Єдиний унікальний номер: 448/159/20
Провадження № 2/448/309/20
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
23.11.2020 року м.Мостиська
Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Білоуса Ю.Б.,
за участю секретаря судового засідання Романченко І.А.,
сторони:
позивачка ОСОБА_1 ,
відповідачка ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Мостиська районна державна адміністрація Львівської області та Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як органи опіки та піклування, про визнання шлюбу недійсним,
учасники справи:
позивачка ОСОБА_1 - не з`явилася,
представник позивачки - адвокат Дмитрович Н.В.,
відповідачка ОСОБА_2 - не з`явилася,
представник відповідачки - адвокат Челяк Г.П.,
третя особа - ОСОБА_3 - не з`явився,
представник третьої особи - Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як орган опіки та піклування - не з`явився,
представник третьої особи - Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як органи опіки та піклування - не з`явився,
в с т а н о в и в:
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , (надалі - відповідачки) про визнання шлюбу недійсним.
В обґрунтування позовних вимог указувала, що ОСОБА_3 , (третя особа у справі) є її зведеним братом та інвалідом другої групи загального захворювання, страждає розладом особистості та поведінки, в результаті чого рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 26.02.2019 року його було визнано обмежено дієздатним.
Зазначає, що 12.02.2002 року ОСОБА_3 , зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , про що відділом РАГС Залізничного ВУЮ м.Львова зроблено актовий запис №34, однак даний шлюб укладений без наміру створення сім`ї, а з корисливих мотивів відповідачки - вирішення житлових питань, отримання будинку, який залишила у спадок ОСОБА_3 , його баба, а також реєстрація місця проживання відповідачки та її дітей, онуків.
Стверджує, що відповідачка ОСОБА_2 , погано ставиться до його зведеного брата, забирає пенсію, не дає їсти, забороняє говорити по телефону, навмисно пригощає алкоголем, що ОСОБА_3 , категорично заборонено та залякує психіатричною лікарнею, якщо той буде жалітися.
Наголошує, що вона (позивачка) наділена правом на звернення до суду з даним позовом, оскільки захищаючи права та інтереси свого брата звернулася до органу опіки та піклування Мостиської РДА із заявою про встановлення піклування над ОСОБА_3 , однак їй відмовлено з мотивів, що ОСОБА_3 , перебуває у зареєстрованому шлюбі. Тому, вважає, що порушується її право бути призначеним піклувальником свого брата, так як відповідачка не здійснює належного догляду за ОСОБА_3 , а тільки користується його коштами та житлом.
Крім цього, вважає, що даний шлюб слід визнати недійсним із тих підстав, що відповідачка переслідувала корисливу мету та не мала наміру створювати сім`ю з ОСОБА_3 , а останній укладаючи шлюб з відповідачкою, не усвідомлював своїх дій внаслідок стійкого психічного захворювання.
З урахуванням зазначеного, просить суд визнати недійсним шлюб, укладений між її зведеним братом ОСОБА_3 , та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 12.02.2002 року за №34 відділом РАГС Залізничного ВУЮ м.Львова.
ІІ. Позиція учасників справи
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилася, однак в матеріалах справи містяться повноваження представника, згідно яких її інтереси представлятиме адвокат Дмитрович Н.В..
В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 , - адвокат Дмитрович Н.В., позовні вимоги своєї довірительки підтримала в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи містяться повноваження представника, згідно яких її інтереси представлятиме адвокат Челяк Г.П.
Представник відповідачки ОСОБА_2 , - адвокат Челяк Г.П., в судовому засіданні проти позову заперечила, покликаючись на те, що шлюб між ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 було укладено на законних підставах, в результаті близьких взаємин, обопільним бажанням створення сім`ї, як наслідок тривалість спільного проживання, спільне ведення господарства, взаємо підтримка, участь у вихованні онуків. ОСОБА_3 був і сприймається як уважний чоловік, який усвідомлює і керує своїми діями, усіляко намагається долучатись до ведення господарства.
Третя особа у справі - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи містяться письмові пояснення, згідно яких ОСОБА_3 , вважає шлюб, укладений між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , законним, а позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 , безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Представник Мостиської районної державної адміністрації Львівської області як орган опіки та піклування у судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив суд та не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як органи опіки та піклування в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив суд та не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 10.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Ухвалою суду від 23.03.2020 року відкрито провадження по даній справі та постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 15.06.2020 року витребувано із Залізничного районного суду м.Львова матеріали цивільної справи №462/4416/17 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про визнання фізичної особи обмежено дієздатним.
Ухвалою суду від 21.07.2020року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою суду від 07.09.2020 року залучено до участі у справі Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як орган опіки та піклування.
ІV. Встановлені судом фактичні обставини справи
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася до Мостиського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_2 , про визнання шлюбу, зареєстрований між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 12.02.2002 року за актовим записом №34, недійсним.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є зведеним братом позивачки ОСОБА_1 , родинні відносини між ними встановлені рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/4416/17 від 26.02.2019 року. Також ОСОБА_3 , є інвалідом другої групи загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕК серії ЛАВ-1 за №326023.
12.02.2002 року між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 , за актовим записом №34 було зареєстровано шлюб у відділі РАГС Залізничного ВУЮ м.Львова, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 12.02.2002 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , та відповідачка ОСОБА_2 , підтримували відносини задовго до реєстрації шлюбу, згодом відповідачка переїхала до ОСОБА_3 , та вони стали вести спільне господарство. Шлюб між сторонами укладено за їх взаємною згодою, волевиявлення сторін на укладення шлюбу було добровільним, ОСОБА_3 , та відповідачка ОСОБА_2 , проживають спільно у АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами справи, а також письмовими поясненнями ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_2 .
Висновком судово-психіатричної експертизи №210 від 27.04.2018 року, який міститься в матеріалах цивільної справи №462/4416/17 Залізничного районного суду м.Львова та витребовувався на вимогу суду, підтверджено, що наявні у психічному стані ОСОБА_3 , розлади мислення, емоційно-вольової сфери, зниження критики до передбачення чи планування власних дій виражені не глибоко і не досягають рівня стійкого хронічного психічного захворювання чи недоумства, тому не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, але істотно впливають на цю здатність.
На основі вказаного Висновку судово-психіатричної експертизи, рішенням Залізничного районного суду м.Львова у справі №462/4416/17 від 26.02.2019 року ОСОБА_3 , визнано обмежено дієздатним.
Згідно довідки КНП Мостиський районний центр первинної медико-санітарної допомоги від 28.10.2020 року встановлено, що ОСОБА_3 , на момент огляду фізично здоровий, відхилень від норми не виявлено.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила суду, що проживає в с.Підгать Мостиського району Львівської області близько 15-ти років, знайома особисто з ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 .. Зазначає, що у її присутності вони не сварилися, ОСОБА_3 , допомагав по господарству, працював комбайнером. Стверджує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сплять в окремих кімнатах, проте ведуть спільний побут та господарство. Зазначає, що сестра ОСОБА_3 - позивачка ОСОБА_1 приїжджала в село до сусіда, однак не провідувала ОСОБА_3 ..
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що в с.Підгать Мостиського району Львівської області не проживає, однак йому відомо що ОСОБА_3 одружився з ОСОБА_2 , та дякуючи їй він живе , відповідачка готує їжу, прибирає в хаті, доглядає ОСОБА_3 , хоча живуть бідно. Зазначає, що зі слів ОСОБА_3 , йому відомо, що позивачка ОСОБА_1 , не надавала жодної фінансової допомоги брату. Стверджує, що смерть баби, ОСОБА_3 пережив дуже важко. Наголошує, що достовірно йому невідомо чи ОСОБА_3 , офіційно укладав шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 , однак часто приїжджаючи у село він бачив, що такі проживають разом, ведуть спільне господарство, обоє отримують пенсію.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що проживає по сусідству з ОСОБА_3 , та відповідачкою ОСОБА_2 в с.Підгать Мостиського району Львівської області, знає їх дуже добре, живуть бідно. Стверджує, що вони ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) живуть як подружжя вже тривалий час, з 1998 року. Зазначає, що бачила позивачку ОСОБА_1 на похороні матері ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не було на похороні, причин не знає.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 зазначила, що ОСОБА_3 , є її вітчимом, а відповідачка ОСОБА_2 - її матір`ю. Стверджує, що її матір - відповідачка ОСОБА_2 проживала із ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 приходив до відповідачки ОСОБА_2 лікувати рану ноги, оскільки травмувався. Згодом ОСОБА_3 , забрав ОСОБА_2 жити до себе. У 1999 році вони приїхали до Львова і повідомили, що одружуються. Наголошує, що на той час, ОСОБА_3 не мав нічого, а її матір - ОСОБА_2 отримувала пенсію, також допомагала і вона, свідок ОСОБА_7 , час від часу приїжджала матір ОСОБА_3 .
Позивачка ОСОБА_1 , подала до суду письмові пояснення, згідно яких вказала, що відповідачка ОСОБА_2 не мала де жити і давно знала, що ОСОБА_3 живе сам. Відповідачка знайшла спосіб переселитися до ОСОБА_3 , забирає у нього пенсію, домовляється за різні підробітки для ОСОБА_3 , але гроші за них забирає собі. Стверджує, що ОСОБА_3 , спить в одязі в холодній кімнаті, яка не опалюється, заставленій меблями, відповідачка не піклується про нього, як дружина: не готує їсти і не пере йому одяг. Наголошує, що не претендує на будинок ОСОБА_3 , оскільки не планує жити в Україні.
Третя особа у справі - ОСОБА_3 подав до суду письмові пояснення, згідно яких вважає шлюб з ОСОБА_2 законний, а позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними. Зазначає, що у 1997 році він сильно травмував ногу та звернувся за допомогою до ОСОБА_2 , яка лікувала його рану, так вони і познайомилися. Стверджує, що через деякий час, запропонував ОСОБА_2 жити разом. У Львові він не проживав з 1998 року, а лише був прописаний, щоб матір отримала більшу житлову площу квартири. Стверджує, що після смерті матері, позивачка ОСОБА_1 завезла його до нотаріуса, де він не читавши, підписав документи, після чого квартиру у АДРЕСА_2 було продано, а його виписано. Наголошує, що отримав у спадщину будинок в с.Підгать, де на даний час проживає разом з відповідачкою.
V. Застосоване судом законодавство та висновки суду
Положеннями статті 12 Право на шлюб Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17.07.97р.), визначено, що чоловік і жінка, що досягли шлюбного віку, мають право на шлюб і створення сім`ї згідно з національними законами, які регулюють здійснення цього права.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.
Відповідно до ст. ст. 3, 32, 36, 55 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно; шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків; дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
У статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно із ст. 24 СК України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
У ст. 28 СК України встановлено, що заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу державної реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
Згідно ст. 29 СК України, орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов`язаний ознайомити наречених з їхніми правами та обов`язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.
Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя.
За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності.
Суд вважає, що недійсність шлюбу це особливий вид сімейно-правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов`язуються з дійсним шлюбом.
Відповідно до ст. 45 СК недійсний шлюб, а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов`язків подружжя, а також прав та обов`язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Відповідно до ст. 42 СК України право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним мають дружина або чоловік, інші особи, права яких порушені у зв`язку з реєстрацією цього шлюбу, батьки, опікун, піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, прокурор, орган опіки та піклування, якщо захисту потребують права та інтереси дитини, особи, яка визнана недієздатною, або особи, дієздатність якої обмежена.
Частиною 2 ст. 41 СК України передбачено, що при вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.
У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , судам роз`яснено, що при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб обов`язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).
Шлюб не може бути визнано недійсним, якщо на момент розгляду справи відпали обставини, які засвідчують відсутність згоди особи на шлюб або її небажання створити сім`ю.
Причому відсутність мети щодо створення сім`ї може стосуватися як бажань однієї особи, що реєструє шлюб за ситуації існування мети створення сім`ї у іншої особи, так і двох осіб одночасно за їх взаємною згодою та обізнаністю. Причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім`ї тощо. Саме по речах неправового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу.
Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім`ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об`єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з`явився намір створити сім`ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.
Таким чином, шлюб вважається фіктивним лише тоді, коли обидві сторони діяли свідомо і кожна з них не мала наміру створити сім`ю. Однак не може бути визнаний шлюб фіктивним, коли особи, що зареєстрували такий шлюб, згодом фактично створили сім`ю, яка відповідає всім її вимогам.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 , послалася на те, що відповідачка, укладаючи шлюб з ОСОБА_3 , переслідувала корисливу мету - вирішення житлових проблем, прописка у спірному будинку її дітей та онуків.
Однак, суд наголошує, що в судовому засіданні позивачка не довела відсутності у відповідачки реального наміру створити сім`ю і набути прав та обов`язків подружжя. За таких обставин самі по собі доводи позивачки про те, що метою укладення шлюбу для відповідачки було вирішення житлових проблем, реєстрація у спірному будинку дітей та онуків не дає підстав для визнання шлюбу недійсним.
Враховуючи характер взаємовідносин ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 , які проживали тривалий час однією сім`єю, вели спільне господарство і мали спільний бюджет, приймали спільну участь у вихованні своїх дітей та онуків, наявність реальних намірів у створенні сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя, добровільність реєстрації сторонами шлюбу, суд вважає безпідставними доводи позивачки щодо такого.
Суд констатує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вільно, без стороннього примусу на них та між ними, здійснили своє волевиявлення шляхом надання вільної згоди, як відповідно жінка і чоловік, на реєстрацію шлюбу між ними.
Умовою дійсності шлюбу є наявність взаємної згоди осіб, які беруть шлюб, воля цих осіб повинна бути спрямована на створення сім`ї.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Крім цього, позивачка ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 , стійкого психічного захворювання, внаслідок чого він не усвідомлював значення своїх дій, а також те, що шлюбом порушені її права та інтереси. Більше того, як встановлено матеріалами справи, зокрема Висновком судово-психіатричної експертизи №210 від 27.04.2018 року та довідкою КНП Мостиський районний центр первинної медико-санітарної допомоги від 28.10.2020 року ОСОБА_3 є фізично здоровим, а наявні у його психічному стані розлади мислення, емоційно-вольової сфери, зниження критики до передбачення чи планування власних дій виражені не глибоко і не досягають рівня стійкого хронічного психічного захворювання чи недоумства, тому не позбавляють його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Також, суд відмічає, що сам по собі факт наявності у ОСОБА_3 , помірної розумової відсталості не може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
Приймаючи до уваги показання свідків, надані ними у судовому засіданні, суд бере до уваги те, що умови проживання ОСОБА_3 , не є цілковито належними, в розумінні матеріального забезпечення та соціально-побутових умов проживання, однак вважаю за необхідне зазначити, що і відповідачка проживає з ним разом в таких умовах, тобто зносить усі життєві труднощі разом з чоловіком і причиною таких умов проживання є не її недбайливе ставленні до своїх сімейних обов`язків, як дружини, а відсутність матеріальної спроможності створити комфортніші умови проживання.
Також суд критично ставиться до покликань представника позивачки щодо недійсності оспорюваного нею шлюбу з огляду на відсутність у подружжя спільних дітей, оскільки таке бажання, а також фізіологічні можливості є суб`єктивно-індивідуальним ставленням особистості та не може вважатися підставою для втрати права на шлюб та права на створення сім`ї.
Відповідно до статті 12 Загальної декларації прав людини, ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте i сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь i репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Статтею 16 Загальної декларації прав людини, передбачено , що чоловіки i жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися i засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільний i повній згодi сторін, що одружуються. Сім`я є природним i основним осередком суспільства i має право на захист з боку суспільства та держави.
Враховуючи наведені обставини, відсутність належних і допустимих доказів на підтвердження позову, суд вважає, що такий є необґрунтованим, безпідставним та не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі Христов проти України суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі Надточій проти України та п.23 рішення ЄСПЛ у справі Гурепка проти України наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Отже, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
VI. Судові витрати
Виходячи з вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачкою.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
у х в а л и в:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - ОСОБА_3 , Мостиська районна державна адміністрація Львівської області та Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як органи опіки та піклування про визнання шлюбу недійсним - відмовити повністю.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви залишити за позивачкою.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХIII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Львівського апеляційного суду через Мостиський районний суд Львівської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Мостиська районна державна адміністрація Львівської області як органи опіки та піклування, місцезнаходження: м. Мостиська, вул.Грушевського, 22, Мостиського району Львівської області, ЄДРПОУ 04056434.
Третя особа: Управління соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації як органи опіки та піклування, місцезнаходження: м. Мостиська, вул.Грушевського, 5, Мостиського району Львівської області, ЄДРПОУ 25253222.
Повний текст судового рішення складено 26.11.2020 року включно.
Суддя Ю.Б. Білоус
Суд | Мостиський районний суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 23.11.2020 |
Оприлюднено | 10.12.2020 |
Номер документу | 93421511 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Мостиський районний суд Львівської області
Білоус Ю. Б.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні