Ухвала

від 10.12.2020 по справі 265/5111/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/3783/20

265/5111/20

Головуючий у 1-й інстанції Козлов Д.О.

У Х В А Л А

10 грудня 2020 року м.Маріуполь

Донецький апеляційний суд у складі судді Принцевської В.П. перевіривши матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2020 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку 8 Марта до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території,-

в с т а н о в и в:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2020 року позовны вимоги задоволені частково. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ 8 Марта заборгованість з оплати внесків на утримання будинку в сумі 1935,72 грн., тобто по 967,86 грн. з кожного. У задоволенні решти заявлених вимог відмовлено. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСББ 8 Марта витрати з оплати судового збору в сумі 320,88 грн., тобто по 160,44 грн. з кожного.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 03 грудня 2020 року скерував безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу в якій зазначає, що копії повного тексту оскаржуваного судового рішення отримано 03 листопада 2020 року.

Між тим, апеляційне провадження за даною скаргою не може бути відкрито апеляційним судом з наступних підстав.

Статтею 10 Конституції України зазначено, що державною мовою в Україні є українська мова.

Нормами частини 1 ст. 14 Закону України Про забезпечення функціонування української мови як державної передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України Про судоустрій і статус суддів судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Положеннями ч. 1 ст. 9 ЦПК України також зазначено, що цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа № 10-рп/99) вказано, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9, а саме у п. 9 визначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов`язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним кодексами).

Рішенням Конституційного Суду України від 22.04.2008 № 8-рп/2008 у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Гарантування у судочинстві використання російської та інших мов національних меншин України цілком узгоджується з Європейською хартією регіональних мов або мов меншин, ратифікованою Законом України від 15.05.2003 N 802-IV.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду. Законом України Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

За частиною 4 ст. 9 ЦПК України учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку встановленому цим Кодексом.

Таким чином, судовий процес може бути ініційований шляхом подання відповідної заяви (скарги), що повинна бути викладена державною мовою, тобто українською мовою.

І тільки в подальшому, під час власне самого судового процесу, його учаснику гарантується право на використання рідної мови або мови, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача.

З огляду на вищезазначене, апеляційна скарга має бути викладена державною (українською) мовою.

Така правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 01 липня 2019 року у справі №243/10706/18 року, від 12 серпня 2019 року у справі №243/10706/18, у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі №520/6952/19, у яких відповідні судді доходили висновків про залишення без руху скарг, поданих не державною мовою, з наданням строку для подання скарги, викладеної державною мовою, або її перекладу та повернення скарг у зв`язку з не усуненням їх недоліків.

Європейського суду з прав людини у пункті 55 рішення у справі Креуз проти Польщі ( Kreuz v. Poland ) від 19 червня 2001 року ЄСПЛ підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.

Донецький апеляційний суд зазначає, що у разі, якщо скаржник не володіє українською мовою, то соціально незахищеним верствам населення Законом України "Про безоплатну правову допомогу" гарантовано державою надання відповідних правових послуг за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Для реалізації своїх прав особа має звернутися до відповідного центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Проте, в порушення норм ст. 9 ЦПК України апеляційна скарга викладена не державною мовою.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

З огляду на вказане, апелянт має надіслати до Донецького апеляційного суду ідентичну за змістом апеляційну скаргу, викладену державною (українською) мовою, надавши її копії відповідно до кількості учасників справи.

Окрім цього, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч.ч. 1,2 ст. 354 ЦПК України).

Вбачається, що 21 жовтня 2020 року було проголошено оскаржуване судове рішення та складено повний текст, апеляційна скарга скерована до суду апеляційної інстанції 03 грудня 2020 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження з дня складення повного судового рішення, питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт не порушує.

В апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується. До апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності) (п.8 ч.2, п.4 ч.4 ст. 356 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Також, положенням п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України зазначено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, згідно п.п.6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України „Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Позовна заява була подана до суду першої інстанції юридичною особою у 2020 році, таким чином, виходячи з наведеного та приймаючи до уваги те, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.01.2020 р. складав 2102 грн., заявнику за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду слід сплатити судовий збір у розмірі: 2102+150% = 3153 грн. на платіжні реквізити: отримувач коштів - Маріупольське УК/м.Маріуполь/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989721; банк отримувача -Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA108999980313181206080005051; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу*;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від (Дата оскаржуваного рішення) по справі (Номер справи), Донецький апеляційний суд.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст.357 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

У зв`язку з вищевикладеним, апелянту пропонується сплатити суму судового збору на зазначені реквізити.

У відповідності до п.7 ч.2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі має бути зазначено клопотання особи, яка подала апеляційну скаргу, проте у прохальній частині не зазначена дата судового рішення, яке оскаржується (п.4 ч.2 ст. 356 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст.357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст.356 цього Кодексу, застосовуються положення ст.185 цього Кодексу.

У зв`язку з вищевикладеним, апеляційна скарга підлягає залишенню без руху для надання апеляційної скарги, складеної державною мовою, надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням відповідних поважних причин пропуску строку, оплати суми судового збору на зазначені реквізити та усунення інших недоліків скарги.

Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 21 жовтня 2020 року - залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для подання апеляційної скарги, складеної державною мовою, з доданими копіями за кількістю учасників справи, надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням відповідних поважних причин пропуску строку, оплати суми судового збору у розмірі 3153 грн. на зазначені реквізити та усунення інших недоліків апеляційної скарги викладених в ухвалі суду.

Якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк заявник виконає зазначені вимоги, апеляційна скарга вважатиметься поданою в день її первісного подання. Інакше, буде вирішуватись питання про визнання її неподаною і поверненню заявнику.

Якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст.358 ЦПК України.

Суддя