Ухвала

від 09.12.2020 по справі 904/499/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 904/499/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Чумака Ю.Я., Краснова Є.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Нікопольської міської ради

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой"

до Нікопольської міської ради,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-Плюс",

2) Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України,

про визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Нікопольської міської ради від 26.04.2013 № 16-30/VI,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Нікопольська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (повний текст постанови складено 11.09.2020) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.11.2020 касаційну скаргу Нікопольської міської ради залишено без руху на підставі частин другої, третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу, у зв`язку з тим, що до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі та отримання оскаржуваної постанови (копія конверту суду, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, тощо), а також у зв`язку з тим, що касаційна скарга була оформлена з порушенням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України без зазначення передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги та надано скаржнику строк для усунення недоліків.

Ухвалу суду від 05.11.2020 отримано скаржником - 11.11.2020, що підтверджується поштовим конвертом та інформацією з офіційного сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення за трек-номером 0101615488594.

17.11.2020 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Нікопольською міською радою на виконання ухвали Суду подано заяву про усунення недоліків із доказами сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі та належних доказів отримання оскаржуваної постанови.

Також у заяві скаржник зазначає що підставами, на яких подається касаційна скарга, є пункт 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що:

- суд апеляційної не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 (пункт 1);

- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: ?частини 4 статті 7 Закону України ?Про Антимонопольний комітет України? - чи можливе встановлення факту дискримінаційності рішення органу місцевого самоврядування в інакший спосіб, аніж згідно частини 4 статті 7 вказаного Закону?? (пункт 3).

Розглянувши матеріали цієї скарги та заяву про усунення недоліків, Суд вважає, що вона підлягає поверненню в частині зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно її форми та змісту.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Разом з тим, скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким касаційна скарга має містити: формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах.

Частиною першою статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Отже, саме лише посилання Нікопольської міської ради у заяві про усунення недоліків на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 320/948/18 без зазначення норм права (пункт, частину, статтю), яку, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні без врахування висновків щодо застосування саме цієї норми права (частини статті), та чи подібні ці правовідносини, не може вважатися обґрунтованою підставою для прийняття касаційної скарги в розумінні пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а відтак дана касаційна скарга в цій частині підлягає поверненню.

За приписами частини четвертої статті 174 та частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у встановлений строк, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), Суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За правилами пункту 5 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Предметом позову в даній справі є визнання недійсним та скасування пункту 2 рішення Нікопольської міської ради від 26.04.2013 № 16-30/VI "Про поновлення договору оренди землі на новий строк Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Славута-Плюс" по вул. Херсонська, 367/1 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі", з тих підстав, що оспорюваний пункт рішення не відповідає приписам статті 19 Конституції України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", частини другої статті 25 Господарського кодексу України, оскільки встановлений для позивача розмір ставки орендної плати відрізняється (є більшим) від розміру ставок за користування земельними ділянками з однаковим цільовим (функціональним) призначенням, які відводились відповідачем для інших орендарів, і встановлювались на рівні від 3% від діючої нормативної грошової оцінки землі. На думку позивача, визначення різних ставок орендної плати за землю є дискримінацією суб`єктів підприємницької діяльності, внаслідок чого одним надається перевага, а для інших створюються несприятливі умови.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 позов задоволено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано суду належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів, що прийняте ним рішення від 26.04.2013 № 16-30/VI "Про поновлення договору оренди землі на новий строк Товариству з обмеженою відповідальністю "АТБ-торгстрой" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Славута-Плюс" по вул. Херсонська, 367/1 за фактичним розміщенням нежитлової будівлі" в частині встановлення для позивача орендної плати у розмірі 12% від діючої нормативної грошової оцінки земель на земельну ділянку на вул. Херсонська, 367/1 у м. Нікополі відповідає легітимній меті, а також балансу суспільного й приватного інтересу позивача. Відповідачем не доведена об`єктивність та розумність підходу у визначенні позивачу ставки орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 12% від нормативної грошової оцінки. Різний підхід до вирішення цього питання, яке торкнулося безпосередньо позивача, за встановлених судом обставин свідчить про допущену по відношенню до позивача дискримінацію.

Разом з тим, як установлено колегією суддів, Верховний Суд у постановах від 28.01.2020 у справі №904/401/18, від 18.02.2020 у справі № 904/2403/18, у яких брала участь Нікопольська міська рада за подібних правовідносин, вказав на те, що відсутність у Нікопольської міськради єдиних ставок орендної плати для суб`єктів господарювання, які здійснюють аналогічні види діяльності та як наслідок встановлення для таких суб`єктів господарювання різних ставок орендної плати, в результаті чого одні з них отримують більш сприятливі умови конкуренції порівняно з іншими, суперечить нормам конкурентного законодавства, так як вказані обставини призводять до створення суб`єктам господарювання нерівних умов діяльності порівняно з конкурентами, які діють на одному товарному ринку, пославшись при цьому на положення статі 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Отже, Верховний Суд як суд касаційної інстанції у своїх постановах викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.

У даній справі, судові рішення у якій переглядаються у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції за подібних правовідносин переглянув судове рішення відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у його постановах зі справ, що зазначені вище.

Таким чином, доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах є безпідставними та спростовуються викладеними вище висновками Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

У рішенні ЄСПЛ у справі Гарсія Манібардо проти Іспанії від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі Monnel and Morris v. the United Kingdom , серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі Helmers v. Sweden , серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення ?розгляду заради розгляду?. При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі №904/499/19 відповідно до цих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах, підстави для відступлення від цих висновків у межах цієї справи відсутні, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на підставі пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом частини сьомої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, касаційну скаргу та заяву про усунення недоліків, яка є невід`ємною частиною касаційної скарги, належить залишити в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 292, пункту 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Нікопольської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 в частині зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не приймати до розгляду та повернути.

2. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Нікопольської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2020 в частині зазначеної скаржником підстави касаційного оскарження, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, відмовити.

3. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами надіслати заявнику, копію ухвали - іншим учасника справи.

4. Касаційну скаргу та заяву про усунення недоліків залишити в суді касаційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Ю.Я. Чумак

Є.В. Краснов