Ухвала

від 09.12.2020 по справі 910/2228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

09.12.2020Справа № 910/2228/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л. Г., за участі секретаря судового засідання Ваховської К.А., розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі"

про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню

у справі за позовом Приватного підприємства "Рівне-Флекс" (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187)

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 35 В)

про стягнення 3 088 044,51 грн.

За участю представників:

від стягувача: не з`явився

від боржника (заявника): Дяченко О.Л.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Приватне підприємство "Рівне-Флекс" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про стягнення 3 088 044, 51 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ТД "Житомирські ласощі" на користь ПП "Рівне-Флекс" суму заборгованості в розмірі 3 088 044, 51 грн, судовий збір в розмірі 46 320, 67 грн. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

01.07.2020, на виконання указаного рішення суду, видано наказ про примусове виконання рішення.

24.07.2020 до канцелярії господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про визнання наказу Господарського суду м. Києва №910/2228/20 від 01.07.2020 таким, що не підлягає виконанню.

За розпорядженням керівника апарату суду №05-23/841 від 24.07.2020 було проведено повторний автоматичний розподіл справи, за яким матеріали справи №910/2228/20 передано судді Пукшин Л.Г. для подальшого розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі".

17.08.2020 через загальний відділ діловодства суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2020.

02.11.2020 постановою Північного апеляційного господарського суду ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі № 910/2228/20 скасовано. Матеріали оскарження № 910/2228/20 разом з оригіналом заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню направлено до суду першої інстанції на стадію прийняття заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 суд прийняв заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, та призначив до розгляду на 25.11.2020.

23.11.2020 на електронну адресу суду надійшли заперечення Приватного підприємства "Рівне-Флекс", у якому останнє просить суд відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, оскільки наказ Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 було видано не безпідставно та не помилково, а на виконання рішення суду від 10.06.2020, яке набрало законної сили. Крім того, за думку стягувача, вищевказаний наказ вичерпав свою дію, оскільки виконавче провадження щодо його виконання закінчено. У вищевказаних запереченнях стягувач також просив здійснювати розгляд заяви без їх участі.

25.11.2020 через загальний відділ діловодства суду були зареєстровані аналогічні заперечення Приватного підприємства "Рівне-Флекс" від 23.11.2020.

У судове засідання, призначене на 09.12.2020, з`явився представник заявника, який підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (ч. 2 ст. 328 ГПК України).

Стаття 327 Господарського процесуального кодексу України вказує, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Частина 2 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме:

- якщо його (наказ) видано помилково;

- якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Боржник обґрунтовуючи подану заяву зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено п. 4 відповідно до якого, зокрема процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжено до 06.08.2020 року, оскільки 01.07.2020 року діяла редакція п. 4 Прикінцевих положень ГПК України.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, вищевказаним Законом було встановлено, що процесуальні строки у визначених ним випадках не зупиняються, не поновлюються, а автоматично продовжуються.

Так, судом встановлено, що виконавчий документ Господарського суду м. Києва від 01.07.2020 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на користь Приватного підприємства "Рівне-Флекс" заборгованості в розмірі 3 088 044,51 грн. та судового збору у розмірі 46320, 67 грн був виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/2228/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Таким чином, з урахуванням положень п. 4 Прикінцевих положень ГПК України строк на оскарження був продовжений до закінчення строку карантину, тобто, судові рішення, які були ухвалені під час дії карантину, набудуть чинності лише після закінчення строку на апеляційне оскарження.

При цьому, суд зазначає, що Законом України від 18 червня 2020 року № 731-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 17 липня 2020 року, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом, тобто, 07.08.2020.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що наказ Господарського суду м. Києва від 01.07.2020 дійсно був виданий судом передчасно, проте, станом на момент розгляду заяви, не може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, з огляду на наступне.

Відповідно з ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 2 та 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус судді" визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.

Стаття 326 Господарського кодексу України вказує, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказано, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 р. у справі №5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України (заява № 60750/00), від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" (заява № 67534/01), від 19.03.1997 "Горнсбі проти Греції" зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (справа "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).

У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Також, у справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу (справа "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).

У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004). При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Таким чином, враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що наказ Господарського суду м. Києва від 01.07.2020, який був виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/2228/20, яке, станом на момент розгляду даної заяви, набрало законної сили, не оскаржувалось, та було в повній мірі виконане в межах виконавчого провадження №62651540, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених ст. 328 ГПК України, для визнання вищевказаного виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч.4 ст.328 Господарського процесуального кодексу України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. 234, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" про визнання наказу Господарського суду м. Києва від 01.07.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили 09.12.2020 та може бути оскаржена в апеляційному порядку у строк визначений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 14.12.2020

Суддя Л. Г. Пукшин