Ухвала

від 11.12.2020 по справі 278/1498/16-к

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 278/1498/16-к

1-кп/296/347/20

Ухвала

Іменем України

11 грудня 2020 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,

за участю прокурора: ОСОБА_5

обвинуваченого: ОСОБА_6 ,

захисника: ОСОБА_7

перекладача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12016060000000082 по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Республіки Молдова, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.262 КК України,-

встановив:

Корольовським районним судом м. Житомира розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.15, ч.5 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.262 КК України.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 20.12.2020 року, однак судове провадження по даній справі не закінчено, докази в повному обсязі досліджені, обвинувачений судом не допитаний, по справі оголошено перерву.

Ст.331 КПК України визначено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Прокурор заявив клопотання про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів, вказавши про наявність визначених в ст. 177 КПК України ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті. Звертає увагу суду, що обвинуваченому вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений ним. Зазначає, що будь-який інший запобіжний захід не зможе запобігти існуючим ризикам,

Захисник ОСОБА_7 просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора за безпідставністю та обрати особисте зобов`язання. Зазначає про те, що зі сплином часу відповідні ризики зникли, докази, в тому числі речові, досліджені, свідки обвинувачення допитані, обвинувачений не має наміру переховуватись від суду.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Суд при вирішенні питання, на виконання вимог ст.178 КПК України, приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який є громадянином Молдови, має молодий вік та задовільний стан здоров`я, враховуючи суспільну небезпеку правопорушень, в яких обвинувачується особа, що відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії особливо тяжких, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання винуватим в інкримінуємих злочинах, відсутність роботи, родини, сталих соціальних зв`язків, відсутність житла в Україні. Обвинувачений переховувався від органів досудового розслідування, перебував в міжнародному розшуку та затриманий в Республіці Болгарія, порушив умови застави, яка в подальшому звернута в дохід держави.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст.197 КПК України, стосовно ОСОБА_6 спливає, враховуючи наведене вище, суд не вбачає на час розгляду клопотання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу. Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого. Щодо обвинуваченого ОСОБА_6 вже обиралась міра запобіжного заходу у виді застави, проте її умови були ним порушені.

Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

З огляду на вищезазначене, суд у складі колегії суддів приходить до переконання, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду. Ризики, які були підставою для обрання заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою, не відпали.

Керуючись рішенням Конституційного Суду України №4-р/219 від 13.06.2019р., ст. 29 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 177, 178, 331, 392, 395 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В клопотанні захисника відмовити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в СІЗО Житомирської УВП №8 відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів, а саме по 08 лютого 2021 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2