Ухвала

від 10.12.2020 по справі 902/1138/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"10" грудня 2020 р. Cправа № 902/1138/19

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А. розглянувши заяву б/н від 09.12.2020 (вх. канц. суду №01-47/22/2020 від 09.12.2020) представника ОСОБА_1 про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи № 902/1138/19

за позовом : ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до : ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

до: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінницяпромжитлобуд" (вул. Чехова, буд.6, м. Вінниця, 21034)

про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі та витребування з володіння частки у статутному капіталі,

В С Т А Н О В И В :

Господарським судом Вінницької області у порядку загального позовного провадження розглядається справа №902/1138/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за участю у розгляді справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяпромжитлобуд" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів про переведення прав та обов`язків покупця частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяпромжитлобуд" за договором купівлі-продажу від 14.11.2018, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а також про витребування з володіння ОСОБА_3 частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяпромжитлобуд", що складає 60 % та становить 9240 грн.

В судовому засіданні 20.11.2020 оголошено перерву до 14.12.2020, про що зафіксовано у протоколі судового засідання.

09.12.2020 до суду надійшла заява б/н від 09.12.2020 (вх. номер канц. суду №01-47/22/2020 від 09.12.2020) представника ОСОБА_1 про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи № 902/1138/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу.

Положеннями ч. 3 ст. 39 ГПК України встановлено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Частиною 7 ст. 39 ГПК України встановлено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

За приписами ч. 8 ст. 39 ГПК України суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (ч. 11 ст. 39 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19.05.2016, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).

За змістом рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У пункті 52 вищевказаного рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Відповідно до ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами абз.2 ч.3 ст. 39 ГПК України, оскільки заява про відвід надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання (а саме за два робочі дні до судового засідання, яке призначено на 14.12.2020), то така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

В обґрунтування заявленого відводу заявник, посилаючись на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у даній справі, вказує, що не винесення суддею Тварковським А.А. ухвали про відмову у заміні відповідача як окремого процесуального документу позбавило відповідача ОСОБА_1 на апеляційне оскарження ухвали за результатами вирішення питання щодо заміни неналежного відповідача, а відтак і позбавило останнього права на справедливий суд.

За таких обставин, на думку представника ОСОБА_1 , наявний сумнів в об`єктивності та неупередженості судді Тварковського А.А. під час розгляду даної справи.

Дослідивши заяву представника відповідача Барцьося В.В. про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи № 902/1138/19, судом встановлено, що така заява не містить доказів, які свідчать про упередженість або необ`єктивність судді, що, у свою чергу, суперечить приписам ст. 74 ГПК України, за якими на кожного учасника судового процесу покладений обов`язок доведення тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, заявник акцентує увагу на тому, що в ухвалі Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі № 902/1138/19 зазначено, що постановляючи протокольну ухвалу Господарського суду Вінницької області від 15.10.2020 у справі № 902/1138/19 про відмову в заміні неналежного відповідача, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки ч. 4 ст. 48 ГПК України передбачено постановляння ухвали (окремого процесуального документа), а не шляхом занесення до протоколу судового засідання.

Разом з тим у тій же постанові абзацом нижче суд апеляційної інстанції зробив висновок, що вказані обставини не можуть бути підставою для відкриття апеляційного провадження, з врахуванням наведених вище підстав (процесуальним законодавством не передбачено оскарження такої ухвали окремо від рішення суду) . При цьому в зазначеній постанові обґрунтовано, що оскаржена ухвала була постановлена в порядку ст. 48 ГПК України, яка регулює залучення до участі у справі співвідповідача та заміну неналежного відповідача, а не ст. 52 ГПК України яка передбачає процесуальне правонаступництво.

Правові інститути, передбачені ст. ст. 48, 52 ГПК України є різними та їх не можливо ототожнювати, оскільки вони регулюють подібну процесуальну дію (заміну), однак ст. 48 ГПК України передбачає можливість заміни лише відповідача та залучення співвідповідача у разі пред`явлення позову не до тієї особи котра має за ним відповідати, а ст. 52 ГПК України у разі - процесуального правонаступництва будь-якого учасника справи.

Також вказані норми ГПК України по різному регулюють строки вчинення відповідних процесуальних дій, необхідних для залучення до участі у справі співвідповідача/заміни неналежного відповідача та здійснення процесуального правонаступництва.

Отже, ухвала суду першої інстанції про відмову в заміні неналежного відповідача не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що норми Господарського процесуального кодексу України не містять виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа.

З даного приводу суд звертає увагу на висновки, що їх зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2020 у справі №902/909/19 : при вирішенні питання форми постановлення ухвали слід враховувати, чи може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвала суду, у розумінні приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви.

Зокрема, Верховний Суд зазначив, що за змістом частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є, зокрема, ухвали.

Відповідно до частини 2 статті 232 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Статтею 233 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок ухвалення судових рішень.

Так, частинами 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати. Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Із зазначеної норми вбачається процесуальна можливість суду постановляти ухвали як у вигляді окремого документа, так і у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання (про що також зазначено у пункті 7 частини 2 статті 223 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що положення Господарського процесуального кодексу України не містять виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа.

Також положення Господарського процесуального кодексу України не містять вимог до змісту ухвал суду постановлених у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання.

Натомість нормами Господарського процесуального кодексу України, а саме, статтею 234, визначено вимоги до змісту ухвали суду, що викладається окремим документом.

Відповідно до зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: а) дати і місця її постановлення; б) найменування суду, прізвища та ініціалів судді (суддів); в) імен (найменувань) учасників справи; 2) описової частини із зазначенням суті клопотання та імені (найменування) особи, яка його заявила, чи іншого питання, що вирішується ухвалою; 3) мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу; 4) резолютивної частини із зазначенням: а) висновків суду; б) строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження. Ухвала, постановлена відповідно до статей 351 та 356 цього Кодексу, повинна відповідати вимогам, що містяться у зазначених статтях.

Таким чином, враховуючи приписи статті 234 Господарського процесуального кодексу України та відсутність у процесуальному законі виключного переліку питань, які вирішуються судом шляхом постановлення ухвал у вигляді занесення відомостей до протоколу судового засідання, чи у вигляді окремого документа, суду у кожному конкретному випадку при вирішенні питання форми постановлення ухвали слід враховувати ті норми процесуального кодексу, що регулюють наслідки розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви тощо.

Тобто, якщо приписами Господарського процесуального кодексу України передбачено вимоги та висновки, які повинні міститись в ухвалі суду, за наслідками розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви, то у такому випадку суду слід постановляти ухвалу у вигляді окремого документа.

Крім того, суду при вирішенні питання форми постановлення ухвали слід враховувати, чи може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвала суду, у розумінні приписів статті 255 Господарського процесуального кодексу України, за наслідками розгляду певного процедурного питання, клопотання, заяви.

У разі ж можливості оскарження ухвали суду в апеляційному порядку окремо від рішення суду, така ухвала суду повинна постановлятись у вигляді окремого документа.

Тобто, в силу наведеного правового висновку у справі за аналогічних обставин (у разі постановлення ухвали, яка не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду) Верховний Суд не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального закону.

За даних обставин, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Тварковському А.А., оскільки наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід є власними судженнями та суб`єктивними припущеннями учасника справи. При цьому доводи заявника фактично зводяться до незгоди учасника процесу з процесуальними діями та рішеннями судді під час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.35 ГПК України не є підставою для відводу.

Таким чином, відсутні підстави для задоволення заяви б/н від 09.12.2020 (вх. канц. суду №01-47/22/2020 від 09.12.2020) представника ОСОБА_1 про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи № 902/1138/19.

Керуючись ст. 35, 36, 39, 232-235, 240, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Визнати заяву б/н від 09.12.2020 (вх. канц. суду №01-47/22/2020 від 09.12.2020) представника ОСОБА_1 про відвід судді Тварковського А.А. від розгляду справи № 902/1138/19 необґрунтованою та відмовити у її задоволенні.

2. Згідно з приписами ст.235 ГПК України ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами ч.1 ст.255 ГПК України дана ухвала оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції не підлягає.

4. Копію ухвали надіслати учасникам справи рекомендованим листом.

Дата складання повного тексту ухвали 10.12.2020.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - АДРЕСА_1 ;

3 - відповідачу 1 ( ОСОБА_1 ) - АДРЕСА_2 ;

4 - відповідачу 2 ( ОСОБА_3 ) - АДРЕСА_3 ;

5 - третій особі (ТОВ "Вінницяпромжитлобуд") - вул. Чехова, буд.6, м. Вінниця, 21034.