Рішення

від 07.12.2020 по справі 906/1091/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1091/20

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

при секретарі судового засідання: Пеньківській О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Медведєва А.І., ордер серії ЧК №70870 від 01.09.2020 (була

присутня в судовому засіданні 10.11.20);

від відповідача: Оніщук Є.О., ордер серії ВХ №1006034 від 08.10.20;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Кристал" (с.Броники Новоград-Волинського району Житомирської області)

про стягнення 754181,66грн (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 16.10.20),

з перервою в судовому засіданні з 10.11.2020 до 07.12.2020 згідно із ст.216 ГПК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Кристал" 756051,90грн заборгованості, з яких: 720490,00грн основного боргу, 28890,06грн пені та 6771,84грн 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 в частині оплати переданого у власність товару.

Ухвалою господарського суду від 09.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.10.20.

Ухвалою господарського суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1091/20 до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 10.11.20.

09.10.20 адвокат Оніщук Євген Олександрович подав до суду заяву, яка сформована в системі "Електронний суд" 08.10.2020, про вступ у справу як представника Приватного підприємства "Кристал" та надання йому доступу до електронної справи №906/1091/20 в підсистемі "Електронний суд".

Ухвалою суду від 09.10.20 залучено адвоката Оніщука Євгена Олександровича в якості представника відповідача у справі №906/1091/20; надано доступ адвокату Оніщуку Євгену Олександровичу як представнику Приватного підприємства "Кристал" до електронної справи №906/1091/20 в підсистемі "Електронний суд".

19.10.20 на адресу суду від ТОВ "Агрохімічна компанія Гросдорф" надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 754181,66грн заборгованості, з яких: 720490,00грн основного боргу; 27315,12грн пені та 6376,54грн 3% річних.

09.11.20 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд поновити пропущений строк для подання відзиву та відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що статутом ПП "Кристал" визначено, що директор підприємства має право укладати угоди, контракти, договори, інші правочини, які стосуються діяльності підприємства, що не перевищують 100000,00грн, однак сума договору перевищує 100000,00грн; жодних рішень зборами власників відповідача про надання дозволу директору дозволу на укладення з позивачем договору купівлі-продажу №ДГ-0006868 від 12.05.20, не приймалось, тому директор ПП "Кристал" не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності для вчинення даного правочину. Також вказує, що з наданих копій документів неможливо встановити автентичність підпису директора відповідача, оскільки виконані різним стилем, що викликає сумніви у їхньому підписання директором відповідача. Крім того, у видаткових накладних відсутнє посилання на договір, а тому надані позивачем первинні документи не підтверджують поставку товару по договору купівлі-продажу №ДГ-0006868 від 12.05.20, який є підставою позову (а.с.98-102).

У засіданні 10.11.2020 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог від 16.10.2020 та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з Приватного підприємства "Кристал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" 754181,66грн заборгованості, з яких: 720490,00грн основного боргу, 27315,12грн пені та 6376,54грн 3% річних. Суд оголосив перерву у засіданні до 07.12.2020

24.11.20 на адресу суду від ТОВ "Агрохімічна компанія "Гросдорф" надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звертає увагу, що на виконання умов договору №ДГ-0006868 від 12.05.20 відповідачем було здійснено часткові оплати товару, приймання продукції, підписання директором ПП "Кристал" видаткових накладних та акту звірки взаєморозрахунків. Тобто, відповідачем вчинено сукупність дій, що беззаперечно підтверджують схвалення юридичною особою правочину - договору, що був підписаний директором відповідача. Крім того зазначає, що в договорі, специфікаціях, видаткових накладних та акті звірки взаємних розрахунків крім підпису директора міститься також печатка підприємства, яка відноситься до даних, що дають змогу інденифікувати особу, що брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. При цьому, відповідачем не наведено фактів протиправності використання своєї печатки чи будь-яких доказів втрати печатки чи доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки (а.с.122-125).

Представник позивача в судове засідання 07.12.20 не з`явився. На електронну адресу суду надіслав довідку, згідно якої станом на 03.12.20 заборгованість ПП "Кристал" перед ТОВ "Агрохімічна компанія Гросдорф" становить 720490,00грн, та акт надання послуг №18 від 30.11.20 з правової допомоги на суму 18000,00грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

12.05.20 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гродорф" (продавець, позивач) та Приватним підприємством "Кристал" (покупець, відповідач) укладено договір №ДГ-0006868 купівлі-продажу (а.с.7-9), за умовами якого продавець поставляє, а покупець приймає мінеральні добрива, кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках до даного договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору №ДГ-0006868 сторони передбачили, що повна вартість договору визначається на підставі цін, погоджених сторонами, в додатках до договору. Строки поставки обумовлюються окремо на кожну партію товару в додатках до даного договору.

Відповідно до п.4.1 договору покупець здійснює оплату товару шляхом прямого банківського переказу грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, на підставі виставлених рахунків продавця. в строки та на умовах згідно додатків до даного договору.

13.05.20 між сторонами було підписано специфікацію №2, що є додатком №1 до договору №ДГ-0006868 від 12.05.20, якою погоджено найменування товару, а саме: КАС-32; кількістю 180тон, загальною вартістю з ПДВ 1098000,00грн. Відповідно до специфікації №2 покупець зобов`язався здійснити передоплату в розмірі 100% від загальної вартості товару на протязі одного банківського дня з моменту укладання цієї специфікації №2, яка є невід`ємною частиною договору №ДГ-0006868 від 12.05.20 (а.с.10).

19.05.20 між сторонами було підписано специфікацію №3, що є додатком №1 до договору №ДГ-0006868 від 12.05.20, якою погоджено найменування товару, а саме: КАС-32; кількістю 60тон, загальною вартістю з ПДВ 366000,00грн. Згідно специфікації №3 покупець зобов`язався здійснити передоплату в розмірі 100% від загальної вартості товару на протязі одного банківського дня з моменту укладання цієї специфікації №3, яка є невід`ємною частиною договору №ДГ-0006868 від 12.05.20 (а.с.11).

На виконання умов договору купівлі-продажу №ДГ-0006868 від 12.05.20 позивач виставив відповідачу рахунок на оплату №СФ-0001284 від 13.05.20 на суму 1098000,00грн та №СФ-0001343 від 19.05.20 на суму 366000,00грн. (а.с.12-13).

Згідно виставлених рахунків, відповідач сплатив позивачу в якості попередньої оплати 584300,00рн, що підтверджується банківськими виписками за 13.05.20 на суму 266000,00грн, 15.05.20 на суму 257300,00грн та 18.05.20 на суму 61000,00грн (а.с.35-43).

Продавець, в свою чергу, здійснив поставку товару на суму 1304790,00грн, що підтверджується наступними видатковими накладними №РН-0002726 від 13.05.20 на суму 317078,00грн, №РН-0002765 від 16.05.20 на суму 158722,00грн, №РН-0002767 від 17.05.20 на суму 157136,00грн, №РН-0002787 від 18.05.20 на суму 310734,00грн, №РН-0002860 від 20.05.20 на суму 154330,00грн, №РН-0002861 від 20.05.20 на суму 89670,00грн, №РН-0002862 від 21.05.20 на суму 117120,00грн (а.с.14-20).

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, за останнім утворилась заборгованість перед позивачем за поставлений товар на підставі договору купівлі-продажу №ДГ-0006868 від 12.05.20 у розмірі 720490,00грн (1304790,00грн-266000,00грн-257300,00грн-61000,00).

23.07.20 позивач направив на адресу відповідача претензію №20/7 від 20.07.20 з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла на підставі договору №ДГ-0006868 від 12.05.20 (а.с.22-28).

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, в порушення умов договору не провів розрахунок за отриманий товар.

За вказаних обставин, позивач звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості , яка виникла на підставі договору №ДГ-0006868 від 12.05.20 у розмірі 754181,66грн заборгованості, з яких: 720490,00грн основного боргу, 27315,12грн пені та 6376,54грн 3% річних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази та всі обставини справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 1304790,00грн, виник кореспондуючий обов`язок оплатити його.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд вважає за необхідне відзначити, що порядок розрахунків за отриманий товар врегульовано специфікаціями №2 від 13.05.20 та №3 від 19.05.20, які є додатками №1 до договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20. Зокрема, як вже зазначалося вище, покупець зобов`язався здійснити передоплату в розмірі 100% від загальної вартості товару на протязі одного банківського дня з моменту укладання цієї специфікації.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що від такого порядку оплати товару та розрахунків сторони двосторонньо відійшли, оскільки з боку відповідача не було виконано обов`язок щодо 100% передоплати за товар, а зі сторони позивача було виконано зобов`язання щодо поставки товару без отримання такої передоплати.

Таким чином, за наявності наведених обставин, строк виконання зобов`язання з оплати товару слід обраховувати виходячи зі змісту ст.692 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар на підставі договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 у розмірі 720490,00грн.

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 720490,00грн за договором №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 27315,12грн пені, нарахованої на підставі п.8.1 договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов`язання боржник на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 8.1 договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 передбачено, що покупець несе відповідальність за цим договором у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної вартості товару, визначеної в додатках до даного договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості товару.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення з оплати товару, поставленого на підставі договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок пені (а.с.86-87) суд вважає, що пеня у розмірі 27315,12грн є обґрунтовано заявленою, оскільки нарахована відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Також позивач просить стягнути з відповідача згідно ст.625 ГПК України 6376,54грн 3% річних за порушення виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20.

Як унормовано приписами ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" розрахунок 3% річних суд вважає, що 6376,54грн 3% річних нараховані обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно ст.ст. 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Суд вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що договір ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 не створює юридичних наслідків, оскільки укладений директором ПП "Кристал" з перевищенням наданих йому статутом повноважень, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема, відповідно до Першої директиви Європейського Союзу від 09.03.1968 (68/151/ЕЕС).

Припис абзацу першого ч.3 ст.92 ЦК України зобов`язує орган або особу, яка виступає від імені юридичної особи не перевищувати своїх повноважень. Водночас саме лише порушення даного обов`язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним у разі доведеності юридичною особою (відповідачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Слід зазначити, що закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Договір №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 підписаний зі сторони відповідача директором ОСОБА_1, на угоді міститься печатка Приватного підприємства "Кристал", також відсутні докази, які б свідчили про визнання угоди недійсною або доказів про порушення відповідачем питання щодо визнання договору недійсним в установленому законом порядку.

Крім того, позивач не міг знати про таке перевищення повноважень керівником Приватного підприємства "Кристал", оскільки відомості щодо обмеження прав ОСОБА_1 , як директора товариства у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні (а.с.70-79), при цьому відповідач вчиняв дії, спрямовані на виконання умов договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20, а саме прийняв товар на загальну суму 1304790,00грн та частково проводив за нього оплати.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 ЦК України випливає, що підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, зокрема щодо того, що договір №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 не тільки прийнято Приватним підприємством "Кристал" до виконання, але і частково виконано, то відсутність у директора підприємства повноважень на укладення від імені товариства вказаного договору не свідчить про його недійсність.

Також суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що видаткові накладні не підтверджують поставку товару по договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20, оскільки в них відсутнє посилання на цей договір та специфікації, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони уклавши договір №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20 погодили, що кількість, ціна, строки та умови поставки кожної партії товару визначаються в додатках доданого договору, які є його невід`ємною частиною.

Додатками №1 до договору ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20, які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств визначено найменування товару його кількість та вартість (а.с.10-11).

Матеріалами справи підтверджено, що товар (мінеральні добрива-КАС-32), який був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем без зауважень, згідно видаткових накладних №РН-0002726 від 13.05.20, №РН-0002765 від 16.05.20, №РН-0002767 від 17.05.20, №РН-0002787 від 18.05.20, №РН-0002860 від 20.05.20, №РН-0002861 від 20.05.20, №РН-0002862 від 21.05.20, повністю відповідає характеристикам, які визначені у специфікації №2 від 13.05.20 та №3 від 19.05.20, що є додатками №1 до договору ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20.

Крім того, здійснюючи часткову оплату за товар, відповідач в призначенні платежу зазначав: "Часткова оплата за КАС-32 згідно рахунку №СФ-0001284 від 13.05.20 т а д о г о в о р у №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20" (а.с.36, 38, 38 (на звороті), 42 (на звороті).

Враховуючи вищевказані обставини, посилання відповідача на те, що поставка товару відбувалась не на підставі договору №ДГ-0006868 купівлі-продажу від 12.05.20, спростовуються матеріалами справи.

Надаючи оцінку іншим доводам відповідача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування відповідача не прийняті судом до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду.

За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 754181,66грн заборгованості, з яких: 720490,00грн основного боргу; 27315,12грн пені та 6376,54грн 3% річних.

Розглядаючи вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 18000,00грн, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч.2 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №800, видане 15.08.18 Медведєвій Анастасії Іванівни (а.с. 65).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано ордер серії ЧК №70870 від 01.09.20 на представлення інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" в Господарському суді Житомирської області (а.с.63) та укладений 01.09.20 між адвокатом Медведєвою А.І., що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ЧК №800 виданого Радою адвокатів Черкаської області від 15.08.18 (адвокат), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" (клієнт) договір про надання правової допомоги №0109/1 (а.с.53-54).

Відповідно до п. 1.1. договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах абонентського обслуговування в обсязі, передбаченому цим договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, в порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Пунктом 1.2 договору визначено, що адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає клієнту консультації та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України всіх інстанцій, зокрема в цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб;

- представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії судового процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення, тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.

За правову допомогу передбачену договором клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, що визначається додатковими угодами до цього договору (п.4.2 договору).

Пунктом 1 додаткової угоди №1 до договору про надання правової допомоги від 01.09.20 встановлено, що у зв`язку з представництвом інтересів клієнта в судових органах України першої інстанції на умовах та в порядку, передбаченому основним договором сторони погодили виплату одноразової фіксованої суми гонорару у розмірі 18000,00грн (а.с.55)

Згідно розрахунку опису робіт (а.с.52), адвокатом надано наступні послуги:

- зустріч з клієнтом, вивчення документів наданих клієнтом, відповідних нормативних актів: тривалість 2 години, вартість 2000,00грн;

- визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, узгодження правової позиції з клієнтом: тривалість 2 години, вартість 2000,00грн;

- складання позовної заяви, оформлення додатків до неї: тривалість 4 години, вартість 4000,00грн:

- подання позовної заяви, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження: тривалість 1 година, вартість 1000,00грн;

- подання заяв та клопотань по суті справи: тривалість 1 година, вартість 1000,00грн;

- підготовка та подача відповіді на відзив: тривалість 3 години, вартість 3000,00грн;

- представництво інтересів клієнта у суді першої інстанції: тривалість 2 години, вартість 5000,00грн.

30.11.20 між ТОВ "Агрохімічна компанія Гросдорф" та адвокатом Медведєвою А.І. підписано акт надання послуг №18 на суму 18000,00грн (а.с.138)

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень №8540 від 06.10.20 на суту 8300,00грн та №8922 від 03.11.20 на суму 9700,00грн (а.с.116-117).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст.126 ГПК України та у ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Як зазначено вище, відповідно до умов додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 01.09.20 клієнт та адвокат встановили, що розмір гонорару адвоката складає 18000,00грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, приймаючи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, а відтак суд задовольняє зазначені вимоги позивача щодо відшкодування за рахунок відповідача його витрат, пов`язаних з правничою допомогою у розмірі 18000,00грн.

Судовий збір, відповідно до п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" до Приватного підприємства "Кристал" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Кристал" (11772, Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н, село Броники, вулиця Шосейна, будинок 5А, код ЄДРПОУ 32086089)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія Гросдорф" (02121, м.Київ, вул.Вербицького, будинок 30А, оф.3, код ЄДРПОУ 37412312)

- 720490,00грн основного боргу;

- 27315,12грн пені;

- 6376,54грн 3% річних;

- 11312,72грн судового збору;

- 18000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 11.12.20

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек)