Постанова

від 10.12.2020 по справі 904/2306/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Справа № 904/2306/20

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Дармін М.О., Орєшкіна Е.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційні скарги Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" та Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 (суддя Золотарьова Я.С.)

за позовом Приватного підприємства "Ентальпія Плюс", м.Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м.Павлоград Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 161779,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

Приватне підприємство "Ентальпія Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості, яка (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.07.2020) складається з суми 95866,72 грн. основного боргу, пені у сумі 9623,32 грн., 3% річних у сумі 1258,06 грн., інфляційних втрат у сумі 867,34 грн., витрати на правничу допомогу у сумі 10761,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором №960-ПУ-ШУТр від 01.07.2019 про надання послуг в частині повної та своєчасної їх оплати.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" основний борг у розмірі 95866,72 грн., пеню у розмірі 9623,32 грн., 3% річних у розмірі 1258,06 грн., інфляційні втрати у розмірі 867,34 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн. Судові витрати на правничу допомогу у розмірі 10761 грн. залишено за позивачем.

Рішення суду вмотивовано тим, що факт порушення зобов`язання підтверджений належними та достатніми доказами, сторони у договорі передбачили стягнення пені у разі прострочення оплати наданих послуг, а стягнення інфляційних втрат і 3% річних передбачено чинним законодавством.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПП "Ентальпія Плюс"

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (ПП "Ентальпія Плюс") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 у частині відмовлення в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та прийняти у цій частині нове рішення, яким задовольнити у повному обсязі заяву Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" витрат на правничу допомогу в господарській справі №904/2306/20 у сумі 16177,96 грн.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Позивач вважає незаконним і необґрунтованим висновок суду першої інстанції, який при вирішенні питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вказав, що в акті приймання-передачі наданих послуг №7 від 26.05.2020 не міститься детального опису робіт. Відтак неможливо встановити, які послуги були надані клієнту та який час було витрачено на їх виконання.

Апелянт в спростування висновку суду вказав наступне.

На підставі договору про надання правової допомоги №01/04/20 від 01.04.2020 та дотримуючись Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018, Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, було укладено Додаткову угоду від 07.05.2020 №6, умовами якої визначено порядок оплати, приймання-передачі та розмір отриманої плати за надану правову допомогу по справі №904/2306/20. За умовами п. 2 Додаткової угоди та на підставі здійснених розрахунків, загальну суму винагороди за надання правової допомоги було визначено у розмірі 16177,96 грн. за витрачений час та фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов`язань за договором, що становить 10% від ціни позову. Вказаними вище рекомендаціями Ради адвокатів Чернігівської і Харківської області передбачено таку ставку адвокатського гонорару як "гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - від 5%", відповідно у цьому разі детальний опис робіт (наданих послуг) не потребується.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Відповідач (ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") у відзиві на апеляційну скаргу позивача погоджується з рішенням суду в частині відмови у відшкодуванні з відповідача витрат на правничу допомогу з огляду на недотримання позивачем вимог ст. 126 ГПК України.

Крім того, відповідачем повідомлено суд апеляційної інстанції про оплату ним 17.09.2020 платіжним дорученням №1726451 заборгованості в сумі 24134,29 грн. Вказана обставина, як вважає відповідач, є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України в частині стягнення заборгованості в сумі 24134,29 грн.

З рішенням Господарського суду Дніпропетровської області не погодився і відповідач, який також подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля"

Відповідач (ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 95866,72 грн., пені у розмірі 9623,32 грн., 3% річних у розмірі 1258,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 867,34 грн. по Договору про надання послуг від 01.07.2019 №960-ПУ-ШУТр та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні зазначених вимог.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

На думку апелянта до неправильного вирішення спору призвело порушення судом норм процесуального права.

Судом першої інстанції не враховано постанови Кабінету Міністрів України "Про продовження адаптивного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 №641, якою продовжено на всій території України карантин, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211, враховуючи етапи послаблення протиепідемічних заходів з 01.08.2020 до 31.08.2020. Судом не взято до уваги доповнення розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України пунктом 4 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ (який набрав чинності 17.07.2020).

Відповідач вказує, що 31.07.2020 судом було отримано клопотання ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про продовження процесуальних строків від 27.07.2020 №3/1573, проте вимоги відповідача в частині продовження строку на направлення заперечення на відповідь на відзив, продовження строку розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, розглянуто не було.

Апелянтом також висловлено незгоду з поверненням судом зустрічної позовної заяви.

Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу звертає увагу на те, що в порушення норм п. 5 ч. 2 ст. 258 ГПК України, відповідач не вказує у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність встановлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо). Відповідач не надає контррозрахунку заявлених до стягнення сум.

Позивач зазначає, що у поданому відзиві на позовну заяву відповідач вказував про часткову оплату за отримані послуги в сумі 24134,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 13.02.2020 №1037895 та визнав заборгованість у сумі 95866,72 грн. Зважаючи на норми ст. 75 ГПК України позивач вважає, що оскільки сума боргу була визнана відповідачем, то дана обставина не потребує доказування.

Позивач також вважає правильним і обґрунтованим висновок суду щодо стягнення суми пені, 3% річних і інфляційних втрат, у зв`язку з чим просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20; об`єднано апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20.

Ухвалено розгляд апеляційних скарг здійснити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

10.11.2020 до Центрального апеляційного господарського суду відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи відповідно до ч. 1 ст. 80 ГПК України оригіналу платіжного доручення від 30.10.2020 №178775 на суму 24366,97 грн. та закриття провадження відповідно до п. 2 ч. 1ст. 231 ГПК України у справі №904/2306/20 за позовом ПП "Ентальпія Плюс" до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості в частині стягнення 48501,26 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини

Між Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (Замовник) і Приватним підприємством "Ентальпія Плюс" (Виконавець) 01.07.2019 укладено договір про надання послуг №960-ПУ-ШУТр, за яким Виконавець зобов`язався у 2019 році надати Замовнику послуги, зазначені в п. 1.2. цього договору, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Найменування послуг (код ДКПП 71.12.13-00.00): Послуги інженерні з енергетичних об`єктів (налагодження тепломереж та калориферних установок). Місце надання послуг (об`єкт):

- шахта "Західно-Донбаська", блок №1, ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПрАТ "Павлоградвугілля", яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка,51500, вул. Маяковського, 33;

- шахта "Західно-Донбаська", блок №3, ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПрАТ "Павлоградвугілля", яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Тернівка, 51500, вул. Маяковського, 33;

- шахта "Самарська", ВСП "Шахтоуправління Тернівське" ПрАТ "Павлоградвугілля", яка знаходиться за адресою: 51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, вул. Горького, 214.

Пунктами 3.1.-3.3. договору визначено, що його сума становить: 120 000,00 грн. з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% 20000,00 грн. Сума цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін, що оформлюється підписанням Додаткової угоди. З моменту виставлення виконавцем рахунку за надані послуги, сума наданих послуг, що вказана в такому рахунку є фіксованою і зміні не підлягає, окрім випадків, передбачених цим договором.

За погодженням сторін розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих Виконавцем Замовнику послуг протягом 5 (п`яти) робочих днів з 30 календарного дня після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг, пред`явлення Виконавцем рахунку на оплату послуг та за умови надання Виконавцем належним чином оформленої податкової накладної. Якщо останній день строку для оплати, що встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день (пункт 4.1. договору).

Пунктом 4.4. договору передбачено, що Замовник при перерахуванні грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, у призначенні платежу платіжного доручення в обов`язковому порядку вказує реквізити цього договору (номер, дата укладення), а також період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі не зазначення в призначенні платежу платіжного доручення періоду (місяць, рік), за який здійснюється оплата, здійснена за таким платіжним дорученням оплата за послуги за цим договором зараховується в хронологічному порядку відповідно до дати виникнення зобов`язань з оплати.

Підпунктами 6.1.1., 6.1.2. пункту 6.1. договору обумовлено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги, прийняти надані послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та вимогами цього договору не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від Виконавця акта прийому-передачі наданих послуг.

Строк (термін) надання послуг липень-листопад 2019 р. (пункт 5.1. договору).

За пунктами 5.3. 5.4. договору встановлено, що надані виконавцем послуги згідно з цим договором оформлюються актами прийому-передачі наданих послуг із зазначенням коду згідно ДКПП, які виконавець надає до 01 (першого) числа місяця, наступного за звітним. В акті прийому-передачі наданих послуг повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця.

Згідно пункту 10.1. цей договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до "31" грудня 2019, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань.

У Специфікації №1 від 01.07.2019 до договору сторони окрім іншого узгодили найменування обладнання, що підлягає налагодження тепломереж та калориферних установок, його кількість, ціну робіт, вартість послуг та строк виконання робіт.

На виконання умов договору позивачем надані копії актів приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в: за серпень 2019 від 16.08.2019 і за грудень 2019 від 02.12.2019. Ці Акти підписані сторонами без зауважень і заперечень.

На оплату зазначених послуг Виконавцем одночасно із вказаними вище актами були надані Замовнику відповідні рахунки, а також складені та направлені для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.

Замовник за надані послуги розрахувався частково в сумі 24134,29 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №1037895 від 13.02.2020.

Згідно з розрахунками позивача та його заявою про зменшення розміру позовних вимог заборгованість відповідача складає 95866,72 грн. та не заперечується останнім.

Предметом спору є заборгованість за укладеним сторонами договором про надання послуг у сумі 95866,72 грн. та нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання 9623,32 грн. пені, 1258,06 грн. - три проценти річних і 867,34 грн. інфляційних втрат.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції

За приписами частини першої статті 68 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

За частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статі 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов`язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом підпунктами 6.1.1., 6.1.2. пункту 6.1. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги, прийняти надані послуги згідно з актом прийому-передачі наданих послуг та вимогами цього договору не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання від Виконавця акта прийому-передачі наданих послуг.

Відповідачем на день ухвалення рішення доказів сплати заборгованості у сумі 95866,72 грн. надано не було.

До суду апеляційної інстанції відповідачем надано докази сплати заборгованості у сумі 48501,26 грн. відповідно до копій платіжних доручень №1726451 від 17.09.2020 і №178775 від 30.10.2020.

На підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України відповідач просить суд апеляційної інстанції закрити провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 48501,26 грн.

Колегія суддів вказані вимоги визнає безпідставними.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За змістом частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Закриття провадження у справі на підставі вищезазначеної норми можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

В силу наведених законодавчих норм, суд закриває провадження у справі лише у випадку підтвердження належними засобами доказування обставин, що передбачають можливість застосування вказаних в статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки предмет спору у даній справі не припинив існування до вирішення спору по суті у суді першої інстанції, провадження у справі не може підлягати закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Суд апеляційної інстанції не має підстав для скасування рішення в цій частині, оскільки сума 48501,26 грн. на день ухвалення рішення суду не була сплачена відповідачем.

За період 23.09.2019 по 24.04.2020 позивачем нараховано пеню у сумі 9623,32 грн. і 3% річних у сумі 1258,06 грн., а за період жовтень 2019 - березень 2020 - інфляційні втрати у сумі 867,34 грн.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання цивільних обов`язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства (частина третя статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, законами та цим договором.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин четвертої, шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Підстави застосування пені сторони погодили в пункті 7.2. договору, в якому встановлено, що у разі невиконання (повного або часткового) та/або несвоєчасного виконання зобов`язань, а саме: при порушенні замовником термінів оплати робіт за договором, замовник виплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від несвоєчасно перерахованої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставку НБУ в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши розрахунки позивача штрафних санкцій, інфляційних втрат і річних суд апеляційної інстанції погоджується з висновком попереднього суду, що вони є арифметично правильними і такими, що відповідають положенням законодавства, правильність розрахунків відповідачем не оспорюється, а отже підстави для скасування рішення у цій частині позовних вимог також відсутні.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на неврахування судом першої інстанції постанови Кабінету Міністрів України "Про продовження адаптивного карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 22.07.2020 №641, якою продовжено на всій території України карантин, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 №211, пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" ГПК України, внесеного Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 №731-ІХ (який набрав чинності 17.07.2020), що на думку товариства позбавило його права на справедливий розгляд справи, у зв`язку з непродовженням судом строку для направлення заперечення на відповідь на відзив і строку розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, то колегія суддів виходить з наступного.

Дослідивши матеріали справи суд апеляційної інстанції встановив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 07.05.2020 відповідачу було надано строк для подання заперечення на відповідь на відзив протягом 7 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Відповідь на відзив була направлена позивачем на адресу відповідача 03.07.2020, що підтверджується поштовою накладною з трек-номером №6910501786860 і описом вкладення у цінний лист.

З офіційного сайту Укрпошти вбачається, що направлення з вказаним трек-номером було отримано відповідачем 07.07.2020, отже останнім днем для подання заперечення на відповідь на відзив є 14.07.2020.

Клопотання відповідача про продовження процесуальних строків від 27.07.2020 №3/1573 надійшло до суду 31.07.2020.

Відповідно до частини другої статті 119 цього Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, наведеною нормою передбачено за заявою учасника справи або з ініціативи суди можливість продовжити строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ X Господарського процесуального кодексу України "Прикінцеві положення" було доповнено пунктом 4 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

На день подання відповідачем клопотання Законом України від 18.06.2020 №731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон України №731-ІХ), який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України викладено в новій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Відповідно до частини 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-ІХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Наведений Закон набув чинності 17.07.2020, у зв`язку з чим, 20-денний термін для продовження процесуальних строків закінчується 06.08.2020.

Відповідач звернувся з відповідним клопотанням у визначений Законом термін, разом з тим, суд звертає увагу на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови була дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у Дніпропетровській області). Зокрема, дозволено:

з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 - перевезення пасажирів метрополітенами;

з 01.06.2020: перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбачених технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення між регіонами транзитом через регіон, в якому не діють послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб (без права посадки пасажирів у транзитному регіоні). У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду;

- міжобласні пасажирські перевезення автомобільним транспортом між регіонами в межах кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб. У разі здійснення перевезення до регіону, в якому не застосовується послаблення протиепідемічних заходів, дозволяється перевезення в межах 50 відсотків кількості місць для сидіння, передбаченої технічною характеристикою транспортного засобу або визначеної в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, за умови розсадки пасажирів з вільним місцем поруч, спереду, позаду.

Під час дії встановленого карантину відділеннями поштового зв`язку робота припинена не була. Відділеннями був змінений лише графік та порядок отримання/вручення поштових відправлень.

Тобто обмеження, впровадженні у зв`язку з карантином, на час звернення відповідача з клопотанням частково були усунуті, що дозволяло учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права.

До того ж, колегія суддів вважає, що визначений місцевим господарським судом строк для подання заперечення на відповідь на відзив є цілком розумним і достатнім тим паче для малозначної справи.

При цьому, як вбачається з відповіді позивача на відзив, вона не містила нових відомостей для відповідача, додатки до відповіді відсутні, а отже документ не потребував вивчення додаткових документів і багато часу для опрацювання.

Натомість, як свідчать матеріали справи, у подальшому представник відповідача - адвокат за довіреністю не скористався своїм правом на подання заперечення на відповідь на відзив ані у встановлений судом строк, ані до ухвалення рішення.

У поданих суду клопотаннях відповідач посилався на введений карантин і наказ ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" від 24.07.2020 №35 "Про віддалений режим роботи". Проте віддалений режим роботи на підприємстві не свідчить про повну зупинку його діяльності, у тому числі правового відділу. До того ж відповідно до пункту 1.2. наказу робота у відділеному режимі здійснюється співробітниками із застосуванням електронних комунікацій і технологій.

Крім того у разі все таки необхідності ознайомлення з документами, що стосуються предмета спору, відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи, зареєструвавшись в підсистемі "Електронний суд" - https://cabinet.court.gov.ua (здійснити вхід також можливо через офіційний веб-портал "Судова влада України", обравши посилання з назвою "Офіційна електронна адреса").

"Електронний суд" - це офіційний державний сервіс, за допомогою якого можна подавати позовні заяви онлайн та мати повний доступ до електронних копій всіх матеріалів справи, стороною якої є користувач кабінету цього сервісу.

Сканкопії документів з матеріалів справи можуть бути також надіслані на електронну адресу підприємства або його представника. З матеріалів справи вбачається, що така електронна адреса наявна у адвоката відповідача.

З приводу клопотання відповідача про продовження розгляду справи у спрощеному позовному провадженні, колегія суддів зазначає.

Вказана справа відповідає критеріям малозначної справи, яка підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні, строк розгляду якої є скороченим на відміну від розгляду справи в порядку загального провадження.

Згідно листа Голови Ради суддів України від 16.03.2020 №9рс-186/20 та рішення Ради суддів України від 17.03.2020, яким затверджено "Рекомендації Ради суддів України щодо встановлення особливого режиму роботи судів України задля убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб" з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб рекомендовано на період з карантину встановити особливий режим роботи судів України, який передбачає, з поміж іншого: здійснення, по можливості, розгляду справ без участі сторін в порядку письмового провадження.

Колегія суддів виходить також з приписів статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

До того ж в клопотанні відповідач просив продовжити строк для направлення заперечення на відповідь на відзив на 7 календарних днів з дати завершення карантину починаючи з 31.08.2020 і строк розгляду справи у спрощеному позовному провадженні на 60 календарних днів з дати завершення карантину починаючи з 31.08.2020, що також не вбачається можливим, виходячи із закінченням 06.08.2020 20-денного терміну для продовження процесуальних строків відповідно до частини 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України №731-ІХ. Крім того, дія карантину триває і досі.

Незважаючи на введення карантину сторони повинні добросовісно користуватись своїми процесуальними правами та не позбавлені права і можливості належним чином їх реалізувати з дотриманням положень Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними і необґрунтованими доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення норм процесуального права судом першої інстанції і неврахування запровадження карантину, що на думку відповідача призвело до неправильного вирішення спору.

При цьому колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в порушенням норм пункту 5 частини другої статті 258 Господарського процесуального кодексу України відповідач не вказує у чому конкретно полягає незаконність або необґрунтованість оскарженого судового рішення, яке ухвалене по суті спору.

Щодо оскарження позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного.

01.04.2020 між Приватним підприємством "Ентальпія Плюс" (Клієнт) і Адвокатським бюро "Пшець Олександр" (Бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №01/04/20, відповідно до умов якого Бюро прийняло доручення Клієнта та взяло на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Надання правової допомоги за цим договором оформлюється двосторонніми актами прийому-передачі виконаних робіт, які складаються виконавцем та мають бути підписані замовником не пізніше п`яти днів з дня їх отримання.

Клієнтом та Бюро 07.05.2020 до договору було укладено і підписано Додаткову угоду №6, якою визначено порядок оплати юридичних послуг (гонорару) Бюро за надання правової допомоги по справі №904/2306/20 за позовом Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення заборгованості у розмірі 161779,60 грн.

В пункті 2. Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що вартість послуг визначена на підставі Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених Рішенням Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018 та Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018 і складає за прийняття рішення на користь Клієнта 10% від ціни позову - 16177,96 грн.

Представництво інтересів клієнта від імені бюро у Господарському суді Дніпропетровської області здійснено адвокатом Пшець О.В. на підставі ордеру на надання правової допомоги №68088 від 24.04.2020.

26.05.2020 клієнтом і бюро було підписано акт приймання-передачі наданих послуг №7, в якому зазначено, що сторони склали даний акт про те, що надані Бюро послуги по наданню правової допомоги відповідають умовам договору №01/04/20 від 01.04.2020, укладеного між Бюро та Клієнтом. Вартість наданих послуг складає 16177,96 грн. без ПДВ.

На підставі виставленого бюро рахунку №7 від 26.05.2020 клієнтом було оплачено послуги з надання правової допомоги в сумі 16177,96 грн., що підтверджується платіжним дорученням №12265 від 28.05.2020.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (пункт 1).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені в Законі України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з частиною першою статті 26 вказаного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 статті 1 Закону).

За приписами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат на правничу допомогу попередній суд виходив з відсутності детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, зокрема, із зазначенням найменування робіт та витраченого часу на відповідні види робіт, що ставить під сумнів, чи є розмір таких робіт обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи не погоджується з зазначеним вище висновком суду першої інстанції та виходить з наступного.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки: ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Судом апеляційної інстанції у цій справі встановлено, що визначена умовами Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги форма гонорару адвоката є фіксованою, з якою погодився клієнт.

Акт приймання-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги підписаний ПП "Ентальпія Плюс" без зауважень і заперечень, а отже підтверджує надання таких послуг.

Позивачем дійсно не надано в матеріали справи доказу щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. Однак при цьому, пересвідчитись у наданні адвокатом послуг з правової допомоги можливо з матеріалів справи.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатом позивача на виконання договору були виконані наступні роботи:

- підготовка і написання позовної заяви;

- підготовка і написання відповіді на відзив;

- підготовка і написання заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В той же час при визначені розміру гонорару 10% від ціни позову, адвокат виходив від ціни позову 161779,60 грн. Натомість в ході розгляду було встановлено, що така ціна є помилковою, внаслідок неправильного арифметичного підрахунку. Оскільки позовна заява ПП "Ентальпія Плюс" підготовлена і подана адвокатом підприємства, колегія суддів, вважає, що відповідальність за правильність вказаних в ній даних покладається саме на адвоката.

Отже оцінюючи розмір витрат на оплату послуг адвоката на предмет співмірності з ціною позову (відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України), колегія суддів вважає правильним задовольнити вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 10761,54 грн. (10% від 107615,44 грн. - ціни позову за заявою про зменшення позовних вимог).

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг ПП "Ентальпія Плюс" та ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Частина перша статті 275 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-6 частини першої цієї статті.

За статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального права України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначає, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, що складається з основного боргу в розмірі 95866,72 грн., пені у розмірі 9623,32 грн., 3% річних у розмірі 1258,06 грн., інфляційних втрат у розмірі 867,34 грн. Тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення в цій частині - немає.

Водночас колегія суддів доходить висновку, що при вирішення вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам та мало місце порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права в питанні визначення розміру витрат на оплату послуг адвоката, що є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги позивача та часткового скасування оскарженого судового рішення в частині, якою відмовлено в задоволення заяви ПП "Ентальпія Плюс" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, та ухвалення в цій частині нового рішення, яким задовольнити частково заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 10761,54 грн., а в решті таких витрат позивача відмовити.

Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати в сумі 2102,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника (апелянта) у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Позивач судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції до відшкодування не заявляв.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі №904/2306/20 скасувати частково - в частині відмови в задоволенні заяви Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16177 грн. 96 коп. та у ухвалити в цій частині нове рішення:

"Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Приватного підприємства "Ентальпія Плюс" суму 10761 грн. 54 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В відшкодуванні решти таких витрат відмовити".

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2020 у справі 3904/2306/20 залишити без змін.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Судові витрати понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 10.12.2020.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя М.О. Дармін

Суддя Е.В. Орєшкіна