Рішення

від 29.03.2021 по справі 344/18965/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 344/18965/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Веселовського Ігоря Володимировича

про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 23703,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2018 Івано-Франківський міський суд постановив ухвалу якою відкрив провадження у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до Веселовського Ігоря Володимировича про відшкодування збитків в розмірі 23703,02 грн.

Вищезазначена цивільна справа передана на розгляд за встановленою підсудністю до Тисменицького районного суду (ухвала від 22.01.2019).

16 вересня 2020 року Тисменицький районний суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі, постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки спір існує між юридичною особою та фізичною особою-підприємцем відповідно належить до юрисдикції господарського суду. Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу.

04 листопада 2020 року Івано-Франківський апеляційний суд прийняв постанову якою апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради задовольнив частково, ухвалу Тисменицького районного суду від 16 вересня 2020 року змінив, роз`яснив (позивачу) Івано-Франківській міській раді, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду та що протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення вона може звернутися до суду першої інстанції, який прийняв рішення про закриття провадження у справі, із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.

У відповідності до заяви представника Івано-Франківської міської ради І. Миговича, з урахуванням постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 04.11.2020 Тисменицький районний суд направив справу № 344/18965/18 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Івано-Франківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2020 справу скеровано на розгляд судді Неверовській Л. М. Позовну заяву Івано-Франківської міської ради прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі; суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив відповідачу строк подання відзиву (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) та запропонував сторонам у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження подати суду заяву із обґрунтуванням своїх заперечень протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали (ухвала від 23.11.2020).

Відповідач отримав вищевказану ухвалу суду - 07.12.2020, що підтвержується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, проте у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

08.12.2020, від Івано-Франківської міської ради до суду надійшла заява про зміну підстав позову (вих. № 1188/11.1-03/14в; вх. № 19122/20). Позивач вважає за необхідне змінити підставу даного позову, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні. Заява позивача прийнята судом до розгляду, розгляд справи здійснюється у відповідності до заяви про зміну підстав позову (ухвала від 14.12.2020).

Також, 08.12.2020, до суду надійшло клопотання Івано-Франківської міської ради про витребування доказів (вих. № 1189/11.1- 03/14в; вх. № 19123/20) в якому позивач просить суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,0999 га (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0138) за 2016, 2017 та 2018 роки. Суд задоволив клопотання позивача (ухвала від 14.12.2020); витребуваний витяг надійшов до суду 28.12.2020.

Відповідач отримав вищевказану ухвалу суду - 18.12.2020; 22.01.2021, представник відповідача - адвокат Говзан Микола Миколайович ознайомився з матеріалами справи.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 22.04.2016 відповідач є власником майна (нежитлових приміщень загальною площею 366,9 кв.м.), які знаходяться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці кадастровий номер 2610100000:03:002:0138 площею 0, 0999 га. З 22.04.2016 по 12.03.2018 ФОП Веселовський Ігор Володимирович використовував вищевказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів, що призвело до недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати в сумі 23703,02 грн.

Матеріально-правовою підставою позову визначені статті 1212-1214 Цивільного кодексу України, Закон України "Про оренду землі" та Земельний кодекс України.

Позиція відповідача.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.11.2020 відповідачу встановлено строк до 15 днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду відзиву.

Відповідач відзиву на позов або будь-яких заперечень на позов не надіслав.

Як вбачається із ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи, дослідження доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив таке.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2016 (а.с. 17-19) Веселовський Ігор Володимирович (відповідач) набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 366,9 кв.м.

Згідно з п.10 договору купівлі-продажу, нежитлові приміщення, які є предметом даного договору розташовані на земельній ділянці площею 0, 0999 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2610100000:03:002:0138, яка перебуває в оренді у ОСОБА_2 , згідно договору оренди землі № 424 від 22.10.2010. Покупець зобов`язується протягом двох місяців з моменту посвідчення даного договору укласти договір оренди земельної ділянки з Івано-Франківською міською радою.

Державну реєстрацію права власності на зазначений вище об`єкт проведено 22.04.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (а.с. 13-16).

Згідно з повідомленням Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №611/34.3-02/35в від 17.07.2017, яке направлене відповідачу, Департамент повідомив Веселовського Ігоря Володимировича про те, що відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", "Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради", затвердженого рішенням Івано- Франківської міської ради №42-2 від 22.12.2015, "Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську", затвердженого рішенням сесії Івано-Франківської міської ради № 1508-47 від 28.08.2014 із змінами №64-11 від 15.03.2017, з 14.08.2017 по 24.08.2017 буде проведено обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (для обслуговування нежитлових будівель) на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.6).

За результатами обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 інспектором з самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Черновим Романом Миколайовичем в присутності свідка, 18 серпня 2017 р. складено Акт обстеження земельної ділянки № 113 (а.с.10-11), яким встановлено, що земельна ділянка використовується Фізичною особою-підприємцем Веселовським Ігорем Володимировичем для обслуговування нежитлових приміщень.

В процесі підготовки документів до обстеження, збору необхідної інформації та проведення обстеження встановлено наступне.

Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час обстеження підприємець Веселовський Ігор Володимирович не перебуває в стані припинення.

За адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміщено нежитлові приміщення.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (номер довідки 92070896 від 17.07.2017) власником нежитлових приміщень площею 366,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 907637526101) є фізична особа-підприємець Веселовський Ігор Володимирович. Дата реєстрації в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 22.04.2016. Підставою для набуття права власності на нежитлові приміщення є договір купівлі-продажу від 22.04.2016.

Земельна ділянка складної форми, знаходиться в північно-східній частині міста на території колишнього овочесховища. Ділянка не огороджена, заїзд на ділянку здійснюється з боку вулиці Промислової через металічні ворота. Кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0138, площа 0,0999 га. Згідно інформації Держгеокадастру цільове призначення земельної ділянки - 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська, Веселовський І.В. з дня набуття права власності на нерухоме майно на АДРЕСА_1 (квітень 2016 р.) не декларує і не сплачує зобов`язання по сплаті за землю.

В Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів на право користування обстежуваною земельною ділянкою, зокрема, що стосується укладеного (діючого) договору оренди.

Веселовський Ігор Володимирович звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до витягу з рішення Івано-Франківської міської ради № 67-11 від 15.03.2017 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" міська рада вирішила дати дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, згідно додатку 1 (а.с.50).

08.06.2017 між ФОП Веселовським Ігорем Володимировичем (замовник) та ТОВ "Гектар ІФ" (виконавець) укладено договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № 124/17 (а.с.51-52).

Клопотанням №679/34.3-02/35в від 29.08.2017 (а.с.8) Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради звернувся до ФОП Веселовського І.В. про укладення договору оренди земельної ділянки та здійснення оплати за користування земельною ділянкою за останні 3 роки із розрахунку договору оренди, який мав бути укладений на час користування; клопотання отримане відповідачем - 09.09.2017 (а.с.9).

Позивач в позовній заяві зазначає, що згідно п.8 додатку 3 до рішення Івано-Франківської міської ради від 02.05.2018 № 135-19 відповідачу затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано останню в оренду терміном на 10 років.

За період з 22.04.2016 по 12.03.2018 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів.

За клопотанням Івано-Франківської міської ради суд витребував у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,0999 га., (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0138) за 2016, 2017 та 2018 роки.

Відповідно до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік нормативно грошова оцінка земельної ділянки склала 715748,93 грн; станом на 2017 та 2018 роки - 758533,93 грн (а.с. 199-201).

Згідно з наявним в матеріалах справи розрахунком суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності, ФОП Веселовський Ігор Володимирович за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, за період з 22.04.2016 по 12.03.2018, безпідставно зберіг 23703,02 грн.

При перевірці вищезазначеного розрахунку судом встановлено, що в останньому нормативно грошова оцінка земельної ділянки не відповідає витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2016, 2017 та 2018, а саме: нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2016 рік - 1491147,36 грн замість 715748,93 грн; за 2017 та 2018 роки - 1580278,14 грн. замість 758533,93 грн (а.с. 199-201).

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення. Висновки суду.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів на підставі ст.1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщено.

Судом встановлено, що відповідач набув право власності на нежитлові приміщення загальною площею 366,9 кв.м.; адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 22.04.2016.

Державну реєстрацію права власності на зазначений вище об`єкт проведено 22.04.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

З урахуванням положень статей 120, 125 ЗК України та статті 1212 ЦК України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17).

Зі змісту частини 1 статті 79 ЗК України вбачається, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

За встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 0, 0999 га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0138, розташована за адресою АДРЕСА_1 є сформованим об`єктом цивільних прав.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 ПК України (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц дійшла висновку, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (п.71).

Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку. Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №917/353/19.

Згідно з положеннями частини 5 статті 5, частини 1 статті 13 Закону України "Про оренду земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім того приписи статті 288 Податкового кодексу України вказують на те, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

В матеріалах справи наявні витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1, площею 0,0999 га, (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0138) за 2016, 2017 та 2018 роки.

У відповідності до витягу із технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки станом на 2016 рік нормативно грошова оцінка земельної ділянки склала 715748,93 грн; станом на 2017 та 2018 роки - 758533,93 грн (а.с. 199-201).

Розрахунок орендної плати здійснювався позивачем в розмірі 3 відсотків від нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, проте, судом встановлено, що зазначена в розрахунку позивача нормативно грошова оцінка земельної ділянки не відповідає витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2016, 2017 та 2018.

Суд самостійно здійснив розрахунок суми безпідставно збережених коштів за використання земельних ділянок комунальної власності ФОП Веселовським Ігорем Володимировичем за користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1, за період з 22.04.2016 по 12.03.2018 у відповідності до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку за 2016, 2017 та 2018.

Згідно з вірним розрахунком проведеним судом, сума безпідставно збережених коштів становить 11075,58 грн.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).

Суд встановив, що відповідач як власник об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату. Отже, відповідач без достатньої правової підстави за рахунок позивача, який є власником земельної ділянки, зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, тобто орендну плату, тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову; до стягнення з відповідача на користь позивача належить 11075,58 грн. безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Судові витрати.

Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на відповідача покладається судовий збір в сумі 823,38 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог).

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 129, 165, 232, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Івано-Франківської міської ради до Фізичної особи-підприємця Веселовського Ігоря Володимировича про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 23703,02 грн. задоволити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Веселовського Ігоря Володимировича, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської міської ради, вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ, 76018 (ідентифікаційний код 33644700) - безпідставно збережені кошти в сумі 11075,58 (одинадцять тисяч сімдесят п`ять гривень п`ятдесят вісім копійок) та судовий збір в сумі 823,38 (вісімсот двадцять три гривні тридцять вісім копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.03.2021.

Суддя Л.М. Неверовська