Ухвала

від 16.12.2020 по справі 910/2228/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/2228/20 Суддя Господарського суду міста Києва Данилова М.В. , розглянувши матеріали скарги ТОВ ТД Житомирські ласощі на дії приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича по справі

за позовом Приватного підприємства "Рівне-Флекс" (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 17/187)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м.Київ,вул.БоричівТік,35В)

про стягнення 3 088 044,51 грн.

Представники сторін:

від позивача, не з`явився;

від відповідача (заявника), Дяченко О.Л.,адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" на користь Приватного підприємства "Рівне-Флекс" суму заборгованості в розмірі 3 088 044,51 грн., судовий збір в розмірі 46320, 67 грн. та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

10.08.2020 року надійшла скарга на рішення приватного виконавця б/н від 05.08.2020 року.

У поданій скарзі скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 62651540 від 27.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; зобов`язати приватного виконавця Д`яченко Євгенія Станіславовича повернути Приватному підприємству "Рівне - Флекс" без прийняття до виконання виконавчий документ - наказ № 910/2228/20 виданий 01 липня 2020 року Господарським судом міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2020 року вказану скаргу було повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного суду від 19.10.2020 року ухвалу господарського суду міста Києва від 11.08.2020 року було скасовано, направлено матеріали справи для розгляду скарги по суті.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2020 року вказану скаргу було прийнято до провадження та призначено її судовий розгляд на 16.12.2020 року.

В судове засідання 16.12.2020 року з`явився представник скаржника, який підтримав скаргу.

Стягувач не з`явився, про даиту, час та місце слухання скарги був повідомлений належним чином, надав пояснення з приводу скарги.

Розглянувши наявні матеріали, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У скарзі скаржник просить суд визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про звернення стягнення на майно боржника № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження № 62651540 від 24.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 62651540 від 27.07.2020 року, прийняту приватним виконавцем Д`яченко Євгенієм Станіславовичем; зобов`язати приватного виконавця Д`яченко Євгенія Станіславовича повернути Приватному підприємству "Рівне-Флекс" без прийняття до виконання виконавчий документ - наказ №910/2228/20 виданий 01 липня 2020 року Господарським судом міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 року по справі №910/2228/20 позовну заяву Приватного підприємства РІВНЕ-ФЛЕКС до ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ про стягнення заборгованості було задоволено в повному обсязі та стягнуто на користь Приватного підприємства РІВНЕ-ФЛЕКС з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ заборгованість в розмірі 3 088 044,51 грн., судовий збір в розмірі 46320, 67 грн.

На виконання вищевказаного рішення Господарським судом міста Києва від 10.06.2020 року було видано Наказ від 01.07.2020 року про стягнення з ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ЖИТОМИРСЬКІ ЛАСОЩІ на користь ПП РІВНЕ-ФЛЕКС заборгованість в розмірі 3 088 044,51 грн. та судовий збір в розмірі 46320, 67 грн. на підставі яких приватним виконавцем видано вищевказані постанови.

Обґрунтовуючи подану скаргу, боржник зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) , розділ X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 відповідно до якого, зокрема процесуальні строки щодо апеляційного оскарження продовжено до 06.08.2020 року, оскільки 01.07.2020 року діяла редакція п. 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України за яким визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину, однак таке твердження суперечить принципам господарського судочинства України, оскільки вказаний пункт Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України у редакції від 17.07.2020 року було змінено та визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

До суду від боржника ніяких заяв про продовження строку на підставі Перехідних положень ГПК України не надходило.

Суд видав наказ на виконання рішення від 10.06.2020 року 01.07.2020 року, оскільки воно набрало законної сили 30.06.2020 року та станом на 20.11.2020 року не оскаржувалось боржником. Такий Наказ є лише документом примусового виконання рішення суду, а не рішенням суду та відповідно - не підміняє останній й набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним або помилковим.

Також суд звертає увагу на те, що боржник надавав до суду заяву про розстрочення виконання рішення, однак в задоволенні вказаної заяви ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Демидов В.О.) від 27.07.2020 року було відмовлено.

Звернувшись з такою заявою, боржник фактично підтвердив наявність боргу.

24.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" звернулось із заявою про визнання наказу Господарського суду м. Києва №910/2228/20 від 01.07.2020 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва (суддя Пукшин Л.Г.) від 09.12.2020 року в задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 326 ГПК України закріплено принцип обов`язковості рішень суду, згідно із яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковим на всій території України, невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 X 18-рп/2012 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 у справі № 11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2018 у справі № 33/229-04, зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Сулу України від 13.12.2012 № 18-рп/20121; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.З мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № П-рп/2012):відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні скарги, оскільки боржник не звертався до суду з заявою про продовження процесуальних строків, рішення суду від 10.06.2020 року не оскаржував, воно набрало законної сили, наказ не визнано таким, що не підлягає виконанню, а тому немає підстав для визнання незаконними дій приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича незаконними.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

Відповідно до ст. 37 Закону України Про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів"; 11) запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру.

Згідно зі ст. 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно зі ст. 39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

З наведеного вище, суд не вбачає ніяких порушень Закону України Про виконавче провадження з боку приватного виконавця.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Згідно зі ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі у справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права заявника.

Згідно зі ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд наголошує на тому, що відповідно до ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що боржником не надано суду належних доказів на підтвердження обставин, викладених у скарзі, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича.

Керуючись ст. ст. 339, 340, 342, 73, 74, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні скарги ТОВ ТД Житомирські ласощі б/н від 05.08.2020 року на дії приватного виконавця Д`яченка Євгенія Станіславовича відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 16.12.2020 року

Суддя М.В. Данилова