Постанова

від 07.12.2020 по справі 910/716/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. Справа№ 910/716/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Владимиренко С.В.

Попікової О.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 07.12.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020, повний текст якого складено 20.07.2020

у справі №910/716/20 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до Головного управління ДПС у м. Києві

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору -

1. Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"

2. Державна казначейська служба України

3. Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва

про стягнення 127 473,16 грн,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - позивач, АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 127 473,16 грн.

Позов мотивовано тим, що внаслідок технічного збою, який відбувся 25.09.2018, позивачем було помилково перераховано грошові кошти на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва, а саме: платіж в розмірі 127 473,16 грн було двічі проведено АТ "Райффайзен Банк Аваль" згідно з платіжним дорученням №443 від 12.09.2018. Таким чином, оскільки вказані грошові кошти були помилково перераховані позивачем на рахунок Управління Державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва та набуті останнім без достатньої правової підстави, позивач звернувся з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, яке є контролюючим органом в частині адміністрування податків, та не визнає за АТ "Райффайзен Банк Аваль" право на повернення помилково перерахованих грошових коштів.

Матеріально - правовою підставою позову позивач визначив положення статтей 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473 грн 16 коп.

Рішення суду мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, 06.08.2020 Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Відповідач вказав на порушення статті 175 ГПК України та не погодився з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження. На думку скаржника, спір у цій справі і в справі №910/1806/19 є тотожним, та наявне рішення суду, яке набуло законної сили у справі №910/1806/19, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тимх самих підстав.

Серед іншого, відповідач наголосив, на неправильному застосуванні судом ст. 14, 43 ПК України, статті 1212 ЦК України, Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, Порядку ведення органами державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 07 квітня 2016 року №422.

Скаржник вказує щодо неможливості стягнення коштів, що є предметом стягнення у цій справі з Державного бюджету України, та вважає, що кошти підлягають стягненню з ДП Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яким було використано зазначені кошти на погашення своїх поточних зобов`язань при перерахунказ з бюджетом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2020 апеляційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 залишено без руху.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників судового процесу - задоволено. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною даною скаргою. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 02.11.2020 о 14:00 год. Зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві надати належним чином засвідчені копії доказів надсилання іншим учасникам справи апеляційної скарги листом з описом вкладення у строк до 30.10.2020. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 30.10.2020. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 30.10.2020. Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4104/20 від 30.10.2020, у зв`язку з перебуванням суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П. у відпустці, які входять до складу колегії суддів, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/716/20.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 прийнятО до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Євсіков О.О. ПовідомЛЕНО учасників справи про розгляд справи в раніше призначеному судовому засіданні 02.11.2020 о 14:00 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 1. повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 на 23.11.2020 о 15 год. 40 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4864/20 від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/716/20.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Попікова О.В., Владимиренко С.В. Розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 23.11.2020 о 15:40 год.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 на 07.12.2020 о 16 год. 20 хв. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

АТ "Райффайзен Банк Аваль" у відзиві на апеляційну скаргу просив скаргу відхилити та оскаржене судове рішення залишити без змін, як правильне та обґрунтоване.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Явка представників сторін.

В судове засідання від 07.12.2020 з`явилися представники позивача та відповідача.

Треті особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення.

Колегією суддів враховано, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (з подальшими змінами) з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу з 12.03.2020 по 31.12.2020 на всій території України встановлено карантин та запроваджено обмежувальні заходи.

В той же час, за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання - 07.12.2020 - від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом апеляційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у цьому судовому засіданні.

Беручи до уваги те, що суд апеляційної інстанції не визнавав участь учасників справи обов`язковою, учасники належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з огляду на наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, ураховуючи те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про можливість здійснення апеляційного перегляду оскарженого рішення за наявними матеріалами справи.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржене рішення у даній справі залишити без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

25 вересня 2018 року при виконанні АТ "Райффайзен Банк Аваль" платіжного доручення клієнта банку - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" № 443 від 12.09.2018 на безготівковий переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок Управління державної казначейської служби України у Солом`янському районі м. Києва № 33214811026010, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) з призначенням платежу "131; 00699750; податок на землю згідно ППР № 0849140304" в програмному забезпечені АТ "Райффайзен Банк Аваль" відбувся технічний збій,

Внаслідок збою за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи-1 банком було помилково двічі здійснено переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва.

Перший платіж - за рахунок коштів третьої особи-1 з рахунку № НОМЕР_1 . Другий платіж (внаслідок збою) - за рахунок власних коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку.

Вказана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами №А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24 309 018,98 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежам філії файл $A1IUA9P.069" та № A1IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21 534 299,02 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J, а також наданою позивачем випискою по рахунку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 25.09.2018 по 25.09.2018, з якої вбачається, що третьою особою-1 було перераховано лише один раз грошові кошти в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

За твердженнями позивача, другий платіж, який відправлено з кореспондентського рахунку АТ "Райффайзен Банк Аваль" за рахунок коштів банку, був повністю ідентичний за своїми реквізитами платіжному дорученню № 443 від 12.09.2018, який було одержано банком від ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

28.09.2018 позивач звернувся до Державної казначейської служби України з листом № 159-2/956 "Про повернення помилково перерахованих кошів", в якому зазначив про збій в системі АТ "Райффайзен Банк Аваль" та подвійне перерахування коштів на рахунок Державної казначейської служби України (перший раз за рахунок коштів платника податків, другий раз - за рахунок коштів банку), в якому також просив ДКС України підтвердити подвійне зарахування перерахованих ним коштів на рахунки третьої особи-2 та здійснити повернення помилково перерахованих коштів на рахунок банку. Серед помилково здійснених платежів, у Додатку до листа - Перелік помилково переказаних коштів, позивачем було вказано платіж в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

У відповідь на лист позивача № 159-2/956 від 28.09.2018, Державною казначейською службою України у листі № 15-11/495-17753 від 30.10.2018 було вказано, що ДКС України повідомило Головним управлінням Казначейства про технічний збій в АТ "Райффайзен Банк Аваль", який стався 25.09.2018, що призвів до подвійного перерахування банком коштів та зобов`язало поінформувати клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства, та органи, що контролюють справляння надходжень бюджетів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 № 106. Головне управління Казначейства підтвердило факт подвійного зарахування коштів на рахунки, зазначені в Переліку помилкових переказів коштів, що надав Банк. Крім того, ДКС України надало позивачу інформацію про повернення помилково перерахованих коштів банком щодо клієнтів, які обслуговуються в органах Казначейства за відповідними рахунками, а також надало роз`яснення щодо порядку повернення помилково перерахованих грошових коштів.

04.12.2018 ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, яке відповідно до штампу вхідної кореспонденції податкового органу отримано 04.12.2018, в якому третя особа-1 повідомила податковий орган про подвійне перерахування АТ "Райффайзен Банк Аваль" на казначейський рахунок грошових коштів у сумі 127 473,16 грн, в тому числі тих, які частково не належать платнику податків та просило у передбачений законом строк повернути перераховані позивачем грошові кошти в сумі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа Головного управління ДФС у м. Києві № 126893/10/26-15-12-09-18 від 19.12.2018 щодо розгляду заяви третьої особи-1 від 04.12.2018 № 01-13/617 (вх. від 04.12.2018 №135195/10), податковий орган повідомив, що, зокрема, в інтегрованій картці платника податку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", станом на 14.12.2018, обліковується переплата по земельному податку з юридичних осіб в сумі 267 824,19 грн (КБК 18010500) та, з огляду на наявність у проваджені Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративної справи № 826/10938/18 за позовом ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 02.07.2018 № 0858140304, а також необхідність проведення звірки стану розрахунків за відповідним платежем з бюджетом за допомогою "Електронного кабінету платника" лист третьої особи-1 (заява від 04.12.2018 №01-13/617) щодо перерахування помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб було залишено без розгляду.

10.01.2019 позивач звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві із заявою про помилковий переказ та повернення помилково сплачених сум грошового зобов`язання, в якій зазначив про подвійне перерахування грошових коштів, в тому числі коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" та просив протягом трьох днів від дати одержання повідомлення, що є додатком до заяви, здійснити всі дії визначені Порядком № 787 та Порядком № 1146 щодо повернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" помилково зарахованих 25.09.2018 на рахунок № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль". До заяви позивачем було також долучено повідомлення від 10.01.2019 № 170-1/55/1 про помилковий переказ з проханням повернути грошові кошти в розмірі 127 473,16 грн на рахунок АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Відповідно до листа Головного управління ДФС у м. Києві № 6612/10/26-15-12-09-18 від 16.01.2019 податковий орган повідомив позивачу, що механізм повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань визначений статтею 43 Податкового кодексу України та грошові кошти в сумі 127 473,16 грн, що перераховані згідно з платіжним дорученням № 443 від 25.09.2018, обліковуються в інтегрованій картці платника податку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" код ЄДРПОУ 00699750 (КБК 18010500), з огляду на що лист АТ "Райффайзен Банк Аваль" від 10.01.2019 №170-1/55 (вх. від 10.01.2019 №6019/10) щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань по земельному податку з юридичних осіб було залишено без розгляду.

Враховуючи те, що помилково перераховані грошові кошти в сумі 127 473,16 грн на рахунок банку повернуто не було, АТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до суду з цим позовом, в якому просить стягнути на свою користь вказані грошові кошти з Державного бюджету України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до преамбули Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 787 від 03.09.2013 (далі - Порядок № 787 від 03.09.2013 в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) цей Порядок розроблено на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України "Про судовий збір" та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375.

Порядок № 787 від 03.09.2013 визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) (пункт 2 Порядку № 787 від 03.09.2013).

Відповідно до пункту 5 вказаного Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124 (далі - Порядок № 1146 від 15.12.2015 у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Пунктом 4 Порядку № 1146 від 15.12.2015 встановлено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені платникам податків здійснюється з бюджету, до якого такі кошти були зараховані.

За правилами пунктів 5, 6 Порядку № 1146 від 15.12.2015 повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

У заяві платник вказує суму і вид помилково та/або надміру сплаченого платежу та визначає напрям(и) перерахування коштів, що повертаються:

1) на поточний рахунок платника податку в установі банку;

2) на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, незалежно від виду бюджету;

3) готівкою за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

4) готівкою з рахунків банків у разі відсутності у платника податків рахунку в установі банку;

5) поштовим переказом через підприємства поштового зв`язку;

6) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на небюджетний рахунок з обліку коштів забезпечення сплати майбутніх митних та інших платежів - рахунок 3734, відкритий на балансі Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві;

банківський балансовий рахунок 2603, відкритий для органу ДФС у відповідному уповноваженому банку (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати), доплати тощо вносилися готівкою).

Пунктами 7, 8 Порядку № 1146 від 15.12.2015 визначено, що після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені (крім грошових зобов`язань та пені з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

У разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган ДФС у строк не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

За платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган ДФС у строк не пізніше ніж за дев`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, для погодження відповідному місцевому фінансовому органу.

Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Відповідний орган, визначений відповідно до пункту 24-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у строк протягом двох робочих днів погоджує отримані висновки шляхом засвідчення підписом керівника відповідного органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає їх згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу ДФС.

Орган ДФС не пізніше наступного робочого дня від дати отримання висновку, погодженого місцевим фінансовим органом або відповідним органом, визначеним відповідно до пункту 24-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, передає його згідно з реєстром висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, відповідному органу Казначейства.

Пунктом 9 Порядку № 1146 від 15.12.2015 визначено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Якщо висновок підготовлено на частину вказаної у заяві суми, то у день його направлення до органу Казначейства орган ДФС направляє платнику письмове повідомлення з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1146 від 15.12.2015 висновки реєструються органами Казначейства в Журналі обліку висновків, який ведеться в електронному вигляді, за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені у визначеному законодавством порядку.

Як з`ясовано судом першої інстанції, що 25 вересня 2018 року третьою особою-1 було ініційовано переказ грошових коштів у сумі 127 473,16 грн згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018, при виконанні якого в програмному забезпечені позивача відбувся технічний збій, внаслідок чого за вищевказаним платіжним дорученням третьої особи-1 було помилково двічі здійснено переказ коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва, перший раз - за рахунок коштів третьої особи-1 з рахунку № НОМЕР_1 , другий раз - за рахунок власних коштів АТ "Райффайзен Банк Аваль" з кореспондентського рахунку банку № НОМЕР_2 в Національному банку України, що використовується для технічного забезпечення роботи операційного дня банку, що підтверджується наявними у матеріалах справи меморіальними ордерами № А1IUA9P069 від 25.09.2018 на суму 24 309 018,98 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежам філії файл $A1IUA9P.069" та № A1IUA9P06J від 25.09.2018 на суму 21 534 299,02 грн з призначенням платежу: "вирівнювання коррахунку по платежах філії файл A1IUA9P.06J, а також наданою позивачем випискою по рахунку ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за період з 25.09.2018 по 25.09.2018, з якої вбачається, що третьою особою-1 було перераховано лише один раз грошові кошти в сумі 127 473,16 грн за платіжним дорученням № 443 від 12.09.2018.

Вказані обставини також встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі №910/1806/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 та постановою Верховного Суду від 25.11.2019.

Встановлені судовим рішенням у справі №910/1806/19, яке набрало законної сили, обставини відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню при розгляді цієї справи.

При розгляді справи №910/1806/19 судами було встановлено, що відповідно до положень вищевказаних Порядків № 787 та № 1146 податковий орган має право повертати помилково перераховані кошти лише за заявою платника податків і саме платнику податків, тоді як у даному випадку позивач не є платником податків, відтак відмова відповідача повернути позивачу помилково перераховані грошові кошти не суперечить Порядкам № 787 та № 1146 і була здійснена в межах повноважень, наданих податковому органу чинним законодавством України.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 вказав, що повернення помилково перерахованого податку може здійснюватися виключно за зверненням платника податку у порядку встановленому вищенаведеними положеннями, а отже вимога позивача про зобов`язання відповідача підготувати відповідний висновок щодо повернення помилково сплачених коштів до державного бюджету не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки положеннями наведених Порядків регулюються правовідносини виключно між платниками податків, органами фінансового контролю та органами державного казначейства.

Суд зазначає, відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 за № 751/28881 (далі - Порядок № 422 від 07.04.2016) інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій.

Згідно з п. 2 Розділу ІІІ Порядку № 422 від 07.04.2016 рознесені платежі відображаються в ІКП відповідними обліковими операціями зі сплати/повернення сум відповідно до поля "Призначення платежу" документів на переказ згідно з переліком кодів видів сплати, визначеним Порядком заповнення документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску, здійснення бюджетного відшкодування податку на додану вартість, повернення помилково або надміру зарахованих коштів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року № 666, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2015 року за № 974/27419.

Таким чином, слід зауважити, що за змістом вищевказаних положень Порядку № 422 від 07.04.2016 податкові органи здійснюють контроль за коректністю інформації в інтегрованій картці платника податків на підставі відомостей, наданих самим платником податків, натомість, як було вказано вище, повернення помилково перерахованих до бюджету грошових коштів унормовано Порядками № 787 від 03.09.2013 та № 1146 від 15.12.2015.

При цьому, виходячи із фактичних обставин справи вбачається, що ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" не є власником спірних грошових коштів, вказані грошові кошти в сумі 127 473,16 грн (другий платіж, перерахований за рахунок коштів банку) належать АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Матеріалами справи підтверджується факт звернення АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із заявами до відповідача щодо перерахування помилково перерахованих позивачем грошових коштів у сумі 127 473,16 грн.

Відповідач вказав, що відповідно до облікових даних інтегрованих карток платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за третьою особою-1 у 2018 році обліковується сплата земельного податку згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та згідно з платіжним дорученням № 443 від 12.09.2019 (проведене банком 25.09.2018) на суму 127 473,16 грн та, станом на 31.01.2020, у ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" обліковується переплата в сумі 2 658,83 грн.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зібраними у справі доказами, поясненнями сторін, викладеними у заявах по суті справи, а також судовим рішенням у справі №910/1806/19, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення при розгляді цієї справи, підтверджується факт помилкового перерахування позивачем власних грошових коштів в сумі 127 473,16 грн на рахунок УДКСУ у Солом`янському районі м. Києва.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В господарській справі, відповідно до частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада бере участь через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Отже, виходячи із положень частини другої статті 2, статті 170 Цивільного кодексу України, враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, у разі коли відповідний орган державної влади вступає у цивільні правовідносини і є зобов`язаною особою по відношенню до іншої особи у таких правовідносинах, то боржником є держава Україна, як учасник цивільних відносин в особі відповідного органу.

До аналогічних висновків дійшов таклж Верховний Суд у вищеозначеній постанові від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19.

Суд зазначає, що предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальним інститутом цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Характерною особливістю таких зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у такому зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Таке зобов`язання виникає за наявності таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Узагальнюючи викладе, можна дійти висновку про те, що такий спосіб захисту - позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна. Такий спосіб захисту можливий шляхом пред`явлення відповідного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України, які дають у даному випадку право платнику (банку) скористатись своїм правом на судове оскарження бездіяльності органу державної влади шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів (повернення надміру сплаченої суми або помилково перерахованих грошових коштів) з Державного бюджету України.

У постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 910/1806/19 серед іншого зазначено, що з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах буде стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому, резолютивні частини рішень у таких спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Вищенаведеними правовими висновками в сукупності також спростостовуються аргументи апеляційної скарги, як підстава скасування рішення суду у цій справі, щодо неможливості стягнення коштів, що є предметом стягнення у цій справі з Державного бюджету України, які слід було стягнути з ДП Державне підприємство "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою". Крім того, з цього приводу також правомірно відзначено місцевим господарським судом, яким відхилено як необґрунтовані доводи відповідача щодо неможливості, а також неправомірності повернення з інтегрованої картки платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" помилково перерахованих грошових коштів у сумі 127 473,16 грн, так як вказані обставини не спростовують факту набуття державою вказаних грошових коштів за відсутності відповідної правової підстави та за рахунок іншої особи - АТ "Райффайзен Банк Аваль".

Судом також обгрунтовано не прийнято до уваги аргументи відповідача щодо наявності у третьої особи-1 переплати, станом на 31.01.2020, в сумі 2 658,83 грн, які не стосуються предмету даного спору та є виключно питанням взаємовідносин платника податку та податкового органу.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає не прийнятними доводи відповідача про те, що даний спір відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки спір у цій справі носить приватноправовий характер та, як встановлено судом, не стосується відносин платника податків - ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із податковим органом, на чому наполягав відповідач.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про обґрунтованість заявленого позову та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача помилково перерахованих грошових коштів в сумі 127 473,16 грн.

Серед іншого,в відповідач не погодився з висновком місцевого суду щодо відмови у задоволенні клопотання про закриття провадження у цій справі відповідно до положень статті 175 ГПК України. На думку скаржника, спір у цій справі і в справі №910/1806/19 є тотожним, та наявне рішення суду, яке набуло законної сили у справі №910/1806/19, між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тимх самих підстав.

Ці аргументи колегія суддів визнає помилковими та погоджується в висновком суду першої інстанції в частині відхилення означених аргументів, зважаючи на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частині 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Так, судом з`ясовано, що судовим рішенням у справі № 910/1806/19, яке набрало законної сили, позивачу було відмовлено в позові з підстав невірно обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Суд звертає увагу, що зі змісту судових рішень у справі № 910/1806/19 вбачається, що предметом позову у вказаній справі було визнання за позивачем права власності на помилково перераховані ним грошові кошти в сумі 127 473,16 грн та зобов`язання вчинити певні дії, тоді як у справі, що розглядається, позивачем заявлено вимоги про стягнення помилково перерахованих грошових коштів, відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25.11.2019 у справі №910/1806/19, тобто предмет та підстави позовів в цій справі та справі № 910/1806/19 є різними.

З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, правомірно відмовлено судом першої інстанції, з огляду на його безпідставність. Порушення вимог процесуального закону в цій частині колегія суддів не вбачає.

Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Водночас, зазначаючи про порушення судом норм процесуального та матеріального права, скаржник вдається до заперечення обставин, установлених судом першої інстанції під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої цим судом оцінки доказів у справі.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України", no. 4241/03 від 28.10.2010 Суд повторює, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Всім встановленим обставинам, які мають значення для правильного вирішення спору надана належна правова оцінка.

Проаналізувавши текст оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про вмотивованість судового рішення, враховуючи, що доводи та аргументи сторін були почуті, судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується його рішення, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації").

Процесуальні права сторін при розгляді справи судом першої інстанції не порушено.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, доводи апеляційного оскарження є необґрунтованими, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/716/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 10.12.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.В. Владимиренко

О.В. Попікова