Постанова

від 09.12.2020 по справі 759/15169/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Єдиний унікальний номер справи № 759/15169/19

Головуючий у першій інстанції - Бабич Н.Д.

Номер провадження № 22-ц/824/13617/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Яворського М.А.,

суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,

за участю секретаря - Владімірової О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства Сіріус та третьої особи ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства Сіріус до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди

та за позовом третьої особи ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне підприємство Сіріус про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року ПП Сіріус звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, стягнення моральної шкоди та просило суд визнати недостовірною інформацію, викладену відповідачем про позивача на теренах всесвітнього ресурсу Youtube, а також завантажене на веб-сайт www.security-ua.com. Зобов`язати відповідача публічно вибачитись перед позивачем за недостовірну інформацію розміщену на інтернет ресурсах в письмовій формі у засобах масової інформації м. Києва. Зобов`язати ОСОБА_2 видалити інформацію про ПП Сіріус з всесвітнього ресурсу Youtube та веб-сайту www.security-ua.com. Зобов`язати ОСОБА_2 публічно спростувати негативну інформацію, розміщену на теренах всесвітнього ресурсу Youtube та веб-сайті www.security-ua.com, шляхом відео репортажу з розміщенням його в мережі Інтернет на ресурсі www.security-ua.com. Стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію за шкоду, завдану діловій репутації в розмірі 20 000,00 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що ПП Сіріус займається господарською діяльністю у сфері охоронних послуг. Та вказував, що на початку червня 2019 року працівники підприємства дізналися та переглянули відеоролик під гучною назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 , який розташований на теренах всесвітнього ресурсу Youtube, а також завантажене на веб-сайт www.security-ua.com, де засновником та головним редактором є відповідач ОСОБА_2 , який ретельно слідкує за діяльністю позивача, викладає на своїх інтернет ресурсах недостовірну негативну інформацію про ПП Сіріус , умисно відкрито дискредитує групу компаній Сіріус та особисто її засновника - ОСОБА_1 .

Представник позивача вважає, що єдиною метою відповідача є умисне нанесення шкоди діловій репутації ПП Сіріус .

Зазначав, що в даному відео ОСОБА_2 виступає ведучим та кореспондентом, стверджує про те, що охоронна фірма - ПП Сіріус потрапила до кримінальних новин, оскільки охоронники даної охоронної фірми скоїли зухвалий розбійний напад. Вказував, що художники-карикатуристи проявили свою уяву та створили короткий мультфільм про охоронців ПП Сіріус , де зображають зухвалість та невихованість працівників ПП Сіріус , що безумовно негативно впливає на ділову репутацію позивача. Також у даному відео зображено дзвінок до засновника ПП Сіріус ОСОБА_1 , де працівник поліції по сюжету називає його прищ . В сюжеті відео зазначається, що позивач безпідставно називає себе зіркою безпеки , хоча позивач має багато нагород та відзнак в сфері охорони.

Вищевказана інформація, яка розміщена в мережі Інтернет, на думку позивача, за своєю формою та змістом носить образливий, зневажливий, негативно-звинувачувальний характер, тому, окрім іншого, принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Позивач зазначав, що з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів висловлення поширені не у формі оціночних суджень, а у формі фактичних тверджень (ствердні висловлення). Граматично ці висловлення виражені формою розповідного ствердного речення. Присудки у цих реченнях виражені дієсловами дійсного способу, які позначають реальну дію, яка відбувається, відбувалася або буде відбуватися насправді в певному часі (теперішньому, майбутньому або минулому).

Позивач вважає, що в висловлюваннях не вживаються такі мовно-стилістичні засоби як гіперболи, алегорії, сатира, оспорювання висловлювання не містять порівнянь, окрім цього вказані висловлювання не є критикою або оцінкою дій. Також, позивач вказує, що зазначена інформація не відповідає дійсності. Більше того, не може існувати жодних доказів того, що позивач колись міг вчинити злочинне діяння, оскільки проти нього ніколи не порушували кримінальні справи, а тому не можуть бути правдивими висловлювання відповідача, які містяться у зазначеній вище недостовірній інформації.

На думку позивача, негативний характер інформації та звинувачення у здійсненні ним явно незаконних вчинків порушує його особисті немайнові права, а саме порочить ділову репутацію. Публічність виступів ОСОБА_2 та відповідно публічність характеру поширення відомостей, що повідомляється у відеоролику на всесвітньому ресурсі Youtube, а також завантажене на веб-сайт www.security-ua.com, стали відомі необмеженому колу осіб.

Позивач наголошував, що YouTube це популярний відеохостинг, що надає послуги розміщення відеоматеріалів, якою активно користується понад мільярд користувачів з усього світу. Таким чином, інформація, яка розповсюджена відповідачем поширена серед користувачів Інтернету, тобто серед великої кількості осіб.

Позивач вказував, що поширені ОСОБА_2 відомості надають компанії Сіріус рис характеру, які негативно сприймаються в суспільстві та на даний час на всіх вищезазначених інтернет-ресурсах можна знайти відео стосовно ПП Сіріус . Виходячи з наведеного ПП Сіріус просило суд задовольнити позовні вимоги.

В подальшому, у липні 2020 року до позовних вимог ПП Сіріус приєднався ОСОБА_1 , як третя особа із самостійними вимогами у зв`язку з чим представником позивача і третьої особи - адвокатом Пащенком В.М. було подано заяву про уточнення та збільшення позовних вимог від 10 липня 2020 року про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в якій містилося клопотання про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи з самостійними вимогами (а.с.58-64 т.2).

Представник позивача та третьої особи у вказаній заяві про уточнення та збільшення позовних вимог, просив суд:

1. Визнати недостовірну всю інформацію викладену відповідачем ОСОБА_2 про третю особу з самостійними вимогами ОСОБА_1 та позивача ПП Сіріус ІНФОРМАЦІЯ_2 &v=sPGnCQxArA8, завантажену на www.security-ua.com/videosiuzhety в відеоролику з назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Зобов`язати ОСОБА_2 видалити інформацію про третю особу з самостійними вимогами ОСОБА_1 та відповідача ПП Сіріус ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також завантажену на ІНФОРМАЦІЯ_5 в відеоролику під назвою ІНФОРМАЦІЯ_3 як недостовірну.

3. Зобов`язати ОСОБА_2 публічно спростувати негативну інформацію розміщену на інтернет-ресурсах ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також завантажену на ІНФОРМАЦІЯ_5 шляхом відеорепортажу з його участю і розміщенням його мережі інтернет на ресурсі www.security-ua.com таким же способом як і розповсюдив, зробивши після вступу в законну силу рішення суду відносно даної справи, на протязі 10 днів окремий репортаж в якому повідомити потенційних користувачів, що відеоролик під назвою Сіріус - лідер чи псевдо лідер пультової охорони? Шукаємо відповідь не є достовірним і факти викладені в ньому не перевірені і не відповідають дійсності.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 10 000,00 грн. моральної (немайнової) шкоди за порушення його особисті немайнові прав у вигляді часті і гідності, і на користь ПП Сіріус моральну (немайнову) шкоду, завдану діловій репутації ПП Сіріус , в розмірі 10 000,00 грн., а всього 20 000,00 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921,00 грн. та витрати по правовій допомозі позивачу по справі 15 000,00 грн., а всього 36 921,00 грн.

Представник позивача адвокат Пащенко В.М. вказував, що правопорушення, висвітлене в відеоролику, було вчинено охоронником ПП Сіріус , який в момент скоєння злочину мав вихідний день, а тому вважає, що даний злочин не має жодного відношення до ПП Сіріус . Посилається на те, що інформація, розповсюджена та створена під керівництвом відповідача ОСОБА_2 не містить критики та оцінки на підставі достовірних фактів, отриманих з органів влади, а містить конкретні перекручені факти, приміром, про вирок суду, в якому колишнього працівника позивача засуджено за грабіж, хоча відповідач у розповсюдженому відеоролику стверджує, що працівників було двоє та ними вчинено розбій. Окрім того, вказував, що висловлювання відповідача у вказаному відеоролику відносно ПП Сіріус та ОСОБА_1 зневажливі, містять інформацію, що не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію, формує у осіб негативне ставлення до позивача, що виражається, зокрема, у відмові клієнтів від отримання послуг позивача, що призводить до погіршення його становища на ринку послуг з охоронної діяльності та неодержання фінансових надходжень.

Обґрунтовуючи стягнення з відповідача відшкодування моральної шкоди, представник позивача вказував, що розповсюдження негативної, недостовірної інформації щодо ПП Сіріус завдало шкоди діловій репутації, що можна охарактеризувати як завдання моральної (немайнової) шкоди юридичній особі, адже поширення такої інформації призвело до зменшення потоку клієнтів та відмови клієнтів від отримання послуг позивача, наслідком чого є великі фінансові втрати. Також, недостовірною інформацією заподіяно шкоду третій особі ОСОБА_1 , який будучи визнаний керівником року, протягом багатьох років створював дане підприємство і особливо болісно відчуває на собі всі випадки фальсифікації про дане підприємство, переносить моральні страждання, внаслідок чого страждає і його здоров`я.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року у задоволенні позовних вимог ПП Сіріус та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_2 судові витрати з надання правової допомоги з ПП Сіріус - 26 500,00 грн, з ОСОБА_1 - 5 500,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПП Сіріус та ОСОБА_1 подали апеляційну скаргу, відповідно до якої просили скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги та відмовити у стягненні з ПП Сіріус та ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу та судових витрат на користь відповідача в розмірі 32 000,00 грн. як необґрунтованих; стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача всі витрати по справі, в тому числі: витрати по сплаті судового збору 1 921 грн і витрати з правової допомоги в розмірі 15 000 грн, а всього 32 921 грн.

Апелянт не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо недоведеності позовних вимог за допомогою зібраних доказів, оскільки при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд керувався лише власним внутрішнім переконанням, без посилання на докази. Разом з тим, в описовій частині рішення суд цитував позовні вимоги, але не посилався на всю розповсюджену інформацію ОСОБА_2 , яку позивач просив спростувати, натомість суд сконцентрувався на злочині колишнього працівника позивача і на ствердженні відповідача в відеоролику, що позивач не заслужено називає себе зіркою безпеки. Вважає, що судом першої інстанції безпідставно надано перевагу аргументам та позиції відповідача.

Апелянт вказує, що належними та допустимими доказами доводили, що ПП Сіріус та ОСОБА_1 не причетні до дій колишнього працівника, його дії не типові для їх колективу, за 17 років діяльності це був перший випадок вчинення злочину працівником ПП Сіріус , що був засуджений колективом на загальних зборах та вказану особу було звільнено на підставі п.2, ч.1, ст. 40 КзПП України.

Апелянт вважає хибним твердження представника відповідача, що вся інформація у відеоролику правдива та взята із офіційних джерел, витягів з державних реєстрів та відноситься до оціночних суджень. Натомість, в оскаржуваному рішенні судом не вказано чи відносяться епізоди відеоролика до критичних суджень чи до фактичних тверджень, як це вимагає законодавство. Апелянт повторно наголошує, що розповсюджена відповідачем інформація викладена саме в формі фактичних тверджень, оскільки відповідачем не перевірено та викривлено розповсюджену ним інформацію щодо позивача по справі.

Не погоджується апелянт й з відмовою у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди, оскільки вважає, що позивачем та третьою особою в судових засіданнях було доведено, що адекватним розміром компенсації за спричинену немайнову шкоду буде стягнення з відповідача 20 000 грн та такий розмір компенсації буде мати стимулюючий ефект від порушення відповідачем прав позивача в майбутньому, оскільки в діях ОСОБА_2 наявні ознаки антиреклами. Заподіяні збитки підтверджуються письмовими доказами, що додані до матеріалів справи у вигляді розрахунку збитків, адже інформація, яку розповсюджує відповідач не сумісна з дійсними досягненнями ПП Сіріус . Окрім того, судом першої інстанції не вірно встановлено відсутність органу, який встановлює рейтинг охоронних компаній, таку хибність підтверджує висновок згідно якого ПП Сіріус визнано найкращою компанією року, що підписаний Головою експертної комісії ОСОБА_3 , Президентом міжнародної асоціації Союз економічного розвитку ОСОБА_4 та директором ТОВ Рейтинг чкості ОСОБА_5 .

Апелянт акцентує увагу, що судом незаконно розподілено судові витрати між сторонами, при цьому суд не керувався вимогами статті 141 ЦПК України, здійснив розподіл без аналізу наданих представником відповідача письмових доказів та без урахування думки представника позивача та третьої особи.

На адресу апеляційного суду надійшов відзив від представника ОСОБА_2 - адвоката Дешко М.М., відповідно до якого вважає, що судом першої інстанції досліджено всі надані позивачем докази, прийнято всі подані уточнення до позовної заяви, клопотання та інші заяви, через що судовий процес тривав понад рік. Рішення суду першої інстанції вважає об`єктивним, справедливим та обґрунтованим, а апеляційну скаргу надуманою та безпідставною, а тому просить суд апеляційної інстанції відмовити ПП Сіріус та ОСОБА_1 в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін, стягнути з позивача ПП Сіріус та ОСОБА_1 на користь відповідача витрати понесені на надання правничої допомоги в рамках розгляду апеляційної скарги в сумі фактично понесених витрат на момент винесення судового рішення апеляційною інстанцією по даній справі.

У відзиві зазначає, що при винесенні оскаржуваного рішення судом було вірно відмовлено у задоволенні вимог позивача через відсутність юридичного складу правопорушення, а саме: не доведено факт розповсюдження недостовірної інформації відповідачем та не доведено причинно-наслідковий зв`язок між поширенням інформації та заподіянням шкоди діловій репутації позивача, яка має бути підтверджена належним чином.

Представник відповідача погоджується, що відеоролик дійсно було підготовлено та опубліковано журналістом ОСОБА_2 , а інформація, викладена в ньому, є правдивою та достовірною, а отже її висвітлення не може нести для журналіста негативних наслідків, таких як відшкодування збитків та принесення вибачень.

У відзиві представник відповідача звертає увагу, що в Україні відсутній єдиний орган державної влади, який міг би об`єктивно та у відповідності до визначених законодавчо критеріїв здійснювати/провадити незалежний рейтинг серед учасників охоронного ринку та надавати оцінку якості. Тому будь-які суб`єктивні, неупереджені та надумані оцінки, рейтинги не можуть вважатися об`єктивними та належними, а заява ПП Сіріус безпідставна та надумана. Крім того, підприємства, на які посилався в апеляційній скарзі представник позивача та третьої особи, не є акредитованими рейтинговими установами, тому твердження апелянта не відповідає дійсності.

Вважає, що апелянтами не доведено факт заподіянням моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони завдані та не обґрунтовано розмір моральної (немайнової) шкоди, в чому полягає ця шкода та з яких міркувань він виходив визначаючи саме такий її розмір та якими доказами підтверджується.

При апеляційному розгляді справи представник позивача та третьої особи адвокат Пащенко Д.В. підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити.

Представники відповідача у справі ОСОБА_2 адвокати Дешко М.М. та ОСОБА_6 при апеляційному розгляді заперечили щодо доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважають рішення місцевого суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вказаних висновків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача у справі, представників відповідача у справі, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що відповідачем - журналістом ОСОБА_2 відзнято та опубліковано відеоролик Сіріус - лідер чи псевдо лідер пультової охорони? Шукаємо відповідь . Даним роликом було висвітлено інформацію про розбійний напад, який був скоєний охоронником ПП Сіріус .

Інформація про скоєний охоронником ПП Сіріус злочин підтверджується вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року в справі №761/42414/18 та відображається в Єдиному державному реєстрі судових рішень (а.с.63-65 т.1).

Встановлено, що у відеоролику який є предметом розгляду справи висвітлена інформація, яка відображена у вироку Шевченківського районного суду м. Києва та яка доступна всім на відкритому та офіційному джерелі - Єдиний державний реєстр судових рішень (а.с.63-65 т.1).

Переглянувши в судовому засіданні CD-диск, що наданий позивачем в підтвердження позовних вимог суд першої інстанції встановив наступне. Оспорюваний відео сюжет містить інформацію з вироку Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/42414/18, карикатуру, що в жартівливій формі відображає обставини крадіжки, а також розповідну частину (інформацію), яка взята з Державних реєстрів та інформаційних сайтів (а.с.30 т.1).

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП Сіріус та третій особі ОСОБА_1 суд першої ністнації дійшов висновку, що позивачем та третьою особою у вказаній справі не доведений факт порушення їх прав у вигляді розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, яка б понесла негативний характер для позивача та третьої особи у зв`язку з чим суд дійшов висновку про не доведення позивачем та третьою особою факту настання моральної (немайнової) шкоди внаслідок розповсюдження відповідачем вище вказаної інформації.

Апеляційний суд в цілому погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову відповідає з огляду на наступне.

Так, частиною першою статті 15 ЦК України та частиною першою статті 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Разом із тим, частинами другою та третьою статті 34 Конституції України і статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно із частиною першою статті 94 ЦК Україниюридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Згідно із частиною другою статті 277 ЦК Українинегативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка її підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, приватне підприємство Сіріус та третя особа, яка приєдналася до вказаних вимог - ОСОБА_1 стверджували, що відповідачем у справі ОСОБА_2 відносно ПП Сіріус та третьої особи у справі ОСОБА_1 на початку червня 2019 року, на теренах всесвітнього ресурсу Youtube, зокрема веб-сайт www.security-ua.com, де засновником та головним редактором є відповідач ОСОБА_2 , були поширені недостовірні відомості у відеоролику під назвою Сіріус - лідер чи ПСЕВДОлідер пультової охорони? Шукаємо відповідь .

Колегія суддів не заперечує прав позивача та третьої особи гарантованих ст.. 28, 68 Конституції Українина повагу до гідності та ділової репутації тому, що ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Разом із тим, перевіряючи доводи апелянтів в контексті заявлених ними позовних вимог та висновків, викладених у рішенні місцевого суду апеляційний суд враховує також і положення статті 30 Закону України Про інформацію , відповідно до якої ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.

За змістом положень статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України Про інформацію не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає "демократичного суспільства" (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Преса відіграє істотну роль у демократичному суспільстві, й хоча вона не може переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, її обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із її обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на неї покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються. Журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій. (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи роз`яснив судам, що беручи до уваги положення статей 32, 34 Конституції України, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Так, перевіряючи доводи апелянтів щодо перекручування відповідачем фактів щодо вчинення працівником ПП Сіріус злочину у вигляді грабежу, а не розбою, як стверджується у відеоролику, вигадування ще одного учасника злочину, зображення жінки в мантії, яка зачитує вирок не одному, а двом учасникам злочину апеляційний суд враховує, що зазначені обставини у дослідженому відеоролику викладені у вигляді намальованого мультфільму - є карикатурою, що відображена у вигляді ролику про Спірітус , а тому не може вважатися ствердною інформацією саме про позивача у справі.

Також колегія суддів вважає безпідставним доводи позивачів про те, що висвітлена у вказаній карикатурі інформація, відносно звернення до фізичної особи на ім`я ОСОБА_1 конкретизує третю особу - ОСОБА_1 , саме як керівника ПП Сіріус , оскільки будь яких характеризуючи ознак щодо останнього не містить і сторонній глядач вказане не може ототожнювати саме із ОСОБА_1 , оскільки останній ніякого відношення до Сіпірітуса не має.

Не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги про навмисне приниження ділової репутації висловлення відповідачем у відеоролику про невідповідність об`єктивним даним привласнення позивачем собі звання лідера / зірки пультової охорони та інформації, висловленої особою щодо невиплати заробітної плати позивачем у справі та щодо пов`язаності ОСОБА_9 із ПП Сіріус , оскільки зазначені висловлення є оціночними судженнями відповідача у справі щодо вказаних обставин.

Однак, навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє фактологічне підґрунтя для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення ЄСПЛ у справі "Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції"). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення ЄСПЛ у справі "Бразільє проти Франції" від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення ЄСПЛ "Патурель проти Франції" від 22 грудня 2005 року, "ТОВ "Інститут економічних реформ" проти України" від 02 червня 2016 року).

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що предмет оскаржуваного відеоролику, а саме розмірковування автора щодо діяльності ПП Сіріус в сфері охоронної діяльності та вчинення працівником зазначеної організації злочину (чи то розбою чи то грабежу) представляв суспільний інтерес.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд першої інстанції проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, врахував, що висловлювання відповідача, які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використаних у них мовних засобів.

Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірному відеосюжеті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висловлювання, які є предметом розгляду у даній справі, не є твердженнями про вчинення позивачем конкретних діянь, а висловленні у вигляді інформації щодо діяльності охоронних підприємств - в даному випадку ПП Сіріус та направлена на інформування громадян про діяльність охоронних організацій. Сам характер таких висловлювань та контекст, в якому вони були здійснені, призводить до їх сприйняття саме як висловлення оцінки, а не твердження.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Так, із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з подачею позивачем та третьою особою апеляційної скарги відповідач у справі вимушений був нести витрати на правничу допомогу, яку йому надавала адвокат Дешко М.М. відповідно до укладеного 19 березня 2018 року договору №19 ( а.с. 179 т.2).

Так, відповідно до акту надання послуг від 13 листопада 2020 року відповідачем було сплачено за послуги надання правничої допомоги Дешко М.М. в сумі 5500 грн згідно до квитанції №0.0.190341261.1 (а.с.184 т.2) за підготовку відзиву у вказаній справі та 3000 грн за участь у апеляційному розгляді справи 02 грудня 2020 року, що підтверджується квитанцією від 08 грудня 2020 року та актом надання послуг №04/12 від 04 грудня 2020 року.

З урахування викладених вище положень Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ст..137, 141 ЦПК України вказані витрати повинні бути відшкодовані відповідачу за рахунок позивача у справі ПП Сіріус .

Доводи представника позивача щодо завищеної вартості вказаних витрат відповідача колегія суддів відхиляє, виходячи із складності та об`ємності вказаної справи, характеру правовідносин, які виникли між сторонами та потребували від представників відповідача додаткового вивчення практики Верховного Суду та ЄСПЛ.

Керуючись ст. 32, 34 Конституції України, ст. 30 , 47-1 Закону України Про інформацію , ст. 137, 141, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства Сіріус та третьої особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 вересня 2020 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства Сіріус ( юридична адреса 03061, м. Київ, вул.Одеська, 14 код ЄДРПОУ 32344175 ) на користь ОСОБА_2 ( прож. АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) 8500 грн. понесених судових витрат по оплаті правничої допомоги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 10 грудня 2020 року.

Головуючий суддя : М.А.Яворський

Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв