Постанова

від 03.12.2020 по справі 922/857/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" грудня 2020 р. Справа №922/857/20

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М. , суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Ярош В.В.,

представники учасників справи:

від позивача - Журков В.І., адвокат, посвідчення №1076 від 14.01.2011, ордер серія АХ №1014461 від 10.11.2020,

від відповідача - Бондар М.О., голова СВК Дружба особисто, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань., витяг з протоколу №3 від 25.05.2017; Михайловин Д.В., адвокат, свідоцтво ПТ №3132 від 22.10.2019, ордер ПТ №176423 від 14.04.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя , с. Олександрівка, Харківська область (вх.№2255 Х/1 від 03.09.2020) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 (повний текст складено 07.08.2020, суддя С.Ч. Жельне) у справі №922/857/20,

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя , с. Олександрівка, Харківська область,

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба , с. Благодатне, Харківська область,

про визнання права власності,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба (відповідач), в якій просить суд виділити Приватному сільськогосподарському підприємству Нове Життя (ідентифікаційний код юридичної особи 30957436) в натурі частку в спільній частковій власності розпайованого майна Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба (ідентифікаційний код юридичної особи 00707337), с.Благодатне Валківського району Харківської області на загальну суму 55 148,26 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч сто сорок вісім грн. 26 коп.) шляхом визнання права власності на нерухоме майно, а саме на нежитлову будівлю-корівник, який розташований в с. Благодатне, вул. Центральна, Валківського району Харківської області, з літерою С1 , рік введення в експлуатацію 1985, з літерою Р1 , рік введення в експлуатацію 1987, загальною площею 2700 кв.м., балансовою вартістю 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що СВК Дружба не визнає за позивачем право власності на пайовий фонд СВК та відмовляється виносити питання виділу в натурі та передачі ПСП Нове Життя нежитлової будівлі - корівника, чим порушує права позивача на виділ в натурі належної йому частки в пайовому фонді майна СВК Дружба та реєстрації права власності на це майно.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі №922/857/20 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі № 922/857/20 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та визнати за Приватним сільськогосподарським підприємством Нове життя право власності на нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю, яка розташована в с. Благодатне, вул. Центральна, Валківського району Харківської області, з літерою С1 , рік введення в експлуатацію 1985, з літерою Р1 , рік введення в експлуатацію 1987, загальною площею 2700 кв.м.

Позивач також просить витребувати в Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба перелік пайового фонду КСП Дружба , який було передано СВК Дружба в процесі реорганізації; затверджений пайовий фонд СВК Дружба та Балансово-складську довідку щодо залишкової вартості, об`єкта нерухомого майна, станом на 13.03.2020, а саме нежитлових будівель, які розташовані в с. Благодатне, вул. Центральна. Валківського району Харківської області, з літерою С1 , рік введення в експлуатацію 1985, з літерою Р1 , рік введення в експлуатацію 1987, загальною площею 2700 кв.м.

В обґрунтування своєї позиції по справі апелянт зазначає про наступне:

- всі зобов`язання перед власниками майнових паїв (яким, також, є ПСП Нове життя ), за рахунок яких утворено пайовий фонд СВК Дружба , має виконуватися саме відповідачем, в силу дії постанови Верховного Суду від 14.11.2019 по справі 922/4375/17; обставини, встановлені у вказаній постанові не потребують додаткового доказування в силу ч.4 ст.75 ГПК України;

- витребування у відповідача переліку пайового фонду КСП Дружба дозволить встановити всі обставини у справі, оскільки предметом позову є саме визнання права власності на майно пайового фонду відповідача;

- відповідач з 2017 року ігнорує всі заяви та намагання позивача отримати належне майно в натурі, оскільки не виносить зазначене питання на розгляд загальних зборів СВК Дружба , у зв`язку з чим позивач позбавлений іншого способу захисту свого права на майнові паї та змушений звернутися до суду;

- посилаючись на судову експертизу №10785 від 29.11.2018 та висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №922/2433/14 апелянт стверджує, що фактична вартість майнових паїв, які придбало ПСП Нове життя на даний час збільшилась, у зв`язку з чим позивач має право на отримання збільшених розмірів часток, а саме за частку 0,0293% - 1552 грн, частку 0,2041% - 8745,5 грн, частку 0,0696% - 14503 грн, частку 0,0067% - 265,00 грн, всього на загальну суму 25065,50 грн.;

- оскаржуване рішення суду було прийнято у першому судовому засіданні без участі представника позивача, хоча останнім було подано заяву про неможливість бути присутнім у судовому засіданні через зайнятість в іншому судовому засіданні, у зв`язку з чим судом не було враховано всі доводи позивача, а таким чином на думку апелянта порушено право на належний захист його інтересів в суді 1-ої інстанції.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2020 у справі № 922/857/20 сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Медуниця О.Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 залишено без руху. Встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду відповідних доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку.

21.09.2020 на адресу Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли докази усунення недоліків апеляційної скарги, що встановлені ухвалою суду від 08.09.2020, а саме: платіжне доручення № 5302 від 17.09.2020 про сплату судового збору в розмірі 112,50 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.09.2020 поновлено Приватному сільськогосподарському підприємству Нове життя пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі №922/857/20. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі №922/857/20. Встановлено строк відповідачу до 08.10.2020 року включно, для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання позивачу по справі. Встановлено учасникам справи строк до 08.10.2020 включно, для подання до Східного апеляційного господарського суду заяв та клопотань, що пов`язані з розглядом апеляційної скарги з доказами надіслання їх копій іншим учасникам справи. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі № 922/857/20.

Від Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9452 від 05.10.2020), в якому просить оскаржуване рішення суду залишити без змін.

В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає про наступне:

- суд першої інстанції правильно встановив, що позивач не реалізував своє право на звернення до співвласників майна КСП з проханням виділити майно зі складу пайового фонду, а отже, права та інтереси ПСП Нове життя не порушені, що свідчить про безпідставність позовної заяви та є законною підставою відмови у позові;

- суд із застосуванням правової позиції Верховного Суду (постанова від 27.11.2019 у справі №526/675/17) дійшов правильного висновку, що за відсутності відповідного рішення співвласників майнових паїв - немає підстав для захисту права власності в порядку ст.392 ЦК України;

- позивач не надав жодного документу на підтвердження того, що він є власником корівнику з літерою С1 та літерою Р1 , або має певні майнові права на вказані об`єкти;

- витребувані позивачем документи не стосуються предмета спору та витребовуються в особи, яка не є розпорядником вказаних документів.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2020, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 для розгляду справи №922/857/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 оголошено перерву у розгляді справи №922/857/20 до 03.12.2020. Повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції та про можливість подати документи у справі на електронну адресу суду, через особистий кабінет в системі Електронний суд , поштою, факсом або дистанційні засоби зв`язку, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису з урахуванням вимог Закону України Про електронний цифровий підпис та Закону України Про електронні довірчі послуги . Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. Попереджено учасників процесу, що у разі неявки представників з належним чином оформленими повноваженнями, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

В судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 03.12.2020 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити її в повному обсязі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2017 між власниками майнових паїв та Приватним сільськогосподарським підприємством Нове життя були укладені наступні договори, а саме :

- договір купівлі-продажу майнового паю від 17.11.2017 із ОСОБА_2 ;

- договір купівлі-продажу майнового паю від 17.11.2017 зі ОСОБА_3 ;

- договір купівлі-продажу майнового паю від 17.11.2017 із ОСОБА_4 ;

- договір купівлі - продажу майнового паю від 17.11.2017 із ОСОБА_5 .

20.11.2017 Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя звернулося із заявами до Благодатненської сільської ради Валківського району Харківської області про анулювання свідоцтв про право власності на майнові паї членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба : серії ХА-VI №166194 видане на ім`я ОСОБА_2 на загальну суму 2745 грн.; серія ХА-VI №166319 видане на ім`я ОСОБА_3 на загальну суму 1158 грн.; серія НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 на загальну суму 265 грн.; серія ХА-VI №166160 на ім`я ОСОБА_5 на загальну суму 8056 грн; та видачу нових свідоцтв про право власності на майновий пай ім`я ПСП Нове Життя .

28.11.2017 Благодатненська сільська рада листом (вх. № 02-21/165) повідомила про неможливість видачі нових свідоцтв на право власності Приватному сільськогосподарському підприємству Нове життя у зв`язку з відсутністю в сільській раді відповідних бланків.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.08.2019 по справі №922/4375/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.11.2019, позов ПСП Нове Життя задоволено та визнано право власності приватного сільськогосподарського підприємства Нове Життя (ідентифікаційний код 30957436) на майнові паї (пайовий фонд) сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба , (ідентифікаційний код 00707337) на загальну суму 12224 грн., або 0,3097 відсотків від загальної вартості майна пайового фонду СВК Дружба , після колишніх членів кооперативу, а саме: ОСОБА_2 на суму 2745 грн, або 0,0696%; ОСОБА_3 на суму 1158 грн, або 0,0293%; ОСОБА_4 на суму 265 грн, або 0,0067% та ОСОБА_5 на суму 8056 грн, або 0,2041%.

12.09.2019 Приватне сільськогосподарське підприємство Нове Життя звернулось до Голови Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба (а.с.29) ,в якому просило розглянути питання щодо виділення в натурі та передачі ПСП Нове Життя нежитлової будівлі-корівника, який знаходиться в с.Благодатне Валківського району Харківської області.

Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, після звернення з вищевказаною заявою до відповідача, питання про виділення в натурі та передачі ПСП Нове життя нежитлової будівлі-корівника так і не були розглянуті на загальних зборах членів СВК Дружба , яке є правонаступником КСП Дружба , що в свою чергу, позбавляє позивача можливості належним чином оформити право власності на придбані майнові паї та отримання майна в натурі. Вказане і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що визнання в судовому порядку права власності на майно в рахунок майнового маю без попереднього вирішення даного питання загальними зборами співвласників майнових паїв є порушенням інтересів інших учасників КСП Дружба , які також є власниками майнових паїв.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Майном як особливим об`єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами (стаття 190 ЦК України).

Майновими визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, необхідними й достатніми для засвідчення правомочності його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Питання щодо виділення в натурі частки в майні колективного сільськогосподарського підприємства врегульовано, зокрема Законом України від 14.02.1992 Про колективне сільськогосподарське підприємство , Указом Президента України від 29.01.2001 №62/2009 Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки , Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки , Порядком розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 №62 (далі - Порядок), який втратив чинність 24.05.2013 на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.04.2013 №253, та Рекомендаціями щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженими наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 №315 (далі - Рекомендації).

Пунктом 9 Порядку передбачалося, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

Згідно з пунктом 12 Порядку збори співвласників після розгляду пропозицій комісії щодо визначення розмірів майнових паїв затверджують результати розподілу майна пайового фонду та переліки майна, яке виділяється у натурі групам співвласників. Після затвердження зборами співвласників переліків майна для виділення вищезазначеним групам співвласників комісія: визначає місцезнаходження майна і юридичну особу - користувача майна, яке виділено кожній із груп співвласників і до якого перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв у натурі співвласникам; передає не пізніше 10 днів з дня затвердження зборами співвласників підприємствам-правонаступникам (користувачам майна) уточнені списки груп співвласників та переліки майна, призначеного для виділення кожній із груп, а копії цих документів - сільській раді.

У разі невиконання рішень зборів співвласників щодо виділення підприємством-правонаступником (користувачем) майна у натурі власнику майнового паю, подальший захист прав власника майнового паю вирішується в судовому порядку (пункт 13 Порядку).

Порядком (пункти 15, 16) також передбачалося, що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством-користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна мало зробити відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства, що засвідчувалося підписом керівника підприємства та печаткою. Вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально, акт приймання-передавання майна могло бути підставою для оформлення права власності на виділене майно у встановленому порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 №177 було затверджене Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектора економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, зокрема реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність (підпункт 10 пункту 4 Типового положення).

Згідно з пунктом 10 Порядку з метою реалізації права власності громадян на майнові паї комісія, зокрема: визначає користувачів пайового фонду майна реорганізованого підприємства, до яких перейшли зобов`язання з виділення майнових паїв співвласника; готує для розгляду на загальних зборах переліки майна для виділення у натурі окремо для кожної з груп співвласників, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі у спільну часткову власність єдиним комплексом; для виділення майнових паїв особам, які виявили бажання отримати свої паї в індивідуальну власність, та для виділення не витребуваних паїв особам, які з різних причин не прийняли жодного з рішень щодо розпорядження належними їм майновими паями.

Порядок виділення частки майна також визначено пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Рекомендацій, згідно з якими, зокрема: співвласник, який виявив бажання отримати в натурі належну йому частку майна подає уповноваженій особі, а у разі її відсутності - зборам співвласників відповідну заяву; частка з майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділяється її співвласнику в натурі; для виділення спільної частки в натурі співвласник може об`єднати свою частку з частками інших співвласників, які виявили бажання отримати їх у натурі; якщо виділення в натурі частки з майна, що перебуває у спільній часткові власності, є неможливе (неподільна річ), співвласник, який виявив бажання отримати її в натурі, має право на одержання від інших співвласників матеріальної, в тому числі грошової компенсації вартості його частки.

Таким чином, співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначеному рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності .

СВК Дружба було створено на основі майна колишнього КСП Дружба шляхом його перетворення із збереженням прав власників майнових паїв.

Згідно висновку, викладеному в ухвалі судової палати з цивільних справ Верховного Суду України від 12.12.2001, з аналізу положень статей 7,9 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство від 14.02.1992 майно КСП належить його членам на праві спільної часткової власності і пайовий фонд їх майна складається з балансової вартості основних виробничих та оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінних паперів, акцій а також коштів у грошовому виразі; майновий пай є грошовим еквівалентом трудового внеску кожного працівника в колективне майно, визначеним на дату паювання.

Відповідно до статей 5,8 Закону від 14.02.1992 право розпоряджатися своїм паєм на власний розсуд член КСП набуває лише після припинення членства в підприємстві. До припинення членства частка майна члена КСП є частиною майна цього підприємства, яке у статуті визначає принципи формування спільної власності та права членів щодо неї і через свої органи здійснює право власності (володіння, користування, розпорядження).

При цьому місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що до компетенції Комісії не віднесено розпорядження майном, оскільки таким правом наділені лише загальні збори співвласників майнових паїв, а за відсутності відповідного рішення загальних зборів немає підстав для захисту права власності позивача в порядку, встановленому статтею 392 ЦК України.

Більше того, позивач та інші особи, яким належить право власності на майновий пай КСП Дружба , є співвласниками пайового фонду майна КСП Дружба . Тобто, це майно належить названим особам на праві спільної часткової власності.

Оскільки спірне майно знаходиться у спільній частковій власності співвласників майнових паїв КСП Дружба , тому питання виділення майна в натурі належить лише зборам співвласників майнових паїв КСП Дружба .

Відповідно до ч.1 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності (ч.2 ст.355 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.1 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч.1 ст.367 ЦК України).

З врахуванням усього вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що оскільки на даний час загальними зборами співвласників майнових паїв не затверджено будь-яке рішення Комісії по вирішенню майнових питань про виділ конкретного майна в натурі, то даний спір (про виділення із пайового фонду КСП майна в натурі одному із співвласників паїв та про визнання за ним права власності на частину майна, яке належить фізичним та юридичній особі на праві спільної часткової власності) безпосередньо стосується прав та обов`язків вказаних осіб та має вирішуватись шляхом звернення з позовом до цих осіб (співвласників паїв пайового фонду КСП Дружба ), а не до відповідача.

Отже, колегія суддів зазначає, що співвласники розпайованого майна колективного сільськогосподарського підприємства мають право отримати свій майновий пай лише у вигляді та розмірі, визначених рішенням зборів співвласників паїв або в порядку виділу своєї частки із спільного майна шляхом пред`явлення позову до всіх інших співвласників на підставі положень ЦК України та інших норм законодавства, які регулюють відносини між учасниками спільної часткової власності.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Стосовно посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2020 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Підготовче засідання у справі неодноразово відкладалось ухвалами суду від 16.04.2020, 20.05.2020, 10.06.2020. Відповідно до протоколу підготовчого засідання Господарського суду Харківської області від 15.07.2020 було оголошено ухвалу, згідно якої суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.08.2020. У судовому засіданні Господарського суду Харківської області 05.08.2020 було винесено оскаржуване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Колегія суддів зазначає, що для можливості відкладення розгляду справи, до суду має бути подано клопотання із належним обґрунтуванням причин неможливості бути присутнім представнику сторони. Визнання поважності причин для відкладення розгляду справи здійснюється судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

В обґрунтування поважності причин неявки у судове засідання, позивач послався на зайнятість адвоката в іншому судовому засіданні.

Колегія суддів виходить з того, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.

Однак, заявником клопотання не доведено неможливість заміни представника та не зазначено яким чином неявка представника позивача унеможливить розгляд даної справи.

Відтак, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на те, що суд першої інстанції протиправно відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та розглянув справу за відсутності його представника.

Стосовно клопотання апелянта про витребування в Сільськогосподарського виробничого кооперативу Дружба перелік пайового фонду КСП Дружба , який було передано СВК Дружба в процесі реорганізації; затверджений пайовий фонд СВК Дружба та Балансово-складську довідку щодо залишкової вартості, об`єкта нерухомого майна, станом на 13.03.2020, а саме нежитлових будівель, які розташовані в с. Благодатне, вул. Центральна. Валківського району Харківської області, з літерою С1 , рік введення в експлуатацію 1985, з літерою Р1 , рік введення в експлуатацію 1987, загальною площею 2700 кв.м., колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

За ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів встановила відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, докази, які позивач просить витребувати не впливають на обставини встановлені судом апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для захисту прав позивача.

Інші твердження апелянта зводяться до переоцінки обставин вже встановлених судом та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів встановила, що відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Керуючись статтями 129, 233, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 05.08.2020 у справі №922/857/20 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 14.12.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук