Рішення

від 10.12.2020 по справі 699/115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Черкаси справа № 699/115/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області

до Федоренко Валентини Володимирівни

про стягнення доходу отриманого як безпідставно набутого майна

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області звернувся до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з позовом про стягнення з Федоренко Валентини Володимирівни доходу, отриманого як безпідставно набутого майна, в якому просив стягнути на користь держави кошти в сумі 36 131,60 грн.

В обґрунтування позовних вимог Прокурор вказав на те, що внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, відповідач отримав дохід як безпідставно набуте майно в результаті нездійснення плати за землю в період часу з квітня 2017 року.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у цивільній справі № 699/115/20.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 02.09.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Корсунь-Шевченківського районного суду від 12.02.2020 та постанову Черкаського апеляційного суду від 23.07.2020.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 19 жовтня 2020 року задоволено заяву Заступника керівника Звенигородської місцевої прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Цивільну справу № 699/115/20 направлено до Господарського суду Черкаської області.

В ухвалі зазначено, що судовий збір згідно з платіжним дорученням № 164 від 07.02.2020 в сумі 2 102,00 грн зараховано до спеціального фонду державного бюджету.

Щодо належності спору до юрисдикції господарських судів.

В ухвалі від 02.09.2020 у цій справі Верховний Суд, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання у відповідача із втратою його статусу як підприємця не припинились, погодився із висновком про належність спору до господарської юрисдикції.

Згідно з ч. 7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту ГПК України) справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

За наслідками автоматизованого розподілу справу № 699/115/20 передано на розгляд судді Чевгузу О.В.

Ухвалою від 02.11.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв справу № 699/115/20 до свого провадження; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини першої статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

04 грудня 2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги вона визнає частково, оскільки за вказаний період сплатила 13 831,60 грн на рахунок Корсунь-Шевченківської міської ради (призначення платежу - орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік), а також сплачувала орендну плату за землю за 2020 рік;

нараховані позивачем кошти за період з квітня 2017 по жовтень 2017 року не підлягають до стягнення, оскільки минув строк позовної давності;

позовні вимоги за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року відповідач визнала.

Інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідності до частини 3 статті 13, статті 74 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі обставини.

Федоренко Валентина Василівна 23.05.2001 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 18).

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.05.2004 року Федоренко Валентина Василівна є власником підвального приміщення, що знаходиться адресою АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 21.01.2005 надане Корсунь-Шевченківським відділком КП ЧОО БТІ Федоренко Валентина Василівна є власником об`єкту нерухомого майна - літній навіс біля бару, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 39).

21 листопада 2006 року ФОП Федоренко В.В. уклала договір оренди землі з Корсунь-Шевченківською міською радою, відповідно до якого прийняла у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою АДРЕСА_1 кадастровий номер 7122510100:04:010:0038, площею 0,0250 га, цільове використання - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

20 серпня 2013 року укладено Договір оренди землі про продовження договору оренди землі до 21.11.2016.

Відповідно до п. 9 вказаного Договору орендна плата орендарем вноситься у грошовій формі, з розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки. Згідно з п. 5 вказаного Договору нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 41 672,50 грн (а.с. 50-58).

19 лютого 2014 року до вказаного Договору укладено Додаткову угоду, відповідно до якої внесено зміни, а саме нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 69 252,50 грн.

Та, відповідно, даною Додатковою угодою внесено зміни в п. 9 Договору, а саме орендна плата становить 6 925,50 грн та вноситься орендарем у грошовій формі, з розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки (а.с. 59).

17 лютого 2017 року до Корсунь-Шевченківської міської ради з заявою звернулась Фізична особа-підприємець Федоренко Валентина Володимирівна з заявою про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою вул. Ярослава Мудрого, 18, м. Корсунь-Шевченківський кадастровий номер 7122510100:04:010:0038, площею 0,0250 га терміном на п`ять років (а.с. 25).

Рішенням сесії Корсунь-Шевченківської міської ради № 23-33 від 02 березня 2017 року Про продовження терміну дії договору оренди земельної ділянки ФОП Федоренко В.В. продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою вул. Ярослава Мудрого, 18, м. Корсунь-Шевченківський кадастровий номер 7122510100:04:010:0038, площею 0,0250 га терміном на п`ять років з орендною платою в розмірі 10 % від нормативної вартості земельної ділянки. Пунктом 2 рішення зобов`язано ФОП Федоренко В.В. в десятиденний термін переукласти договір оренди земельної ділянки (а.с. 49).

З моменту прийняття Корсунь-Шевченківською міською радою вищевказаного рішення та на час звернення із позовом Федоренко В.В. право користування земельною ділянкою комунальної власності, розпорядження якою належить до компетенції Корсунь-Шевченківської міської ради, під об`єктом нерухомості не оформила.

Виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради направив на адресу Федоренко В.В. рекомендований лист від 16.05.2019 № 292/03-02 з проханням укласти договір оренди земельної ділянки. Федоренко В.В. для укладення договору оренди не з`явилась та відповіді не надала (а.с. 31-32).

Також Виконавчий комітет Корсунь-Шевченківської міської ради направив на адресу Федоренко В.В. рекомендований лист від 05.06.2019 № 350/03-02 з запрошенням прийняти участь у засіданні постійної комісії Корсунь-Шевченківської міської ради з питань регулювання земельних відносин, екології та контролю за санітарним станом міста по розгляду питання використання Федоренко В.В. земельної ділянки без правовстановлюючих документів та несплати орендної плати за фактичне використання земельної ділянки площею 0,0250 га по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (а.с. 32). Федоренко В.В. на засідання комісії не з`явилась, будь-яких пояснень, відповіді не надала.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Фізична особа-підприємець Федоренко В.В. знята з обліку 08.11.2017, стан суб`єкта - припинено (а.с. 68-70).

Прокурор 02.01.2020 за № 31/2-2вих-20 направляв запит до Смілянського управління ГУ ДПС у Черкаській області про розрахунок орендної плати (а.с. 15).

Відповідно до листа Смілянського управління ГУ ДПС у Черкаській області від 03.01.2020 № 3/51-53/23-00-10-017 станом на 08.01.2020 Федоренко В.В. має заборгованість за період 30.01.2017 по 30.01.2018 в сумі 18 792,84 грн (зобов`язань - 15 160,85 грн, пеня - 3 631,99 грн), підприємницька діяльність припинена 08.11.2017, з обліку не знято (а.с. 17).

Відповідно до рішення сесії Корсунь-Шевченківської міської ради від 24.08.2008 № 21/3-1 та від 18.02.2011 № 5-4 Про визначення розмірів орендної плати при укладенні договорів оренди землі у м. Корсунь-Шевченківському встановлено ставки орендної плати за земельні ділянки надані для комерційного використання, виробництва у розмірі 10 % від нормативно грошової оцінки землі (а.с. 26-27).

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0250 га становить 131 387,50 грн. Відповідно за рік - 131 387,50 грн. В місяць - 10 948,96 грн виходячи з таких розрахунків: 131 387,50 грн (нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею, 0,0250 га : 100 % * 10 % (ставка орендної плати) = 13 138,75 грн - за рік.

13 138,75 грн : 12 (місяців) = 1 094,90 грн - за місяць.

Заборгованість по сплаті орендної плати за безоплатне використання земельної ділянки становить:

за квітень - грудень 2017 року - недоотримано коштів 9 0854,10 грн,

за 2018 рік - недоотримано коштів 13 138,75 грн,

за 2019 рік - недоотримано коштів 13 138,75 грн.

Отже, посилаючись на те, що право користування земельною ділянкою комунальної власності під об`єктом нерухомості відповідач не оформила, не сплачує оренду плату за землю, чим нанесла збитки міському бюджету, Прокурор просить стягнути за період квітень - грудень 2017, та 2018-2019 роки 31 131,60 грн, як безпідставно набуте майно.

Звертаючись до суду з позовом Прокурор вказав, що єдиним правовим способом захисту інтересів Корсунь-Шевченківської міської ради на отримання належної суми орендної плати за вказаний період часу, яка не була сплачена відповідачем, є стягнення коштів, отриманих як дохід за рахунок власника земельної ділянки від користування землею без достатніх правових підстав.

Сума, яка підлягає до сплати встановлена від використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, розрахована як розмір плати за землю комунальної власності у вигляді орендної плати, яка діяла на час виникнення неодержаного доходу, оскільки саме орендна плата є єдиною можливою формою плати за неї відповідачем.

Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Федоренко В.В. як власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою.

Відповідач у своєму відзиві зазначила, що сплатила 13 831,60 грн на рахунок Корсунь-Шевченківської міської ради (призначення платежу - орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік), надала копію квитанції № 74 від 11.06.2020; нараховані позивачем кошти за період з квітня 2017 по жовтень 2017 року не підлягають до стягнення, оскільки минув строк позовної давності; позовні вимоги за період з листопада 2017 року по грудень 2018 року визнала (а.с. 189-191).

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до положень ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Суд встановив, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене за адресою АДРЕСА_2 та фактично користується земельною ділянкою площею 250 кв м (0,0250 га) за вказаною адресою, власником якої є Корсунь-Шевченківська міська рада. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, зокрема укладення договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, суд встановив факт використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16 ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому, згідно з пунктом д ч. 1 ст. ст. 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоду заподіяно не з її вини (частина 2 ст. 1166 ЦК України).

Проте, предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Суб`єктами в кондикційному зобов`язанні є, з одного боку, власник майна (титульний володілець), який у зобов`язанні має право вимоги та виступає кредитором, а з іншого, - набувач майна, який виступає боржником.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як з дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, з дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення, чи вибуло майно з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним або недобросовісним.

Кондикційне зобов`язання виникає за умов набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого) та набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави, або підстава, на основі якої майно набувалося, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З урахуванням наведених норм кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.

Як наслідок, ухилення відповідача від обов`язкової сплати орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для застосування положень ст. ст. 1212, 1214 ЦК України.

Зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці, власником якої є Корсунь-Шевченківська міська рада. Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою відповідачем, зокрема укладення договору оренди з міською радою та державної реєстрації такого права. Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави. Суд зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене, Федоренко В.В. як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберегла у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Заявлені до стягнення кошти відповідають розміру орендної плати та складають 36 131,60 грн, розрахунок безпідставно збережених коштів, який наведений у позовній заяві, відповідає вимогам чинного законодавства, і є вірним.

Після відкриття провадження у справі відповідач сплатила 13 831,60 грн боргу. Суд закриває провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позовної давності.

Відповідач зазначає, що не підлягають до стягнення нараховані позивачем кошти за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року, оскільки загальний строк позовної давності становить 3 роки. Господарський суд Черкаської області відкрив провадження у цій справі 02.11.2020, отже стягнення за період з квітня 2017 року по жовтень 2017 року виходить за межі позовної давності.

Відповідно до частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 2 вищезазначеної статті).

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До суду в межах позовної давності із позовом Прокурор звернувся 10.02.2020.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12 лютого 2020 року відкрито провадження у цивільній справі № 699/115/20; вирішено розгляд цивільної справи проводити за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, закрито провадження у справі.

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області направив справу за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою від 02.11.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв справу № 699/115/20 до свого провадження для розгляду її спочатку.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі, який закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

З огляду на те, що Прокурор звернувся з позовом до суду в межах трьох років з початку правопорушення, підстави для застосування наслідків пропуску позовної давності відсутні.

Також судом враховано, що відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охоронною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у даних відносинах, та належним позивачем є Корсунь-Шевченківська міська рада Черкаської області.

Щодо представництва інтересів держави в суді Прокурором.

Безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати до міської ради за користування земельною ділянкою становить суспільний інтерес.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 131 1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у справі № 910/11919/17 (п. 56 постанови від 17.10.2018), виключними випадками за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99з інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до п. 4 ст. 33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні справляння плати за землю належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Частиною 1 ст. 142 Конституції України передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, а також вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Статтею 145 Конституції України гарантовано захист прав місцевого самоврядування в судовому порядку.

Прокурор зазначає, що використання Федоренко В.В. безоплатно земельної ділянки несе потенційну загрозу як для фінансового стану територіальної громади міста, так і в цілому для Держави, оскільки вищезгадані дії землекористувачів набирають масового характеру, що в свою чергу приводить до скорочення фінансування соціальних програм, додаткового залучення коштів із Державного бюджету України.

Оскільки, право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів, кожне порушення закону та несплата за використання об`єкту комунальної власності є порушенням державних інтересів.

Щоб інтереси держави не залишалися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить, це неналежно.

У свою чергу, з огляду на тривале зволікання з поновленням інтересів держави уповноваженим органом, у прокурора наявне не лише право, а й виникає обов`язок для звернення із даним позовом до суду.

Таким чином, Звенигородською місцевою прокуратурою встановлено причини та достатні підстави для представництва в суді інтересів держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради в порядку визначеному чинним законодавством.

На виконання п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру Звенигородською місцевою прокуратурою попередньо повідомлено Корсунь-Шевченківську міську раду про представництво інтересів держави в суді в її особі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду Прокурор сплатив 2 102,00 грн судового збору, що є мінімальним розміром судового збору, тому суд покладає судовий збір на відповідача. Суд зазначає, що спір виник з вини відповідача та частина боргу була сплачена вже після відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 129, 231, 236-241, 256 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Федоренко Валентини Василівни ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь держави в особі Корсунь-Шевченківської міської ради на рахунок УДКСУ у Корсунь-Шевченківському районі, код 36777264 р/р UA 048999980334159815000023240 Казначейство України (ел.адм.подат.) МФО 899998 (код.дох. 18010900) безпідставно збережені кошти від плати за землю на суму 22 300,00 грн.

Стягнути з Федоренко Валентини Василівни ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Прокуратури Черкаської області (код 02911119, р/р UА138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) судовий збір у розмірі 2 120,00 грн.

Закрити провадження в частині стягнення 13 831,60 грн боргу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 10 грудня 2020 року.

Суддя О.В. Чевгуз