Ухвала

від 10.12.2020 по справі 193/1377/20

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 193/1377/20

Провадження 2/193/534/20

У Х В А Л А

10 грудня 2020 року смт.Софіївка

Суддя Софіївського районного суду Дніпропетровської області Кащук Д. А. розглянувши заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову,- ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2020 року до суду звернувся позивач з вищевказаною позовною заявою, згідно якої просить стягнути борг за договором позики з відповідача у розмірі 2 000 000,00 грн..

Разом із позовною заявою було подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просить накласти арешт на майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 , реєстраційний номер нерухомого майна 404052912252, що зареєстрований на праві власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.10.2020 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л. А. ; земельну ділянку кадастровий номер 1225283300:03:006:0002 площею 0,25 га цільове призначення для будівництва і обслуговування будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що зареєстрована на праві власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого 15.10.2020 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л. А.; земельну ділянку кадастровий номер 1225283300:02:002:0045 площею 8,1225 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрована на праві власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.10.2020 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л. А.; земельну ділянку кадастровий номер 1225283300:02:004:0016 площею 8,8705 га цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що зареєстрована на праві власності на ім`я ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.10.2020 року державним нотаріусом Софіївської державної нотаріальної контори Русак Л. А..

А тому, оскільки ОСОБА_3 добровільно не погашає заборгованість за договором позики і сума боргу є значною, посилаючись на різні труднощі у поверненні боргу, тому вона змушена звернутись до суду з даним позовом . Вказує, що відповідач порушує її майнові права, не має наміру виконувати свої зобов`язання за договором позики, про що свідчать її бездіяльність протягом тривалого часу та може здійснити відчуження майна після одержання позову, у зв`язку з чим виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту майна, так як невжиття заходів забезпечення позову може призвести до подальшого відчуження об`єкта нерухомого майна, що в свою чергу унеможливить виконання рішення суду про стягнення коштів у випадку задоволення позову.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Зокрема, згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі Новоселецький проти України зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Дослідженням поданої заяви встановлено, що позивачем не надано даних щодо вартості вказаного вище майна, яке належить відповідачу на праві власності, тому суд позбавлений можливості встановити співмірність між заявленою вимогою у розмірі 2 000 000, 00 грн та вартістю того майна, на яке просить накласти арешт позивач.

За вказаних обставин, суд позбавлений можливості визначити співмірність заходів забезпечення позову, заявленим у майбутньому позовним вимогам та повно і всебічно вирішити питання про забезпечення доказів по суті, оскільки вказані відомості мають вагоме значення при вирішенні питання щодо поданої заяви.

Форма та зміст заяво про забезпечення позову закріплено у ст. 151 ЦПК України, зокрема відповідно до п.7 ч.1 ст. 151 ЦПК України, необхідно вказати у заяві про забезпечення позову інші відомості необхідні для забезпечення позову.

Також, частиною 2 ст.157 ЦПК України передбачено, що примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

З огляду на наведене, заявником не конкретизовано, кому саме слід доручити виконання ухвали суду про забезпечення позову.

У відповідності з ч.1ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Виходячи з наведеного вважаю, що вищезазначену заяву необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.185 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , представник заявника ОСОБА_2 про забезпечення позову, залишити без руху.

Повідомити заявника ОСОБА_1 про необхідність виправити зазначені в ухвалі недоліки в десятиденний термін з дня отримання копії цієї ухвали.

Копію ухвали направити заявнику для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. А. Кащук