Постанова

від 03.12.2020 по справі 522/3524/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2020 року

справа № 522/3524/16-к

провадження №51-3530км18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги адвокатівОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року про повернення апеляційних скарг укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000573, стосовно

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає у АДРЕСА_1 ,

кримінальне провадження за підозрою якого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України (далі КК України), закрито на підставі ст. 49 КК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційних скаргах адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклали вимогу до суду касаційної інстанції (далі Суду) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Свою вимогу адвокати мотивують тим, що ухвала Приморського районного суду м.Одеси від 24 липня 2019 року стосується прав, свобод та інтересів ОСОБА_8 , оскільки в її мотивувальній частині фактично стверджується про вчинення останнім злочину, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а тому повернення апеляційних скарг є безпідставним.

Вказують, що хоча в ухвалі й не зазначено прямо прізвище ОСОБА_8 , але викладені в ній фактичні обставини провадження, визнані судом доведеними, зокрема, стосовно особи, що обіймає особливо відповідальне становище і матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка нібито заволоділа грошовими коштами на суму 69063535,42 грн, дозволяють з впевненістю ідентифікувати таку особу як ОСОБА_8 . Водночас зазначені обставини ще підлягають доказуванню в кримінальному провадженні стосовно останнього, якенаразі розслідується детективами Національного антикорупційного бюро України.

Вважають, що ухвалою суду першої інстанції встановлено преюдицію винуватості ОСОБА_8 , що суперечить загальним засадам кримінального провадження та може бути використано Офісом Генерального прокурора при обґрунтуванні необхідності продовження Радою Європейського Союзу обмежувальних заходів щодо ОСОБА_8 , застосованих у 2014 році на строк 5 років.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, рух провадження і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року задоволено клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності ОСОБА_9 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.205 КК України, та закрито кримінальне провадження стосовно нього на підставі ст. 49 КК України.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, представники ОСОБА_8 адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 подали до суду апеляційної інстанції апеляційні скарги із клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач ОСОБА_10 ухваламиОдеського апеляційного суду від 31жовтня 2019року призначив апеляційне провадження для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року за апеляційними скаргами представників ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

За ухвалою колегії суддівОдеського апеляційного суду від 04 лютого 2020року ускладі суддів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 задоволено заявлений прокурором до початку розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відвід колегії суддів Одеського апеляційного суду у вищевказаному складі та передано матеріали провадження до апарату суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено колегію у складі суддів: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .

Суддя-доповідач ОСОБА_13 ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року апеляційні скарги представників ОСОБА_8 адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернув останнім на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) як особам, які не мали права подавати апеляційні скарги.

Органами досудового розслідування ОСОБА_9 підозрювався у фіктивному підприємництві, тобто у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі.

Так, упродовж жовтня 2012 року - березня 2013 року особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, вступивши в попередню змову, діючи умисно, із корисливих спонукань, переслідуючи мету надання необмеженому колу осіб протиправних послуг, пов`язаних з незаконною конвертацією безготівкових коштів, у тому числі здобутих злочинним шляхом, у готівку та приховуванням інших злочинів в економічній сфері, організували вчинення фіктивного підприємництва. Зокрема, напочатку березня 2013 року для придбання з метою прикриття незаконної діяльності суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ«Телсі» (ід. код 31200891) було підшукано та залучено ОСОБА_9

ОСОБА_9 , усвідомлюючи, що вказане підприємство набувається для прикриття незаконної діяльності інших юридичних і фізичних осіб, допускаючи, що в результаті діяльності цього фіктивного підприємства може бути заподіяна шкода державним або іншим інтересам, діючи умисно, з корисливих мотивів, задля отримання запропонованої грошової винагороди, не маючи наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ «Телсі» і керувати ним, погодився на пропозицію взяти участь у придбанні цього підприємства та бути оформленим у ньому комерційним директором з правом першого підпису та правом представляти інтереси підприємства. Крім того, за вказівкою організаторів злочину ОСОБА_9 через свого знайомого підшукав співвиконавця фіктивного підприємництва ОСОБА_16 , схиливши його до оформлення придбання ТОВ «Телсі» з метою прикриття незаконної діяльності та без фактичного здійснення останнім фінансово-господарської діяльності.

У подальшому в березні 2013 року ОСОБА_9 і ОСОБА_16 , не маючи наміру здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність указаного підприємства, були за їх згодою юридично оформлені: ОСОБА_16 директором, а ОСОБА_9 комерційним директором ТОВ «Телсі». З моменту підписання документів про призначення на посаду директора та комерційного директора ТОВ«Телсі» ОСОБА_16 та ОСОБА_9 фактично в діяльності товариства участі не брали, розрахунковим рахунком товариства не користувались і не залучали із цією метою будь-яких фізичних осіб.

За здійснення вищевказаних злочинних дій, пов`язаних із придбанням суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ «Телсі» з метою прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_16 , і ОСОБА_9 надалі отримали грошову винагороду, зокрема, ОСОБА_9 , як співвиконавець злочину, у розмірі 100доларів США.

Не повідомляючи ОСОБА_9 і ОСОБА_16 про свої злочинні плани, особи, діючи під прикриттям ТОВ «Телсі», використовуючи документи товариства та підписані ОСОБА_16 і ОСОБА_9 незаповнені грошові чеки на видачу готівки, умисно сприяли викраденню бюджетних коштів в особливо великих розмірах шляхом надання засобів, усунення перешкод та заздалегідь обіцяного приховування слідів злочинів і грошових коштів, зокрема у спосіб конвертації викрадених безготівкових коштів у готівку та забезпечення учасникам злочину можливості подальшого вільного розпорядження ними, за таких обставин.

Особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, будучи особою, що обіймає особливо відповідальне становище, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, які умисно сприяли викраденню грошових коштів шляхом надання засобів, усунення перешкод та заздалегідь обіцяного переховування слідів злочинів і грошових коштів, зокрема у спосіб конвертації викрадених безготівкових коштів у готівку та забезпечення учасникам злочину можливості подальшого вільного розпорядження ними, заволодів чужим майном (грошовими коштами), безпідставно перерахованими Генеральною прокуратурою України на користь ТОВ «Телсі» коштами на суму 69 063 535, 42 грн. (шістдесят дев`ять мільйонів шістдесят три тисячі п`ятсот тридцять п`ять гривень сорок дві копійки), що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є великою матеріальною шкодою, заподіяною державі.

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора Офісу Генерального прокурора надійшло заперечення на касаційні скарги адвокатів.

У судовому засіданні адвокати підтримали касаційні скарги, прокурор просив залишити ухвалу без зміни, а касаційні скарги без задоволення.

Мотиви Суду

Конституція України, яка має найвищу юридичну силу, гарантує реалізацію однієї з основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи (п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України).

Статтею 24 КПК Українипередбачено, що кожному гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України. Пунктом 10 цієї норми передбачено, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом

Згідно з вимогами статей 398, 399 КПК України питання про те, чи подана апеляційна скарга на вирок чи ухвалу суду першої інстанції особою, яка має права її подавати, вирішується суддею-доповідачем суду апеляційної інстанції. Пунктом2 ч.3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

Відповідно до постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 18 травня 2020року (справа № 639/2837/19, провадження № 51-5394кмо19) право на оскарження судового рішення в іншої особи, яка не була учасником судового провадження, (та у її захисника) може виникнути тільки у випадку, якщо судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів.

При вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня іншою особою, яка не була учасником судового провадження, ключовим є з`ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

Дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) не можуть слугувати підставою для визнання судового рішення стосовно однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ціпроцесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України), з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами статей 91, 92, 277, 291 КПК України.

Згідно із вимогами ч. 1ст. 62 Конституції України та ч. 1ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Чинний КПК України не звільняє сторону обвинувачення від доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні щодо однієї особи в разі наявності судового рішення стосовно іншої особи.

У цьому зв`язку об`єднана палата у вищевказаній постанові обґрунтовано вказала на практику Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 23лютого 2016 року у справі «Навальний і Офіцеров проти Росії» (Navalnyy and Ofitserov v Russia, заяви №46632/13 і № 28671/14) підкреслив, що обставини, встановлені у провадженні, в якому не беруть участь інші обвинувачені, неповинні мати преюдиціальне значення для їх справ. Статус доказів, використаних в одній справі, повинен залишатися суто відносним, а їх сила обмежуватися даними конкретного провадження.

З матеріалів провадження вбачається, що повертаючи апеляційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року стосовно ОСОБА_9 , апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 , а також його представники адвокати ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не мають права на оскарження вказаної ухвали, якою кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як встановив апеляційний суд, оскаржувана ухвала суду першої інстанції стосується виключно ОСОБА_9 . У тексті ухвали відсутні будь-які відомості, що прямо вказують на ОСОБА_8 , в інтересах якого подано апеляційні скарги, та не зазначено обставин, які дозволяли б із впевненістю ідентифікувати особу останнього. Тому апеляційний суд обґрунтовано повернув апеляційні скарги.

Така позиція апеляційного суду узгоджується з вищевказаним висновком об`єднаної палати.

Доводи у касаційних скаргах адвокатів на те, що викладені в ухвалі суду першої інстанції фактичні обставини провадження, визнані судом доведеними, зокрема, стосовно особи, що обіймає особливо відповідальне становище і матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, яка нібито заволоділа грошовими коштами на суму 69063535,42 грн, дозволяють з впевненістю ідентифікувати таку особу як ОСОБА_8 , є безпідставними. Посилання в тексті ухвали на Генеральну прокуратуру України не дає можливості ідентифікувати конкретну особу, інтересиякої представляють адвокати, оскільки в зазначеній державній установі особливо відповідальне становище обіймають чи обіймали не одна, адекількаосіб.

Також необґрунтованими, враховуючи висновки об`єднаної палати, є твердження адвокатів про те, що ухвалою суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 встановлено преюдицію винуватості ОСОБА_8 .

Отже, даних на підтвердження того, що права та інтереси ОСОБА_8 порушено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24 липня 2019 року стосовно ОСОБА_9 , не встановлено.

Ураховуючи вищезазначене, Суд дійшов висновку, що істотних порушень кримінального процесуального закону, які вплинули чи могли вплинути на законність прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, не вбачається.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення вимог касаційних скарг.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 липня 2020 року про повернення апеляційних скарг адвокатам ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3