Постанова

від 08.12.2020 по справі 810/1386/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року

м. Київ

справа №810/1386/16

адміністративне провадження №К/9901/25069/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/1386/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Технокомплект" до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 (суддя Балаклицький А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 (головуючий суддя Мамчур Я.С., судді: Желтобрюх І.Л., Епель О.В.),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Технокомплект (далі також ТОВ ВКФ Технокомплект , позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0009111501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про завищення суми бюджетного відшкодування в уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та дійсності. Спростовуючи висновки податкового органу, позивач зауважив, що при заповненні уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за липень 2015 року ним правомірно було заявлено право на бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 1' 428' 764,00грн., оскільки така заборгованість була підтверджена судовими рішеннями у справі №2а-2051/10/1070.

Крім того, позивач стверджує, що в момент проведення камеральної перевірки правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованому в уточнюючому розрахунку за липень 2015 року, податковим органом не було враховано подання позивачем уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий-липень 2015 року, до яких також були додані уточнюючі розрахунки сум залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів (додаток 2), в яких на виконання пункту 33 розділу ХХ Податкового кодексу України була відображена сума непогашеного залишку від`ємного значення у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити, посилався на те, що посадові особи ОДПІ при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку на суму 1' 428' 764,00грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 30.09.2015 №0009111501.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №810/1386/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/1386/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 08.12.2020.

В обґрунтування касаційної скарги ОДПІ посилається на те, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з підстав неправильного застосування норм матеріального, зокрема, статтей 14, 138, 139, 185, 188, 198 Податкового кодексу України, пункту 3.5 розділу 3, пункту 7.24 розділу 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, та процесуального права, а саме статтей 69, 86, 138, 159 КАС України. У касаційній скарзі податковим органом викладено обставини справи. Відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій не дотримані основні засади судочинства, у тому числі, законність, передбачені статтею 129 Конституції України, положення якої передбачають вирішення спору при правильному застосування норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подані заперечення на касаційну скаргу. Товариство вказує, що касаційна скарга не містить правового обґрунтування, доводи касаційної скарги зводяться до необхідності перегляду судом касаційної інстанції обставин справи. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ТОВ "ВКФ "Технокомплект" є юридичною особою, що зареєстрована, як платник податків та перебуває на обліку в ОДПІ.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014, що залишені без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 у справі №2а-2051/10/1070 стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "ВКФ "Технокомплект" бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за період з січня 2004 року по квітень 2004 року, з червня 2004 року по грудень 2004 року, за березень-квітень 2005 року та за серпень 2005 року в сумі 1' 447' 368грн. 14коп.

На виконання постанови суду від 15.04.2013, видано виконавчий лист, який пред`явлено до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

Згідно Акту звірення розрахунків за період з 01.01.2015 по 01.02.2015 від 22.04.2015 №1004-15, відповідачем підтверджено наявність у позивача станом на 01.02.2015 позитивного сальдо розрахунків з бюджетом на суму 1' 428' 764,34грн.

08.09.2015 ТОВ "ВКФ "Технокомплект" подано до ОДПІ області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року, де у рядку 20.2 "у сумі залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір податку, на яку платника має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (Д2)" та у рядку 23.2 "Підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 Д3)" відображено суму у розмірі 1428764,00 грн. Так, згідно додатку №3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)" до уточнюючого розрахунку за липень 2015 року позивачем визначено суму у розмірі 1' 428' 764,00грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню. Також, згідно Додатку №4: "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)" визначено, що відповідно до статті 200 розділу V Кодексу бюджетне відшкодування за звітний (податковий) період (рядок 23.2) складає 1' 428' 630,00грн.

16.09.2015 ТОВ "ВКФ "Технокомплект" подано до ОДПІ уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, де у рядку 26 "Д2, Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок "Усього, в т.ч.: графи 6 таблиці 1 Д2")" та у рядку 31 "Сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду" вказаних уточнюючих розрахунків відображено суму у розмірі 1428764,00 грн. Так, згідно додатків №2 "Розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 року (Д2)" до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, значення рядків 26 та 31 декларацій у розмірі 1' 428' 764,00грн. було сформовано за рахунок від`ємного значення ПДВ, що виникло у попередніх звітних (податкових) періодах та залишилось непогашеним станом на 1 лютого 2015 року, а саме:

за липень 2004 року - 54890,50грн.,

за серпень 2004 року - 47416,66грн.,

за вересень 2004 року - 247577,89грн.,

за листопад 2004 року - 27880,00грн.,

за серпень 2005 року - 92633,33грн.,

за квітень 2005 року - 84815,00грн.,

за березень 2005 року - 200626,19грн.,

за грудень 2004 року - 18928,80грн.,

за жовтень 2004 року - 18966,00грн.,

за вересень 2004 року - 29830,24грн.,

за липень 2004 року - 25275,00грн.,

за червень 2004 року - 54588,20 грн.,

за квітень 2004 року - 103433,66грн.,

за березень 2004 року - 275095,00грн.,

за лютий 2004 року - 117245,00грн.,

за січень 2004 року - 29563,00грн.

Вказані уточнюючі розрахунки отримано відповідачем 16.09.2015, що підтверджується відповідними квитанціями №2.

16.09.2015 ОДПІ проведено камеральну перевірку з питань правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку ТОВ "ВКФ "Технокомплект", задекларованого в уточнюючому розрахунку за липень 2015 року.

У висновку Акту перевірки від 16.09.2015 №1268/15-1/31414219 відповідачем встановлено порушення позивачем норм Податкового законодавства, а саме: пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ по уточнюючому розрахунку з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації за липень 2015 року в сумі 1428764,00грн.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що сума, яка зазначена в рядку 20.2 декларації за липень 2015 року може бути врахована виключно у зменшення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету за результатами наступних звітних (податкових) періодів.

Не погоджуючись з висновками вказаного акту перевірки, позивач звернувся до ОДПІ з письмовими зауваженнями, в яких зазначив, що судове рішення у справі №2а-2051/10/1070 станом на 23.09.2015 не виконано, а тому вважає, що податковий орган незаконно заперечує проти наявності у позивача права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Листом від 30.09.2015 №5844/10/10-31-15-01 відповідач повідомив ТОВ "ВКФ "Технокомплект" про те, що згідно виписок, отриманих від УДКС України у м.Ірпені Київської області, ТОВ "ВКФ "Технокомплект", на виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі №2а-2051/10/1070, було перераховано на розрахунковий рахунок суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1' 447' 368,14грн.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 30.09.2015 року №0009111501, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за уточнюючим розрахунком за липень 2015 року від 08.09.2015 вх.№9186000921 у розмірі 1' 428' 764,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 357191,00грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з адміністративним позовом у цій справі.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що твердження податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2015 №0009111501 - неправомірним. Судами вказано, що наявність у позивача невідшкодованого станом на 01.02.2015 від`ємного значення на загальну суму 1' 428' 764,00грн. підтверджується належними та допустимими доказами, суди вважали, що позивачем правомірно було відображено в уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за лютий-червень 2015 року, за лютий-червень 2015 року загальну суму невідшкодованого від`ємного значення у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 2001 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 2001.1 статті 2001 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 29.07.2015) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За змістом пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 29.07.2015) платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, яка зазначена у цій статті.

29.07.2015 набрав чинності Закон України від 16.07.2015 №643-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", яким підрозділ 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України доповнено пунктом 34.

Пунктом 34 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України встановлено, що станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" зареєстрованим платникам податку значення суми податку (позитивне або від`ємне), на яку такий платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначене пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, та значення усіх її складових, визначених цим Кодексом, дорівнюють нулю, крім значень її складових УНаклОтр, УНаклВид та УМитн, що були сформовані починаючи з 1 липня 2015 року.

Зареєстрованим платникам податку таке значення автоматично збільшується контролюючим органом до 31.07.2015 для платників податків, що застосовують звітний (податковий) період місяць, без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. На таку суму платником податку збільшується розмір суми податкового кредиту за звітний (податковий) період (липень 2015 року) (підпункт 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України).

При цьому, у листі від 07.08.2015 №29168/7/99-99-19-03-02-17 ДФС України надала роз`яснення, що з урахуванням вимог підпункту 4 пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України розмір податкового кредиту платника податку за липень 2015 року збільшується, зокрема, на суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду. Таке значення переноситься до рядка 20.2 розділу ІІІ декларації за липень 2015 року з рядка 31 розділу ІV декларації за червень 2015 року (форма декларації 0110), незалежно від наявності чи відсутності суми, вказаної в текстовому полі "а" перед таблицею 1 додатка 2 (Д2) до декларації за червень 2015 року, та незалежно від її розміру.

Помилки, які були допущені в звітних періодах після 01.02.2015, виправляються шляхом внесення змін до відповідних показників розділу ІІІ уточнюючого розрахунку за відповідний звітний період.

У цій справі, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200, пункту 34 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок по декларації за липень 2015 року в сумі 1' 428' 764,00грн., зокрема, по декларації з ПДВ за червень 2015 року (вх.№9153134173 від 20.07.2015) показники рядка 20.2 та рядка 31 декларації складають 0,00 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, 16.09.2015 позивачем через засоби електронного зв`язку були подані до ОДПІ області уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року, за червень 2015 року, де у рядку 26 "Д2, Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на початок поточного звітного (податкового) періоду (рядок "Усього, в т.ч.: графи 6 таблиці 1 Д2")" та у рядку 31 "Сума непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду" вказаних уточнюючих розрахунків відображено суму у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Судами констатовано, що вказані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період лютий-червень 2015 року були отримані ОДПІ 16.09.2015, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №2.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені обмеження на подання уточнюючих розрахунків виключно під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок.

Положеннями пункту 50.3 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Як вказано судами, матеріали справи не свідчать про те, що до уточнення показників податкових декларацій за період лютий-червень 2015 року (до 16.09.2015) щодо ТОВ "ВКФ "Технокомплект" проводились документальні перевірки.

Подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, в тому числі, шляхом проведення камеральної перевірки, є підставою для проведення позапланової перевірки платника податків.

У свою чергу, документальна перевірка позивача за спірний період не проводилась.

На підставі встановлених обставин суди дійшли висновку, що відповідач своїм правом на проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "ВКФ "Технокомплект" не скористався та не з`ясував всіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

За приписами пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У відповідності до пункту 200.7 пункту 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Водночас, пунктом 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України альтернативно визначено, що за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум ПДВ, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015 в рахунок зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів, від`ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200, та залишок від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01.02.2015:

а) або без проведення перевірок, передбачених статті 200 Податкового кодексу України, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від`ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку;

б) або підлягають поверненню платнику у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України у редакції, що діяла станом на 31.01.2014.

Згідно з абзацом третім пункту 91 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" ДФС автоматично збільшує реєстраційну суму після проведення камеральної перевірки податкової декларації, у якій задекларовано вибір платника щодо подальшого спрямування залишків від`ємного значення ПДВ на 1 лютого 2015 року.

У справі, що розглядається, наявність у позивача невідшкодованого станом на 01.02.2015 від`ємного значення на загальну суму 1428764,00грн. підтверджується актом звірення розрахунків платника за період з 01.01.2015 по 01.02.2015 №1004-15 від 25.03.2015.

З наведеного слідує, що позивачем в уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року та за червень 2015 року відображено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (графа 3 таблиці 1 додатку 2 до декларацій з ПДВ за вказані періоди) у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Ця ж сума відображена позивачем у рядках 26 та 31 уточнюючих розрахунках до податкових декларацій з ПДВ за лютий 2015 року, за березень 2015 року, за квітень 2015 року, за травень 2015 року та за червень 2015 року.

Слід вказати, що листом ДФС від 06.03.2015 №7796/7/99-99-19-03-02-17 роз`яснила платникам, які станом на 01.02.2015 мали непогашені залишки від`ємного значення попередніх податкових періодів, що після бюджетного відшкодування включаються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, задекларовані у декларації за січень 2015 року, надано можливість врахування таких залишків при розрахунку суми податку, що підлягала сплаті до бюджету у декларації за лютий 2015 року,

З урахуванням вказаного, суди дійшли висновку, що позивачем правомірно було відображено у рядках 26, 31 розділу IV уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за лютий-червень 2015 року та в графі 6 "Усього" таблиці 1 додатку №2 до декларацій з ПДВ за лютий-червень 2015 року загальну суму невідшкодованого від`ємного значення у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Таким чином, загальна сума невідшкодованого станом на 01.07.2015 від`ємного значення становила 1' 428' 764,00грн.

08.09.2015 ТОВ "ВКФ "Технокомплект" через засоби електронного зв`язку було подано до ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року.

В уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2015 року, підприємством відповідно до підпункту б) пункту 33 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України було заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок у банку суми неотриманого бюджетного відшкодування, які були наявні у ТОВ "ВКФ "Технокомплект" станом на 01.02.2015 у розмірі 1' 428' 764,00грн.

Також, до даного уточнюючого розрахунку за липень 2015 року було подано Додаток №4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)", в якому визначено, що відповідно до статті 200 розділу V Кодексу бюджетне відшкодування за звітний (податковий) період (рядок 23.2) складає 1' 428' 630,00грн.

Слід вказати, що сформоване від`ємне значення, що раніше була заявлено до бюджетного відшкодування згідно банківської виписки по рахунку № НОМЕР_1 у сумі 1' 447' 368,14грн. з призначенням платежу "На виконан. викон. Листа суду від 24.07.2013 по справі №2а-2051/10/1070, щодо відшкодування ПДВ, зг. Розп. 12.11.2015 №491" надійшло на рахунок позивача 12.11.2015. Відтак, позиція податкового органу про те, що відшкодування відбулось у вересні 2015 року, не знайшла свого підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, з урахуванням доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи, зокрема, але не виключно, декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки до податкових декларацій з ПДВ за лютий-липень 2015 року, якими підтверджується наявність у позивача невідшкодованих сум від`ємного значення з ПДВ та період його виникнення, суди констатували, що висновки акта перевірки про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування у розмірі 1' 428' 764,00грн. є передчасними та не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи касаційної скарги висновки судів попередніх інстанцій не спростовують.

Враховуючи зазначене, у даній справі судами попередніх інстанцій всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, у яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на вказане, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОДПІ задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.06.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2016 у справі №810/1386/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.Я. Олендер

Судді Верховного Суду