Постанова

від 05.04.2021 по справі 927/622/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2021 р. Справа№ 927/622/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Алданової С.О.

Андрієнка В.В.

за участю представників: не викликались

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Релакс-2012

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020р.

у справі № 927/622/20 (суддя Ноувен М.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Релакс-2012

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ

про стягнення 103 020,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Релакс-2012 звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ про стягнення 103 020,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на сплату грошових коштів на рахунок відповідача помилково за платіжним дорученням №6086 від 25.09.2019 з призначенням платежу за розширення функціоналу ПЗ зг рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч ПДВ 17170,00 грн, які збереженіь ТОВ ВАНБОКС КОНСАЛТИНГ без достатньої правової підстави, оскільки між сторонами не існує зобов`язально-правових відносин на вказану суму. Позивач вказує на звернення 30.06.2020 до відповідача з вимогою про повернення безпідставно отриманих коштів (вимога за вих.№24/06-1 від 24.06.2020), яка залишена відповідачем без задоволення.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020 року у справі №927/622/20 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012", до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБОКС Консалтінг" про стягнення 103 020 грн безпідставно отриманих коштів відмовлено повністю. Витрати по оплаті судового збору в сумі 2102 грн покладено на позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Релакс-2012" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020 року справі №927/622/20 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБОКС Консалтінг" безпідставно отримані кошти у розмірі 103 020,00 грн.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.

Розпорядження № 09.1-08/76/21 Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р., у зв`язку з перебуванням судді Зубець Л.П. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/622/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р апеляційну скаргу у справі №927/622/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2021р. у справі № 927/622/20 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Релакс-2012" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020 року справі №927/622/20 - залишити без руху. Товариству з обмеженою відповідальністю „Релакс-2012" було надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом надання до Північного апеляційного господарського суду докази про доплату судового збору, в сумі 1 051 грн.

19.01.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, а саме докази про доплату судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021р. у справі № 927/622/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю „Релакс-2012" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020 року справі №927/622/20. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області справу №927/622/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Релакс-2012" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАНБОКС Консалтінг" про стягнення 103 020 грн.

03.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду на вимогу ухвали суду від 25.01.2021р. з Господарського суду Чернігівського області надійшли матеріали справи № 927/622/20 в двох томах.

15.02.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020 року справі №927/622/20 без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції справа № 910/8015/20 розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.09.2019 позивач платіжним дорученням № 6086 перерахував відповідачу кошти в сумі 103 020 грн з призначенням платежу за розширення функціоналу ПЗ зг.рах. №2015101682 від 19.09.2019 .

30.06.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 24/06-1 від 24.06.2020 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів, відповідно до якої останній просить відповідача повернути грошові кошти в сумі 103 020 грн, сплачені платіжним дорученням за № 6086 від 25.09.2019.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що між сторонами відсутні будь-які зобов`язання на суму 103020грн, а відтак відповідачем безпідставно отримана та збережена вказана сума, що є підставою для звернення з позовом до суду саме на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи(потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Тобто зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічні за своїм змістом висновки про застосування статті 1212 ЦК України зроблені, зокрема, в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 р. № 753/15556/15-ц; № 14-445цс18.

Позивачем як доказ безпідставного перерахування коштів надано платіжне доручення №6089 від 25.09.2019, де в призначенні платежу зазначено: за розширення функціоналу ПЗ зг.рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч. ПДВ 17170.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що між сторонами укладено Договір №2015075401 від 12.08.2019, відповідно до п.2.1.1 якого предметом Договору є розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання Замовника.

Умовами Договору, а саме п.3.3 передбачено, що замовник (позивач) здійснює оплату розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox у формі повної попередньої оплати, шляхом перерахування суми, зазначеної у пункті 3.1 (за 400 годин розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox загальною вартістю 206040грн) і 3.2 даного Договору (за 40 акційних годин розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox загальною вартістю 40грн), на банківський рахунок Виконавця, вказаний в реквізитах Договору.

Сторонами Договору погоджено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.

За змістом статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом частини 1 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (стаття 205 ЦК України).

Згідно з частиною 2 статті 207 цього Кодексу правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що між сторонами існують зобов`язальні правовідносини на підставі Договору №2015075401 від 12.08.2019 і відповідно до умов Договору відповідач зобов`язаний надати позивачу послугу щодо розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання замовника та в разі повної передоплати на загальну суму 206040грн.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо не укладеності Договору, оскільки сторони не досягли всіх істотних умов. Так, здійснення позивачем оплати в сумі 51510 грн платіжним доручення №5672 від 13.08.2019 з призначенням платежу: за розширення функціоналу програмного забезпечення за Договором №2015075401 від 12.08.2019 є частковим виконання умов Договору, а відтак підтверджує факт його укладання та погодження всіх умов.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі за №338/180/17.

Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами наявні зобов`язальні відносини щодо надання послуг з боку відповідача по розширенню функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox та зустрічні зобов`язання позивача по оплаті цих послуг.

Що стосується здійснення платежу в сумі 103 020 грн на підставі платіжного доручення за №6089 від 25.09.2019, де в призначенні платежу зазначено: за розширення функціоналу ПЗ зг. рах.№2015101682 від 19.09.2019, в т.ч. ПДВ 17170, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (станом на дату оформлення платіжного доручення) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина зазначеної норми станом на дату оформлення платіжного доручення).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.3 ст. 9 зазначеної норми станом на дату оформлення платіжного доручення).

Суд звертає увагу, що перерахування спірних коштів позивачем відбулося не безпідставно, а на підставі виставленого відповідачем рахунку від 19.09.2019 за №2015101682, що спростовує доводи позивача про помилковість та безпідставність перерахування коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, рахунком від 19.09.2019 за №2015101682 так і платіжним дорученням за №6089 від 25.09.2019 в якості Товару (послуги) визначено: розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox в кількості 200 годин і розширення функціоналу ПЗ(відповідно).

Дослідивши докази в сукупності, враховуючи предмет Договору (розширення функціоналу програмного забезпечення CMR+ERP OneBox на базі технічного завдання Замовника), визначену Договором кількість годин надання послуги (400 годин), порядок розрахунків (попередню оплату), назву послуги та кількість годин в виставленому відповідачем рахунку від 19.09.2019 за №2015101682, назву послуги в призначенні платежу в платіжному дорученні за №6089 від 25.09.2019, назву послуги в платіжному дорученні за №5672 від 13.08.2019, суд дійшов висновку, що назви послуг у перелічених документах співпадають з назвою послуг, за які здійснено спірну про плату в сумі 103020грн, а від так здійснені позивачем про плати на суму 51510грн та на спірну суму в 103020грнбули виконані останнім на виконання зобов`язань за Договором.

Крім того, позивачем спірні кошти були перераховані відповідачу ще в вересні 2019 року, а вимога щодо їх повернення заявлена лише через 9 місяців, тобто у червні 2020 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки в матеріалах наявні докази на підтвердження існування зобов`язальних відносин між сторонами та здійснення спірного платежу саме на виконання зобов`язань позивача перед відповідачем по наданню послуг за розширення функціоналу програмного забезпечення.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідача.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Обов`язок доказування тих або інших обставин справи визначається предметом спору.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що у відповідності до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Релакс-2012 .

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Релакс-2012 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 01.12.2020р. у справі 927/622/20 - без змін.

2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім взуття "Б.Ніколас".

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді С.О. Алданова

В.В.Андрієнко