Рішення

від 01.12.2020 по справі 927/622/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/622/20 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Ноувен М.П.,

секретаря судового засідання Одинець І.М.

розглянувши справу №927/622/20, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Релакс-2012» ,

вул. М. Бірюзова, 32-А, м. Полтава, 36007;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ» ,

проспект Миру, 53А, оф. 401, м. Чернігів, 14005;

про стягнення 103 020,00 грн;

за участю представників:

позивача: Кучеренко В.М., посв. № 662 від 12.01.2018, адвокат;

відповідача: Ортинської М.Ю., посв. № 5448/10 від 08.10.2015, адвокат.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Релакс-2012» звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ» про стягнення 103 020,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.08.2020 у складі судді Книш Н.Ю. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 01.09.2020, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, заперечення на відзив.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/90/20 від 30.09.2020, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 29.09.2020, було призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/622/20.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2020 справу № 927/622/20 прийнято до свого провадження суддею Ноувен М.П., розгляд справи по суті призначено на 20.10.2020.

У судовому засіданні 20.10.2020 судом протокольно оголошено перерву до 16.11.2020.

У судовому засіданні 16.11.2020 судом протокольно оголошено перерву до 01.12.2020.

У судовому засіданні 01.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Позиції учасників справи. Заяви та клопотання сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на сплату грошових коштів на рахунок відповідача помилково за платіжним дорученням №6086 від 25.09.2019 з призначенням платежу «за розширення функціоналу ПЗ зг рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч ПДВ 17170,00 грн» , які збережені ТОВ «ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ» без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами не існує зобов`язально-правових відносин на вказану суму. Позивач вказує на звернення 30.06.2020 до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів (вимога за вих.№24/06-1 від 24.06.2020), яка залишена відповідачем без задоволення.

31.08.2020 відповідачем надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечує.

Так, відповідач заперечує щодо відсутності правової підстави для набуття грошових коштів у сумі 103020 грн згідно з платіжним дорученням № 6086 від 29.05.2019, оскільки між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 2015075401 про розширення функціоналу програмного забезпечення CRM+ERT OneBox від 12.08.2019 (Далі- Договір).

Крім того, Відповідач у відзиві зазначає, що Позивач вчиняв конклюдентні дії спрямовані на часткове виконання зобов`язання за Договором від 12.08.2019, а саме здійснив оплату на суму 51510 грн з призначенням платежу: за розширення програмного забезпечення, згідно рахунка № 2015075491 від 12.08.2019 , а також оплату платіжним дорученням №6086 від 29.05.2019 на суму 103020 грн з призначенням платежу: за розширення функціоналу ПЗ зг. Рах. № 20151011682 від 19.09.2019 , що є підтвердженням часткового виконання Позивачем зобов`язань по Договору.

Таким чином, як зазначає Відповідач, виконання Договору в контексті оплати та надання послуг здійснювалось в межах Договору, але із врахуванням погодженого між сторонами розподілу витрат та послуг на декілька етапів , що не суперечило умовам Договору. Позивач за Договором частково сплатив кошти, а Відповідач згідно з обсягом сплачених коштів надав послуги.

Отже, кошти в сумі 103 020 грн згідно з платіжним дорученням № 6086 від 29.09.2019 були перераховані саме на виконання умов Договору.

Відповідач також зазначає, що вимога про повернення коштів була направлена позивачем лише через 9 місяців після перерахування коштів, що на думку Відповідача виключає помилковість перерахувань.

Крім того, у відзиві на позов відповідачем поставлені питання до позивача на підставі ст.90 ГПК України.

Відповідачем у відзиві на позов заявлено клопотання про продовження строку для подання відзиву на позов.

Суд клопотання задовольнив. Строк для подання відзиву на позов продовжено.

Відзив прийнято судом до розгляду.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

04.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого останній заперечує проти доводів відповідача.

Так, позивач зазначає про те, що Договір № 2015075401 про розширення функціоналу програмного забезпечення CRM+ERT OneBox від 12.08.2019 не має відношення до даного спору і ставить під сумнів дійсність даного договору.

Позивач зазначає, що у рахунку - фактурі № 2015075401 від 12.08.2019 підставою для оплати у графі заказ визначено заявку № 2015075401 і цей номер повністю співпадає з номером Договору № 2015075401 від 12.08.2019.

Натомість рахунок-фактура відповідача № 2015101682 від 19.09.2019 підставою для оплати у графі Заказ визначає заявку № 2015101682. Позивач звертає увагу на те, що ні договору з таким номером, ні жодної заявки між сторонами не укладалося.

Тобто, підставою оплати Позивачем грошових коштів у розмірі 103020 грн стала заявка № 2015101682, а саме документ, якого не існує.

Крім того, посилання Відповідача на існування Договору № 2015089764 від 08.08.2019 між ТОВ Вебпродакшн та ФОП Саламандик Ю.І. є безпідставними та не стосуються предмету даного спору, оскільки за умовами Договору від 12.08.2019 № 2015075401 будь-які відносини з третіми особами не передбачені.

Листування з ФОП Саламандиком Ю.І. також не стосується предмету спору і не являється доказом здійснення відповідачем будь-яких дій, направлених на виконання Договору.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

17.09.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Так, щодо дійсності Договору № 2015075401 від 12.08.2019 відповідач зазначає, що даний договір укладений у письмовій формі і сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законодавством до такого виду договору.

Крім того, сплата позивачем 51510 грн на підставі Договору про розширення функціоналу програмного забезпечення № 2015075401 від 12.08.2019 є визнання договору Позивачем. Тобто договір не можна вважати неукладеним після його повного чи часткового виконання сторонами.

Відповідач також зазначив, що Договір підписано директором позивача Польовим Д.Д., а відтак проставлянням свого підпису та скріплення його печаткою директор погодив всі пункти договору які до цього узгоджували Юрій Лоза та ОСОБА_2 .

Листування з Соломандриком Ю.І. підтверджує посередницькі функції останнього у правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем.

Відповідач наголосив, що умовами Договору від 12.08.2019 був передбачений порядок оплати вартості робіт, а саме шляхом попередньої оплати у сумі 206 040 грн у строк протягом трьох робочих днів з моменту підписання цього договору. Разом з тим, сторонами було узгоджено розподілення погодженої суми на декілька платежів у відсотковому співвідношенні. Так, 25%, а саме 51510 грн сплачено позивачем на підставі платіжного доручення № 5672 від 13.08.2019 та згідно з рахунком № 2015075401 від 12.08.2019 , 50%, а саме 103020 грн, сплачено позивачем на підставі платіжного доручення № 6086 від 25.09.2019 та згідно з рахунком № 2015101682 від 19.09.2019 .

Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в призначенні платежу вказано відповідний номер та дату рахунку, а також назва послуги, яка надавалась відповідачем позивачу згідно з договором.

Що стосується заявки № 2015101682, яка вказана у виставленому відповідачем рахунку, то у судовому засіданні представник відповідача зазначив, що номер заявки 2015101682 відповідав внутрішній кваліфікації клієнта.

Суд прийняв заперечення на відповідь на відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи.

21.09.2020 на електронну та на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про залучення до матеріалів справи додаткових заперечень позивача.

Відповідно до поданих пояснень позивач заперечує проти прийняття як доказу електронного листування між сторонами, оскільки останнє не містить підпису ЕЦП, як того вимагає Закон України Про електронні документи та електронний документообіг .

Також позивач зазначає, що твердження відповідача про усну зміну порядку оплати за Договором не відповідає дійсності та суперечить чинному законодавству.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно намагається прив`язати отримані кошти в сумі в 103020 грн як передоплату за Договором від 12.08.2019, останній не пояснив суду чому рахунок-фактура № 20151001682 від 19.09.2019 на суму 103020 грн містить посилання на заявку № 2015101682 у той час коли між сторонами не існує підписаного договору чи підписаної заявки за таким номером.

Також позивач зазначає, що акт виконаних робіт був направлений відповідачем вже після подання позову до суду.

Суд долучив додаткові пояснення до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Позивачем на підтвердження своїх вимог надано:

- копію платіжного доручення № 6086 від 25.09.2019,

- копію вимоги № 24/06-1 від 24.06.2020,

- відповідь на відзив з документами на підтвердження своїх заперечень,

- додаткові заперечення з документами на підтвердження викладених обставин.

Відповідачем на підтвердження своїх заперечень надано копії:

- договору від 12.08.2019 № 2015075401,

- рахунку-фактури № 20151001682 від 19.09.2019,

- договору № 280119 від 06.06.2019 про надання послуг з впровадження програмного забезпечення, укладений між ФОП Саламандиком Ю.І. та ТОВ Релакс-2012 ;

- заперечення на відповідь на відзив з доказами на підтвердження своїх тверджень,

- переписки електронними листами між сторонами.

Відповідно до Закону України Про електронні документи та електронний документообіг оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Надана відповідачем переписка між сторонами шляхом обміну електронними листами не містить, зокрема, електронного підпису автора/авторів, а тому не може вважатись належним доказом в розумінні ст. 96 ГПК України.

Не приймається судом як доказ договір № 280119 від 06.06.2019 про надання послуг з впровадження програмного забезпечення, укладений між ФОП Саламандиком Ю.І. та ТОВ Релакс-2012 , оскільки зі змісту останнього не вбачається посилання на договір № 2015075401 від 12.08.2019.

Обставини справи встановлені судом. Оцінка аргументів та нормативно -правове обґрунтування.

25.09.2019 позивач платіжним дорученням № 6086 перерахував відповідачу кошти в сумі 103 020 грн з призначенням платежу за розширення функціоналу ПЗ зг.рах. №2015101682 від 19.09.2019 .

30.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 24/06-1 від 24.06.2020 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно до якої останній просить відповідача повернути грошові кошти в сумі 103 020 грн, сплачені платіжним дорученням за № 6086 від 25.09.2019.

Позивач наполягає на тому, що між сторонами відсутні будь-які зобов`язання на суму 103020грн, а відтак Відповідачем безпідставно отримана та збережена вказана сума, що є підставою для звернення з позовом до суду саме на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1215 ЦК України зроблені, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 р. № 753/15556/15-ц; № 14-445цс18.

Позивачем як доказ безпідставного перерахування коштів надано платіжне доручення №6089 від 25.09.2019, де в призначенні платежу зазначено: за розширення функціоналу ПЗ зг.рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч. ПДВ 17170.

Разом з тим, Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що між сторонами укладено Договір №2015075401 від 12.08.2019, відповідно до п.2.1.1 якого предметом Договору є розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання Замовника.

Так, умовами Договору, а саме п.3.3 передбачено, що Замовник (Позивач) здійснює оплату розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox у формі повної попередньої оплати, шляхом перерахування суми, зазначеної у пункті 3.1 (за 400 годин розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox загальною вартістю 206040грн) і 3.2 даного Договору (за 40 акційних годин розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox загальною вартістю 40грн), на банківський рахунок Виконавця, вказаний в реквізитах Договору.

Сторонами Договору погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (стаття 205 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Виходячи з викладеного та дослідивши надані докази в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини на підставі Договору №2015075401 від 12.08.2019 і відповідно до умов Договору Відповідач зобов`язаний надати Позивачу послугу щодо розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання замовника та в разі повної передоплати на загальну суму 206040грн.

Суд критично оцінює доводи Позивача щодо не укладеності Договору, оскільки сторони не досягли всіх істотних умов. Так, здійснення Позивачем оплати в сумі 51510 грн платіжним доручення №5672 від 13.08.2019 з призначенням платежу: за розширення функціоналу програмного забезпечення за Договором №2015075401 від 12.08.2019 (зазначена обставина підтверджується Позивачем у відповіді на відзив ( том 1 арк.спр. 127) є частковим виконання умов Договору, а відтак підтверджує факт його укладання та погодження всіх умов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі за №338/180/17.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні зобов`язальні відносини щодо надання послуг з боку Відповідача по розширенню функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox та зустрічні зобов`язання Позивача по оплаті цих послуг.

Що стосується здійснення платежу в сумі 103 020 грн на підставі платіжного доручення за №6089 від 25.09.2019, де в призначенні платежу зазначено: за розширення функціоналу ПЗ зг.рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч. ПДВ 17170, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( станом на дату оформлення платіжного доручення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 зазначеної норми станом на дату оформлення платіжного доручення).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.3 ст. 9 зазначеної норми станом на дату оформлення платіжного доручення).

Суд звертає увагу, що перерахування спірних коштів Позивачем відбулося не безпідставно, а на підставі виставленого Відповідачем рахунку від 19.09.2019 за №2015101682 (том 1 арк. справи 90), що також спростовує доводи Позивача про помилковість та безпідставність перерахування коштів.

Як рахунком від 19.09.2019 за №2015101682 так і платіжним дорученням за №6089 від 25.09.2019 в якості Товару (послуги) визначено: розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox в кількості 200 годин і розширення функціоналу ПЗ (відповідно).

Дослідивши докази в сукупності, враховуючи предмет Договору (розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання Замовника), визначену Договором кількість годин надання послуги (400 годин), порядок розрахунків (попередню оплату), назву послуги та кількість годин в виставленому Відповідачем рахунку від 19.09.2019 за №2015101682, назву послуги в призначенні платежу в платіжному дорученні за №6089 від 25.09.2019, назву послуги в платіжному дорученні за №5672 від 13.08.2019, суд дійшов висновку, що назви послуг у перелічених документах співпадають з назвою послуг, за які здійснено спірну проплату в сумі 103020грн, а відтак здійснені Позивачем проплати на суму 51510грн та на спірну суму в 103020грн були виконані останнім на виконання зобов`язань за Договором.

Крім того, суд враховує ту обставину, що Позивачем спірні кошти були перераховані Відповідачу ще в вересні 2019 року, а вимога щодо їх повернення заявлена лише через 9 місяців, тобто у червні 2020 року.

Отже, враховуючи положення ст.79 ГПК України, суд вважає, що докази наявні у матеріалах справи в їх сукупності є більш вірогідними на підтвердження існування зобов`язальних відносин між сторонами та здійснення спірного платежу саме на виконання зобов`язань Позивача перед Відповідачем по наданню послуг за розширення функціоналу програмного забезпечення.

Так, за змістом частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 76-78 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції) належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, оцінивши кожен окремий доказ, а також взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що перерахування грошових коштів у сумі 103 020грн. на підставі рахунку за №2015101682 від 19.09.2019, виставленого Відповідачем здійснено без достатньої правової підстави та не доведено недобросовісність в діях Відповідача, як набувача спірної грошової суми.

Відтак, позовні вимоги ТОВ Релакс-2012 про стягнення з ТОВ ВАНБОКС Консалтінг 103 020грн. безпідставно отриманих коштів задоволенню не підлягають.

Щодо інших доводів і заперечень сторін суд зазначає наступне.

Доводи позивача про відсутність у платіжному дорученні № 6086 від 25.09.2019 та рахунку № 2015101682 від 19.09.2019 посилань на Договір суд оцінює критично, виходячи з оцінки доказів у їх сукупності та підстав, зазначених вище.

Інші посилання відповідача також є безпідставні, судом до уваги не приймаються і спростовуються матеріалами справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в позові, судові витрати покладаються на Позивача.

У відповідності до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).

Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Представником відповідача у судовому засіданні 01.12.2020 заявлено про відшкодування витрат на послуги адвоката та повідомлено суд, що докази на підтвердження судових витрат будуть надані протягом п`яти днів.

Представник позивача у судовому засіданні 01.01.2020 заявив усне клопотання про зменшення розміру судових витрат.

За таких обставин, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу будуть вирішуватись судом після надходження відповідних заяв та доказів.

Керуючись ст.129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Релакс-2012 , код 38439340 до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНБОКС Консалтінг , код 42698107 про стягнення 103 020 грн безпідставно отриманих коштів відмовити повністю.

2. Витрати по оплаті судового збору в сумі 2102грн покласти на Позивача.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.12.2020.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя М.П. Ноувен