не сприймає як подружню пару.

Якість контакту, який існує між ОСОБА_3 та його батьком - ОСОБА_2 , свідчить, що для ОСОБА_3 його батько - є головним джерелом емоційного тепла та своєчасної підтримки; ОСОБА_2 дає ОСОБА_3 можливість переживати почуття психологічного комфорту та благополуччя. Це позитивно позначилося на рівні психічного розвитку ОСОБА_3 і виявляється у високому рівні інтелектуальної активності останнього.

Емоційно-позитивні стосунки ОСОБА_3 із своїм батьком - ОСОБА_2 , їх взаємна довіра і розуміння допомогли ОСОБА_3 пережити фазу стабілізації нової для нього сім`ї у складі батька - ОСОБА_2 та його самого.

ОСОБА_2 створив для ОСОБА_3 простір, в якому останній переживає позитивні почуття прийняття власної значущості, безпеки, емоційного контакту з близькою йому людиною.

Позиція ОСОБА_2 , його пояснення того, що відбувається у житті ОСОБА_3 , забезпечує ОСОБА_3 переживання психологічного комфорту і безпеки.

Особливості виховної стратегії ОСОБА_1 , її низька чутливість до психологічних потреб сина - ОСОБА_3 , фактична відсутність у взаємодії ОСОБА_1 із сином продуктивного емпатичного контакту не сприяли виникненню у ОСОБА_3 переживання благополуччя; обумовили особливості його соціального розвитку, які, наразі виявляються у труднощах в побудові/встановленні стабільних стосунків із іншими.

У ОСОБА_3 не виявлено ознак, наявність яких дозволяє стверджувати, що матір - ОСОБА_1 , впливає на нього з метою формування у дитини негативної думки про батька - ОСОБА_2 . ОСОБА_2 у поведінці та спілкуванні виявляє риси дорослої соціально зрілої людини, а саме: виявляє високу чутливість до характеру та нюансів людських взаємостосунків.

Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Суд звертає увагу, що наданий ОСОБА_2 висновок містить визначення якості контакту, який існує між батьком і дитиною, а якість контакту між мамою і дитиною не досліджувалася, так само й не досліджувалося спеціалістом емоційні стосунки дитини з мамою.

ОСОБА_1 була повідомлена спеціалістом про проведення психологічного дослідження дитини, але не була жодного разу присутньою при зустрічах психолога з дитиною, свого дозволу на дослідження не надавала.

Суд критично оцінює, наданий висновок експерта, який без жодного спілкування з мамою дитини, ОСОБА_1 , надав оцінку особливостям виховної стратегії ОСОБА_1 , встановив її низьку чутливість до психологічних потреб сина. Наданий висновок психолога не можна вважати повним, об`єктивним та всебічним.

ОСОБА_1 , заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_2 , зазначила, що згідно чинного законодавства, місце проживання малолітньої дитини визначається за домовленістю батьків, відповідно, і наступна його зміна неможлива за волею лише одного з них. ОСОБА_2 не узгодив зміну місця проживання дитини і, навіть, не попередив її, що він змінить місце проживання дитини. 22.02.2020 року, а не 20.02.2020 року вона одягла дитину і ОСОБА_2 пішов з сином ОСОБА_3 на прогулянку та не повернулися додому. ОСОБА_1 чекала, а потім розшукувала свою дитину. По телефону ОСОБА_2 повідомив, що забрав сина і збирається жити з ним в с. Пилипча Білоцерківського району за місцем своєї реєстрації, в будинку своїх батьків. З того часу, без її згоди, ОСОБА_3 постійно проживає з батьком по АДРЕСА_4 , тим самим, самочинно, без згоди матері було змінено місце проживання дитини та позбавлено дитину матері. ОСОБА_1 під час відвідування сина часто отримує опір, перешкоди в спілкуванні з ОСОБА_3 , зустрічі відбуваються в присутності ОСОБА_2 який при дитині неодноразово ображав ОСОБА_1 , чинив на неї психологічний тиск всілякими засобами, в тому числі не дозволяв залишитися з сином на одинці ні на хвилинку, намагався записувати все на відео і коментував все, що відбувається, при цьому ОСОБА_1 не могла вільно спілкуватися з сином і віддавати йому всю свою материнську любов, оскільки ОСОБА_2 постійно намагався вивести її з рівноваги. Така поведінка батька дитини травмує психіку сина. Були випадки не допуску матері до дитини, виштовхування її з подвір`я. Крім того, ОСОБА_2 має сезонну роботу, часто виїжджає далеко за межі села на приватну пасіку, син ОСОБА_3 залишається з дідом і бабою на тривалий час. ОСОБА_2 самовільно вивозить дитину за межі області, їздив відпочивати з дитиною на море, в Карпати, по роботі в Миколаївську область і, при цьому, не ставить до відома матір дитини про такі подорожі. ОСОБА_1 суду пояснила, що не чинила і, в ніякому разі, не чинитиме жодних перешкод для спілкування ОСОБА_2 з сином та готова зі свого боку усіма силами сприяти тому, щоб дитина через розлучення батьків не була позбавлена піклування батька.

ОСОБА_2 , заперечуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що зміна місця проживання дитини у лютому 2020 року була зумовлена, виключно, діями ОСОБА_1 , яка вирішила одноособово забрати усі дитячі, свої особисті речі, з квартири АДРЕСА_1 де вони мешкали разом. ОСОБА_2 побачив, що ОСОБА_1 пакує речі, злякався та з сином пішли із зазначеної квартири, оскільки дитина була налякана діями своєї матері. І вже з кінця лютого 2020року, ОСОБА_2 з сином проживають у будинку АДРЕСА_8 . Дитина зростає в спокійній обстановці, у батька з дитиною чудові, доброзичливі відносини. Після звернення ОСОБА_2 до суду з позовом про розірвання шлюбу, - ОСОБА_1 самостійно вирішила змінити місце проживання сина, переїхавши з ним до квартири по АДРЕСА_3 . Про місце перебування дитини у с. Пилипча ОСОБА_1 було відомо відразу, оскільки вони спілкувалися телефоном. ОСОБА_1 не приїздила за сином у с. Пилипча до вихідних 29.02.2020р. Спілкування її з сином відбувалося без перешкод, недовго, близько години, оскільки ОСОБА_1 сама обирала час та тривалість такого спілкування, надовго не затримується. ОСОБА_1 на початку березня цього року силоміць забрала дитину, втікла, дуже налякала ОСОБА_3 тим, що відібрала його від батька. Дитина була злякана, пережила великий стрес, вимушені були звертатися за медичною допомогою. ОСОБА_2 зазначає, що син на сьогодні для матері - це інструмент задоволення власних нездорових амбіцій, бажання помсти через розірвання шлюбу і припинення існування сім`ї. ОСОБА_1 зайнята на роботі, а дитина не може відвідувати дитячий садок, бо хворіє, потребує особливого догляду, а тому саме батько спроможний створити для дитини належні умови проживання.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 , яка працює разом з ОСОБА_1 , суду показала, що була свідком відвідування ОСОБА_1 в березні 2020 року її сина в с. Пилипча Білоцерківського району. ОСОБА_1 не відчиняли двері, не впускали в будинок до дитини, а тому вона викликала поліцію, тоді на 20 хв. ОСОБА_1 впустили до будинку. Свідку відомо, що колишній чоловік ОСОБА_1 чинить перешкоди матері в спілкуванні й вихованні дитини. Свідок надала суду виключно позитивну характеристику ОСОБА_1 .

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 , яка перебуває в товариських відносинах з ОСОБА_1 близько двох років, дала суду покази, що ОСОБА_1 дуже добра, турботлива матір для свого сина. Свідок неодноразово була присутня при іграх і спілкуванні ОСОБА_1 з сином, а батька дитини ОСОБА_2 свідок зустрічала рідко.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 , який приходиться батьком ОСОБА_2 , суду показав, що має педагогічну освіту, багато захоплень, наразі допомагає виховувати онука, який розумний і талановитий. Свідок суду показав, що батько дуже турботливо ставиться до сина, життя й здоров`я дитини є пріоритетом для батька. З січня 2020 року онук проживає в їх родині, ОСОБА_1 має доступ до дитини. ОСОБА_3 дуже любить батька. 07.03.2020 року ОСОБА_1 викрала дитину, що дуже налякало ОСОБА_3 та спричинило розлад його здоров`я, у дитини піднялася температура, його не можна було впізнати. Раніше, коли сторони проживали разом, онука часто залишали на діда з бабою, тобто батьків ОСОБА_2 , сторони довіряли свою дитину, й наразі, якщо ОСОБА_2 слід десь відлучитися, то ОСОБА_8 з дружиною доглядають онука. ОСОБА_3 краще проживати з батьком.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , дала суду покази, що вона, за зверненням ОСОБА_2 проводила бесіду з малолітнім ОСОБА_3 , як психолог. Дитина добре йшла на контакт, грайливий хлопчик, який любить тата, але уникає розмови про маму. Свідок провела три зустрічі з дитиною. Свідку відомо, що батьки дитини розлучені, дитина проживає з татом, а про маму, свідку надав інформацію ОСОБА_2 . Свідку зі слів ОСОБА_2 відомо, що був конфлікт із-за дій ОСОБА_1 , свідок оглядала відео, яке показував їй ОСОБА_2 , де зафіксовано, як ОСОБА_1 , стукала камінцем у ворота, намагалася потрапити в домоволодіння ОСОБА_2 до дитини. Свідок в судовому засіданні не розуміла багатьох запитань, з невідомих причин уникала відповідей.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 , яка приходиться матір`ю ОСОБА_2 , суду показала, що її онук ОСОБА_3 дуже розумний, талановитий , вразливий хлопчик, чутливо реагує на події в сім`ї, вміє оцінювати ситуації. Онук буває знервованим, а ОСОБА_1 іноді зривалися на крик до дитини, бо ОСОБА_3 дуже погано їсть. В сім`ї свідка всі спокійні, іноді з дитиною не легко, але батько завжди знаходить спільну мову зі своїм сином. Свідок стверджує, що ОСОБА_1 добре доглядала дитину, гарна й охайна господиня, але коли вона після декретної відпустки вийшла на роботу, то ОСОБА_3 почав хворіти, потребувати більшої уваги й турботи, яку забезпечував батько ОСОБА_2 . Свідок часто гляділа онука. З кінця зими ОСОБА_3 проживає в с. Пилипча, з батьком, бабою й дідом. ОСОБА_2 двічі возив дитину відпочивати на море, в Карпати, у ОСОБА_3 є багато іграшок, вони разом граються, співають. Дитина чекає маму, яка приїздить та забирає сина на декілька годин і повертає його батьку. Для дитини страшно залишитися без батька. 08.03.2020 року дитина стала свідком конфлікту між батьками, викликали поліцію, швидку медичну допомогу, у дитини був криз, переляк, мама намагалася силоміць відібрати дитину. Всю ніч свідок з сином опікувалися здоров`ям онука, який переніс стрес, дитина боялася маму, яка хотіла розлучити сина з татом. ОСОБА_3 краще жити з батьком.

При вирішенні даного спору, суд виходить з наступного.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно положень ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У ч. 1 ст.157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно ст.141 цього Кодексу мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі М. С. проти України від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

Відповідно до ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

В ст.150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так у вказаній статті зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. В ч. 2 цієї ж статті вказано, що орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Згідно ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам. Особа, яка самочинно змінила місце проживання малолітньої дитини, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому, з ким вона проживала.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Згідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

В даному випадку, вік дитини (4 роки) не дає можливості з`ясувати думку дитини щодо місця її проживання.

При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, в першу чергу, суд керується інтересами малолітнього ОСОБА_3 , а також, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дитини, матеріальне забезпечення батьків, їх працевлаштування та інші обставини, що мають істотне значення.

Наявність матері та батька, спільне проживання з ними - найкраще середовище для розвитку дитини.

Однак, в даній справі встановлено, що сторони не бажають разом проживати, розірвали шлюб, не спроможні домовитися між собою з приводу визначення місця проживання їх спільної дитини, існує спір.

Встановлено, що саме ОСОБА_2 проявляє дискримінацію щодо прав матері дитини, самочинно змінив місце проживання їхньої дитини.

Встановленим є те, що обоє батьків люблять свою дитину, не байдужі до його долі, опікуються життям та здоров`ям сина. Фактів жорстокого поводження з дитиною, чи створення небезпечних умов проживання не виявлено. Однак, батько дитини наділяє себе пріоритетним правом визначати місце та умови проживання дитини. ОСОБА_2 одноособово визначає, що краще для дитини та не враховує думку й право матері дитини. При цьому, слід зазначити, що відсутні факти неправомірної загрозливої поведінки матері по відношенню до дитини.

ОСОБА_2 неодноразово в судовому засіданні звинувачував ОСОБА_1 щодо викрадення дитини 07.03.2020 року, що спричинило психологічний розлад у дитини. Однак, на думку суду, в даній ситуації обоє батьків проявили неправомірну поведінку щодо свого сина. Крім того, змальована ситуація вказує, на існування перешкод у матері дитини щодо вільного спілкування з дитиною, можливість матері безперешкодно і безумовно бачитися з сином, взяти дитину на певний період за місцем свого проживання.

Отже, встановленим є те, що мати дитини позбавлена можливості забрати з будинку батька свою дитину на тривалий час та має обмежуватися побаченнями та декілька годинними зустрічами з сином.

Крім того, судом встановлено, що батько дитини самочинно визначивши місце проживання дитини, продовжує одноособово визначати місце й порядок відпочинку дитини. Встановлено, що з лютого 2020 року по жовтень 2020 р. ОСОБА_2 неодноразово вивозив малолітнього ОСОБА_3 за межі Київської області, відпочивали разом на морі, в Карпатах, при цьому, взагалі, не ставили до відома матір дитини. Батько дитини не погоджує свої дії щодо виховання, відпочинку, навчання сина, - з матір`ю дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд врахував, що саме ОСОБА_2 самочинно змінив постійне місце проживання дитини, цим самим порушив право матері щодо виховання дитини та право дитини. ОСОБА_2 не довів, що станом на 22.02.2020 року між сторонами мав місце спір щодо визначення місця проживання їхньої дитини. Відсутні докази, що станом на 22.02.2020року сторони обговорювали, чи в будь-який спосіб вирішували питання про місце проживання їх сина. Відсутні докази, що матір самочинно змінювала місце проживання дитини, чинила перешкоди чи обмежувала батька, бабу, діда в спілкування з малолітнім ОСОБА_3 .

Надані суду докази, дійсно, свідчать про те, що між сторонами по справі склалися неприязні стосунки, ОСОБА_2 вчиняє протиправні дії по відношенню до матері свого сина, порушує її права, як матері, проявляє дискримінацію у відносинах, тим самим порушує рівність прав батьків щодо дитини. ОСОБА_1 забезпечена житлом, працює і має дохід. Мати не втрачала контакт з сином. Мати хоче активно включитися в процес виховання свого сина, не чинить перешкод батькові та іншим родичам в спілкуванні з сином. В даному випадку, під час розгляду справи не було встановлено жодних виняткових обставин, які були б підставою для розлучення дитини з матір`ю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою саме забезпечення інтересів дитини, враховуючи вік ОСОБА_3 , його фізичний та психологічний стан, необхідно визначити місце проживання дитини з матір`ю.

Також, суд вважає за потрібне в рішенні попередити обох батьків дитини про обов`язковість виконання ними своїх батьківських обов`язків стосовно малолітнього ОСОБА_3 , лише, в його інтересах.

Згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року), ст.ст. 7,141,150,157,159, 160,161СК України, . 4, 12, 76 - 82, 141,158, 223, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Попередити батьків малолітнього ОСОБА_3 про обов`язковість виконання ними своїх батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина лише в його інтересах.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_5 ) судові витрати по справі в сумі 840 грн. 80 коп.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської районної державної адміністрації, орган опіки та піклування Пилипчанської сільської ради про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 07.12.2020 року.

СуддяО. Я. Ярмола