Ухвала

від 14.12.2020 по справі 344/18965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/18965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л. М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Веселовського Ігоря Володимировича

про відшкодування збитків заподіяних внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності без наявності правовстановлюючих документів в сумі 23703,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2018 Івано-Франківський міський суду постановив ухвалу якою відкрив провадження у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Веселовського Ігоря Володимировича про відшкодування збитків заподіяних внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності без наявності правовстановлюючих документів. 22 січня 2019 року суд постановив ухвалу якою справу передав на розгляд за встановленою підсудністю до Тисменицького районного суду.

16 вересня 2020 року Тисменицький районний суду постановив ухвалу якою провадження у справі закрив. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір існує між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем. Відповідно належить до юрисдикції господарського суду.

04 листопада 2020 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову якою вирішив апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнити частково, ухвалу Тисменицького районного суду від 16 вересня 2020 року змінити, роз`яснити (позивачу) Івано-Франківській міській раді, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до суду першої інстанції, який прийняв рішення про закриття провадження у справі, з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

У відповідності до заяви представника Івано-Франківської міської ради І. Миговича, з урахуванням постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04.11.2020 Тисменицький районний суд направив справу № 344/18965/18 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 справу скеровано на розгляд судді Неверовській Л. М.

23.11.2020, суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

08.12.2020, від Івано-Франківської міської ради до суду надійшла заява про зміну підстав позову (вих. № 1188/11.1-03/14в; вх.№ 19122/20).

В обґрунтування вказаної заяви позивач вважає за необхідне змінити підставу даного позову, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні. Позивач вважає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикдійні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Як зазначено в позовній заяві, дана земельна ділянка перебувала з 17.03.2011 року по 17.03.2016 року в оренді ОСОБА_1 (попереднього власника нежитлових приміщень). У відповідності до п. 10 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2016, нежитлові приміщення, що розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 2610100000:03:002:0138, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 , згідно договору оренди землі № 424 від 22.10.2010 року. Покупець зобов`язується протягом двох місяців з моменту посвідчення даного договору укласти договір оренди землі з Івано-Франківською міською радою.

Згідно п.8 додатку 3 до рішення Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018р. № 135-19 Веселовському Ігорю Володимировичу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та передано земельну ділянку в оренду терміном на 10 років.

Тобто, в період з 22.04.2016 року по 12.03.2018 року, відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів для розміщення об`єктів нерухомого майна.

Відтак, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Розглянувши клопотання позивача про зміну підстав позову суд встановив, що відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Частина 5 вказаної статті передбачає, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву позивача від 08.12.2020 (вих. №1188/11.1- 03/14в; вх.№ 19122/20) про зміну підстав позову прийняти до розгляду.

08.12.2020, до суду надійшло клопотання Івано-Франківської міської ради про витребування доказів (вих. № 1189/11.1- 03/14в; вх.№ 19123/20) в якому позивач просить суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,0999 га., (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0138), за 2016, 2017 та 2018 роки.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач зазначає, що на неодноразові запити Івано-Франківської міської ради до Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, останній надавав відомості про нормативну грошову оцінку за 2016, 2017 та 2018 роки не у формі витягу, а у формі інформаційного листа.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів судом враховано наступне.

Згідно ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видасться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання позивача про витребування доказів задоволити.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 46, 81, 177, 182 - 184, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання позивача від 08.12.2020 (вих. № 1189/11.1- 03/14в; вх.№ 19123/20) про витребування доказів задовольнити.

2. Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ. 76014, код ЄДРПОУ 39767437) надати суду витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,0999 га., (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0138), за 2016, 2017 та 2018 роки або повідомити суду про неможливість подання витребуваних судом доказів.

3. Витребуваний витяг надати суду не пізніше 30.12.2020.

4. Заяву позивача від 08.12.2020 (вих. № 1188/11.1- 03/14в; вх.№ 19122/20) про зміну підстав позову прийняти до розгляду.

5. Відповідачу надати: відповідно до ст. 165 ГПК України документально-обґрунтований відзив щодо позову з урахуванням заяви позивача від 08.12.2020 (вих. № 1188/11.1- 03/14в; вх.№ 19122/20) про зміну підстав позову, всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали та докази направлення копії відзиву позивачу.

Відповідач має право надати суду - заперечення на відповідь позивача (у разі її подання) протягом п`яти днів з дня отримання та подати суду докази направлення позивачу.

6. Позивачу надати: відповідно до ст. 166 ГПК України відповідь на відзив (у випадку його подання) протягом п`яти днів з дня його отримання та доказ направлення відповідачу.

7. Запропонувати сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

8. Роз`яснити, що в разі ненадання відповідачем у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

9. Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/.

10. Вказану ухвалу надіслати сторонам та Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Л. М. Неверовська