Постанова

від 08.12.2020 по справі 916/2114/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2114/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання Молодов В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект"

на рішення Господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2020 року

по справі №916/2114/20

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" (03048, м. Київ, вул. Ф.Ернста, буд.12, кв.122, код ЄДРПОУ 39211377)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд. 20Б, офіс 8, каб. 3, код ЄДРПОУ 39400733)

про стягнення 382648,10 грн.,

господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп.Шевченка, 29, суддя Рога Н.В., повний текст складено 16.10.2020 року,

за участю представників сторін:

від позивача - Дейнека В.М., за ордером,

від відповідача - Гершман Л.В., за ордером,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 365 650 грн 00 коп. та пені у розмірі 16 998 грн 10 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" грошових зобов`язань по орендній платі за Договором №04.02./20 оренди залізничного рухомого складу від 04.02.2020р., внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість за період березень - травень 2020р. у розмірі 365 650 грн ( з ПДВ), на яку позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16 998 грн 10 коп.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2020 року (Рога Н.В.) по справі №916/2114/20 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" про стягнення заборгованості за Договором оренди залізничного нерухомого складу №0402/20 від 04.02.2020р. у розмірі 365 650 грн та пені у розмірі 16 998 грн 10 коп. - задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" заборгованість за Договором оренди залізничного нерухомого складу №0402/20 від 04.02.2020р. у розмірі 365 650 грн, пеню у розмірі 16 998 грн 10 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 739 грн 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, тому позовна заява ТОВ "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" щодо стягнення з ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" заборгованості з орендної плати у розмірі 365 650 грн та пені у розмірі 16 998 грн 10 коп. підлягає задоволенню.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені, крім того, судом стягнуто з відповідача вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 18 500 грн., відхиливши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги до 4 000 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" з апеляційною скаргою, в якій апелянт просить рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 у справі № 916/2114/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 25 850 гривень основного боргу відмовити, розмір пені зменшити з 16 998,10 грн до 1 гривні, зменшити розмір стягнутих витрат на правничу допомогу до 4 000 гривень.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що у рішенні Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 не враховано той факт, позивач у вартість наданих послуг з оренди вагонів та кількість вагонодіб включив дні, коли вагони перебували у поточному ремонті та відповідно ТОВ Авантаж Інспект було позбавлене можливості їх використовувати у господарській діяльності.

Скаржник зазначає, що відповідно до п. 4.4.2 Договору № 0402/20 від 04.02.2020 року орендна плата не нараховується при поточному ремонті, у квітні 2020 року орендовані вагони перебували у поточному ремонті 86 діб; у травні 2020 року - 8 діб.

Крім того, апелянт посилається на установлений з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин, оголошену надзвичайну ситуацію; Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №530-lX від 17 березня 2020 року, карантин, введений Кабінетом Міністрів України, віднесений до форс-мажорних обставин ( обставин непереборної сили).

Встановлення карантину негативно позначилось, зокрема, на роботі вагоно-ремонтних підприємств, що призвело до затримки строків виконання поточного ремонту вагонів.

Відповідно, Відповідач не може прийняти нарахування орендної плати за користування орендним рухомим складом в період перебування вагонів в поточному ремонті, з моменту запровадження карантину в березні 2020 року до моменту повернення вагонів з ремонту у квітні-травні 2020 року.

При цьому, не відповідає дійсності та спростовується доказом долученим до відзиву відповідачем, твердження позивача, що начебто структурні підрозділи АТ Укрзалізниця , до яких зокрема належать ремонтні депо, не призупиняли роботу, працювали в штатному режимі та належним чином (з дотриманням строків) виконували зобов`язання з ремонту.

Так, відповідно до листа Департаменту вагонного господарства АТ Укрзалізниця від 18.06.2020 року за №ЦВ-10/770, повідомлено, що хоча АТ Укрзалізниця не зупиняло виконання будь-яких ремонтів вантажних вагонів, які здійснюються підрозділами Товариства, водночас у підрозділах Товариства мають місце випадки вимушеного простою, коли у зв`язку з введенням карантинних заходів державними або місцевими органами влади, пов`язаних із запобіганням поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, не всі працівники товариства мають можливість потрапити на робочі місця та, як наслідок, виконати регламентні роботи пов`язані з ремонтом вантажних вагонів.

Отже, апелянт наголошує, що в період карантину структурні підрозділи АТ Укрзалізниця скрізь порушували строки виконання зобов`язань через дію форс-мажорних обставин, спричинених карантином.

Відповідно саме з затримки виконання робіт структурними підрозділами АТ Укрзалізниця , яка мала місце через карантинні заходи, орендар був позбавлений можливості використовувати вагони, та відповідно у місцевого господарського суду були відсутні підстави для включення до основної заборгованості суму в розмірі 25 850 гривень, з яких за квітень 2020 року безпідставно нараховано орендну плату на суму 23 650 (86 х 275 грн) гривень та у травні 2020 року на суму 2200 гривень (8 х 275 грн).

Крім того, скаржник вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення пені, зауважує, що не ухиляється від виконання обов`язку зі сплати орендної плати у розмірі 339 800 гривень, однак існують обставини, які достеменно свідчать про те, що на період дії карантину сторони мають бути звільнені від застосування штрафних санкцій за прострочення здійснення орендних платежів, а відтак розмір пені має бути зменшено судом.

При цьому зауважує, що позивачем не надано будь-яких доказів в підтвердження того, що Позивач зазнав якихось збитків у зв`язку з простроченням здійснення оплати. При цьому наявність основної заборгованості з орендної плати не є збитками в розумінні ЦК України.

Скаржник посилається на введений з 12 березня 2020 року на території держави карантин, який триває й на даний час. Так, неможливість здійснення своєчасного розрахунку з орендної плати зумовлена передусім карантинними заходами, вжитими в Україні з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Запровадження карантинних заходів призвело до невиконання грошових зобов`язань контрагентами ТОВ Авантаж Інспект у періоді з березня 2020 року по теперішній час.

ТОВ Авантаж Інспект щодня отримувало та продовжує отримувати від своїх контрагентів листи-повідомлення щодо відстрочення ними виконання грошових зобов`язань на тій підставі, що карантин визнано форс-мажором.

Таким чином, апелянт наполягає на тому, що з урахуванням запровадженого карантину, встановлених для бізнесу пільг та аналогії закону, існують підстави для зменшення розміру нарахованої пені.

Також апелянт вважає необґрунтованим висновок про задоволення в повному обсязі заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Вважає, що витрати Позивача на оплату послуг адвоката не є співмірними, у позовній заяві наведено перелік робіт/послуг, які начебто були вчинені адвокатом, однак очевидним є те, що цей перелік і вартість наданих послуг є необґрунтованою, значно завищеною та спрямований на штучне збільшення вартості адвокатських послуг. Крім того адвокатом не зазначено час, витрачений на надання відповідних послуг, виконання робіт.

Відповідно до позовної заяви відсутня диференціація складу послуг за ціною. Так, послуги по наданню правової допомоги щодо аналізу документів, поданих Клієнтом, іншою стороною у справі, визначення тактики та стратегії про захисту (представництва), підготовка і подача позовної заяви, підготовка і подача заяви про забезпечення позову, консультування Клієнта складає 14 000,00 без ПДВ. Із зазначеного не вбачається скільки часу довелось затратити на кожну дію та вартісний вираз кожної із перелічених дій.

Таким чином, зазначена Позивачем вартість послуг по наданню правової допомоги не підтверджується обґрунтованим розрахунком, як цього вимагає закон.

Окрім іншого, зауважує, що зазначена справа не є складною, що вбачається із підготовленої адвокатом позивача позовної заяви, оскільки при її підготовці використано виключно математичний аналіз даних Договору оренди залізничного рухомого складу та Актів приймання-передавання, застосування відповідних положень договору, що не потребувало від адвоката глибоких знань у галузі права, або у будь-яких інших галузях. Використання положень спеціального законодавства здійснено не було, що свідчить про відсутність затрат часу на визначення тактики та стратегії для захисту інтересів Клієнта (Позивача).

Так, відповідно до розрахунку вартості послуг по наданню правової допомоги, визначеної у позовній заяві, адвокатом були складені лише позовна заява та заява про забезпечення позову. Таким чином, зазначена категорія справи не являла собою велику складність для адвоката при підготовці до захисту прав свого клієнта, а обсяг робіт фактично не великий.

Разом з тим, один із зазначених документів, а саме заява про забезпечення позову, є нескладним та не потребує багато знань, часу, аналізу законодавства тощо.

Також звертає увагу суду, що у задоволенні даної заяви про забезпечення позову судом було обґрунтовано відмовлено, що також свідчить про необхідність зменшення витрат на правничу допомогу.

Таким чином. сума вартості наданих послуг є явно завищеною, необґрунтованою та неспівмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт як цього вимагає законодавство.

Вважає за доцільне звернути увагу й на той факт, що адвокатом Дейнекою Вікторією Михайлівною надається правнича допомога у двох аналогічних судових справах: № 916/2100/20 та № 916/2114/20 про стягнення з ТОВ Авантаж Інспект орендної плати за договорами оренди, які є абсолютно ідентичними. Відтак, підготовка абсолютно аналогічних позовних заяв для ТОВ Вагонтрансінвест та ТОВ Трансвагонкомплект , що відрізняються лише числовими значеннями, датами не вимагає багато часу, аналізу законодавства, судової практики.

Також скаржник звертає увагу, що участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції через програмне забезпечення Easycon не потребує від адвоката додаткової затрати часу на те, щоб дістатися до суду, який територіально розміщений далеко від місця перебування адвоката, а уже за своєю суттю сприяє зручності останньому при участі у судовому засіданні. Відтак, гонорар в розмірі 1500 гривень за участь в судовому засіданні, в якому адвокат приймав участь не відволікаючись від своїх інших справ, є занадто завищеною. Тим більше, якщо взяти до уваги той факт, що тривалість одного підготовчого судового засідання складала максимум 10 хв, скаржник вважає, що гонорар в розмірі 1500 гривень за 10 хв роботи є надто перебільшеним. На переконання апелянта гонорар у розмірі 500 гривень/судове засідання в режимі відеоконференції поза межами суду є більш, аніж достатнім.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 року відкрито апеляційне провадження по справі №916/2114/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на рішення Господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2020 року.

Відповідно до приписів ст. ст. 267, 268 Господарського процесуального кодексу України, судовою колегією встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заяв, а також заперечень щодо заявлених клопотань.

Призначено розгляд справи №916/2114/20 на 08 грудня 2020 року о 12-00 год.

19.11.2020 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест", в якому позивач вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи безпідставні, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а рішення Господарського суду Одеської області ухвалено враховуючи всі фактичні обставини справи, судом надано належну оцінку всім доказам і доводам учасників справи, а отже, судом першої інстанції вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Позивач зазначає, що з довідок про ремонт вагонів вбачається, що всі роботи з поточного ремонту, які проводилися на рухомому складі, не входять до переліку, визначеного п.3.1.2 договору, тому за дні такого ремонту нараховувалась оренда, яку суд першої інстанції стягнув з відповідача.

На думку позивача, дебіторська заборгованість контрагентів відповідача ніяким чином не стосується правовідносин у даній справі, оскільки відповідач здійснює свою діяльність на власний ризик.

Також позивач вважає, що підстави для зменшення пені відсутні, оскільки карантинні заходи не є форс-мажорними обставинами і не звільняють від сплати пені у відповідності до п.7. 2 договору. Відповідачем не надано довідку ТПП України у встановленому порядку.

Крім того, позивач зауважує, що розуміючи непросту економічну ситуацію в Україні, пішов на поступки та знизив з 01.03.20 орендну плату з 450 грн. до 275 грн., проте відповідач все одно не сплачував орендні платежі.

Також позивач заперечує проти доводів апелянта щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, вважає, що обсяг послуг належним чином доведений, розмір витрати складає 18500 грн., що становить 4,8% від ціни позову.

Також у відзиві позивач заявив клопотання про відшкодування судових витрат, які позивач поніс та планує понести у Південно-західному апеляційному господарському суді в сумі 3000 грн. та 1500 грн. за кожне судове засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" у задоволенні заяви про забезпечення позову по справі №916/2114/20.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, розгляд справи №916/2114/20 призначено на 08 грудня 2020 року об 12-00 год. в режимі відеоконференції, доручено Дарницькому районному суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №916/2114/20 в режимі відеоконференції в приміщенні цього суду.

В судовому засіданні 08.12.2020 року представник позивача просив залишити оскаржуване рішення без змін, скаргу - без задоволення, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, надану у Південно-західному апеляційному господарському суді, у розмірі 4500 грн.; представник апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги, а також заявив клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, заявлених позивачем до стягнення.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2020р. між ТОВ "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" (Орендодавець) та ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" (Орендар) було укладено Договір №0402/20 оренди залізничного рухомого складу (РС), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад Орендодавця, придатний до перевезень в технічному та комерційному стані і підготовлений для перевезення вантажу.

Згідно п.3.2 Договору Орендар зобов`язався здійснювати платежі Орендодавцю в сумах і термінах, визначених цим Договором; за свій рахунок забезпечує збереження рухомого складу, його устаткування і комплектуючих частин, а також підтримку його в справному стані; забезпечує заходи протипожежної безпеки і безпеки перевезення; самостійно несе витрати, пов`язані з використанням даного рухомого складу, які трапляються з рухомим складом в процесі його експлуатації.

У п.4.1 Договору сторони домовилися, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума Договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, що переданий в оренду, відповідно до п.1.1 і п.4.4 цього Договору.

Відповідно до п.4.2 Договору в редакції станом на дату його укладення розмір орендної плати РС складає 450 грн ( у т.ч. ПДВ) за одну одиницю РС на добу, орендна плата зазначена з урахуванням індексації та не підлягає додатковій індексації протягом строку дії Договору.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2020р. сторони домовилися, що з 01.03.2020р. розмір орендної плати РС складає 275 грн ( з ПДВ) за одну одиницю РС на добу.

За умовами п.4.3 Договору орендна плата сплачується Орендарем протягом 7 банківських днів з дати отримання рахунку Орендодавця, що відповідає Акту наданих послуг, підписаному обома сторонами, розрахунки здійснюються в національній валюті України.

При цьому, сторони домовилися, що Орендодавець направляє Акт наданих послуг Орендарю до 5 числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Орендар протягом 5 робочих днів з моменту отримання оригіналу акту наданих послуг, повинен прийняти, підписати та завірити його зі свого боку печаткою та направити його Орендодавцю або у цей самий час надати письмове обґрунтування своєї відмови від підписання. У випадку надання відмови Орендодавець перевіряє законність такої відмови та у випадку погодження з доводами, зазначеними у письмовій відмові Орендаря, сторони вирішують у претензійному порядку подальшу долю такого Акту. У разі неотримання Орендодавцем від Орендаря підписаних Актів наданих послуг або документів з запереченням Орендаря за Актом наданих послуг, в термін більше як 5 робочих днів з моменту отримання оригіналу актів наданих послуг Орендарем, послуги вважаються наданими Орендодавцем належним чином і прийнятими Орендарем у повному обсязі ( п.4.6 Договору).

В свою чергу, Орендар підписує зі свого боку Акт наданих послуг та Акт приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів протягом 5 робочих днів від дати його отримання від Орендодавця. А в разі виникнення зауважень по Акту наданих послуг чи Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів, в цей же термін направляє письмове зауваження Орендодавцю. У випадку ненадходження від Орендаря підписаного Акту наданих послуг або Акт приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів чи письмового зауваження у термін, визначений в даному пункті з урахуванням строку його пересилання, Отриманий Орендарем Акт буде вважатися прийнятим в редакції, в якій був отриманий.

Згідно п.8.1 Договору №0402/20 оренди залізничного рухомого складу від 04.02.2020р.він набирає чинності від дати його підписання і діє до 31.01.2021р. включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Як вбачається з положень ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст.286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Статтею 526 Цивільного кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що відповідачем виконано не було.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем надано в оренду, а відповідачем орендовано залізничний рухомий склад, про що складено акти виконаних робіт:

За лютий 2020 року на суму 181350,00 грн. (з ПДВ), підписаний та скріплений печатками сторін,

За березень 2020 року на суму 376 200, 00 грн. (з ПДВ), підписаний та скріплений печатками сторін,

За квітень 2020 року на суму 105 050,00 грн. (з ПДВ), але Орендар його не підписав та не повернув;

За травень 2020р. на суму 4 400 грн (з ПДВ), але Орендар його не підписав та не повернув.

В свою чергу, 10 березня 2020 року позивачем отримано від орендаря орендний платіж у розмірі 100 000,00 грн., 12.03.2020 року сплачено 81350 грн.

09 квітня 2020р. ТОВ "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" було отримано від Орендаря орендний платіж у розмірі 50 000 грн (з ПДВ) із призначенням платежу "за оренду вагонів згідно Договору".

09 червня 2020р. позивач отримав від Орендаря платіж у розмірі 50 000 грн (з ПДВ) із призначенням платежу "за оренду вагонів згідно Договору".

09 липня 2020р. позивач отримав від Орендаря платіж у розмірі 20 000 грн ( з ПДВ) із призначенням платежу "за оренду вагонів згідно Договору".

Листом від 18.06.2020р. №18/06-2020 ТОВ Авантаж Інспект повідомило орендодавця про наявність обставин, які перешкоджають належному виконанню зобов`язань - спалах коронавірусної інфекції COVID-19, який віднесений КМУ до форс-мажорних обставин. Зазначені обставини ускладнили роботу товариства, утруднили здійснення ремонту рухомого складу. За таких обставин, орендар просить не нараховувати орендну плату на одиниці рухомого складу, які мали перебувати в поточному ремонті у період з початку березня та на термін дії карантинних обмежень, а саме: орендар не погодив 23 650 грн (з ПДВ) в акті за квітень 2020 року та 2 200 грн (з ПДВ) в акті за травень 2020 року, посилаючись на те, що орендовані вагони перебували у ремонті.

Крім того, орендарем надано акт звірки, в якому погоджено суму заборгованості 359 800 грн.

Орендодавцем у листі №30/06-2020-ВТІ від 30.06.20 відхилено доводи орендаря з посиланням на відсутність довідки Торгово-промислової палати України та зазначено про заборгованість 435 650 грн.

Листами №06/07-2020 від 06.07.20, №29/04-2020 від 29.04.2020 року ТОВ Авантаж Інспект повідомило про наявність дебіторської заборгованості з іншими контрагентами, які не в змозі погасити свою заборгованість через введений на території України карантин, внаслідок чого товариство опинилось у вкрай тяжкому стані.

Звертаючись до суду, позивач зазначав про наявність у відповідача заборгованості у розмірі 365 650, 00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність своєї заборгованості у розмірі 339 800 грн. та просив розстрочити погашення заборгованості на 12 місяців.

При цьому, відповідач в апеляційній скарзі не визнає заборгованість з орендної плати у розмірі 25 850 грн, яка складається з заборгованості за квітень 2020р. у розмірі 23 650 грн та заборгованості за травень 2020р. у розмірі 2 200 грн., посилаючись на те, що до періоду нарахування Орендодавцем включено дні, коли вагони перебували у поточному ремонті, а відповідно до п.4.4.2 Договору орендна плата за такі дні не нараховується.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За умовами п.4.4.2 Договору, орендна плата розраховується виходячи з фактичного строку оренди кожного вагону протягом звітного періоду (місяця) за вирахуванням часу перебування вагону в ремонтах, передбачених п.3.1.2. цього Договору. При цьому, орендна плата не нараховується при планових (деповських та капітальних) ремонтах - з дати (включно) прибуття вагону на залізничну станцію в адресу ремонтного підприємства, вказаної в календарному штемпелі станцією прибуття в перевізних документах, що підтверджується інформацією з ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", до дати (включно) прибуття вагону після ремонту на станцію навантаження, вказаної в календарному штемпелі станцією прибуття в перевізних документах (дата прибуття підтверджується інформацією з ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно ж п.3.1.2 Договору Орендодавець за свій рахунок проводить планові (деповські та капітальні) ремонти РС та поточний ремонт з відчепленням, необхідність у проведенні яких виникла з наступних причин: а). перегрів буксового вузла; б).тріщина-злам боковин і надресорних балок візків або прострочений термін придатності балок візка; в). тріщина, злам обода-диска, вісі колісної пари; г). ремонт, обточування колісних пар вагонів, крім повзунів і наварів, які виникли з причини несправності гальмівного обладнання.

Якщо при поточному ремонті, який здійснений за рахунок Орендаря, були виконані додаткові роботи, які перераховані вище, то такі додаткові роботи компенсуються Орендодавцем, з обов`язковим наданням необхідних підтверджуючих документів від Орендаря.

При проведенні деповського ремонту РС за рахунок Орендаря, Орендодавець компенсує витрати Орендаря в повному обсязі при наданні Орендарем підтверджуючих документів.

Отже, Відповідач не платить орендну плату лише при поточному ремонті з відчепленням, необхідність в проведенні яких виникла з наступних причин: а) перегрів буксового вузла; б) тріщина-злам боковин і надресорних балок візків або прострочений термін придатності балок візка; в) тріщина, злам обода-диска, вісі колісної пари; г) ремонт, обточування колісних пар вагонів, крім повзунів і наварів, які виникли з причини несправності гальмівного обладнання.

Однак, із довідок про ремонт вагонів вбачається, що всі роботи з поточного ремонту, які проводилися на рухомому складі, не входять до даного переліку, тому за дні такого ремонту нараховувалася оренда, яку суд першої інстанції правомірно стягнув із Відповідача.

Крім того, судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для нарахування орендної плати за користування орендним рухомим складом в період перебування вагонів в поточному ремонті, з моменту запровадження карантину в березні 2020 року до моменту повернення вагонів з ремонту у квітні-травні 2020 року, з причин затримки виконання робіт структурними підрозділами АТ Укрзалізниця , яка мала місце через карантинні заходи.

Апеляційний суд зауважує, що у разі порушення строків виконання робіт структурними підрозділами АТ Укрзалізниця , через що орендар був позбавлений можливості використовувати вагони, саме ТОВ Авантаж Інспект набуває права на звернення до АТ Укрзалізниця з вимогами про стягнення збитків, викликаних порушенням строків.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема,недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність підстав для включення до основної заборгованості суму в розмірі 25 850 гривень, з яких за квітень 2020 року безпідставно нараховано орендну плату на суму 23 650 (86 х 275 грн) гривень та у травні 2020 року на суму 2200 гривень (8 х 275 грн), а саме за період, коли РС знаходився у поточному ремонті.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 365 650 грн.

Щодо доводів апелянта на наявність форс-мажорних обставин (введення карантину) як підставу для ненарахування орендної плати, судова колегія зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 р. N 239, з 12 березня до 24 квітня 2020 на усій території України установлено карантин, в подальшому дія карантину продовжувалась постановами КМУ, та наразі установлено його дію до 31.12.2020 року.

Стаття 617 Цивільного Кодексу зазначає, що в разі порушення особою зобов`язання, вона звільняється від відповідальності за таке порушення, якщо доведе, що його причиною є випадок або непереборна сила. Аналогічну норму містить і частина 2 статті 218 Господарського Кодексу.

Судова колегія наголошує, що форс-мажор (в даному випадку - карантин) повинен бути у причинному зв`язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме запровадження карантинних заходів призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Крім того, даний факт необхідно засвідчити сертифікатом Торгово-промислової палати України. Сторона може бути звільнена від відповідальності тільки у випадку, якщо вона надасть відповідний сертифікат своєму контрагенту.

Відповідно до положень частини першої статті 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України Про торгово-промислові палати України" визначено, що однією із форс-мажорних обставин є введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Умовами п.7.2 Договору сторони узгодили, що сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 днів з моменту настання вказаних подій, довідки Торгово-промислової палати України ( або країни, на території якої сталися форс-мажорні обставини ) підтверджуючої наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Отже, підтвердженням визнання поширення хвороби COVID-19 форс-мажором та обставиною непереборної сили є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Однак, матеріали справи не містять ані сертифікату ТПП України, ані доказів звернення до Торгово-промислової палати України, також матеріали справи не містять і доказів будь-яких звернень відповідача до позивача з проханням щодо зменшення/звільнення від орендної плати з посиланням на введення карантину в Україні для запобігання поширення хвороби COVID-19.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов цілком законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 365 650 грн.

При цьому, посилання відповідача на наявність заборгованості у розмірі 339 800 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами погашення заборгованості у відповідному розмірі.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом та договором.

За умовами п.5.2 Договору в разі порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п.4.2,п.4.3 Орендар зобов`язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченої орендної плати. Пеня за порушення строків оплати нараховується за весь період порушення.

Враховуючи зазначений пункт Договору, а також п.7.2 Договору, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 16 998 грн 10 коп.

Разом з тим, враховуючи доводи апелянта про наявність підстав для зменшення пені у зв`язку із впровадженими карантинними заходами, що погіршило майновий стан відповідача, призвело до невиконання грошових зобов`язань контрагентами ТОВ Авантаж Інспект у період з березня 2020 року по теперішній час, судова колегія зазначає таке.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватися на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором розміру штрафу, пені, річних відсотків, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1, 2 ст.233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо ж порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зважаючи на зміст приписів ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України, суд апеляційної інстанції користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.

Судовою колегією встановлено, що відповідач фактично визнає наявність заборгованості, частково її сплатив та продовжує сплачувати, в тому числі і під час апеляційного розгляду справи, в підтвердження чого ТОВ Авантаж Інспект надано квитанцію №ПН2503 від 07.12.2020 року на суму оплати в розмірі 33 907,30 грн.

Таким чином, приймаючи до уваги майновий стан відповідача, введення державою на території України карантинних заходів для запобігання поширення коронавірусної хвороби COVID-19 та обмежень, той факт, що невиконання відповідачем зобов`язання не призвело до великих збитків, понесених позивачем (в матеріалах справи відсутні такі докази понесення позивачем збитків), тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності, розумності, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені з 16 998,10 грн до 4000,00 грн.

При цьому, судова колегія відхиляє вимоги апеляційної скарги про зменшення заявленої до стягненні пені до 1 грн, оскільки це фактично нівелює юридичне значення пені як регулятора відносин між сторонами та вочевидь не відповідає загальним засадам цивільного законодавства щодо свободи договору, справедливості, добросовісності та розумності.

Розглянувши доводи апелянта про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 30.06.2020р. між ТОВ "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" (Клієнт) та Адвокатським бюро "Олени Сторожук" було укладено договір №30/01 про надання правової допомоги, відповідно до якого Адвокатське бюро здійснює представництво та захист інтересів Клієнта з приводу надання будь-яких консультацій, підготовки та подання будь-яких заяв, запитів, клопотань, претензій, пояснень, листів, скарг, позовів, відзивів, відповідей на відзив, письмових пояснень, заперечень, апеляційних, касаційних скарг та інших документів, а також особисте представництво Клієнта перед будь-якими підприємствами, установами, організаціями, а також державними, правоохоронними, судовими органами, в тому числі Господарському суді Одеської області, а також апеляційній та касаційній інстанції, стосовно досудового врегулювання та судового спору між Клієнтом та ТОВ "АВАНТАЖ ІНСПЕКТ" з приводу виконання сторонами Договору №0402/20 оренди залізничного рухомого складу від 04.02.2020р.

30 червня 2020р. Адвокатським бюро "Олени Сторожук" та адвокатом Дейнека Вікторією Михайлівною було укладено Угоду №30/01/А про залучення адвоката до надання правової допомоги адвокатським бюро, відповідно до п.1.1 якої адвоката Дейнека В.М. було залучено для надання правової допомоги Клієнту - ТОВ "ВАГОНТРАНСІНВЕСТ" .

У позовній заяві позивачем було заявлено попередній (орієнтовний розрахунок судових витрат, у тому числі вартість витрат на професійну правову допомогу у розмірі 14 000 грн, які вже сплачені, та оплату витрат на правову допомогу щодо участі адвоката у судових засіданнях згідно договору №30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020р.

Відповідно до п.4.1.1. договору вартість послуг (гонорар) по наданню правової допомоги щодо аналізу документів, наданих Клієнтом, іншою стороною у справі, визначення тактики та стратегії захисту (представництва), підготовка та подача позовної заяви, підготовка і подача заяви про забезпечення позову, консультування Клієнта складає грошову суму у розмірі 14 000 грн без ПДВ.

В матеріалах справи міститься платіжне доручення №3326 від 08.07.2020р. на суму 14 000 грн , яке підтверджує виконання Клієнтом своїх зобов`язань, зазначених у п.4.1.1. договору. Крім того, 21.07.2020р. сторонами було складено Акт №1 наданих послуг ( про надання правової допомоги адвоката за Договором №30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020р.), згідно якого Клієнт отримав послуги (правову допомог) на суму 14 000 грн.

Відповідно до п.4.1.2 договору вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні в режимі відеоконференції з м.Києва - 1500 грн без ПДВ за 1 судове засідання. У випадку, якщо судове засідання відкладено чи перенесено на іншу дату, але адвокат прибув до суду, то послуги адвокатського бюро оплачуються повному розмірі. відрядження адвоката Адвокатського бюро до м. Одеси для участі у судовому засіданні чи виконання інших доручень Клієнта, вартість таких послуг погоджується сторонами окремо, про що укладають додаткову угоду до цього договору.

Позивачем до матеріалів справи надано Акт №2 наданих послуг ( про надання правової допомоги адвоката за Договором №30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020р.), складений сторонами 18.08.2020р., згідно якого Клієнт отримав послуги (правову допомог) на суму 1 500 грн та платіжне доручення №3399 від 01.09.2020р. на суму 1 500 грн.; Акт №3 наданих послуг ( про надання правової допомоги адвоката за Договором №30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020р.), складений сторонами 04.09.2020р., згідно якого Клієнт отримав послуги (правову допомог) на суму 1 500 грн та платіжне доручення №1104 від 07.09.2020р. на суму 1 500 грн.; Акт №4 наданих послуг ( про надання правової допомоги адвоката за Договором №30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020р.), складений сторонами 28.09.2020р., згідно якого Клієнт отримав послуги (правову допомог) на суму 1 500 грн та платіжне доручення №1121 від 29.09.2020р. на суму 1 500 грн.

За таких обставин, вартість витрат позивача на професійну правничу допомогу станом на дату винесення судового рішення склала 18 500 грн.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вказаної суми витрат на правничу допомогу, оскільки вартість витрат у розмірі 18 500 грн. є фіксованою, затверджена у договорі між позивачем та Адвокатським бюро "Олени Сторожук", та підтверджується відповідними актами наданих послуг, платіжними дорученнями. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вартість витрат на правничу допомогу становить 4,8 % від суми стягнення, що обґрунтованим та співмірним.

За таких обставин, за наслідками апеляційного розгляду судовою колегією встановлено правомірність вимог позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект", при цьому апеляційним судом враховано доводи апелянта про наявність підстав для зменшення розміру пені, зважаючи на введені карантинні заходи в Україні, погіршення майнового стану товариства, та зменшено розмір пені до 4000,00 грн.

З огляду на викладене, рішення Господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2020 року по справі №916/2114/20 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення пені, в решті підлягає залишенню без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу від 19.11.2020 року ТОВ Вагонтрансінвест заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, які позивач поніс та планує понести у Південно-західному апеляційному господарському суді в сумі 3000 грн. та 1500 грн. за судове засідання в режимі відеоконференції. Крім того, зазначено, що Позивачем подано до Південно-західного апеляційного господарського суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову та сплачено судовий збір в розмірі - 1051,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3495 від 10.11.2020.

В судовому засіданні 08.12.2020 року представником відповідача заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу у разі, якщо судом буде відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, зазначено, що з огляду на обставини справи (предмет позову) справа не є складною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних затрат часу та зусиль, а також враховуючи обсяг виконаних робіт (наданих послуг), заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є не співмірним із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаними роботами із предметом позову

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

За змістом абзаців 2, 3 частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як зазначалось вище, 30.06.2020р. між ТОВ ВАГОНТРАНСІНВЕСТ (Клієнт) та Адвокатським бюро Олени Сторожук (Адвокатське бюро) було укладено Договір №30/01 про надання правової допомоги.

30 червня 2020р. Адвокатським бюро Олени Сторожук та адвокатом Дейнекою Вікторією Михайлівною було укладено Угоду №30/01/А про залучення адвоката до надання правової допомоги адвокатським бюро, відповідно до п.1.1 якої було залучено адвоката Дейнеку В.М. для надання правової допомоги Клієнту - ТОВ ВАГОНТРАНСІНВЕСТ .

03.11.2020 року між ТОВ ВАГОНТРАНСІНВЕСТ (Клієнт) та Адвокатським бюро Олени Сторожук (Адвокатське бюро) було укладено Додаткову угоду № 2 від 03.11.2020 до Договору № 30/01 про надання правової допомоги від 30.06.2020, пунктом 1 якої погоджено, що додатковий об`єм правової допомоги та її вартість, який виник у зв`язку із поданням у справі № 916/2114/20 відповідачем ТОВ Авантаж Інспект до Південно-західного апеляційного господарського суду двох апеляційних скарг: апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.10.2020 у справі № 916/2114/20 та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020 у справі № 916/2114/20, регулюється цією Додатковою угодою № 2 від 03.11.2020.

Пунктом 3 додаткової угоди сторони погодили вартість послуг по наданню правової допомоги (гонорар) під час здійснення АДВОКАТСЬКИМ БЮРО представництва інтересів КЛІЄНТА в Південно-західному апеляційному господарському суді у справі № 916/2114/20 щодо розгляду апеляційної скарги ТОВ Авантаж Інспект на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020:

3.1 Вартість послуг (гонорар) по наданню правової допомоги щодо аналізу апеляційної скарги ТОВ Авантаж Інспект на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020, підготовки відзиву КЛІЄНТА на цю апеляційну скаргу ТОВ Авантаж Інспект , направлення його до суду та відповідачу, підготовка та подача до суду заяви про забезпечення позову складає грошову суму в розмірі 3 000,00 грн.

3.2. Вартість послуг (гонорар) при безпосередній участі адвоката в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції з м. Києва - 1 500 грн без ПДВ за 1 судове засідання.

Позивач зазначає, що при визначенні вартості послуг з правової допомоги було враховано той факт, що правова позиція вже відпрацьована адвокатом раніше, враховано складність даної справи під час розгляду в суді апеляційної інстанції.

Витрачений час адвокатом на аналіз апеляційної скарги ТОВ Авантаж Інспект на рішення Господарського суду Одеської області від 06.10.2020, підготовку відзиву КЛІЄНТА на цю апеляційну скаргу ОВ Авантаж Інспект , направлення його до суду та відповідачу, підготовка та подача до суду заяви про забезпечення позову - 6 годин.

Позивачем згідно платіжного доручення № 3494 від 10.11.2020 сплачено на користь АБ гонорар 3000,00 грн. на підставі рахунку-фактури № 34 від 03.11.2020.

Актом № 9 наданих послуг (про надання правової допомоги адвоката за Договором № 30/01 про надання правової допомоги від 30 червня 2020 року) від 16 листопада 2020 року сторони підтвердили, що АБ надало клієнту послуги, визначені п.3.1 договору, що складає 3000 грн.

Також Позивачем згідно платіжного доручення № 1146 від 16.11.2020 на підставі рахунку-фактури № 37 від 16.11.20 здійснено попередню оплату за послугу щодо участі адвоката в судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду в розмірі 1 500,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору . У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Великої Палати Верховного суду від 30.11.2020 по справі № 922/2869/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц навела висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Судовою колегією досліджено надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" докази, якими підтверджується понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з апеляційним переглядом справи, враховано фактичний обсяг наданих адвокатом ТОВ "Вагонтрансінвест" послуг у суді апеляційної інстанції, зокрема, складання відзиву на апеляційну скаргу, відправлення його стороні, з урахуванням заявленого клопотання іншої сторони про зменшення витрат, а також враховано, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2020 року відмовлено ТОВ "Вагонтрансінвест" у задоволенні заяви про забезпечення позову, підготовка якої є складовою гонорару адвоката у розмірі 3000 грн.

Колегія суддів приймає до уваги, що кожна справа має свою специфіку, а тому керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з критерію реальності і розумності розміру цих витрат, враховуючи всі аспекти даної справи, вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, не є неминучими, у зв`язку з чим судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції. Іншу частину витрат нестиме позивач. Такий висновок прямо відповідає висновку, викладеному у пункті 6.1. постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06 жовтня 2020 року по справі №916/2114/20 скасувати частково в частині стягнення пені.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" пеню у розмірі 4000,00 (чотири тисячі) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж Інспект" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вагонтрансінвест" витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000 (три тисячі) грн.

Доручити господарському суду Одеської області видати накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 14.12.2020 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська