Постанова

від 10.12.2020 по справі 300/2399/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2399/20 пров. № А/857/13896/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Онишкевича Т.В.,

Шевчук С.М.

секретаря судового засідання Смолинця А.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яке діє від імені Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Чуприна О.В.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську о 17 год. 57 хв. 19 жовтня 2020 року у справі № 300/2399/20 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження,

В С Т А Н О В И В:

21.09.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, просив визнати протиправною та скасувати постанову від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №45652384.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку не мало місце подання скасовуючої та коригуючої звітності безпосередньо боржником у виконавчому провадженні №45652384 за виконавчим листом №2а-3201/12/0970 від 19.11.2014 - Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20567921. Суд першої інстанції вказав, що усі три Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за 2003, 2014 і 2015 роки в підрозділі код підстави для обліку спеціального стажу розділу у тому числі відомості про підстави для обліку спеціального стажу заповнені значенням цифр і букв - ЗДС037А1 , що означає державні службовці , однак дані такої звітності за лютий, березень і квітень 2003 року не містить сум заробітку для нарахування пенсії, кількість днів трудових відносин, сплачені страхові внески. Суд першої інстанції зазначив, що і звітні місяці лютого, березня і квітня 2003 року розділу відомості про заробіток (дохід) за звітній період Індивідуальної відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (тип форми коригуюча ) від 23.01.2018 не заповнені підрозділи сума нарахованого заробітку (доходу) , сума внеску із заробітку (доходу) , усього повних днів для стажу . Виходячи із матеріалів справи та виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставини про наявність достатніх законних підстав для винесення постанови від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №45652384 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України Про виконавче провадження .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яке діє від імені Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення 19 жовтня 2020 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду на підставі якого видано виконавчий лист №2а-3201/12/0970 від 19.11.2014 фактично виконано, що і стало підставою для винесення державним виконавцем постанови від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №45652384. Скаржник вказує, що виконання виконавчого документу по виконавчому провадженню №45652384 здійснено у спосіб та порядок, передбачений цим виконавчим документом, а тому постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 04.09.2020 відповідає вимогам Закону України Про виконавче провадження . Скаржник вказує, що зазначені судом першої інстанції обставини, з огляду на які задоволені позовні вимоги, не могли бути перевірені державним виконавцем у межах виконавчого провадження №4562384.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, позивач щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.06.2013 у справі №2а-3201/12/0970 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА, щодо неподання до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську корегуючої та скасовуючої звітності до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 , з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року та з 01 серпня 2005 року по 19 жовтня 2005 року. Зобов`язано Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА подати до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14 січня 2003 року по 01 серпня 2005 року та з 01 серпня 2005 року по 19 жовтня 2005 року. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

За наслідками розгляду апеляційної скарги Львівським апеляційним адміністративним судом постановою від 20.10.2014 скасовано постанову суду першої інстанції від 25.06.2013 у справі №2а-3201/12/0970 та прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії Івано-Франківської обласної державної адміністрації з подачі недостовірної звітності до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську стосовно трудового стажу ОСОБА_1 , стажу державного службовця та страхового стажу. Визнано протиправною бездіяльність Івано-Франківської обласної державної адміністрації щодо неподання до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області корегуючої та скасовуючої звітності до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 , з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 по 01.08.2005 та з 01.08.2005 по 19.10.2005. Зобов`язано Івано-Франківську обласну державну адміністрацію подати до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 по 01.08.2005 та з 01.08.2005 по 19.10.2005. В задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.

19.11.2014 Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано у справі №2а-3201/12/0970 виконавчий лист (том І, а.с.204-205).

Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 01.12.2014 відкрито виконавче провадження ВП №45652384 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа та надано боржнику - Івано-Франківській обласній державній адміністрації, семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для самостійного виконання рішення суду (том І, а.с.206-208).

Оскільки 02.09.2020 на адресу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України надійшов лист боржника від 10.08.2020 за №975/0/2-20/01-026 щодо фактичного виконання рішення суду, до якого додано копію корегуючої та скасовуючої звітності до попередньо поданої звітності відносно даних ОСОБА_1 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 по 01.08.2005 та з 01.08.2005 по 19.10.2005, а також подано лист Головного управління ПФУ в області від 17.07.2020 за №0900-0602-6/12912, яким засвідчено, що подана облдержадміністрацією звітність внесена та опрацьована в РЗО: за 2004-2005 роки (тип форма скасовуюча та коригуюча ) - 02.06.2020; за 2003 рік (тип форма скасовуюча та коригуюча ) - 23.01.2018, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України Про виконавче провадження , 04.09.2020 Державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №45652384.

Вважаючи, що вказана постанова винесена безпідставно, без доказів виконання боржником рішення суду у виконавчому провадженні №45652384, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 №1404-VIII, в редакції чинній на час винесення оскаржуваної постанови, (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (частина 2 статті 39 Закону №1404-VIII).

Таким чином, підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт виконання рішення суду у повному обсязі, а не вибіркових частин такого на розсуд боржника.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на примусове виконання у Відділ примусового виконання рішень ДВС України надійшов виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.07.2014 в адміністративній справі №2а-3201/12/0970, за змістом якого боржника - Івано-Франківську обласну державну адміністрацію, зобов`язано подати до Управління Пенсійного фонду України в місті Івано-Франківську корегуючу та скасовуючу звітність до попередньо поданої звітності відносно даних персоніфікованої облікової картки реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 з врахуванням виплаченого середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період з 14.01.2003 до 01.08.2005 та з 01.08.2005 до 19.10.2005.

У виконавчому провадженні №45652384 судовими рішеннями від 23.04.2015 у справі №809/4410/14, від 25.10.2017 і 05.06.2020 у справі №809/1138/17 двічі скасовувалася постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.12.2014 і 21.07.2017, у зв`язку із чим двічі 25.07.2016 та 28.08.2018 відновлювалося виконавче провадження, відомості про що відповідають даним Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень за кодом ідентифікатора для доступу до такого Реєстру, зазначеного в постанові про відкриття виконавчого провадження від 01.12.2014.

При цьому, у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №809/1138/17 судом зазначено, що станом на 25.06.2013, час ухвалення судом постанови у справі №2а-3201/12/0970, у спірних правовідносинах мали місце обставини із присудження в користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу із стягненням обов`язкових платежі та внески в сумах 15 908,67 гривень, 12 394,79 гривень, 8 945,79 гривень і 17 232,75 гривень відповідно.

Також вказано, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 у справі №2а-1700/11/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, вирішено стягнути з Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2005 по 19.10.2005 включно у розмірі 13 649,40 гривень (з зазначеної суми підлягають стягненню обов`язкові платежі та внески). Мотивувальна частина даної постанови містить наступні висновки: …судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 26.02.2007 року, яке ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.10.2007 року залишено без змін, на користь ОСОБА_1 стягнено 2 437,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, спричиненого невиконанням рішення суду. У судовому засіданні позивач визнав, що ним отримано вказані кошти. А тому на користь останнього підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2005 року по 19.10.2005 року включно у розмірі 13 649,40 грн. (16 086,90 грн. - 2 437,50 грн.) .

Отже, суд першої інстанції відзначив, що вказана постанова суду містить посилання на рішення Івано-Франківського міського суду від 26.02.2007, яке враховано судом при ухвалені постанови від 25.06.2013 у справі №2а-3201/12/0970, повноту виконання якого суд перевіряє у даній справі (№809/1138/17) та законність закінчення виконавчого провадження №45652384.

Окрім того, у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №809/1138/17 судом зазначено про необхідність врахування відповідачем і боржником при виконанні виконавчого листа від 19.11.2014 за №2а-3201/12/0970 правових висновків постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 у справі №2а-1700/11/0970.

У вказаній справі суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини у даній справі (№809/1138/17) щодо невиконання обов`язку боржником по поданню корегуючої і скасовуючої звітності в частині періоду з 01.08.2005 по 19.10.2005 по рішенню суду у справі №2а-3201/12/0970 та як наслідок зміст і обсяг дій по прийняттю оскаржуваного рішення державного виконавця у провадженні №45652384, безпосередньо стосуються постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.09.2011 у справі №2а-1700/11/0970, так як в день набрання законної сили коментованого рішення - 28.02.2012, ОСОБА_1 вдруге звернувся до УПФ України в м. Івано-Франківську, до якого мало б бути подано облдержадміністрацією спірну корегуючу і скасовуючу звітність за другу частину періоду з 01.08.2005 по 19.10.2005.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому, 02.09.2020 на адресу відповідача надійшов лист облдержадміністрації, яким повідомлено про виконання виконавчого листа Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2014 №2а-3201/12/0970. На підтвердження виконання рішення суду надано копію листа від 08.07.2020 за №843/0/2-20/01-111, адресованого Управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із відповідними додатками на 9 аркушах, а також лист Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 17.07.2020 №0900-0602-6/12912 про внесення і опрацювання відповідної звітності стосовно ОСОБА_1 в Реєстрі застрахованих осіб.

З аналізу документів наданих Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підтвердження виконання вимог виконавчого листа №2а-3201/12/0970 від 19.11.2014 судом першої інстанції встановлено, що у спірному випадку не мало місце подання скасовуючої та коригуючої звітності безпосередньо боржником у виконавчому провадженні №45652384 за виконавчим листом №2а-3201/12/0970 від 19.11.2014 - Івано-Франківською обласною державною адміністрацією з ідентифікаційним кодом юридичної особи 20567921.

Так, в розділі реквізити відправника ярлика-розписки від 23.01.2018 і 02.06.2020 внесені дані про юридичну особу за кодом 04011992 як Управління капітального будівництва обласної державної адміністрації з ідентифікаційним кодом юридичної особи, яке за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань 05.04.2006 припинено (звітність за 2003 рік), а також за кодом 04011992 (38163425) - Департамент розвитку громад, дорожнього, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації (звітність за 2004-2005 роки).

В свою чергу лист облдержадміністрації №843/0/2-20/01-111 від 08.07.2020 не може розцінюватись як самостійне подання звітності, так як така без боржника подана раніше, а саме в січні 2018 року і червні 2020 року, зовсім іншим суб`єктом публічного права.

Крім того, боржником на виконання вимог виконавчого листа №2а-3201/12/0970 не подано відповідної коригуючої звітності про зарахування позивачу спеціального стажу державної служби за кодом підстави для обліку спеціального стажу ЗДС037А1 за періоди вимушеного прогулу лютий, березень і квітень 2003 року, тоді як у матеріалах виконавчого провадження №45652384 і цієї адміністративної справи відсутні докази чи рішення судів, які виключають стаж служби ОСОБА_1 як державного службовця із періоду вимушеного прогулу з 14.01.2003 по 01.08.2005, навіть за умови, що в цей період позивачу нараховувалася іншим суб`єктом владних повноважень допомога по безробіттю і виплачена в сумі 3 512,68 гривень.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем, всупереч закріплених статтею 18 Закону №1404-VIII обов`язків і прав, не перевірені обставини фактичного виконання вимог виконавчого листа у справі №2а-3201/12/0970 в повному обсязі, а тому постанова від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №45652384 підлягає скасуванню як така, що не відповідає критеріям законності та обґрунтованості.

Згідно з положеннями статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 6 КАС України та положеннями статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності винесення постанови від 04.09.2020 про закінчення виконавчого провадження №45652384, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 229, 241, 272, 287, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляцію скаргу Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), яке діє від імені Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року у справі №300/2399/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Т. І. Шинкар судді Т. В. Онишкевич С. М. Шевчук